"31" березня 2011 р.Справа № 30/185-10-5063
Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі: Головуючого судді: Воронюка О.Л.
Суддів: Єрмілова Г.А., Лашина В.В.
При секретарі: Хом'як О.С.
За участю представників сторін:
від ТОВ „Вестінвест ЛЛС” - Риженко Д.М., довіреність № б/н від 12.01.2011р.
від Військової прокуратури Одеського гарнізону Південного регіону України - Уразовський С.І., посвідчення № 030 від 04.09.2008р.
від Міністерства оборони України - Добров Ю.І., довіреність № 220/652/д від 28.12.2010р.
від Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеса - Добров Ю.І., довіреність № 3551 від 31.12.2010р.
Представник ТОВ „Лабуд-Інвест-Норд” в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце його проведення повідомлено належним чином.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
ТОВ „ВЕСТІНВЕСТ ЛЛС”
на рішення господарського суду Одеської області від 08.02.2011р.
у справі № 30/185-10-5063
за позовом Військового прокурора Одеського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси
до ТОВ „ВЕСТІНВЕСТ ЛЛС”
третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ТОВ „Лабуд-Інвест-Норд”
про визнання права власності
Відповідно до ст.4-4 ГПК України здійснювалась фіксація судового процесу технічними засобами.
Рішенням господарського суду Одеської області від 10.11.2010р. (суддя Задорожна Н.О.) позовну заяву Військового прокурора Одеського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу м.Одеси - задоволено.
Визнано за Державою Україна в особі Міністерства оброни України право державної власності на 196\197 нерухомого майна, що розташоване за адресою: м.Одеса, вул.Дача Ковалевського, 128, яке складається з :адміністративного корпусу (літ.”А”), спальні корпуси (літ.”Б”, “В”, “М”, “Л”), душова (літ.Г”), водонапірна вежа (літ. “Д”), харчоблок (літ.”Е”), кінобудка (літ.”Ж”), умивальник (літ.”И”), туалети (літ. “К”, “З”), пральня (літ. “Т”), овочесховище (літ. “У”), трансформаторна (літ.”Х”), альтанки (літ. “О”, “П”, “Р”, “Н”), навіс (літ. “Ф”), огорожа №1-5, мостіння І-ІІІ, загальною площею 2264,6 кв.м, та знаходиться в оперативному управління Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси.
Стягнуто з ТОВ “ВЕСТІНВЕСТ ЛЛС” на користь державного бюджету державне мито у сумі 19 600 грн. та витрати на ІТЗ судового процесу у сумі 236 грн.
Задовольняючи позов Військового прокурора Одеського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси, місцевий господарський суд виходив з того, що ТОВ „ВЕСТІНВЕСТ ЛЛС” не набуло право власності на спірне майно, так як належним власником нерухомого майна 196/197, що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського, 128 є держава в особі Міністерства оборони України та знаходиться в оперативному управлінні Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду, ТОВ „ВЕСТІНВЕСТ ЛЛС” звернулось з апеляційною скаргою та поясненнями до неї, в яких просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові позивачу відмовити, оскільки господарський суд Одеської області дійшов висновків, які не відповідають фактичним обставинам справи, та порушив норми матеріального і процесуального права. Крім того, скаржник вважає, що позов подано з пропущенням строків позовної давності.
Міністерство оборони України та Квартирно-експлуатаційний відділ м. Одеси не погоджуючись з доводами, викладеними в апеляційній скарзі, просить суд залишити рішення господарського суду Одеської області від 08.02.2011р. без змін, з мотивів зазначених у відзиві-запереченні на апеляційну скаргу.
Також, Військова прокурора Одеського гарнізону Південного регіону України не погоджуючись з доводами, викладеними в апеляційній скарзі, просить суд залишити рішення господарського суду Одеської області від 08.02.2011р. без змін, з мотивів зазначених у запереченні на апеляційну скаргу.
Представник ТОВ „Лабуд-Інвест-Норд” в судове засідання не з'явився. Про час, дату та місце його проведення повідомлений належним чином, про причини нез'явлення суд не повідомив.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи, судова ко легія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних під став.
Відповідно до ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Відповідно до ст.14 Закону України “Про Збройні Сили України” майно, закріплене за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю та належать їм на праві оперативного управління. Особливості правового режиму майна Збройних Сил України визначаються відповідним законом.
