ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 13/4216.03.11
За позовом ОСОБА_1
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг"
про визнання договору недійсним
Суддя Курдельчук І.Д.
Представники:
від позивача ОСОБА_2 - дов. № б/н від 19.07.2010 р.
від відповідача Козак О.Д. -дов. №3796 від 29.11.2010 р.
В судовому засіданні 16.03.2011 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про визнання недійсним договору фінансового лізингу № 081006-209/ФЛ-Ф-А від 08.10.2008 року.
Позов мотивований невідповідністю предмету лізингу висунутим до нього технічним вимогам лізингоодержувача та введенням його в оману з боку лізингодавця.
04.02.2011 року ухвалою Господарського суду міста Києва порушено провадження у справі №13/42, витребувано документи та докази і сторони зобов'язано вчинити дії, розгляд справи призначено на 22.02.2011 року.
22.02.2011 року в судове засідання з'явилися представники сторін, на виконання вимог суду надали витребувані документи по справі.
За наслідками судового засідання, відповідно до ст. 77 ГПК України, судом оголошено перерву до 16.03.2011 року.
16.03.2011 року в судове засідання з'явилися представники сторін. Представник позивача заявив клопотання про призначення у справі судової інженерно-технічної експертизи. Судом розглянуто та відмовлено у задоволенні клопотання позивача через його необґрунтованість.
В ході розгляду справи представник позивача підтримав позовні вимоги та наполягав на задоволенні позову.
Представник відповідача проти позову заперечив та наполягав на відмові у його задоволенні.
Крім того, відповідач зазначив, що при вирішенні Господарським судом Київської області спору між тими ж сторонами про стягнення у справі №15/088-10, спірні у цій справі питання вирішені і викладену у мотивувальній частині.
Господарський суд визнав представлені сторонами документи достатніми для вирішення спору та відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглянув справу за наявними в ній матеріалами.
Перед початком розгляду справи по суті представників сторін ознайомлено з правами та обов'язками у відповідності із ст.ст. 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до вимог ст. 81-1 ГПК України в судових засіданнях складено протокол, який долучено до матеріалів справи.
Дослідивши і з'ясувавши всі обставини та матеріали справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд -
08.10.2008 року між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (надалі -позивач, лізингоодержувач) та Товариством з обмеженою відповідальністю ВіЕйБі Лізинг" (надалі -відповідач, лізингодавець) було укладено договір № 081006-209/ФЛ-Ф-А фінансового лізингу (надалі -Договір), відповідно до умов якого відповідач зобов'язався передати позивачу в платне користування на умовах фінансового лізингу майно, зазначене в Специфікації до Договору, тобто Автокран ХСМG НОМЕР_1, 2008 року випуску.
На виконання умов Договору, 03.11.2008 року відповідачем було передано позивачу Автокран разом із документацією на нього про що було складено Акт приймання - передачі.
Згідно п. 7.1.1. Наказу № 132 Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 18.06.2007 року «Про затвердження Правил будови і безпечної експлуатації вантажопідіймальних кранів" вантажопідйомні крани всіх типів, за винятком зазначених у пункті 7.1.2 Правил, крани-екскаватори, призначені для роботи з гаком або електромагнітом, і однорейкові візки до введення в експлуатацію підлягають реєстрації в територіальних органах спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з промислової безпеки та охорони праці.
Пунктом 1 «Положення про Державний комітет України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду" затвердженого Постановою № 1640 Кабінету міністрів України від 23.11.2006 року встановлюється, що Державний комітет України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду (Держгірпромнагляд) є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з промислової безпеки, охорони праці, державного гірничого нагляду та державного регулювання у сфері безпечного поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення.
Відповідно п. 7.1.3. Наказу № 132 Державного комітет України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 18.06.2007 року «Про затвердження Правил будови і безпечної експлуатації вантажопідіймальних кранів", для реєстрації суб'єкт господарювання, у якого у власності або в користуванні (оренда, лізинг тощо) є вантажопідіймальний кран або машина та який має намір їх експлуатувати, подає письмову заяву та паспорт вантажопідіймального крана або машини. У заяві зазначається наявність у суб'єкта господарювання дозволу на експлуатацію цих вантажопідіймальних кранів або машин, одержаного відповідно до вимог НПАОП 0.00-4.05-03.
Як передбачено п. 4 Постанови Кабінету міністрів України №1631 від 15.10.2003 року „Про затвердження Порядку видачі дозволів Державним комітетом з нагляду за охороною праці та його територіальними органами" для одержання дозволу суб'єкт господарської діяльності або уповноважена ним особа подає (надсилає поштою) до Держнаглядохоронпраці або його територіального органу за місцем розташування заяву за зразком згідно з додатком 3, до якої додаються: окрім іншого висновок експертизи щодо відповідності об'єкта вимогам нормативно-правових актів з охорони праці та промислової безпеки (з урахуванням результатів сертифікації в системі УкрСЕПРО у разі її проведення) і спроможності суб'єкта господарської діяльності забезпечити додержання вимог законодавства під час його експлуатації, а також; експлуатаційну документацію (копії інструкції з експлуатації, паспорта, настанови тощо) українською або, як виняток, російською мовою (для об'єкта, який виготовлено за кордоном).
