06 квітня 2011 р. № 44/340-б
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Полякова Б.М., -головуючого,
Коваленка В.М. (доповідач у справі),
Короткевича О.Є.,
розглянувши касаційну скаргупублічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Даніель", м. Київ
на постанову
та постановувід 08.02.2011 р. Київського апеляційного господарського суду
від 09.11.2010 р. господарського суду м. Києва
у справі№ 44/340-б господарського суду м. Києва
за заявою боржникаприватного підприємства "Медмаркет", м. Київ
провизнання банкрутом
ліквідаторарбітражний керуючий Мора В.М.
голова комітету кредиторівHeraeus Kulzer GmbH, Wehrheim Germany (представник Сачук Ю.М., м. Київ)
в судовому засіданні взяли участь представники:
ПАТ "Комерційний банк "Даніель"Трохимчук П.В., довір.,
ліквідаторарбітражний керуючий Мора В.М.
ДПІ у Святошинському районі м. Києва Мельник Р.М., довір.,
Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.05.2010 року порушено провадження у справі № 44/340-б про банкрутство приватного підприємства "Медмаркет" (далі - Боржник, Підприємство) в порядку загальних норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі -Закон про банкрутство).
Постановою господарського суду м. Києва від 09.11.2010 року (суддя - Чеберяк П.П.) Боржника визнано банкрутом, відносно нього припинено процедуру розпорядження майном і відкрито ліквідаційну процедуру, а ліквідатором призначено арбітражного керуючого Мору В.М.
Не погодившись з цією постановою, публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Даніель" (далі -Банк) звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати постанову господарського суду м. Києва від 09.11.2010 року повністю і припинити провадження у справі.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.02.2011 року (головуючий суддя -Дзюбко П.О., судді: Сотніков С.В., Сулім В.В.) апеляційну скаргу залишено без задоволення, а постанову господарського суду м. Києва від 09.11.2010 року -без змін.
Не погоджуючись з прийнятими судовими актами судів попередніх інстанцій, публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Даніель звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову господарського суду м. Києва від 09.11.2010 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.02.2011 року та прийняти рішення, яким справу передати на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована порушенням судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, зокрема ст.ст. 1, 13 Закону про банкрутство та норм процесуального права.
Заслухавши пояснення учасників судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Дійшовши висновку про визнання Підприємства банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури, судами попередніх інстанцій встановлено, що комітетом кредиторів Боржника прийнято рішення заявити клопотання до господарського суду про визнання Підприємства банкрутом та відкриття відносно нього ліквідаційної процедури з призначенням ліквідатором арбітражного керуючого Мору В.М. Також суди попередніх інстанцій, встановлюючи факт неплатоспроможності Боржника та наявність ознак та підстав для визнання його банкрутом, послалися на оригінал звіту про проведення фінансово-господарської діяльності Боржника та копії балансів Боржника за три квартали 2010 року.
Звертаючись із касаційною скаргою, заявник наголошує на тому, що для складення балансів та фінансового звіту, на підставі яких прийнято постанову про визнання Підприємства банкрутом, були використані недостовірні дані, подані директором Боржника, а також не використовувалися первинні документи.
Між тим, суд касаційної інстанції не погоджується із викладеними запереченнями, у зв'язку з чим зазначає про таке.
Порядок та підстави визнання боржника банкрутом визначений, зокрема, нормами ст. 22 Закону про банкрутство.
Відповідно до ч. 1 вказаної статті у випадках, передбачених цим Законом, господарський суд приймає постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру.
Такими випадками є, зокрема:
закінчення процедури розпорядження майном за відсутності клопотання комітету кредиторів про відкриття процедури санації або пропозиції про укладення мирової угоди;
подання клопотання комітету кредиторів про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури (ч. 8 ст. 16 Закону про банкрутство) тощо.
Як вже зазначено вище, в оскаржуваних постановах встановлено, що рішення про звернення до господарського суду із клопотанням про визнання Підприємства банкрутом було прийнято комітетом кредиторів Боржника на засіданні зборів комітету кредиторів від 16.09.2010 року, а відповідне клопотання подано до господарського суду (т. 2 а.с. 76-79).
