ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 6/5414.03.11
За позовом Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1
До Управління освіти Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації
Про зміну умов договору
Суддя Ковтун С.А.
Представники сторін:
від позивача ОСОБА_2 (за дов.), Ларченков О.О.
від відповідача Попова А.М. (за дов.)
Юрко О.Є (за дов.)
Обставини справи:
Фізична особа -підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до управління освіти Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації про зміну умов договору.
Позовні вимоги мотивовані тим, що всупереч ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»відповідач відмовився підписати додаткову угоду до договору про встановлення терміну дії договору до 01.02.2015 р..
Ухвалою суду від 11.02.2011 р. порушено провадження у справі за № 6/54 та призначено розгляд останньої на 14.03.2011 р..
Відповідач позовні вимоги відхилив повністю, зазначивши, що позивачем не дотримано процедури, встановленої для укладення договору оренди комунального майна.
Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:
12.01.2007 р. між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (орендарем) та управлінням освіти Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації (орендодавцем) було укладено договір № 327 оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень), що є об'єктом комунальної власності територіальної громади Дарницького району (далі -Договір).
Згідно з п. 11.1 Договір діє з 01.02.2007 р. до 01.02.2008 р. строком один рік.
За актом приймання передачі орендарю було передано в оплатне користування приміщення басейну площею 1273,72 кв.м. в середній школі АДРЕСА_1.
На підставі розпорядження Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації від 17.03.2008 р. № 277 сторонами було укладено додаткову угоду до Договору та продовжено строк його дії до 01.02.2009 р..
На підставі розпорядження Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації від 09.02.2009 р. № 91 сторонами було укладено додаткову угоду до Договору та продовжено строк його дії до 01.02.2010 р..
Оскільки після закінчення Договору заяв щодо його припинення не надходило, в силу ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»дію Договору було продовжено до 01.02.2011 р..
У вересні 2010 р. орендодавець направив орендарю листа № 1899 від 03.09.2010 р. з пропозицією укласти додаткову угоду до Договору, якою запропонував продовжити строк його дії до 01.02.2011 р..
У той же час, оскільки, як зазначено вище, в силу ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»строк Договору було пролонговано до 01.02.2011 р., дані дії орендодавця судом оцінюються як намір документально оформити юридичний факт продовження строку Договору.
Орендар підписав та направив орендодавцю додаткову угоду з протоколом розбіжностей, яким запропонував продовжити строк дії Договору до 01.02.2015 р..
30.09.2010 р. листом № 2175 орендодавець повідомив орендаря про неможливість прийняти пропозицію, викладену у протоколі розбіжностей.
Після закінчення Договору 01.02.2011 р. протягом місяця жодна зі сторін не заявила про його припинення чи зміну, у зв'язку з чим в силу закону (ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна») строк Договору продовжено до 01.02.2012 р. на тих же умовах.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 ЦК України).
Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Згідно з ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.
Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.
Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.
У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.
Позивач звернувся до суду з позовом про внесення змін у Договір.
Правові підстави для зміни або розірвання договору визначені ст.ст. 651, 652 Цивільного кодексу України.
Згідно зі ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Згідно зі ст. 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.
Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
В силу ст. 33 ГПК України, обов'язок доказування порушення права покладено на позивача.
Позивачем не наведено підстав для зміни умов Договору, передбачених ст.ст. 651, 652 ЦК України.
Згідно зі ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно з ч. 2 статті 21 ГПК України, позивачами є підприємства та організації, що подали позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.
Однак, наявність права на пред'явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а лише однією з необхідних умов реалізації, встановленого вищевказаними нормами, права.
Враховуючи вищезазначене суд вважає, що позовні вимоги належним чином необґрунтовані, документально не доведені та не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд
У позові відмовити повністю.
Суддя С. А. Ковтун
Рішення підписано 30.03.2011 р.