ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 33/8629.03.11
Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу
за позовом відкритого акціонерного товариства «Укрнафта»в особі
Нафтогазовидобувного управління «Долинанафтогаз»
до товариства з обмеженою відповідальністю «Олвін»
про стягнення 6 697,57 грн.
За участю представників сторін:
від позивача: Малета А.І. -представник за довіреністю № юр-619/д від 28.12.2010 року
від відповідача: Подзігун В.І.- директор
встановив :
На розгляд господарського суду м. Києва передані вимоги відкритого акціонерного товариства «Укрнафта»в особі Нафтогазовидобувного управління «Долинанафтогаз»до товариства з обмеженою відповідальністю «Олвін»про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу № 303/10-МТР від 01.04.2010 року в розмірі 6 697,57 грн., в тому числі 5 148,00 грн. -попередньої оплати, 1122,84 грн. -неустойки, 353,53 грн. -інфляційних витрат та 73,20 грн. -три відсотки річних.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 01.04.2010 року між відкритим акціонерним товариством «Укрнафта»в особі Нафтогазовидобувного управління «Долинанафтогаз (далі -позивач, покупець за договором) та товариством з обмеженою відповідальністю «Олвін» (далі - відповідач, продавець за договором) укладено договір купівлі-продажу № 303/10-МТР (далі договір), відповідно до умов якого продавець передає, а покупець приймає і оплачує товар.
На виконання п. 4.2. договору позивачем відповідно до платіжного доручення № 492 від 29.04.2010 року було попередньо перераховано відповідачу суму вартості товару в розмірі 7 485,60 грн.
Відповідно до п. 2.1. договору, поставка товару здійснюється на протязі 15 - ти днів з дня перерахування покупцем коштів на рахунок продавця.
В порушення терміну поставки товару (термін поставки товару закінчився 15.05.2010 року) продавем лише частково було виконано зобов'язання по договору шляхом поставки товару (автоматичний вимикач А 3716 (160 А) - 4 шт.) на суму 2 337,60 грн., що підтверджується накладною № 56 від 14.06.2010 року. Решта товару на суму 5 148,00 грн. (контактор КМ-19-33 (160 А) - 2 шт.) відповідачем не поставлялось.
Оскільки відповідачем тривалий час не виконувались договірні зобов'язання, позивачем в зв'язку із втратою інтересу у виконанні продавцем обов'язку по поставці оплаченого товару, на підставі ст. ст. 612, 615 Цивільного кодексу України було розірвано договір шляхом надсилання відповідачу рекомендованим листом претензії № 14юр-2862 від 03.08.2010 року з додатково викладеними у ній вимогами щодо повернення попередньої передоплати та сплати суми неустойки. У відповідь на претензію відповідач частково повернув кошти на рахунок позивача.
Оскільки, відповідач не виконав свого грошового зобов'язання перед позивачем, останній керуючись ч. 2 ст. 625 ЦК України та нормами Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача 5 148,00 грн. -попередньої оплати, 1122,84 грн. - неустойки, 353,53 грн. -інфляційні витрати та 73,20 грн. -три відсотки річних.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 10.03.2011 року порушено провадження у справі № 33/86, розгляд справи призначено на 29.03.2011року.
В судове засідання 29.03.2011 року з'явились представники позивача і відповідача та надали пояснення по суті спору. Представник відповідача надав суду докази погашення основної суми заборгованості перед позивачем.
Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази суд вважає, що провадження в частині основної заборгованості необхідно припинити, а в іншій частині позов задовольнити частково.
Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пункт 1 ч.2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ч.1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
01.04.2010 року між відкритим акціонерним товариством «Укрнафта»в особі Нафтогазовидобувним управлінням «Долинанафтогаз»(далі-позивач, покупець за договором) та товариством з обмеженою відповідальністю «Олвін»(далі-відповідач, продавець за договором) укладено договір купівлі-продажу № 303/10-МТР, відповідно до умов якого продавець передає, а покупець приймає і оплачує товар.
Відповідно до п. 2.1. договору, поставка товару здійснюється на протязі 15 - ти днів з дня перерахування покупцем коштів на рахунок продавця.
Згідно п.4.2. договору продавець проводить попередню 100% оплату товару шляхом перерахування коштів на рахунок продавця.