Згідно ст.ст. 1, 3 Закону України “Про правовий режим майна у Збройних Силах України” військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами , установами та організаціями Збройних Сил України на праві оперативного управління. До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв'язку тощо. З моменту надходження майна до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною Збройних Сил України воно набуває статусу військового майна. Облік, інвентаризація, зберігання, списання, використання та передача військового майна здійснюються у спеціальному порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 10.05.2006р. між Міністерством оборони України (Сторона -1) в інтересах якого діяла філія Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункового) “УКРОБОРОНБУД” в особі директора Мельника В.Л., що діяв на підставі довіреності Міністерства від 09.03.2006р., зареєстрованої в реєстрі за №610 (бланк сер.ВСР №232423) та ТОВ “Балтеко” (Сторона -2) був укладений Договір №19\05-06\02 про спільне будівництво об'єктів житлово-цивільного призначення, створення інженерної інфраструктури для їх будівництва відповідно до розробленого і затвердженого у встановленому порядку проекту шляхом пайової участі сторін, предметом якого є спрямування сторонами своїх сумісних зусиль на матеріально-технічне забезпечення проектування і будівництва будівель і споруд житлово-цивільного призначення з вбудовано-прибудованими приміщеннями соціально-побутового, торговельного та адміністративного призначення, а також інженерними мережами , розташованих на земельній ділянці площею 2,80 га за адресою: м.Одеса, вул.Дача Ковалевського, 128 (територія військового містечка №234), його належну експлуатацію, організацію управління майном, що призведе до створення спільної сумісної власності Сторін цього договору.
Відповідно до умов вищезазначеного договору на зазначеній земельній ділянці знаходиться нерухоме майно, яке складається з: адміністративного корпусу (літ.”А”), спальні корпуси (літ.”Б”, “В”, “М”, “Л”), душова (літ.Г”), водонапірна вежа (літ. “Д”), харчоблок (літ.”Е”), кінобудка (літ.”Ж”), умивальник (літ.”И”), туалети (літ. “К”, “З”), пральня (літ. “Т”), овочесховище (літ. “У”), трансформаторна (літ.”Х”), альтанки (літ. “О”, “П”, “Р”, “Н”), навіс (літ. “Ф”), загальною площею 2435,6 кв.м, огорожа №1-5 (745, 20 пм), мостіння І-ІІІ (2000 кв.м). Зазначене нерухоме майно є державною власністю (п. 2 6 Договору) та є пайовим внеском Міністерством оборони України за цим Договором.
За умовами п.9.1 Договору за взаємною згодою сторін, або у разі порушення Міністерством оборони України зобов'язань, визначених у п.5.1 Договору , ТОВ “Балтеко” має право здійснити викуп паю Міністерства оборони України, що полягає в укладенні між сторонами цивільно-правової угоди (правочину) щодо купівлі ТОВ “Балтеко” майна Міністерства оборони України, тощо, яка підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню та за якою буде здійснено перехід права власності на майно, що складає пай Міністерства оборони України за цим Договором.
Рішенням господарського суду Одеської області від 12.12.2008р. у справі №15\148-08-3344, яке набрало законної сили, визнано недійсним з моменту укладення Договір №19\05-06\02. Згідно ч.1 ст.216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Договір же №19\05-06\02\2 про компенсацію пайової участі (паю) Міністерства оборони України у Договорі від 10.05.2006р. №19\05-06\02 про спільне будівництво об'єктів житлово-цивільного призначення, створення інженерної інфраструктури для їх будівництва відповідно до розробленого і затвердженого у встановленому порядку проекту шляхом пайової участі сторін є наслідком Договору №19\05-06\02.
10.05.2006р. між Міністерством оборони України (Сторона -1) в інтересах якого діяла філія Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункового) “УКРОБОРОНБУД” в особі директора Мельника В.Л., що діяв на підставі довіреності Міністерства від 09.03.2006р., зареєстрованої в реєстрі за №610 (бланк сер.ВСР №232423) та ТОВ “Балтеко” (Сторона -2) був укладений Договір №19\05-06\02\2 про компенсацію пайової участі (паю) Міністерства оборони України у Договорі від 10.05.2006р. №19\05-06\02 про спільне будівництво об'єктів житлово-цивільного призначення, створення інженерної інфраструктури для їх будівництва відповідно до розробленого і затвердженого у встановленому порядку проекту шляхом пайової участі сторін, предметом якого є компенсація Стороною-2 Стороні-1 вартості пайової участі (паю) Сторони-1 у Договорі від 10.05.2006р. №19\05-06\02 за ціною та в строки, що визначені цим Договором.
Відповідно до п. 7 Договору право власності на майно ТОВ “Балтеко” отримує згідно чинного законодавства України.
Зазначений Договір нотаріально посвідчений не був.
Рішенням господарського суду Одеської області від 12.12.2006р. у справі №1/495-06-12547 договір від 10.05.2006р. №19/05-06/02/2 (Договір №2) був визнаний дійсним та визнано право власності на об'єкти нерухомого майна, які розташоване на земельній ділянці площею 2,8 га, за адресою: місто Одеса, вул. Дача Ковалевського, 128 за ТОВ “Балтеко”.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 05.04.2007р. апеляційне подання військового прокурора Одеського гарнізону було задоволено, а рішення господарського суду Одеської області від 12.12.2006р. у справі №1/495-06-12547 - скасовано.
Постановою Вищого господарського суду України від 03.10.2007р. постанова Одеського апеляційного господарського суду від 5 квітня 2007 року - залишена без змін, апеляційна скарга ТОВ “Балтеко” - без задоволення.
Постановою Верховного суду України від 22.01.2008р. апеляційна скарга ТОВ “Балтеко” задоволена частково, рішення господарського суду Одеської області від 12.12.2006р. у справі №1/495-06-12547, постанова Одеського апеляційного господарського суду від 05.04.2007р., постанова Вищого господарського суду України від 03.10.2007р. - скасовані, справа передана новий розгляд до суду першої інстанції.
