ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 3/38617.03.11
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Чарівний завиток»
До Державного підприємства «Еко»
Про стягнення 224 999,94 грн.
Суддя Сівакова В.В.
Представники сторін:
Від позивача Костянчук С.П. - директор
Від відповідача Руденко В.П. -по дов. №14 від 25.10.2010
Кононюк С.Т. -по дов. № 4 від 14.02.2011
На підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в судових засіданнях 09.03.2011 та 10.03.2011 оголошувались перерви.
На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Чарівний завиток»про стягнення з Державного підприємства «Еко»1 000 грн. надмірно сплаченої в якості орендної плати за червень 2009 року, 194 518 грн. прямих збитків та 29 481,94 грн. безпідставно нарахованих експлуатаційних, комунальних та інших послуг.
Відповідачем 18.01.2011 до відділу діловодства суду було подано клопотання по залишення позову без розгляду на підставі п. 2 ст. 81 ГПК України. Клопотання мотивовано тим, що в провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа № 16/469 за позовом ДП «Еко»до ТОВ «Чарівний завиток»про стягнення заборгованості за надані комунальні послуги. Ухвалою суду від 10.12.2010 у справі № 16/469 прийнято до розгляду зустрічну позовну заяву ТОВ «Чарівний завиток». Предмет і підстави у справі № 16/469 в частині заявлених зустрічних вимог про стягнення з ДП «Еко»нарахованих експлуатаційних та комунальних послуг є аналогічними заявленим в позові у справі № 3/386.
Розглянувши подане клопотання суд відмовляє в його задоволені, оскільки посилання заявника на аналогічність заявлених ТОВ «Чарівний завиток»позовних вимог не відповідає дійсності. Крім того, заявлені позовні вимоги позивача у даній справі стосуються не тільки нарахованих експлуатаційних та комунальних послуг.
Відповідачем в судовому засіданні 15.02.2011 подано відзив на позов, в якому зазначає обставини з яких позовні вимоги не визнає.
Відповідачем 28.02.2011 до відділу діловодства суду подано доповнення та уточнення до відзиву на позов.
Відповідачем 28.02.2011 до відділу діловодства суду було подано клопотання про витребування у позивача документів в підтвердження достовірності вказаної позивачем суми виплаченої заробітної плати за період простою.
Розглянувши подане клопотання суд відмовляє в його задоволені, оскільки позивачем всі необхідні для підтвердження виплаченої своїм працівникам заробітної плати надано.
Відповідачем 28.02.2011 до відділу діловодства суду було подано клопотання про залучення до справи прокуратури. Клопотання мотивовано тим, що по специфіці своєї діяльності ДП «Еко»є житлово-експлуатаційною організацією, тобто посередником між державою та користувачами: мешканцями житлових будинків, співвласниками, а також юридичними особам - орендарями. Основними завданнями підприємства є: утримання нерухомого майна, яке знаходиться на балансі підприємства, в належному стані; забезпечення утримання прилеглої до нерухомого майна, яке знаходиться на балансі підприємства, території в належному технічному та санітарному стані; забезпечення нерухомого майна, яке знаходиться на балансі підприємства, електроенергією, теплом, водопостачанням тощо. Оскільки ДП «Еко»є державним підприємством, то порушені державні інтереси.
Розглянувши подане клопотання суд відмовляє в його задоволені, оскільки положення ст. 29 Господарського процесуального кодексу України передбачають можливість вступу прокуратури у розгляд вже порушеної справи, проте таке волевиявлення має виходити від самої прокуратури. Суд не наділений правом залучати прокуратуру до участі у справі.
Позивачем до відділу діловодства суду 10.03.2011 подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій зменшено позовні вимоги на суму 1 000 грн. (надмірно сплаченої орендної плати за червень 2009 р.) та на 6 928 грн. (надмірно сплаченої за теплопостачання в 2008 р.), всього на суму 7 928 грн.
Позивачем також 10.03.2011 до відділу діловодства суду було подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути на свою користь 321 551,52 грн. збитків (87 635,00 грн. вартість сплаченої орендної плати, 33 070,92 грн. сплачених за електроенергію, 64 880,53 грн. заробітна плата працівників за час простою, 41 391,52 грн. податки та збори на фонд заробітної плати, 94 751,55 грн. комунальні послуги та відшкодування експлуатаційних послуг та 21 471,91 грн. безпідставно нарахованих експлуатаційних, комунальних послуг та інших витрат. Також позивач просить стягнути з відповідача витрати за адвокатські послуги в розмірі 19 800 грн.
