ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 23/6629.03.11
За позовом
до Відкритого акціонерного товариства «Завод «Ленінська кузня»
Товариства з обмеженою відповідальністю “Інвестиційна будівельна компанія «Капітал-Інвест»
про стягнення 305 000 грн. 00 коп.
Суддя Кирилюк Т.Ю.
Представники
від позивача:сторін:
представник Шапченко І.С. (довіреність № 1/21 від 27.01.2011 року)
від відповідача: Куценко Л.А. -директор (протокол № 12.С.08 від 08.12.2008 року)
Відкрите акціонерне товариство «Завод «Ленінська кузня звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Інвестиційна будівельна компанія «Капітал-Інвест»про стягнення 305 000 грн. 00 коп., із них: 240 000 грн. 00 коп. -сума грошової позики, 65 000 грн. 00 коп. -штрафні санкції за порушення строку повернення позики. Позов обґрунтований тим, що Відповідач не повернув суму позики у строк, передбачений умовами договору № 262-06 про надання позики від 01.08.2006 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.03.2011 року порушено провадження у справі № 23/66 та призначено її розгляд на 29.03.2011 року.
В судовому засіданні 29.03.2010 року представник Позивача позовні вимоги підтримав повністю.
28.03.2011 року через відділ діловодства суду Відповідач подав письмовий відзив на позов, в якому на підставі статті 22 Господарського процесуального кодексу України позов визнав повністю.
Судом, на виконання вимог статті 811 Господарського процесуального кодексу України, складено протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.
В судовому засіданні 29.03.2010 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення представників Позивача та Відповідача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, Господарський суд міста Києва, -
Між Позивачем та Відповідачем 01.08.2006 року було укладено договір № 262-06 про надання позики, згідно умов якого Позивач передав у власність грошові кошти, а відповідач зобов'язався використати грошові кошти надані у позику за цільовим призначенням та повернути позику в порядку та на умовах, визначених цим договором.
Згідно статті 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
На виконання умов договору № 262-06 про надання позики на підставі платіжного доручення № 3920 від 02 серпня 2006 року Позивач перерахував грошові кошти Відповідачу в розмірі 240 000 грн. 00 коп.
Матеріали справи свідчать про те, що Позивачем та Відповідачем неодноразово укладались додаткові угоди до договору № 262-06 про надання позики, згідно яких постійно змінювався строк повернення позики.
Згідно додаткової угоди № 7 від 01.12.2010 року до договору № 262-06 про надання позики, сторони погодили термін повернення Відповідачем позики -20.01.2011 року та встановили, що в разі неповернення Відповідачем повної суми позики у строк визначений договором, Відповідач повинен сплатити на користь позивача штраф у сумі 65 000 грн. 00 коп. Сплата штрафу не звільняє відповідача від сплати основної суми позики перед позивачем (пункт 9).
Відповідно до статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно з частиною першою статті 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. При цьому, як випливає із вимог, визначених статтею 545 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання має бути належним чином підтверджено.
Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Як визначено частиною першою статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
За таких обставин суд дійшов висновку, що вимоги в частині стягнення основного боргу 240 000 грн. 00 коп. підлягають задоволенню в повному обсязі.
Крім того, Позивач просить суд 65 000 грн. 00 коп. - штрафних санкцій за порушення строку повернення позики.
Відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Оскільки додатковою угодою № 7 від 01.12.2010 року до договору № 262-06 про надання позики, сторони обумовили сплату відповідачем штрафу у сумі 65 000 грн. 00 коп., в разі порушення останнім строків повернення позики, вимоги в цій частині підлягають також задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені Відкритим акціонерним товариством «Завод «Ленінська кузня»підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Інвестиційна будівельна компанія «Капітал-Інвест»(03150, м. Київ, вул. Горького, буд. 95; ідентифікаційний код 32595490) на користь Відкритого акціонерного товариства «Завод «Ленінська кузня»(04176, м. Київ, вул. Електриків, 26; ідентифікаційний код 14312364) 240 000 (двісті сорок тисяч) грн. 00 коп. -сума грошової позики, 65 000 (шістдесят п'ять тисяч) грн. 00 коп. -штрафні санкції за порушення строку повернення позики, 3 050 (три тисячі п'ятдесят) грн. 00 коп. - державного мита, 236 (двісті тридцять шість) 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Видати наказ.
Суддя Т.Ю. Кирилюк
Дата підписання:30 .03.2011 року