Судом встановлено, на виконання умов п. 4.2. договору позивач відповідно до платіжного доручення № 492 від 29.04.2010 року перерахував відповідачу суму вартості товару в розмірі 7 485,60 грн. Однак, відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства України, не виконав в повному обсязі взяті на себе зобов'язання по поставці товару позивачу, а саме відповідачем було здійснено поставку товару на суму 2 337,60 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи накладною № 56 від 14.06.2010 року.
З метою досудового врегулювання спору, 04.08.2010 року на адресу відповідача позивачем було направлено претензію № 14юр-2862 від 03.08.2010 року з вимогою здійснити повернення попередньої оплати (авансу). На задоволення вимог претензії відповідач частково повернув кошти на рахунок позивача в розмірі 2 100,00 грн., що підтверджується підсумковою випискою по розрахунковому рахунку позивача станом на 07.02.2011 року.
Тобто відповідач взяті на себе зобов'язання по поставці оплаченого товару не виконав та на момент подачі позову він мав заборгованість перед позивачем в розмірі 3 048,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме актом звірки взаєморозрахунків в період з 01.01.2010 року по 23.03.2011 року.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно положень статті 663 ЦК України Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Пунктами 1-2 ст. 693 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Положеннями ч. 3 ст. 612 ЦК України передбачено, що якщо внаслідок прострочення боржником виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як вбачається з матеріалів справи, товариство з обмеженою відповідальністю «Олвін»повністю сплатило заборгованість у розмірі 3 048,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками та платіжним дорученням № 385 від 24.03.2011 року
Відповідно п. 1-1 ст. 80 ГПК господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Частина 2 статті 80 ГПК України передбачає, що у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.
Розглянувши докази відповідача про сплату суми основного боргу, дослідивши матеріали справи, суд вважає за доцільне припинити провадження у справі в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 3 048,00 грн. При цьому суд враховує, що дане припинення провадження у справі не суперечить вимогам чинного законодавства і не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси.
Вимоги позивача про стягнення з відповідача 2 100,00 грн. попередньої оплати не підлягають задоволенню, в зв'язку з необґрунтованістю.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь неустойку в розмірі 1 122,84 грн. за період прострочення вказаний в розрахунку.
Відповідно до ст. 216 ГК України за правопорушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).
Згідно ч. 1-2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
У відповідності до п. 6.3. договору купівлі-продажу, за порушення терміну поставки або недопоставки товару продавець виплачує покупцю неустойку в розмірі 15% від вартості простроченого або недопоставленого товару.
Дії відповідача є порушенням умов договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору (п. 6.3.).
Крім того, позивач просить суд на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України стягнути з відповідача на свою користь збитків від інфляції в сумі 353 грн. та 73,20 грн. -3 % річних.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням індексу інфляції, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Таким чином, 3 проценти річних та індекс інфляції входять до складу грошового зобов'язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.
З огляду на вищевикладене суд погоджується з розрахунком витрат пов'язаних з інфляційними процесами в сумі 353,53 грн. , 3% річних в сумі 73,20 грн. та неустойки в сумі 1 122,84 грн. наданим позивачем і вважає його обґрунтованим.
Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до положень статті 49 ГПК України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч. 5 ст. 49, п.1-1 ч.ч.1,2 ст. 80, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Припинити провадження у справі в частині суми основного боргу в розмірі 3 048,00 грн.
2. В іншій частині позов задовольнити частково.
3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Олвін»(01042, м. Київ, вул. Чигоріна, 12, оф. 213, ідентифікаційний код 23539345) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь відкритого акціонерного товариства «Укрнафта»(04053, м. Київ, пров. Несторівський, 3-5, ідентифікаційний код 00135390) в особі Нафтогазовидобувного управління «Долинанафтогаз»(77503, Івано-Франківська обл., м. Долина, вул. Промислова, 7, ідентифікаційний код 00136490) неустойку в розмірі 1 122 (одна тисяча сто двадцять дві) грн. 84 коп., три проценти річних в розмірі 73 (сімдесят три) грн. 20 коп., індекс інфляції в розмірі 353 (триста п'ятдесят три) грн. 53 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 70 (сімдесят) грн. 02 коп. та 162 (сто шістдесят дві) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
4. В частині стягнення основного боргу в розмірі 2 100,00 грн. відмовити.
5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя С.М.Мудрий
Дата підписання рішення: 05.04.2011