Позивачем до відділу діловодства суду 10.03.2011 подані додаткові пояснення до заяв про збільшення та зменшення розміру позовних вимог.
Відповідачем 17.03.2011 до відділу діловодства суду подано заперечення на заяву про збільшення розміру позовних вимог.
В судовому засідання 17.03.2011, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача і відповідача, Господарський суд міста Києва,
1 січня 2004 року між Державним підприємством «Еко»(орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Чарівний завиток»(орендар) було укладено договір оренди № 11-10 нерухомого майна, що належить до державної власності (далі - договір оренди).
Відповідно до п. 1. договору оренди орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно -нежитлове приміщення площею 433,6 кв. м., розміщене за адресою м. Київ, бульвар Лесі Українки, 36/10 на першому поверсі 13-ти поверхового житлового будинку, що знаходиться на балансі Державного підприємства «Еко». Майно передається в оренду з метою розміщення:
374 кв. м. -перукарні;
4 кв. м. -пункт прокату відеокасет, без права продажу;
20 кв. м. -виставка експозиційних кухонних меблів, без права продажу;
35,6 кв. м. -кафе з правом продажу підакцизних товарів.
Як вбачається з матеріалів справи орендодавець передав, а орендар згідно договору оренди прийняв об'єкт оренди, що підтверджується актом приймання-передачі від 01.01.2004.
Згідно п. 10.1. договору строк дії договору сторонами встановлено з 01.04.2004 до 01.01.2009.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.11.2009 у справі № 40/432 договір оренди № 11-10 нерухомого майна, що належить до державної власності від 01.01.2004 визнано продовженим до 01.01.2014.
Дане рішення суду постановою Київського апеляційного господарського суду № 40/432 від 22.02.2010 залишено без змін.
Спір виник внаслідок того, що позивач вважає, що йому нанесена майнова шкода, яка полягає у прямих збитках, спричинених діями відповідача -відключенням електроенергії та водопостачання в орендованих приміщеннях, що призвело до неможливості ведення господарської діяльності позивачем, а тому відповідач має відшкодувати понесені у зв'язку з цим всі витрати позивача.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Стаття 526 Цивільного кодексу України також визначає, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За умовами п. 7.2. договору оренди орендодавець зобов'язався не вчиняти дій, які б перешкоджали орендарю користуватися орендованим майном на умовах цього договору.
Пунктом 5.9. договору оренди визначено, що орендар зобов'язаний укласти з балансоутримувачем орендованого майна (яким є відповідач) договір про відшкодування орендарем витрат балансоутримувача на утримання нерухомого майна та про надання орендарю комунальних послуг орендарю.
На виконання договору оренди між сторонами 01.04.2004 було укладено договір № 16-20 про відшкодування орендарем витрат балансоутримувача на утримання нерухомого майна та про надання орендарю комунальних послуг (далі -договір про відшкодування витрат).
За умовами цього договору відповідач зобов'язався забезпечити обслуговування, експлуатацію та ремонт будівлі, що знаходиться за адресою м. Київ, бул. Л.Українки, 36/10 (далі -будівля), загальною площею 433,60 кв. м, а також утримання прибудинкової території, а позивач бере участь у витратах відповідача на виконання вказаних робіт пропорційно займаної ним площі в цій будівлі, якщо інше не випливає з характеру послуг, наданих відповідачем за цим договором.
Строк дії договору про відшкодування витрат встановлений сторонами з 01.01.2004 по 01.01.2005 (п. 5.1. договору).
Згідно п. 5.4. договору про відшкодування витрат у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.
Сторонами доказів того, що хоча б одна із сторін виявила бажання припинити договір про відшкодування витрат не подано, а отже є підстави вважати, що даний договір сторонами неодноразово продовжувався та є діючим.
Відповідно до п. 2.1. договору про відшкодування витрат відповідач зобов'язався забезпечити виконання всього комплексу робіт, пов'язаних з обслуговуванням будівлі і прибудинкової території, та створення необхідних житлових умов та умов для здійснення господарської діяльності, у тому числі для орендаря згідно з вимогами чинного законодавства про користування будівлями.
