ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 58/7023.03.11
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий центр «ЯМЗ»
До Дочірнього підприємства «АвтоМАЗ-Україна»
Про Стягнення 35568,00 грн.
Суддя Блажівська О.Є.
Представники:
Від позивача Не з'явився
Від відповідача Не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю “Торговий центр “ЯМЗ” (далі по тексту - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Дочірнього підприємства “АвтоМАЗ-Україпа” (далі по тексту - відповідач) про стягнення 35568,00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.01.2011 року позовну заяву прийнято до розгляду, провадження у справі порушено, розгляд справи призначено на 02.02.2011 року.
28.01.2011р. судом одержано клопотання від відповідача, у якому відповідач просить суд відкласти розгляд справи, у зв”язку з перебуванням відповідача у відрядженні.
В судове засідання 02.02.2011р. представники позивача з”явився.
На виконання вимог ухвали суду представник позивача надав суду витребувані судом документи, крім банківських виписок.
Клопотання відповідача про відкладення розгляду справи судом задоволено.
У зв'язку з задоволенням клопотання відповідача та необхідністю витребування неподаних суду документів, суд ухвалив відкласти розгляд справи.
Враховуючи неявку третьої особи, розгляд справи підлягає відкладенню.
21.02.11 року через канцелярію від представника відповідача судом одержано додаткові документи до позовних вимог.
У судовому засіданні 23.02.11 року представники позивача з'явилися.
Представником позивача-2 було надано витребувані документи по справі:
- банківські виписки;
- копію видаткової накладної від 13 серпня 2010 року.
У зв'язку з неявкою представника відповідача у судове засідання та неподання витребуваних судом документів, суд ухвалив відкласти розгляд справи.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.02.2011 р. розгляд справи відкладено на 02.03.2011 р.
02.03.11 року у судове засідання представники позивача з'явилися.
У зв”язку із неявкою представника відповідача та дослідження документів по справі, суд ухвалив відкласти розгляд справи.
Ухвалою Господарського суду України від 02.03.2011 року розгляд справи було відкладено на 23.03.2011 року.
У судове засідання 23.03.2011 року представники позивача та відповідача не зявились, на виконання вимог ухвали суду витребувані документи не надали, про причини неявки належним чином суд не повідомили.
Відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.
Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 р. № 01-8/675 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року” (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).
Згідно із ст. 93 ЦК України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.
У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
З матеріалів справи вбачається, що ухвали Господарського суду міста Києва надсилались на адресу відповідача, яка вказана в позовній заяві та адресу, зазначену в Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
За вказаних обставин відповідач вважається належним чином повідомленим господарським судом про час і місце її розгляду справи.
На підставі ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Судом, у відповідності з вимогами ст. 81-1 ГПК України, складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.
В судовому засіданні 23.03.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення у відповідності до ст. 85 ГПК України.
Розглянувши надані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -
16.08.2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий центр «ЯМЗ»(надалі -Позивач, Постачальник, Продавець) та Дочірнім підприємством «АвтоМАЗ-Україна»(надалі -Відповідач, Покупець) фактично було укладено в усній формі договір купівлі-продажу автозапчастин (надалі -Договір).
Відповідно до Договору Позивач зобов'язувався передати у власність Відповідача товар, а Відповідач прийняти та оплатити його вартість на умовах даного Договору.
Відповідно до усних звернень (замовлень) Відповідача Позивач поставив товар, а Відповідач його прийняв, що підтверджується видатковими накладними №ТЦ-0000007 від 16.08.2010 р. на суму 23160,00 грн. та №ТЦ0000010 від 18.08.2010 р. на суму 10008,00 грн. (копії наявні в матеріалах справи).
В порушення домовленості Відповідач у двотижневий термін прийнятий товар не оплатив, внаслідок чого за Відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 33168,00 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України, Підприємства та організації, чиї права і законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав та інтересів звертаються до нього з письмовою претензією.
Керуючись положеннями вищезазначеної статті, Позивачем на адресу Відповідача 03.11.2010 р. була направлена Претензія №ТЦ 0001 від 03.11.2010 р. (копія наявна в матеріалах справи), яка була отримана Відповідачем 05.11.2010 р., про що свідчить повідомлення про вручення (копія наявна в матеріалах справи).
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Господарського процесуального кодексу України, претензія розглядається в місячний строк, який обчислюється з дня одержання претензії.
