ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 4/11817.03.11
За позовомФонду державного майна України
До 1. Відкритого акціонерного товариства «Сумиобленерго»
2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Брок-Енергія»
Треті особиМіністерство енергетики та вугільної промисловості України
Регіональне відділення Фонду державного майна України по Сумській області
Провизнання договору оренди № 098/97 від 08.10.1997р. недійсним
Суддя Борисенко І.І.
Представники:
Від позивача Федь В.П., Тетенко В.В.
Від відповідача 1. Віткалов Д.М.
2. Максимов В.В.
Від третіх осіб 1. Поповиченко О.М.
2. Тетенко В.В.
Фонд державного майна України (Позивач) звернувся до суду з позовом про визнання недійсним на майбутнє договір оренди від 08.10.1997р. № 198/97, укладеного між Державною акціонерною енергопостачальною компанією «Сумиобленерго»та Акціонерним товариством спільним підприємством «Правекс-Брок»та просить зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Брок-Енергія»повернути цілісний майновий комплекс підприємство Охтирські теплові мережі (Охтирська ТЕЦ) Міністерству енергетики та вугільної промисловості України.
Відповідач-1 визнає позов повністю та просить розглянути його по суті.
Відповідач-2 позовні вимоги не визнає, свої заперечення виклав у письмовому відзиві на позовну заяву від 01.03.2011р. за №16-е.
Крім того, Відповідачем-2 подано заяву від 16.03.2011р. про застосування позовної давності, Відповідач-2 просить суд застосувати при вирішенні спору у даній справі положення ЦК України щодо спливу позовної давності та відмовити Фонду державного майна України у позові до Відкритого акціонерного товариства «Сумиобленерго»та Товариства з обмеженою відповідальністю «Брок-Енергія»у зв'язку зі спливом позовної давності.
Відповідач -1 вважає, що позивач не порушив строк позовної давності, про що зазначив в відзиві на позовну заяву від 17.03.2011р. №17/03/11.
Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
08.10.1997р. між Державною акціонерною енергопостачальною компанією «Сумиобленерго»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Брок-Енергія»було укладено Договір оренди №098/97 цілісного майнового комплексу структурного підрозділу ДАЕК «Сумиобленерго»підприємства Охтирської теплової мережі.
17.10.1997 року даний Договір було погоджено Міністром енергетики України.
Відповідно до абзацу 3 ч.І ст. 5 Закону України «Про оренду державного і комунального майна», Орендодавцями державного майна визначалися державні підприємства - щодо окремого індивідуально визначеного майна, а з дозволу орендодавців, зазначених в абзацах другому і третьому цієї статті, - також щодо цілісних майнових комплексів, їх структурних підрозділів (філій, цехів, дільниць) і нерухомого майна.
Тобто орендодавцем щодо оренди Охтирської ТЕЦ могло бути не лише Регіональне відділення Фонду державного майна України, але й підприємства з дозволу регіонального відділення Фонду державного майна України.
Такий дозвіл від Регіонального відділення Фонду державного майна України в Сумській області був отриманий Товариством з обмеженою відповідальністю «Брок-Енергія»(Відповідачем -2) - 02.10.1997 p., a Відкритим акціонерним товариством «Сумиобленерго»(Відповідачем -1) - 16.10.1997 р.
З матеріалів справи вбачається, що крім наданого дозволу від Регіонального відділення Фонду державного майна України в Сумській області на укладення даного Договору оренди Відповідачем - 2 було отримано дозволи від Антимонопольного комітету України (Розпорядження від 10.09.1997 №222-р), Міністерства енергетики України (Наказ від 03.12.1997 №44), Управління оренди і лізингу Фонду державного майна України (лист від 08.08.1997р №13/1491).
Тобто, Договір оренди було розроблено та укладено на підставі усіх положень чинного законодавства України, а укладення договору було погоджено не тільки Регіональним відділенням Фонду державного майна в Сумській області, а й органами державної влади всіх рівнів.
Фонд державного майна України (Позивач) не є стороною за договором оренди від 08.10.1997р.№098/97.
Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів, визначених частиною 2 статті 16, є визнання правочину недійсним.
Відповідно до ст.1 ГПК України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Відповідності до ст.21 ГПК України сторонами в судовому процесі-позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у ст.1 цього Кодексу.
Позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.
Позивачем не надано доказів належності саме йому тих прав і охоронюваних законом інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, тому правові підстави для звернення позивача з вимогою про визнання договору недійсним відсутні.
Відповідачем в позовній заяві та в процесі розгляду справи подана письмова заява від 16.03.2011р. за № 16-е, в якій заявлено, що позивачем пропущено строк позовної давності для звернення позивача до суду, і з цих підстав просить позивачу відмовити в позові.
У відповідності до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ст. 257 ЦКУ загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Чинне як на сьогодні, так і на момент укладення спірного договору законодавство (ст. 261 ЦК України, ст. 76 ЦК УРСР) зв'язує початок строку позовної давності із моментом, коли позивачу стало відомо про порушення свого права.
Позивач у Позовній заяві стверджує, про те, що нібито дізнався про Договір через одинадцять років його існування - лише у 2008 році зі звернення Мінпаливенерго від 08.05.2008 року №02/12-1137.
Зазначене твердження Позивача спростовується матеріалами справи та судом не приймається.
Так, відповідно до п. 1 «Положення про регіональне відділення Фонду державного майна України»регіональне відділення Фонду державного майна України є державним органом, який створюється Фондом державного майна і йому підпорядковується.
Як вже зазначалося вище, висновки і дозволи на укладання Договору від Регіонального відділення Фонду державного майна України в Сумській області були отримані Відповідачем - 2 02.10.1997 p., а Відповідачем - 1 16.10.1997 р. Більше того, Відповідачем - 2 було отримано дозвіл Управління оренди і лізингу Фонду державного майна України (лист від 08.08.1997р №13/1491).