Проте, як вказує позивач з 15.08.2008 по червень 2010 року (після винесення постанови апеляційним судом у справі № 40/432) в орендованих позивачем приміщеннях відповідачем було відключено електроенергію та в подальшому відключено водопостачання.
Відповідач зазначає, що відключення було короткостроковим з 12.08.2009 до 28.08.2009 та зумовлене необхідністю проведення ремонтних робіт, про що позивач був повідомлений заздалегідь. В підтвердження доводів щодо підключення приміщень до електроенергії відповідач надає акт від 28.08.2009.
Судом зазначений акт в якості належних доказів в підтвердження підключення приміщень до електроенергії саме 28.08.2009 не приймається до уваги, оскільки акт складений представниками відповідача в односторонньому порядку без залучення представників відповідача або інших незацікавлених осіб.
Інших доказів в спростування тверджень позивача про те, що приміщення були підключенні до електроенергії та було відновлено водопостачання раніше ніж в червні 2010 року відповідачем не подано.
Більше того, слід зазначити, що відповідач отримував послуги з електропостачання на підставі окремого укладеного з постачальником цих послуг - Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго»договору від 22.09.2008 № 3630 (о/р3003630) про постачання електроенергії., стороною якого відповідач не є.
Порядок обмеження електроспоживання або повного відключення від електроенергії затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 93 від 28.01.2004, з урахуванням яких в даному випадку відключення позивача від електроенергії має відбуватись безпосередньо Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго»при цьому остання має повідомити споживача -позивача про запровадження обмеження або припинення електропостачання.
Таким чином, суд приходить до висновку про те, що відповідач неправомірно відключив орендовані позивачем приміщення від електроенергії.
Також в матеріалах справи наявний укладений 19.04.1999 між позивачем та Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго»договір № 521382 на постачання теплової енергії у гарячій воді.
Складений АЕК «Київенерго»11.03.2010 акт № 503-10/084 свідчить про те, що станом на день обстеження перукарні «Чарівний завиток»за адресою м. Київ, бул. Л.Українки, 36/10 система опалення приміщень не функціонує.
Також в цьому акті зазначено, що приміщення перукарні складаються з двох частин, перша частина приміщень приєднана до загальнобудинкової системи опалення житлового будинку, решта приміщень отримує тепло від власного теплового пункту, що змонтовано в підвалі житлового будинку.
З акту складеного АЕК «Київенерго»16.11.2010 за № 511-31 вбачається, що постачання тепла до орендованих позивачем приміщень здійснюється таким чином: до частини приміщень на підставі договору на теплопостачання укладеного ТОВ «Чарівний завиток» з АЕК «Київенерго»19.04.1999 № 521382, а інша частина приміщення отримує тепло від загальнобудинкової системи опалення житлового будинку з ДП «Еко»договір № 521384.
Отже, теплопостачання орендованих приміщень здійснювалось від двох джерел: від теплопункту за прямим договором позивача з АЕК «Київенерго»та від будинкових мереж через ДП «Еко»як житлово-експлуатаційну організацію.
Підтвердженням відключення орендованих позивачем приміщень від водопостачання є відсутність нарахувань за гарячу воду та холодну воду у рахунках на оплату комунальних послуг, виставлених позивачу відповідачем.
З урахуванням викладеного суд вважає, що дії відповідача щодо повного відключення позивача від водопостачання також є неправомірними.
В зв'язку з тим, що до орендованих позивачем приміщень, більша площа яких орендувалась під перукарню, було відключено постачання електроенергії та водопостачання, позивачем з 15.08.2009 був об'явлений простій через неможливість надавати перукарські послуги.
Підтвердженням простою позивача та відсутності господарської діяльності свідчать такі документи: акт СЕС Печерського району м. Києва від 26.08.2009, акт Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києві від 06.11.2009, офіційна звітність позивача до податкових органів та органів статистики у період з серпня 2009 року по червень 2010 року (з нульовими показниками).
Під час простою, не маючи можливості отримувати будь-які доходи, позивач був змушений виплачувати працівникам заробітну плату за час простою, оскільки простій відбувався не з вини працівників.
Підтвердженням сплати позивачем працівникам заробітної плати за час простою в сумі 64 880,53 грн., а також сплати податків та зборів на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 41 392,52 грн. є наявні в матеріалах справи відомості про виплату, копії платіжних доручень, подані до Пенсійного фонду звіти.
