06 квітня 2011 р. № 12/96-1730
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Черкащенко М.М. - головуючий
Кривда Д.С.
Студенець В.І.
за участю представників:
позивачане з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином)
відповідачане з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином)
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргуСуб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1
на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 01.02.2011 року
у справі№ 12/96-1730 господарського суду Тернопільської області
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільська пересувна механізована колона № 5"
доСуб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1
пророзірвання угоди,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Тернопільська пересувна механізована колона №5" звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовом до Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 про розірвання угоди про спільне використання та обслуговування від 01 січня 2003 року.
Рішенням господарського суду Тернопільської області від 30.11.2010 року (суддя Френдій Н.А.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 01.02.2011 року (судді: Бонк Т.Б. -головуючий, Бойко С.М., Марко Р.І.) у справі № 12/96-1730 позов задоволено. Розірвано угоду про спільне використання та обслуговування від 01.01.2003 р., укладену між ВАТ "Тернопільська пересувна механізована колона № 5" та Суб'єктом підприємницької діяльності -фізичною особою ОСОБА_1.
Не погоджуючись з рішенням та постановою, Суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_1 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, статті 651 Цивільного кодексу України.
Відзив на касаційну скаргу не надано.
Відводів складу суду не заявлено.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши наявні матеріали справи та доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно статті 108 Господарського процесуального кодексу України судом касаційної інстанції є Вищий господарський суд України.
Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Як встановлено господарськими судами першої та апеляційної інстанції, Суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_1. є власником опалубно-заготівельного цеху під літ "Г" площею 365,1 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1, на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу приміщення.
Рішенням виконкому Тернопільської міської ради від 22.11.2000р. №1198 вилучено із користування ВАТ "ПМК-5" земельну ділянку площею 0,1500га за адресою АДРЕСА_1, та надано її в оренду відповідачу терміном на 25 років для обслуговування викупленого приміщення.
01 жовтня 2000 року між ВАТ "Тернопільська ПМК-5", правонаступником прав та обов'язків якого є товариство позивача, що підтверджується положеннями Статуту останнього, та підприємцем ОСОБА_1. було укладено угоду про спільне користування, згідно з умовами якої, сторони домовились про право рівноцінного користування спільним заїздом для обох сторін та під'їздом до приміщення опалубочно-заготівельного цеху.
01 січня 2003 року між тими ж сторонами укладено угоду про спільне використання та обслуговування, відповідно до умов якої останні домовились про те, що ВАТ "Тернопільська ПМК-5" і підприємець ОСОБА_1., які розташовані на одній території, що має спільний заїзд із вул. Микулинецької, мають рівноцінне право на користування цим заїздом для обох сторін та під'їздом до приміщення столярного цеху при умові рівноцінного 50% на 50% обслуговування й ремонту спільної проїзної частини.
В даній угоді сторони домовились спільно користуватися заїздом -проїзною частиною, тобто - твердим покриттям, яке знаходиться на земельній ділянці, яка перебуває в оренді у позивача, при умові рівноцінного обслуговування і ремонту спільної проїзної частини.
Судами встановлено, що протягом 2006-2007 року позивачем в односторонньому порядку здійснювалось обслуговування та ремонт заїзду (проїжджої частини), постійно проводиться повне обслуговування вказаної ділянки проїзної частини, здійснюється її освітлення та цілодобова охорона.
Однак, відповідач жодної участі у обслуговуванні проїзду не приймає, внаслідок чого позивачем було направлено відповідачу повідомлення від 20.09.2010 року №72, в якому повідомляється про розірвання угоди про спільне використання та обслуговування від 01.01.2003 року.
На підставі викладеного господарські суди дійшли висновку про наявність підстав для розірвання спірної угоди у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань.
У пункті 2 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 10.12.1996 року №02-5/422 "Про судове рішення" зазначено, що, у відповідності з статтею 4 Господарського процесуального кодексу України рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом.
Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: 3.1. чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; 3.2. чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; 3.3. яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (пункт 3 Роз'яснення).
Рішення та постанова зазначеним вимогам не відповідають.
Відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
За статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Кодексу).
Відповідно до статті 610 Кодексу порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 628 Кодексу встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Як зазначено судами, позивачем в односторонньому порядку здійснювалось обслуговування та ремонт заїзду (проїжджої частини), постійно проводиться повне обслуговування вказаної ділянки проїзної частини, здійснюється її освітлення та цілодобова охорона, відповідач жодної участі в цьому не приймає.
При цьому судами не досліджено належним чином зміст спірного договору, зокрема, щодо дійсних обов'язків сторін за цим договором.
Крім того, матеріали справи взагалі не містять доказів невиконання відповідачем умов договору.
Однак, зазначені обставини залишені судами поза увагою, у зв'язку з чим не можна вважати, що обставини, які входять до предмету доказування в цій справі, встановлені з достатньою повнотою, а оцінку доказів здійснено з додержанням статті 43 ГПК України.
У зв'язку із вищевикладеним колегія суддів вважає, що рішення та постанова підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд господарському суду першої інстанції.
При новому розгляді справи місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, витребувати та надати об'єктивну оцінку доказам, які мають юридичне значення для її розгляду, вирішити спір із дотриманням норм процесуального законодавства на підставі норм матеріального права, які підлягають застосуванню до спірних відносин сторін.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 01.02.2011 року у справі № 12/96-1730 господарського суду Тернопільської області та рішення господарського суду Тернопільської області від 30.11.2010 року у даній справі скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Головуючий М. Черкащенко
Судді Д. Кривда
В. Студенець