"31" березня 2011 р.Справа № 32/129-10-4924
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Мишкіної М.А.
суддів Сидоренка М.В.
Будішевська Л.О.
(Склад судової колегії змінений розпорядженнями голови суду № 141 від 18.02.2011р., №174 від 02.03.2011р.)
при секретарі судового засідання Романів О.В.
за участю представників сторін:
від ПАТ „ВТБ Банк” -не з'явився;
від боржника -Кормільцев М.А. -по довіреності
Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „ВТБ Банк” в особі відділення „Одеська регіональна дирекція” Публічного акціонерного товариства „ВТБ Банк”
на постанову господарського суду Одеської області від 26 січня 2011 року
по справі № 32/129-10-4924
за заявою боржника Фізичної особи -підприємця ОСОБА_4
про банкрутство
Сторони належним чином повідомлені про час та місце судового засідання.
У судовому засіданні 31.03.2011р. згідно ст.85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Встановив:
Ухвалою господарського суду Одеської області від 30.11.2010р. порушено провадження у справі про банкрутство Фізичної особи -підприємця ОСОБА_4 за її заявою (надалі -боржник, ФО-П), накладено арешт на майно Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, яке належить їй на праві власності, за винятком майна, на яке згідно з цивільним процесуальним законодавством не може бути звернено стягнення, відповідно до п.1 ст.48 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржник або визнання його банкрутом”; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, протягом якого забороняється: стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів);
Постановою господарського суду Одеської області від 26.01.2011р. Фізичну особу-підприємця ОСОБА_4 визнано банкрутом та відкрито відносно неї ліквідаційну процедуру; ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Кормільцева Максима Анатолійовича, ліцензія НОМЕР_1 від 11.03.2010р.; припинено повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, а також припинено повноваження власника (власників) майна банкрута; зобов'язано ліквідатора провести ліквідаційні заходи, передбачені ст.48,49 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”; ліквідатору не рідше одного разу на місяць надавати до господарського суду та кредиторам письмову інформацію щодо проведення ліквідаційної процедури; зобов'язано ліквідатора у процесі ліквідаційної процедури виявляти ознаки фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства боржника, про що повідомляти суд та правоохоронні органи; вважати строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута таким, що настав; припинено нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банкрута; припинено стягнення з громадянина-підприємця за всіма виконавчими документами, за винятком виконавчих документів за вимогами про стягнення аліментів, а також за вимогами по відшкодуванню шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян; скасовано арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника; накладання нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається; встановлено строк для пред'явлення кредиторами вимог у два місяці, до 26.03.2011р.
Постанова суду обґрунтована посиланням на положення ст. 53 ЦК України, ч.4 ст. 205, ч.2 ст. 209 ГК України, ст.ст. 1, 5, ч.3 ст.6, ч.2 ст.47 ЗУ “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” та вмотивована тим, що боржник укладав кредитні договори та інші правочини, які призвели до його неплатоспроможності, при наявності статусу суб'єкта підприємницької діяльності, та у зв'язку з проведенням підприємницької діяльності, що підтверджується рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду від 22.09.2010р. та наданими боржником первісними бухгалтерськими документами; звернення фізичної особи із заявою про визнання її банкрутом є реалізацією її права, наданого ст. 53 ЦК України та ст.ст. 47-49 Закону про банкрутство з метою захисту прав його кредиторів, оскільки законодавством передбачена можливість повного або часткового задоволення вимог кредиторів в ліквідаційній процедурі; судом встановлено, що майнових активів боржника недостатньо для задоволення всіх кредиторів боржника, а задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов'язань в повному обсязі перед іншими кредиторами; судом встановлена наявність заборгованості боржника перед кредиторами (ОСОБА_5 та банківськими установами) в загальній сумі 22 306618,58грн., що значно перевищує вартість активів боржника та ринкову вартість належного їй майна; ФО-П ОСОБА_4 на підставі ч.5 ст. 7 Закону про банкрутство зобов'язана була звернутись до господарського суду з заявою про порушення справи про банкрутство, тому суд на підставі вищевикладеного фіксує факт неплатоспроможності боржника та визнає її банкрутом.
07.02.2011р. Публічне акціонерне товариство „ВТБ Банк” в особі Відділення „Одеська регіональна дирекція” звернулось до господарського суду із заявою про визнання грошових вимог до банкрута в сумі 9 343 594,48 грн.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 09.02.2011р. приєднано заяву Публічного акціонерного товариства „ВТБ Банк” в особі Відділення „Одеська регіональна дирекція” про визнання грошових вимог до банкрута в сумі 9 343 594,48 грн. до матеріалів справи №32/129-10-4924.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 15.02.2011р. зупинено провадження у справі №32/129-10-4924 про банкрутство Фізичної особи -підприємця ОСОБА_4 до розгляду Одеським апеляційним господарським судом апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" на постанову від 26.01.2011р. на підставі ч.1 ст. 79 ГПК України.