Незважаючи на неправомірне відключення відповідачем орендованих позивачем приміщень від електроенергії, позивач перебуваючи в договірних відносинах з постачальником цих послуг сплачував Акціонерній енергопостачальній компанії «Київенерго»вартість електроенергії.
Так, за період з серпня 2009 року по червень 2010 року позивачем було сплачено Акціонерній енергопостачальній компанії «Київенерго»за електроенергію кошти в загальному розмірі 33 070,92 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.
Крім цього, позивачем згідно договору про відшкодування витрат було сплачено відповідачу експлуатаційні витрати, комунальні та інші витрати в розмірі 94 752,55 грн. (платіжне доручення № 147 від 18.02.2011).
Згідно наявного в матеріалах справи розрахунку позивача зазначена сума розрахована у період з 15.08.2009 по 15.06.2010, до складу якої входять експлуатаційні витрати, опалення, підігрів води, холодна вода, відшкодування земельного податку, гаряче водопостачання, вивіз сміття.
Позовні вимоги про стягнення з відповідача збитків у вигляді понесених ним витрат в розмірі 94 752,55 грн. підлягають частковому задоволенню в розмірі 71 727,69 грн. з огляду на наступне
У відповідності до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Під збитками розуміються втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до п. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються : вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафна санкції, сплачені іншим суб'єктам. Вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.
На підставі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки; розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором; збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення; при визначення неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.
Наслідки порушень зобов'язань за договором є правовою підставою, згідно із ст. 623 Цивільного кодексу України, для стягнення збитків.
Підставою для відшкодування понесених збитків є спричинення їх внаслідок неналежного виконання зобов'язання за договором, тобто наявності прямого причинно-наслідкового зв'язку між неправомірними діями однієї сторони та зменшення майнових прав іншої, у тому числі і понесених витрат.
Суд приходить до висновку, що нараховані відповідачем у період з серпня 2009 року по червень 2010 року комунальні послуги у вигляді експлуатаційних витрат (обслуговування будівлі та утримання прибудинкової території) в сумі 15 054,60 грн., а також відшкодування земельного податку в сумі 7 970,26 грн. не є збитками позивача внаслідок їх сплати, оскільки позивачем не доведено, що він взагалі не користувався орендованими приміщеннями та не отримував зазначені послуги.
Отже, позивачем не доведено причинно-наслідкового зв'язку між протиправними діями відповідача та понесеними позивачем витратами в розмірі 23 024,86 грн. саме внаслідок неналежного виконання відповідачем договірного зобов'язання.
Позовні вимоги про стягнення з відповідача збитків у вигляді сплаченої позивачем орендної плати у період неможливості використання орендованого приміщення за призначенням в розмірі 87 635,00 грн. задоволенню не підлягають, з огляду на наступне
Відповідно до ч.1ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Пунктом 3.1. договору оренди визначено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 788 від 04.10.1995 (із змінами та доповненнями) і становить без ПДВ за базовий місяць оренди (листопад 2003 року) -3 044,91 грн.
Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством.
27.12.2006 сторонами було укладено додаток до договору оренди про зміну розрахунку орендної плати, згідно якого сторони погодились проводити розрахунки орендної плати згідно главі 3 договору на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України, яка скоригована постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2006 № 1846 та визначено, що сума орендної плати складає 8 478,44 грн. Інші умови договору залишаються незмінними.
Згідно п. 3.2. договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.
Пунктом 3.3. договору оренди визначено, що орендна плата перераховується наступним чином: 70% орендної плати залишається на розрахунковому рахунку орендодавця, 30% орендної плати орендар сплачує до Державного бюджету, щомісячно не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним місяцем.
Матеріали справи (платіжні доручення) свідчать про те, що позивачем було сплачено у період з серпня 2009 року по червень 2010 року орендної плати на користь балансоутримувача та державного бюджету в загальному розмірі 87 635,00 грн.
Згідно п. 5. ст. 762 Цивільного кодексу України плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Пункт 6 ст. 762 Цивільного кодексу України встановлює, що наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
При цьому позивачем належних доказів в підтвердження того, що орендованими приміщеннями в зазначений період позивач взагалі не користувався не подано.
Крім того, після відключення орендованих приміщень від електроенергії та водопостачання позивач не скористався наданим йому правом встановленим п. 4 статті 762 Цивільного кодексу України та не вимагав зменшення плати за неможливість користування орендованим приміщенням у згаданий період саме за призначенням -під перукарню.