Відповідно до вищезазначених норм законодавства, позивач, з метою отримання дозволу на експлуатацію автокрана, 19.08.2010 року уклав договір № 10-12-923 на проведення експертизи щодо відповідності обладнання підвищеної небезпеки вимогам нормативно-правових актів з охорони праці та промислової безпеки з Державним підприємством «Київський експертно-технічний центр національного науково-дослідного інституту промислової безпеки та охорони праці».
02.09.2010 року позивачем було отримано Висновок експертизи №80.2-02-10-0923.10 в якому зазначається, що кран стріловий самохідний на автомобільному шасі НОМЕР_1 (Китай) зав. № LXgCPA3178F000461, рік виготовлення 2008, не відповідає вимогам - нормативно-правових актів з охорони праці та промислової безпеки.
Отримавши висновок експертизи позивач звернувся з Заявою про реєстрацію автокрану до Територіального управління Держіфомгірнагляду по Київській області та м. Києву.
Проте 26.10.2010 року позивачем було отримано відмову в реєстрації, у зв'язку з невідповідністю автокрану вимогам нормативно-правових актів з охорони праці та промислової безпеки.
В ході розгляду справи позивач посилався на те, що автокран XCMG НОМЕР_1 є неякісним, оскільки автокран не обладнаний приладом реєстрації параметрів та координатним захистом від небезпечної напруги під час їх роботи поблизу ЛЕП, і не може бути використаний для мети з якою він придбавався, у зв'язку з чим він звернувся до суду з позовом про визнання недійсним договору фінансового лізингу № 081006-209/ФЛ-Ф-А від 08.10.2008 року.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України “Про фінансовий лізинг” відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.
Згідно ч. 2 ст. 662 ЦК України продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Відповідачем було передано відповідачу паспорт на кран на автомобільному шасі XCMG НОМЕР_1, в якому міститься сертифікат відповідності № 882239 серії ДЗ на продукцію -кран стріловий самохідний гідравлічний на спеціальному шасі модель НОМЕР_1. З сертифіката вбачається, що зазначений кран обладнаний приладом реєстрації параметрів та координатним захистом від небезпечної напруги під час роботи поблизу ЛЕП. Наявність цього приладу передбачена у пункті 3.5.3 паспорта на кран (сторінка 38 паспорту).
Відповідно до ч. 1 ст. 682 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, що відповідає умові договору купівлі-продажу щодо комплектності.
Як вбачається з акта прийому-передачі майна від 06.10.2008 р., за яким відповідачем був переданий позивачу автокран XCMG НОМЕР_1, лізингоодержувач підтверджує, що будь-які пошкодження майна відсутні, майно та його комплектація відповідають заявці лізингоодержувача та Специфікації до Договору; лізингоодержувач не має жодних претензій до лізингодавця стосовно характеристик, комплектації та якості майна, будь-які пошкодження та/або недоліки майна відсутні.
Позивач посилається на те, що він не будучи експертом з даних питань не міг установити відповідність автокрану вимогу закону щодо якості та техніко-економічним показникам і згодом отримати відповідний дозвіл в Держгірпромнагляді
Згідно з п. 6 Порядку видачі дозволів Державним комітетом з нагляду за охороною праці та його територіальними органами, Держнаглядохоронпраці або його територіальний орган протягом 30 робочих днів після отримання від суб'єкту господарської діяльності або уповноваженої ним особи (п.4 Порядку) заяв та її реєстрації видає суб'єкту господарської діяльності відповідний дозвіл (додаток 4) або повідомляє письмово про відмову з належним обґрунтуванням.
Пунктом 7 Порядку передбачені підстави з яких Держнаглядохоронпраці або його територіальний орган приймають рішення про відмову у видачі дозволу.
Відповідно до п. 8 Порядку після усунення причин, які призвели до відмови у видачі дозволу, суб'єкт господарської діяльності має право повторно подати заяву на одержання дозволу відповідно до цього Порядку.
В ході розгляду справи позивача було зобов'язано надати суду докази звернення до Держгірпромнагляду для реєстрації предмету лізингу за договором № 081006-209/ФЛ-Ф-А від 08.10.2008р., докази відмови Держгірпромнагляду від реєстрації предмету лізингу, та докази повідомлення відповідача про те, що предмет лізингу не може використовуватися відповідачем на території України.
Проте доказів звернення до Держгірпромнагляду для реєстрації предмету лізингу за договором № 081006-209/ФЛ-Ф-А від 08.10.2008р., доказів відмови у видачі дозволу позивачем та доказів повідомлення відповідача про те, що предмет лізингу не може використовуватися на території України суду надано не було.
Пунктом 5 ч. 2 ст. 11 Закону України “Про фінансовий лізинг” передбачено, що лізингоодержувач зобов'язаний письмово повідомляти лізингодавця, а в гарантійний строк і продавця предмета, про всі випадки виявлення несправностей предмета лізингу, його поломок або збоїв у роботі.
Доказів того, що позивач повідомляв продавця предмету лізингу про недоліки предмету лізингу позивачем суду не надано.