Не погоджуючись з постановою від 26.01.2011.р, Публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк" подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати оскаржувану постанову та направити справу на новий розгляд із викликом належним чином кредиторів по справі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме ст.ст. 11, 47-49 ЗУ “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, а також зазначив наступне: кредитні договори укладались з ОСОБА_4 як фізичною особою (не суб'єктом підприємницької діяльності), вказана у заяві ОСОБА_4 заборгованість перед ПАТ «ВТБ Банк»не включає суми пені, трьох відсотків річних та інфляційних витрат; в порушення ч.1 ст.11 Закону про банкрутство господарським судом ПАТ „ВТБ Банк” не викликався для участі у справі, хоча боржник при зверненні до суду зазначив у заяві ПАТ „ВТБ Банк” як одного з кредиторів; ухвалу суду про порушення справи про банкрутство не надсилалась Банку; в порушення ст. 43 ГПК України відсутні посилання на документи, які підтверджують висновки щодо ринкової вартості майна, що належить боржнику, відсутня оцінка наявного майна ФО-П, яка передбачена ч.5 ст.60 ГК України; судом не витребувані жодні докази, що підтверджують недостатність вартості майна боржника; станом на 26.04.2010р. за боржником було зареєстроване горище, площею 150,0кв.м. по вул. Катеринінській, 35, яке не було вказано ФО-П ОСОБА_4 у заяві про порушення справи про банкрутство.
У поясненнях на апеляційну скаргу ліквідатор ФО-П ОСОБА_4 -Кормільцев М.А. заперечує проти задоволення апеляційної скарги Банка, адже судом першої інстанції був досліджений та встановлений факт, що виконання зобов'язань перед одним із кредиторів призведе до неможливості виконання зобов'язань перед іншими кредиторами. Підстави викладені ПАТ „ВТБ Банк” в апеляційній скарзі, є необґрунтованими.
В судовому засіданні апеляційної інстанції 31.03.2011р. ліквідатор ФО-П ОСОБА_4 -Кормільцев М.А. підтримав свою позицію.
Представник ПАТ „ВТБ Банк” у судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.
Перевіривши матеріали справи, повноту встановлення обставин справи та відповідність ним висновків суду першої інстанції, правильність застосування норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення ліквідатора ФО-П ОСОБА_4 -Кормільцева М.А., колегія суддів не вбачає підстав для задоволення вимог апеляційної скарги з огляду наступного.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги, і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Відповідно до частини 2 статті 4-1 ГПК України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим Кодексом з врахуванням вимог Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами ГПК України.
Згідно ст. 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.
Відповідно до вимог ст. 51 ЦК України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.
У відповідності до ст. 53 ЦК України фізична особа, яка неспроможна задовольнити вимоги кредиторів, пов'язані із здійсненням нею підприємницької діяльності, може бути визнана банкрутом у порядку, встановленому законом.
Статтями 47 -49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлені особливості здійснення провадження у справі про банкрутство суб'єкта підприємницької діяльності (громадянина - підприємця).
При цьому подання заяви про порушення справи про банкрутство унормоване положеннями ст.7 Закону про банкрутство та в повній мірі розповсюджується на заяви фізичних осіб-підприємців.
Так, відповідно до частини 5 ст.7 Закону про банкрутство боржник зобов'язаний звернутися в місячний строк до господарського суду з заявою про порушення справи про банкрутство у разі виникнення таких обставин, при яких задоволення вимог одного або кількох кредиторів приведе до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами;
Стаття 1 Закону про банкрутство визначає, що боржник - суб'єкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами, у тому числі зобов'язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), протягом трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати.
Отже, справа про банкрутство може бути порушена лише відносно суб'єкта підприємницької діяльності (у тому числі відносно фізичної особи, що має такий статус).
Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, основна частина коштів, отриманих боржником за кредитними договорами, направлялись ним на підприємницьку діяльність, що підтверджується, зокрема, рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду від 12.05.2010р., наданими боржником бухгалтерськими документами (видаткові та приходні накладні, інвойси).
Як вбачається з рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 12.05.2010р. заборгованість ОСОБА_4 перед ОСОБА_5 у сумі 8642288,00грн. виникла у зв'язку з купівлею товару згідно договору купівлі-продажу від 06.06.2007р. та його неоплатою, у зв'язку з чим за цим судовим рішенням з ОСОБА_4 стягнуто крім суми основного боргу проценти за користування комерційним кредитом.
Таким чином, судом першої інстанції вірно встановлено, що боржник укладав кредитні договори та інші правочини, які призвели до його неплатоспроможності, при наявності статусу суб'єкта підприємницької діяльності, та у зв'язку з проведенням підприємницької діяльності, оскільки отримані в якості кредитів кошти направлялись на підприємницьку діяльність.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 є фізичною особою -підприємцем, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію НОМЕР_2 від 19.09.2002р.
