05 квітня 2011 р. № 16/158/09-21/155/10
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
головуючого суддіОвечкіна В.Е.,
суддівЧернова Є.В.,
Цвігун В.Л.,
розглянув касаційну скаргу
Регіонального відділу Фонду державного майна України по Запорізькій області
на постановувід 30.11.2010 року Донецького апеляційного господарського суду
у справі№ 16/158/09-21/155/10 господарського суду Запорізької області
за позовомпрокурора Заводського району в інт. Держави в особі Фонду державного майна України
довідкритого акціонерного товариства "Запоріжвогнетрив"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Запорізька міська рада
провилучення з незаконного володіння, визнання права власності за Фондом державного майна України та зобов'язання передати у відання Запорізької міської ради будинок
за участю представників сторін:
позивача: не з'явились
відповідача: Берегова С.М.. довір. від 01.01.11 №18-2
Постановою Вищого господарського суду України від 02.03.2010 року справа направлялася на новий розгляд (т.2, арк.189).
Рішенням господарського суду Запорізької області від 12.10.2010 року (суддя В. Черкаський), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 30.11.2010 року (судді І. Москальова, І. Алєєва, Н. Величко) у задоволенні позовних вимог про вилучення з незаконного володіння відповідача гуртожитків; визнання на них права власності держави в особі РВ ФДМ України по Запорізькій області; зобов'язання відповідача передати гуртожитки у відання Запорізької міської ради, - відмовлено. Судові рішення мотивовані тим, що прокурор та позивач не довели суду, що держава в особі РВ ФДМ України є власником спірних об'єктів, та те, що відповідач незаконно, без відповідної правової підстави заволодів гуртожитками.
РВ ФДМ України по Запорізькій області в поданій касаційній скарзі просить скасувати прийняті у справі судові рішення, прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити. Вважає, що судові рішення прийняті з порушенням ст.ст. 386, 387 Цивільного кодексу України, ст. 83 Цивільного кодексу України (в редакції 1963 року), ч. 9 ст. 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", ст.ст. 4, 127 Житлового кодексу України; п.п. 41,42 Постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.1993 року №717 "Про затвердження Методики оцінки вартості об'єктів приватизації", ст. 3 Закону України "Про приватизацію державного майна", ст. 4,42,43,84 ГПК України. Відчуження цілісних майнових комплексів здійснювалося без включення гуртожитків, вони не повинні були включатися облрадою в акт оцінки цілісного майнового комплексу. Знаходження майна на балансі підприємства не позбавляє його статусу державного майна.
ВАТ "Запоріжвогнетрив" у відзиві просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а прийняті у справі судові акти без змін.
Вищий господарський суд України у відкритому засіданні дослідив матеріали справи, доводи касаційної скарги та вважає, що скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що спірні будинки по вул. Орджонікідзе 31, 31-а в м. Запоріжжя відповідно до технічних паспортів та матеріалів інвентаризаційних справ БТІ мають статус "жилі будинки". В порядку передбаченому Постановою Ради Міністрів УРСР від 03.06.1986 року №208 "Про затвердження Примірного положення про гуртожитки" вказані житлові будинки гуртожитками не зареєстровані.
Відповідно акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу Запорізького вогнетривкого заводу від 30.12.1994 року при корпоратизації встановлено, що в п.12 акту, який містить перелік державного житлового фонду, спірні житлові будинки увійшли до статутного фонду акціонерного товариства.
29.03.1995 року засновник (виконавчий комітет Запорізької обласної ради народних депутатів) передав Державному органу приватизації (Фонду Державного майна України) документи ВАТ "Запоріжвогнетрив" по акту прийому-передачі серед яких і вказані вище акти оцінки, інвентаризаційний опис та інше.
Наказом Фонду державного майна від 10.04.1995 року №125-ДПК "Про прийняття рішення щодо приватизації корпоративних об'єктів" видано дозвіл на приватизацію майна ВАТ "Запоріжвогнетрив" шляхом продажу актів. Розпорядженням ФДМ України від 03.08.2001 року №315-РРА повідомив про завершення приватизації ВАТ "Запоріжвогнетрив".
Крім цього встановлено, що згідно інвентарним карткам основних засобів відповідача будинки по вул. Орджонікідзе 30, 31-а взяті ним на баланс у 1986 та 1987 роках як побудовані за рахунок власних коштів. Заявник та позивач взагалі не надали будь-яких доказів будівництва спірних будинків за рахунок централізованих капіталовкладень.
Відповідно до ч.2 ст. 1, ч. 2 ст. 2 Закону України “Про приватизацію державного житлового фонду” (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) до державного житлового фонду, який підлягав приватизації на користь громадян України відносився житловий фонд місцевих рад та житловий фонд, який знаходився у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, крім кімнат в гуртожитках.
В разі банкрутства підприємств, зміни форми власності або ліквідації підприємств, установ, організацій, у повному господарському віданні яких перебуває державний житловий фонд, останній (крім гуртожитків) одночасно передається у комунальну власність відповідних міських, селищних, сільських Рад народних депутатів (ч.2 п.9 ст.8 Закону України “Про приватизацію державного житлового фонду”).
Пунктом 2 Положення про порядок передачі в комунальну власність загальнодержавного житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні або в оперативному управлінні підприємств, установ та організацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 891 від 6 листопада 1995 року, в редакції на момент виникнення спірних правовідносин, встановлено, що передачі в комунальну власність підлягають житлові будинки відомчого житлового фонду крім гуртожитків. Зміни до п.2 Положення щодо передачі в комунальну власність відомчого житлового фонду, у тому числі гуртожитків, були внесені постановою Кабінету Міністрів України № 695 лише 26 травня 2004 року.
Отже, на момент проведення приватизації державного підприємства відповідача гуртожитки не відносилися до об'єктів державного житлового фонду, який підлягав приватизації громадянами України чи підлягав передачі у комунальну власність відповідних рад, і могли бути включені до вартості майна підприємств, які підлягали приватизації, оскільки законодавчої заборони не існувало (пост. ВСУ від 28.02.11р. у справі №4/46-40/32).
Зважаючи на викладене, доводи касаційної скарги про порушення судами ст.ст. 386, 387 ЦК України, норм приватизаційного та житлового законодавства, колегія суддів до уваги не приймає. Відповідно ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Позивач не надав суду доказів оскарження в судовому порядку правовстановлюючих приватизаційних актів відповідних органів на підставі яких відповідач володіє спірним майном.
Колегія суддів дійшла висновку, що справа розглянута відповідно встановленим обставинам справи з правильним застосуванням норм матеріального права з дотриманням процесуального законодавства. Підстави для скасування оскаржуваних судових актів відсутні.
Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, - Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу Регіонального відділу Фонду державного майна України по Запорізькій області залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 30.11.2010 року у справі №16/158/09-21/155/10 -без змін.
Головуючий, суддяВ. Овечкін
Судді:Є. Чернов
В. Цвігун