В зв'язку з тим, що Відповідач жодним чином не прореагував на Претензію № ТЦ 0001 від 03.11.2010 р., 07.12.2010 р. Позивачем повторно на адресу Відповідача цінним листом з описом було направлено Вимогу від 07.12.2010 р. вих. №11, в якій вимагав виконати належним чином зобов'язання та перерахувати суму боргу за Договором на рахунок Позивача (копія наявна в матеріалах справи).
В зв'язку із неможливістю врегулювання спору у досудовому порядку. Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом про стягнення заборгованості за Договором купівлі-продажу від 16.08.2010 року.
15.02.2011 року Відповідачем на адресу Позивача було направлено лист вих. №19 від 15.02.2011 року, в якому Відповідач, посилаючись на обмеженість фінансових можливостей та неможливість розрахуватися грошовими коштами пропонує повернути товар отриманий за Договором або придбати на суму заборгованості продукцію Відповідача (копія наявна в матеріалах справи), якою фактично визнає наявність договірних відносин між Позивачем та Відповідачем, та наявність заборгованості за Договором перед Позивачем.
02.12.2010 року в зв'язку із виникненням спору щодо виконання Відповідачем Договору купівлі-продажу від 16.08.2010 р., між Позивачем (Замовник) та Товариством з обмеженою Відповідальністю «Юридична компанія «Лігал Дефенс Груп»(Виконавець) було укладено договір №ЮП-112 від 02.12.2010 р. про надання юридичних послуг (надалі -Договір про надання юридичних послуг).
Відповідно до п. 1.1 Договору про надання юридичних послуг, Замовник доручає, Виконавець зобов'язується надати комплекс юридичних послуг. А саме: підготувати Вимогу про стяшнення заборгованості (33168,00 грн.) за Договором купівлі-продажу. У разі несплати заборгованості за Вимогою боржником Замовника, Виконавець готує позовну заяву про стягнення заборгованості та представляє інтереси Замовника у Господарському суді м. Києва, а Замовник зі своєї сторони зобов'язується прийняти вказані послуги та оплатити їх.
Відповідно до п. 2.1 Договору про надання юридичних послуг, Замовник зобов'язується своєчасно оплатити послуги Виконавця відповідно розділу 3 цього Договору.
Відповідно до п. 3.1 Договору про надання юридичних послуг, Послуги Виконавцем Замовнику надаються на умовах повної попередньої оплати за кожен етап виконання договору (підготовка вимоги, підготовка позовної заяви, представництво в суді).
Відповідно до п. 3.2 Договору про надання юридичних послуг, за надані послуги за цим Договором, без урахування представництва в суді, замовник сплачує Виконавцю плату у розмірі 1500,00 (одна тисяча п'ятсот) грн. 00 коп., крім того ПДВ (20%) -300 грн. 00 коп., а всього: 1800 грн. 00 коп. в порядку, визначеному п.п. 3.3, 3.4, 3.5 Договору.
Відповідно до п. 3.3 Договору про надання юридичних послуг, до початку надання послуг Замовник сплачує Виконавцю передоплату у розмірі 500 грн. 00 коп., крім того ПДВ (20%) -100 грн., 00 коп., а всього : 600 грн. 00 коп.
Позивач просить стягнути з Відповідача витрати на правову допомогу за Договором про надання юридичних послуг у розмірі 2400,00 грн., які підтверджуються платіжними дорученнями №92 від 06.12.2010 року та №136 від 30.12.2010 року (копії наявні в матеріалах справи).
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 639 Цивільного кодексу України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Як вбачається із матеріалів справи, фактично, між сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов Договору купівлі-продажу від 16.08.2010 р.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст. 527 Цивільного кодексу України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або заоном, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з державного мита, сум. що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову -на відповідача.
Згідно ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 44, 47, 49, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
2. Стягнути з Дочірнього підприємства «АвтоМАЗ-Україна»(02660, м. Київ, вул. Колекторна, 42-А; код ЄДРПОУ 32376626) з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий центр «ЯМЗ»(03170, м. Київ, вул. Перемоги, 20; код ЄДРПОУ 37164077) суму основного боргу за Договором купівлі-продажу від 16.08.2010 року у розмірі 33168 (тридцять три тисячі сто шістдесят вісім) грн. 00 коп., витрати на правову допомогу у розмірі 2400 (дві тисячі чотириста) грн. 00 коп., 355 (триста п'ятдесят п'ять) грн. 68 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо останню не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Суддя О.Є. Блажівська
Повний текст рішення складено: 28.03.2011 р.