Боржник має заборгованість перед ОСОБА_5 в сумі 10 649 391,39 грн., яка складається з 8 642 288 грн. основного боргу та процентів за користування комерційним кредитом в сумі 2 007 103,39 грн., що підтверджується рішенням Білгород-Дністровського міськрайсуду від 12.05.2010р. у справі №2-2827/2010 та виданим на його виконання виконавчим листом.
Крім того, наявна заборгованість перед банками, а саме: ТОВ КБ „СоцКомБанк” в сумі 289 252,79 грн. -заборгованість та відсотки за користування овердрафтом по договору банківського (карткового) рахунку та обслуговування платіжної карти №103/02-0002477 від 7.05.2007р.
Заборгованість перед ВАТ „ВТБ Банк” в сумі 1 027 875,99 дол., про наявність якої заявив боржник, виникла на підставі генеральної угоди від 23.07.2007р. №02 та кредитних угод №13.9-02/07-СК від 23.07.2007р, №13.11-02/07-СК від 24.07.2007р.; №13.54-02/08-СК від 18.03.2008р. При цьому боржник вказав на те, що кошти по угодам були одержані на потреби підприємницької діяльності, що підтверджується рішенням Білгород-Дністровського міськрайсуду від 22.09.2010р. у справі №2о-323/2010р.
Заборгованість перед ВАТ КБ „Надра” в сумі 151 368,75 грн. згідно заяви та довідки, виникла по кредитному договору №ОД26/12/2007/840-К/32 від 21.12.2007р. з додатковою угодою.
Вказавши цю заборгованість у заяві про порушення справи про банкрутство, боржник визнав її наявність перед кредиторами. На день подачі заяви до суду загальна сума заборгованості складала 22 306 618,58 грн., що значно перевищує вартість майна, яке належить боржнику.
Вказані висновки суду першої інстанції скаржником по суті не спростовані.
Отже, судом першої інстанції належним чином досліджений факт наявності заборгованості боржника перед кредиторами, зазначеної у заяві про порушення справи про банкрутство та доданих до неї документах.
Вказуючи на укладення кредитних договорів з ОСОБА_4 як фізичною особою та надання кредитних коштів на особисті потреби останньої, скаржник не врахував, що ст. 47 Закону про банкрутство конкретизовані зобов'язання, які не пов'язані з підприємницькою діяльністю, а саме, зобов'язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян, вимоги щодо стягнення аліментів, інші вимоги особистого характеру. Ці зобов'язання, навіть якщо вони пов'язані з підприємницькою діяльністю ФО-П, в жодному разі не можуть бути предметом банкрутства.
Визначальним фактором відмежування підприємницької діяльності фізичної особи від непідприємницької є характер та зміст самих договорів, а не зазначення статусу підприємця.
Місцевий господарський суд обґрунтовано взяв до уваги встановлений рішеннями загального суду факт спрямування боржником одержаних кредитних коштів та комерційного кредиту на ведення підприємницької діяльності та наявність в матеріалах справи бухгалтерських документів в підтвердження цієї обставини, зробив вірний висновок щодо пов'язаності неплатоспроможності боржника з одержанням значних сум кредитів за угодами з банківськими установами. ОСОБА_4 є суб'єктом підприємницької діяльності і оформлення угод, спрямованих на реалізацію такої діяльності, в статусі фізичної особи не змінює характер цих угод як господарських, а самі такі угоди не породжують особистих зобов'язань ОСОБА_4
Інші доводи апеляційної скарги, що стосуються порушення судом норм процесуального права, відхиляються судовою колегією як безпідставні, оскільки ПАТ „ВТБ Банк” не є наразі кредитором з визнаними судом грошовими вимогами, не повинен був викликатись судом при порушенні справи про банкрутство, а висновки суду стосовно неплатоспроможності боржника скаржником не спростовані.
Посилання на неповноту встановлення належного боржнику майна та відсутність оцінки майна підставою для скасування постанови про визнання банкрутом слугувати не спроможні, ці питання порушуються скаржником передчасно: одночасно з визнанням ФО-П ОСОБА_4 банкрутом відкрита ліквідаційна процедура, в межах якої ці обставини підлягають встановленню і доведенню.
На підставі вищевикладеного та враховуючи, що інших підстав (за межами доводів апеляційної скарги) для скасування оскарженої постанови від 26.01.2011р. судова колегія не вбачає, апеляційна скарга ПАТ „ВТБ Банк” залишається без задоволення, а постанова господарського суду Одеської області від 26.01.2011р. як законна та обґрунтована -без змін.
Керуючись ст.ст.99, 101-103,105 ГПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу залишити без задоволення, постанову господарського суду Одеської області від 26.01.2011р. по справі № 32/129-10-4924 залишити без змін.
Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя М.А. Мишкіна
Суддя М.В. Сидоренко
Суддя Л.О. Будішевська