ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 58/9325.03.11
За позовом Українського молодіжного аерокосмічного об'єднання “Сузір'я”
До Державного підприємства “Укрінвестбуд”
Третя особа Державне управління справами
Про зобов'язання укласти з УМАКО “Сузір'я” додаткову угоду до договору оренди об'єктів нерухомого майна №10 від 01.12.2000 р.
Суддя Блажівська О.Є.
Представники сторін:
Від позивача:не з'явився
Від відповідача:
Від третьої особи: Чернишова А.В.
Говорун О.В.
Українське молодіжне аерокосмічне об'єднання “Сузір'я” (далі по тексту - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва до Державного підприємства “Укрінвестбуд”(далші по тексту - відповідач ) про зобов'язання укласти з УМАКО “Сузір'я” додаткову угоду до договору оренди об'єктів нерухомого майна №10 від 01.12.2000 р.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.01.11 року позовну заяву прийнято до розгляду, провадження у справі порушено, розгляд справи призначено на 18.02.11 року.
18.02.11 року через канцелярію Господарського суду міста судом одержано від позивача клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з перебуванням представника на лікарняному.
У судовому засіданні 18.02.2011 року клопотання про відкладення розгляду справи судом було задоволено.
16.02.11 року через канцелярію судом одержано від відповідача клопотання про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору -державне управляння справами.
У судовому засіданні 18.02.11 року клопотання про залучення до участі у справі третьої особи відкладено на наступне судове засідання.
У зв'язку із задоволенням клопотання представника позивача, розгляд справи було відкладено.
03.03.2011 р. через канцелярію Господарського суду міста Києва було отримано клопотання від відповідача про відкладення розгляду справи.
Клопотання судом задоволено.
У судове засідання 04.03.2011 року представник позивача не з'явився, витребувані документи по справі не надав, про причини неявки належним чином суд не повідомив.
Враховуючи неявку позивача та задоволення клопотання відповідача, розгляд справи підлягає відкладенню.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.03.2011 р. розгляд справи відкладено на 25.03.2011 року.
16.03.2011 року через канцелярію Господарського суду міста Києва від представника третьої особи надано відзив по справі.
Судом, у відповідності з вимогами ст. 81-1 ГПК України, складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.
В судовому засіданні 25.03.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення у відповідності до ст. 85 ГПК України.
Розглянувши надані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд-
01.12.2000 між будинком відпочинку „Пуща-Водиця” (як орендодавцем) та УМАКО „Сузір'я” (як орендарем) був укладений договір оренди приміщень № 10, відповідно до умов якого орендодавець здає, а орендар приймає у тимчасове користування об'єкти оренди (приміщення будинків в кількості 21 об'єкта з інвентарем, обладнанням і допоміжними приміщеннями -4 109,7 кв.м та земельна ділянка -85 305,86 кв.м.), розташовані за адресою: м. Київ, вул. Вишгородська, 85 (розділ 1 договору).
Пунктом 4.1 договору визначено, що строк оренди становить десять років з моменту підписання акту прийому-передачі об'єктів оренди представниками двосторонньої комісії і діє до 31.12.2010 року.
30.04.2004 було укладено додаткову угоду № 1 до договору оренди приміщень № 10 від 01.12.2000, відповідно п.6 Додаткової угоди, в договорі № 10 від 01.12.2000 доповнено п.7.4 абзацами наступного змісту: “-пріоритетність на пролонгацію цього Договору; - пріоритетність придбання у власність Об'єктів оренди шляхом викупу або приватизації ”.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 15.11.2010 року позивач звертався до відповідача з листом-пропозицією щодо підписання двосторонньої додаткової угоди про продовження строку договору оренди, проте відповідач проігнорував пропозицію
Відповідно до відзиву по справі від 16.03.2011 року Державне підприємство «Укрінвестбуд»не погоджується із зазначеними позовними вимогами та відхиляє їх повністю. Заперечення на заявлені позовні вимоги мотивовані тим, що частиною 3 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника. У разі, якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору.