Крім викладеного, суд касаційної інстанції зазначає, що лише рішення комітету кредиторів про звернення до суду із клопотанням про визнання боржника банкрутом не є достатньою умовою та підставою для визнання такого боржника банкрутом. За наявності вказаного клопотання комітету кредиторів, господарський суд самостійно має перевірити ознаки, за яких боржника може бути визнано банкрутом.
Стаття 1 Закону про банкрутство визначає категорію "банкрутство", як визнану господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.
Таким чином ознаки, що складають категорію "банкрутство" відносно боржника встановлюються господарським судом за результатами розгляду справи та на підставі відповідних доказів в їх сукупності, а не лише на підставі клопотання комітету кредиторів.
Так, арбітражним керуючим Морою М.В. надано суду оригінал звіту про проведення аналізу фінансово-господарської діяльності Боржника та копії балансів за три квартали 2010 року, яким підтверджується наявність ознак неплатоспроможності Боржника (т. 2 а.с. 133-138).
Крім цього, на виконання вимог п. 9 ст. 13 Закону про банкрутство розпорядником майна Морою В.М., замовлено відповідний аналіз у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1., який володіє спеціальними знаннями для проведення аналізу фінансово-господарської діяльності боржника на основі Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затверджених наказом Міністерства економіки України 19.01.2006р. № 14.
Відповідно до Методичних рекомендацій, проведено аналіз фінансово-господарської діяльності боржника та виявляння ознак фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, за результатами якого станом на момент порушення справи про банкрутство Підприємство є неплатоспроможним (т. 2 а.с. 82-112).
Суд апеляційної інстанції, проаналізувавши фінансовий звіт, баланси та висновки експерта щодо проведеного аналізу фінансово-господарської діяльності Боржника, дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для визнання Боржника банкрутом та відкриття відносно нього ліквідаційної процедури.
Також судова колегія звертає увагу на те, що відповідно до норм ч. 4 ст. 11 Закону про банкрутство у підготовчому засіданні суддя оцінює подані документи, заслуховує пояснення сторін, розглядає обґрунтованість заперечень боржника, тобто саме у підготовчому засіданні здійснюється оцінка доказів та правовий аналіз обставин на предмет підтвердженності підстав для порушення провадження у справі про банкрутство та правомірності порушення справи про банкрутство.
Як же вбачається з матеріалів справи ні ухвала підготовчого засіданні суду від 08.06.2010 року, ні ухвала попереднього засідання суду від 30.08.2010 року в апеляційному та касаційному порядку не оскаржувались, а отже, набрали законної сили. При цьому, зокрема, Банк, не був позбавлений права оскаржити вказані судові рішення, однак, як вбачається з матеріалів справи, не скористався таким правом.
Таким чином, та виходячи з того, що суть касаційної скарги загалом зводиться до неналежної оцінки судами попередніх інстанцій доказів у справі на підтвердження неплатоспроможності Підприємства та ознак банкрутства останнього, тоді як відповідно до норм ст. 1117 ГПК України суд касаційної інстанції обмежений в праві оцінювати докази у справі, а також здійснювати їх переоцінку, суд касаційної інстанції, переглядаючи постанову суду першої інстанції про визнання Підприємства банкрутом, яка залишена без змін постановою суду апеляційної інстанції, погоджується із обґрунтуванням та висновками цих судів про наявність підстав, відповідно до Закону про банкрутство, для визнання Боржника банкрутом.
За таких обставин справи, касаційні вимоги публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Даніель" щодо неправомірності визнання Підприємства банкрутом із настанням відповідних правових наслідків для Боржника не знайшли свого підтвердження, не є обґрунтованими та не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, у зв'язку з чим задоволенню не підлягають, а тому оскаржувані постанови цих судів підлягають залишенню без змін, як такі, що відповідають нормам матеріального та процесуального права.
З урахуванням викладеного та керуючись нормами ст.ст. 1, 11, 16, 22, 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та ст.ст. 41, 1115, 1117, 1119 -11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
1. Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Даніель" залишити без задоволення.
2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.02.2011 р. та постанову господарського суду м. Києва від 09.11.2010 р. у справі № 44/340-б залишити без змін.
Головуючий Б.М. Поляков
Судді В.М. Коваленко
О.Є. Короткевич
Постанова виготовлена та підписана 07.04.2011 року.