Враховуючи вищевикладене суд вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків в загальному розмірі 211 071,66 грн. (64 880,53 грн. сплаченої заробітної плати, 41 392,52 грн. зборів та податків, 33 070,92 грн. вартість сплаченої АЕК «Київенерго»електроенергії та 71 727,69 грн. експлуатаційних витрат та відшкодування земельного податку) підлягають задоволенню, оскільки позивачем доведено, що ці витрати понесенні позивачем саме внаслідок неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань.
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами про стягнення збитків в розмірі 87 635,00 грн. (орендна плата) та в розмірі 23 024,86 грн. (експлуатаційні витрати та відшкодування земельного податку)
З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Чарівний завиток»є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.
Витрати позивача по оплаті послуг адвоката в розмірі 19 800 грн. підлягають стягненню з відповідача частково, оскільки
Відповідно до ст. 48 Господарського процесуального кодексу України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру».
Згідно зі ст. 12 Закону України «Про адвокатуру», оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом. Відповідно до ст. 4 Закону України «Про адвокатуру», адвокат має право займатись адвокатською діяльністю індивідуально, відкрити своє адвокатське бюро, об'єднуватися з іншими адвокатами в колегії, адвокатські фірми, контори та інші адвокатські об'єднання, які діють відповідно до цього Закону та статутів адвокатських об'єднань.
01.12.2010 між позивачем та Адвокатом ОСОБА_1 укладено угоду про надання правової допомоги, за умовами якого останній надає послуги щодо спору між позивачем та відповідачем відносно орендованих приміщень за адресою м. Київ, бул. Л.Українки, 36/10 площею 433,6 кв. м. (питання оплати орендної плати, стягнення збитків), комплекс дій по врегулюванню спору та представництво інтересів в Господарському суді міста Києва.
Згідно п. 4 даної угоди сторони домовились, що розмір плати (гонорар) за послуги правової допомоги складає 19 800 грн. та сплачується авансом.
Підтвердженням того, що ОСОБА_1 є адвокатом є свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 2845 від 22.02.2007.
В матеріалах справи наявні видаткові ордери від 04.03.2010 та від 09.03.2010, з яких вбачається, що ОСОБА_1 отримав за адвокатські послуги через касу позивача готівкою кошти в загальному розмірі 19 500 грн.
Отже, наявні в матеріалах справи документи свідчать про понесення позивачем витрат на юридичні послуги в розмірі 19 500 грн., а також те, що послуги надавались адвокатом.
Відповідно до п. 10 роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 № 02-5/78 витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених ч. 5 ст. 49 ГПК України. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.
Разом з цим, відповідно до п. 12 зазначеного роз'яснення, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним.
Враховуючи обставини справи та суму позову, господарський суд приходить до висновку, що витрати на оплату послуг адвоката є неспіврозмірними сумі позову, тобто явно завищеними, а тому з урахуванням всіх обставин справи підлягають до стягнення в сумі 10 553,58 грн. (5% від суми задоволеного позову).
Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до п. 1 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»сплачене позивачем при звернення із заявою про збільшення розміру позовних вимог державне мито в розмірі 469,77 грн. підлягає поверненню з Державного бюджету України.
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства «Еко»(м. Київ, бул. Л.Українки, 36-Б, код ЄДРПОУ 32309722) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Чарівний завиток»(м. Київ, вул. Олексіївська, 3, код ЄДРПОУ 19482987) 211 071 (двісті одинадцять тисяч сімдесят одну) грн. 66 коп. збитків, 2 110 (дві тисячі сто десять) грн. 71 коп. витрат по сплаті державного мита, 145 (сто сорок п'ять) грн. 21 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 10 553 (десять тисяч п'ятсот п'ятдесят три) грн. 58 коп. за надання адвокатських послуг.
3. В іншій частині в позові відмовити повністю.
4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Чарівний завиток» (м. Київ, вул. Олексіївська, 3, код ЄДРПОУ 19482987) з Державного бюджету України заяво сплачене державне мито в розмірі 469 (чотириста шістдесят дев'ять) грн. 77 коп., сплаченого квитанцією № 109 від 09.03.2011. Квитанцію № 109 від 09.03.2011 залишити в матеріалах справи Господарського суду міста Києва № 3/386.
Суддя Сівакова В.В.
Рішення підписано 28.03.2011.