Відповідач посилається на те, що предмет лізингу не може бути використаний для мети з якою він придбавався, проте відповідно до п. 7.5 Договору фінансового лізингу № 081006-209/ФЛ-Ф-А ризик невідповідності майна цілям використання цього майна несе лізингоодержувач.
Крім того, правові наслідки передання товару неналежної якості визначені ч. ч. 1, 2 статті 678 ЦК України, а правові наслідки передання некомплектного товару - ч.ч. 1, 2 статті 684 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 статті 678 ЦК України, покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором:
1) пропорційного зменшення ціни;
2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк;
3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.
Частиною 2 статті 678 ЦК України передбачено, що разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором:
1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми;
2) вимагати заміни товару.
Згідно з ч. 1 ст. 684 ЦК України у разі передання некомплектного товару покупець має право вимагати від продавця за своїм вибором:
1) пропорційного зменшення ціни;
2) доукомплектування товару в розумний строк.
Частиною 2 статті 684 ЦК України передбачено, що якщо продавець у розумний строк не доукомплектував товар, покупець має право за своїм вибором:
1) вимагати заміни некомплектного товару на комплектний;
2) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої грошової суми.
Відповідно до ч. 1 ст. 688 ЦК України покупець зобов'язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару. У разі невиконання покупцем цього обов'язку продавець має право частково або в повному обсязі відмовитися від задоволення відповідних вимог покупця, якщо продавець доведе, що невиконання покупцем обов'язку повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу спричинило неможливість задоволення його вимог або спричинить для продавця витрати, що перевищують його витрати у разі своєчасного повідомлення про порушення умов договору.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач не повідомляв відповідача про порушення умов договору ні щодо комплектності, ні щодо якості предмету лізингу, не виставляв відповідачу вимог, передбачених ст. ст.678, 684 ЦК України.
Отже, посилаючись на те, що автокран не обладнаний приладом реєстрації параметрів та координатним захистом від небезпечної напруги під час їх роботи поблизу ЛЕП, та те, що його якість не відповідає сертифікату відповідності, що підтверджується висновком експертизи № 80.2-02-10-0923.10, позивач, в порушення ч. 1 ст. 688 ЦК України, не повідомив про це відповідача та не заявив йому відповідних вимог, передбачених ст. ст.678, 684 ЦК України.
Таким чином, позивачем було порушено передбачений законодавством порядок, дотримання якого є обов'язковим для застосування тих наслідків передання товару неналежної якості, на які позивач посилається у позовній заяві -визнання недійсним договору фінансового лізингу № 081006-209/ФЛ-Ф-А від 08.10.2008 року.
Отже, результати інженерно-технічної експертизи, яку в ході розгляду справи просив призначити позивач, не можуть вплинути на вирішення даного спору по суті, у зв'язку з чим клопотання про її призначення задоволенню не підлягає.
Зважаючи на викладене та враховуючи те, що наведені позивачем доводи щодо недійсності Договору фінансового лізингу № 081006-209/ФЛ-Ф-А від 08.10.2008 року не грунтуються на приписах законодавства, яке визначає недійсність правочину і не містять доказів на наявність підстав, обов'язкових для визнання договору недійсним, суд дійшов висновку, що наданий позивачем висновок № 80.2-02-10-0923.10 Київського експертно-технічного центру національного науково-дослідного інституту промислової безпеки та охорони праці не стосується предмету спору та крім того, не є належним доказом відповідно до ст. ст. 32, 34 ГПК України, а тому підстави для визнання Договору недійсним відсутні.
Згідно зі статтею 230 Цивільного кодексу України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.
Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
Сторона, яка застосувала обман, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку з вчиненням цього правочину.
Слід зазначити, що обман - це певні винні, навмисні дії сторони, яка намагається запевнити іншу сторону про такі властивості й наслідки правочину, які насправді наступити не можуть.
Таким чином, визнання спірного договору недійсним внаслідок обману може мати місце у тому випадку, коли одна з його сторін намагається навмисно ввести в оману іншу сторону з метою вчинення правочину.
Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд зазначає про дії відповідача щодо придбання за замовленням позивача крану і подальша передача його в лізнинг у стані в якому він був прийнятий і в якому експлуатувався не є діями, які вводять позивача в оману щодо обставин, які мають істотне значення.
На підтеврдження своєчасного оформлення документів у Держгірпромнагляді позивачем не надано, звернення було оформлено після виникнення заборгованості, що лише вказує на недобросовісність лізингооотримувача.
Як встановлено при розгляді справи №15/088-10 при виврішенні спору між тими ж сторонами про стягнення боргу за договором лізингу кран перебував в експлуатації позивача і напрацював 13790 мотогодин.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивач не надав суду доказів, які б свідчили про недійсність Договору фінансового лізингу № 081006-209/ФЛ-Ф-А від 08.10.2008 року.
Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги про визнання недійсним договору фінансового лізингу № 081006-209/ФЛ-Ф-А від 08.10.2008 року, укладеного між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
В позові відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя І.Д. Курдельчук
дата складення 18.03.2011