Запорізької області
28.03.11 Справа № 9/5009/399/11
Суддя Боєва О.С.
За позовом Приватного підприємства “Аудиторська фірма “Бухгалтер” (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Плеханова, 18)
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Спецшахтбуд” (71635, Запорізька область, Василівський район, с.Балки, вул. Південна, 6-Б)
про стягнення суми 66221,81 грн.
Суддя Боєва О.С.
За участю представників сторін:
Від позивача: Іванченко Т.О. ( довіреність № б/н від 16.12.2010р.);
Від відповідача: не з'явився
Заявлений позов про стягнення з відповідача суми 66221,81 грн., з яких: сума 48082,46 грн. -основний борг за виконану роботу з проведення аудиту, сума 4055,00 грн. -штраф, сума 1919,35 грн. -пеня, сума 12165,00 грн. -неустойка.
Ухвалою суду від 28.01.2011р. порушено провадження у справі № 9/5009/399/11, судове засідання призначено на 02.03.2011р. Ухвалою суду від 02.03.2011р. в порядку ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 18.03.2011р., потім -на 28.03.2011р.
28.03.2011р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення. За клопотанням позивача суд здійснював фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме: програмно-апаратного комплексу “Оберіг”.
Позивач підтримав позовні вимоги, викладені у позовній заяві та на підставах зазначених у ній. Просить позов задовольнити, посилаючись при цьому на умови договору № 2200 на проведення аудиту та надання інших аудиторських послуг від 14.07.2010р., а також на ст.ст. 626, 629 ЦК України.
Відповідач заявлені позовні вимоги не спростував, відзив на позов суду не надав, представник відповідача в судові засідання за викликом не з'явився. Про час та місце судового засідання відповідача повідомлено належним чином. Ухвали суду направлялись на адресу зазначену в позовній заяві, у довідці Головного управління статистики у Запорізькій області, у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а саме: 71635, Запорізька область, Василівський район, с.Балки, вул. Південна, 6-Б. Крім того, матеріали справи містять рекомендоване повідомлення про вручення відповідачу поштового відправлення. Згідно з п. 3.6. Роз'яснень президії ВГСУ від 18.09.1997р. № 02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” (з наступними змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Згідно з ст. 75 ГПК України справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд не вбачає підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.
Позивач на обґрунтування свої вимог посилається на договір № 2200 про проведення аудита та надання інших аудиторських послуг від 14.07.2010р., який нібито було укладено між Приватним підприємством “Аудиторська фірма “Бухгалтер” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Спецшахтбуд”.
Разом з тим, до позовної заяви була додана копія договору № 2200 від 14.07.2010р., яка зроблена з договору, який не містить підписів сторін, скріплених печатками.
На неодноразову вимогу суду, позивачем оригінал договору або копія саме з оригіналу договору (з підписами та скріплений печатками) надані не були.
Статтею 207 ЦК України визначені вимоги до письмової форми правочину. Так, із змісту ч. 2 даної норми слідує, що правочин вважається таким, що вчинений у письмові формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Також позивач посилається на акт прийому-передачі наданих послуг від 10.08.2010р. до договору № 2200 від 14.07.2010р., проте представлений позивачем акт прийому -передачі наданих послуг підписаний лише з боку самого позивача.
Що стоується листування між сторонами (листи з боку позивача), які на думку позивача також підтверджують, що між сторонами склалися певні правовідносини, то ПП “Аудиторська фірма “Бухгалтер” не надано жодного доказу направлення листів на адресу відповідача та, відповідно, доказів їх отримання останнім.
Рахунки № 83 від 26.07.2010р. та № 96 від 11.08.2010р. представлені позивачем в якості доказу надання відповідачу послуг, судом до уваги не приймаються, оскільки в них міститься посилання на договір № 2200 від 14.07.2010р. (оригінал якого або копія саме з його оригіналу позивачем представлені не були).
Акти приймання-передачі документів, копії яких містяться в матеріалах справи (2 акти - б/н, без дат; 1 акт -від 04.10.2010р.) також до уваги судом не приймаються, оскільки підписані невідомими особами, а отже неможливо встановити, чи підписані вони взагалі відповідачем (його уповноваженим представником).
Будь-яких інших документів в підтвердження свої позовних вимог позивачем не надано.
Згідно з ч. 1 ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням».
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Із усних пояснень позивача слідує, що оригінал договору втрачено.
Позивачем не надано доказів, які-б підтверджували поважність причин неподання документів (зокрема, договору) в обґрунтування своїх позовних вимог, позивачем лише в усній формі зазначено, що договір № 2200 від 14.07.2010р. втрачено, і нібито примірник договору позивача знаходиться у відповідача, або у Державної податкової інспекції у Василівському районі Запорізької області.
Суд звертає увагу, що уповноважений представник відповідача у судові засідання за викликом не з'являвся, витребувані судом документи, зокрема, договір, не надав. Тому, суд в порядку ст. 75 ГПК України розглянув справу за наявними в ній матеріалами.
Суд також зазначає, що лист Державної податкової інспекції у Василівському районі Запорізької від 24.11.2010р. за вих. № 9020/10/23-25, який міститься в матеріалах справи, та на який позивач звертав увагу, на дає достатніх підстав вважати, що договір № 2200 від 14.07.2010р. знаходиться у податковій інспекції. Зазначене також стосується і листа Державної податкової інспекції у Василівському районі Запорізької від 22.11.2010р. за вих. № 8961/10/23-25 (копія якого міститься в матеріалах справи).
Щодо листа відповідача за вих. № 103 від 10.08.2010р. (копія якого міститься в матеріалах справи), то слід зазначити, що він хоча і містить посилання на договір № 2200 на проведення аудиту та надання інших аудиторських послуг від 14.07.2010р. і нібито підтверджує наявність між сторонами певних правовідносин, проте судом не приймається, оскільки не є самостійною підставою для задоволення заявлених позовних вимог.
В процесі розгляду справи позивачем так і не було надано жодного належного доказу в обґрунтування заявлених позовних вимог, а відтак позивачем не доведено порушення його прав і охоронюваних законом інтересів. Тому, суд позбавлений можливості встановити, що між сторонами дійсно склалися господарські відносини, які породили взаємні права та обов'язки.
Таким чином, підстави для задоволення позовних вимог відсутні. У задоволенні позову слід відмовити.
Згідно зі ст. 49 ГПК України судові витрати у справі покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову відмовити.
Суддя О.С. Боєва
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання. Повне рішення підписано 04.04.2011 р.