Так, відповідно до ст. 17 вищезазначеного Закону та п.п. 4.2. п.4 Договору оренди, Додаткової угоди № 1, Відповідач на протязі трьох місяців двічі повідомив Позивача про намір припинити дію вищезазначеного договору у зв'язку із закінченням строку оренди та з метою використовувати зазначене майно для власних потреб. Отже, виходячи зі змісту ст.777 Цивільного кодексу України та ч. 3 ст. 1 7 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»поняття переважного права орендаря означає надання йому переваги орендодавцем у разі наявності пропозицій інших господарюючих суб'єктів, що містять умови, рівні з умовами особи, яка наділена переважним правом. При цьому для набуття переважного права на укладення договору на новий термін недостатнім є належне виконання орендарем своїх обов'язків за попереднім договором оренди, оскільки іншими передумовами для реалізації такого права законодавство чітко визначає необхідність досягнення сторонами домовленості щодо умов нового договору та рівність умов (пропозицій) особи, яка наділена переважним правом, з умовами (пропозиціями) іншого претендента на оренду.
Крім того, Державне управління справами зазначає, що Орендодавцем щодо державного майна згідно зі ст. 287 Господарського кодексу України є Фонд державного майна України, його регіональні відділення - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке є державною власністю, а також іншого майна у випадках, передбачених законом. Зазначене стверджується Інструктивним листом Фонду державного майна України від 13.02.2004 р. № 10-16-1962, в якому зазначено, що у зв'язку з набранням чинності новим Цивільним і Господарським кодексами, державні підприємства (організації, установи) втратили право бути орендодавцями нерухомого майна будь-якої площі (ст.287 ГКУ).
Оцінюючи подані сторонами суду докази є повними та за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до приписів ч. 3, 4 ст. 188 ГК України сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
У силу вимог ч. 1 ст. 648 ЦК України, відповідно до яких зміст договору, укладеного на підставі правового акта органу державної влади, має відповідати цьому акту.
Відповідно до Закону України від 10.04.92 № 2269-ХІІ “Про оренду державного та комунального майна”орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
Відповідно ч.1 ст. 651 ЦК України, підстави для зміни або розірвання договору є зміна або розірвання договору, яка допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Приписами ст. 652 Цивільного кодексу України, передбачено зміну або розірвання договору у зв'язку з істотною зміною обставин. У разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:
1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;
2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;
3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;
4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Відповідно ч.3 ст. 652 Цивільного кодексу України, у разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв'язку з виконанням цього договору.
Згідно ч.4 ст.652 Цивільного кодексу України, зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.
30.04.2004 було укладено додаткову угоду № 1 до договору оренди приміщень № 10 від 01.12.2000, відповідно п.6 Додаткової угоди, в договорі № 10 від 01.12.2000 року доповнено п.7.4 абзацами наступного змісту: “-пріоритетність на пролонгацію цього Договору; - пріоритетність придбання у власність Об'єктів оренди шляхом викупу або приватизації ”.
Згідно листа від 15 листопада 2010 року вих.№ 141/11 позивач звертався до відповідача з листом-пропозицією щодо підписання двосторонньої додаткової угоди про продовження строку договору оренди, проте відповідач проігнорував пропозицію.
Відповідно ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ст.759 ЦК України). Договір найму укладається на строк, встановлений договором (ст. 763 ЦК України).
Згідно зі ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.
Відповідно до статті 764 ЦК України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму (оренди), то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Аналогічна норма міститься в ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", відповідно до якої у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Вирішуючи спір, господарський суд встановлює відповідність обраного позивачем способу захисту його порушеного права чи охоронюваного законом інтересу.
Способи захисту цивільних прав встановлено ст. 16 ЦК України, зокрема: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Позивач просить суд зобов'язати відповідача укласти з позивачем додаткову угоду.
Під час розгляду спору про внесення змін до договору судом зацікавлена сторона має право звертатись до суду з позовом про внесення змін в договір, а не про зобов'язання відповідача внести такі зміни до договору. Оскільки відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договір є домовленістю двох або більше сторін, зобов'язати в судовому порядку другу сторону за договором внести до нього зміни позбавлено правового змісту та не буде сприяти реальному захисту прав та охоронюваних законом інтересів позивача.
Згідно ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо останню не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя О.Є. Блажівська
Повний текст рішення складено: 28.03.2011р.