Крім того, з метою забезпечення ефективного управління державним сектором економіки Постановою Кабінету Міністрів України від 14 квітня 2004 р. N467 «Про затвердження Положення про Єдиний реєстр об'єктів державної власності»Кабінет Міністрів України зобов'язав, зокрема, Фонд державного майна, за участю інших органів, уповноважених управляти об'єктами державної власності, провести протягом першого півріччя 2005 р. в установленому порядку реєстрацію нерухомого майна державних підприємств, їх об'єднань, установ та організацій і забезпечити формування відповідних баз даних (п. 4 Постанови КМУ від 14.04.2004 р. №467).
Відповідно до п.1 «Положення про Єдиний реєстр об'єктів державної власності», затвердженого Постановою КМУ від 14 квітня 2004 p. N 467 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2005 p. N 142), єдиний реєстр об'єктів державної власності є автоматизованою системою збирання, обліку, накопичення, оброблення, захисту та надання інформації про нерухоме майно, у тому числі передане в оренду, лізинг, концесію або заставу державних підприємств, а об'єднань, установ та організацій, а також корпоративні права держави та державне манно, що не увійшло до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації та корпоратизації.
Відповідно до п. 2 Положення Реєстр формується Фондом державного майна за участю Держкомстату, Державної податкової адміністрації, Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Держпідприємництва, Держкомзему, Антимонопольного комітету та інших органів, уповноважених управляти об'єктами державної власності, шляхом об'єднання на єдиних методологічних засадах інформаційних систем з метою,; окрема, ведення обліку об'єктів державної власності.
Розпорядником Реєстру є Фонд державного майна (п. З Положення). Накопичення, аналіз, поповнення, зберігання і захист даних Реєстру та контроль за достовірністю і доступом до них здійснюється Фондом державного майна (п. 8 Положення).
Листом від 13.06.2005 p. N 10-15-8405 «Щодо організаційних заходів на виконання постанови КМУ від 23.02.2005 N 142 та доручення КМУ від 23.05.2005 N 50084/5/1-05»Фонд державного майна звернувся до органів державної влади, уповноваженим управляти об'єктами державної власності, з вимогою:
- завершити інвентаризацію об'єктів державної власності в частині юридичних осіб та провести звірку отриманих результатів з даними Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ), при наявності розбіжностей вжити в установленому порядку відповідних заходів щодо приведення у довідність реєстраційних даних юридичних осіб у ЄДРПОУ, сформувати за допомогою АС "Юридичні особи" відомості про юридичні особи та передати ФДМУ не пізніше 24 серпня 2005 року;
- провести інвентаризацію державного нерухомого майна, а також державного майна, що не увійшло до статутних фондів господарських товариств, створених в процесі корпоратизації, сформувати за допомогою АС "Юридичні особи" інформацію про майно та передати ФДМУ не пізніше 24 серпня 2005 року.
Тобто, Фонд державного майна як державний орган, який здійснює державну політику в сфері приватизації державного майна, повинен був знати про Договір починаючи з 1997 року, а тим більше - починаючи з середини 2005 року.
Матеріали справи свідчать, що у 2009 році Регіональне відділення Фонду державного майна України в Сумській області зверталося до Господарського суду Сумської області з позовом, в якому просило суд зобов'язати Відповідача - 1 та Відповідача - 2 привести договір оренди №098/97 від 08.10.1997 р. у відповідність до вимог чинного законодавства України, в частині перерахунку орендної плати у відповідності до Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 р. №786 із змінами і доповненнями (справа №13/270-09).
Рішенням Господарського суду Сумської області від 24.12.2009 р. по справі №13/270-09 у позові відмовлено. Це рішення Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 10.02.2010 р. залишене без змін.
Як вбачається із наявних в матеріалах справи письмових поясненнях Міністерства палива та енергетики України за № 17/2119 від 01.12.2009 p., згідно з постановами Кабінету Міністрів України від 30.11.2005 року № 1121 «Про затвердження Методики проведення інвентаризації об'єктів державної власності»та від 14.04.2004 р. № 467 «Про затвердження положення про Єдиний реєстр об'єктів державної власності», цілісний майновий комплекс Охтирської ТЕЦ включено до Єдиного реєстру об'єктів державної власності як державне майно, що належить до сфери управління Мінпаливенерго, обліковується на балансі ВАТ «Сумиобленерго»і и передано в оренду.
Враховуючи вищезазначене, суд вважає що позов подано Позивачем із пропуском строку позовної давності.
Відповідно до ч.4 ст.267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої, заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Таким чином, враховуючи пропуск Позивачем строку позовної давності, враховуючи те, що оособисті немайнові або майнові права та інтереси Фонду державного майна України (Позивача) не порушені, і крім того, позивачем не надано доказів належності саме йому тих прав і охоронюваних законом інтересів, за захистом яких позивач звернувся до суду, правові підстави для звернення позивача з вимогою про визнання недійсним договору оренди від 08.10.1997р.№098/97 відсутні.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
В порушення ст. 33 Господарського процесуального кодексу України позивачем не доведено у спосіб встановлений ст. 34 цього ж Кодексу законних підстав для задоволення позовних вимог. Доводи, викладені у його позовній заяві спростовані у відзиві на позовну заяву та доданими до них документами, а тому суд не знаходить підстав для задоволення позову.
Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.
17.03.2011р. в судовому засіданні закінчено розгляд справи. Суддя, відповідно до ст. 85 ГПК України, оголосив тільки вступну та резолютивну частини рішення.
Керуючись ст. 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд, -
В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя І.І.Борисенко
Повне рішення складено: 06.04.2011р.