За результатами розгляду справи№1/495-06-12547, 13.10.2009р. ухвалою господарського суду Одеської області, позов ТОВ “Балтеко” до Міністерства оборони України та Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункового) в особі Філії Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункового) „Укроборонбуд” про визнання договору №19/05-06/02/2 дійсним та визнання права власності залишений без розгляду.
Згідно ч. 1 ст. 657 ЦК України, договір купівлі-продажу нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Відповідно до ч.1 ст.220 Цивільного кодексу України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Отже, враховуючи вищевикладене, оскільки сторонами договору № 19/05-06/02/2 було передбачено нотаріальне посвідчення вказаного договору, яке проведено не було, а у судовому порядку такий договір дійсний визначений не був, зазначений договір є нікчемним, у зв'язку з чим в силу ст. 215 ЦК України визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Таким чином, за результатами розгляду справи № 1/495-06-1254, постановою Верховного суду України від 22.01.2008р., рішення господарського суду Одеської області від 12.12.2006р., про визнання дійсним договору №19/05-06/02/2 та визнання за ТОВ “Балтеко” права власності на спірне нерухоме майно було скасоване, а за результатам розгляду вказаної справи судом першої інстанції справа залишена без розгляду, у зв'язку з чим договір №19/05-06/02/2 визнаний дійсним у судовому порядку не був.
Із вищенаведеного вбачається, що нерухоме майна, що розташоване за адресою: м.Одеса, вул. Дача Ковалевського, 128, яке складається з: адміністративного корпусу (літ.”А”), спальні корпуси (літ.”Б”, “В”, “М”, “Л”), душова (літ.Г”), водонапірна вежа (літ. “Д”), харчоблок (літ.”Е”), кінобудка (літ.”Ж”), умивальник (літ.”И”), туалети (літ. “К”, “З”), пральня (літ. “Т”), овочесховище (літ. “У”), трансформаторна (літ.”Х”), альтанки (літ. “О”, “П”, “Р”, “Н”), навіс (літ. “Ф”), огорожа №1-5, мостіння І-ІІІ, загальною площею 2264,6 кв.м, ніколи не вибувало із власності Держави Україна в особі Міністерства оброни України, та знаходилось в оперативному управлінні Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси, і відповідно не переходило у власність ТОВ “Балтеко” та у останнього не виникло право власності на спірні об'єкти.
Як вбачається з матеріалів справи, 19.01.2007р. між ТОВ “Балтеко” (Продавець) та ТОВ “ЛАБУД-ІНВЕСТ-НОРД” (Покупець) був укладений Договір купівлі-продажу, згідно якого ТОВ “Балтеко” продало, а ТОВ “ЛАБУД-ІНВЕСТ-НОРД” купило нежитлові будівлі, що знаходяться у м. Одеса по вул. Дача Ковалевського, 128 , складаються в цілому з зазначеними літерами: адміністративного корпусу (літ.”А”), спальні корпуси (літ.”Б”, “В”, “М”, “Л”), душова (літ.”Г”), водонапірна вежа (літ. “Д”), харчоблок (літ.”Е”), кінобудка (літ.”Ж”), умивальник (літ.”И”), туалети (літ. “К”, “З”), пральня (літ. “Т”), овочесховище (літ. “У”), трансформаторна (літ.”Х”), альтанки (літ. “О”, “П”, “Р”, “Н”), навіс (літ. “Ф”), загальною площею 2264,6 кв.м, огорожа №1-5 , мостіння І-ІІІ , розташованих на земельній ділянці площею 28000 кв.м, яка знаходиться у фактичному користуванні Продавця.
Відповідно до п.1 Договору вказані нежитлові будівлі належать ТОВ “Балтеко” на підставі рішення господарського суду Одеської області від 12.12.2006р. у справі №1\495-06-12547, згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 13242099 від 17.01.2007р., виданого Комунальним підприємством “Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості”.
02.02.2007р. між ТОВ “ЛАБУД-ІНВЕСТ-НОРД” (Продавець) та ТОВ “ВЕСТІНВЕСТ ЛЛС” та фізичною особою Ястремською Жанною Володимирівною (Покупці) був укладений Договір купівлі-продажу нерухомого майна, згідно якого Продавець зобов'язався передати у власність Покупців, а Покупці зобов'язалися сплатити та прийняти у власність: ТОВ ТОВ “ВЕСТІНВЕСТ ЛЛС” 196\197 частин, а гр. ОСОБА_1 -1\197 частину нежитлових будівель, що знаходяться у м. Одеса по вул. Дача Ковалевського, 128, та складаються в цілому з зазначеними літерами: адміністративного корпусу (літ.”А”), спальні корпуси (літ.”Б”, “В”, “М”, “Л”), душова (літ.Г”), водонапірна вежа (літ. “Д”), харчоблок (літ.”Е”), кінобудка (літ.”Ж”), умивальник (літ.”И”), туалети (літ. “К”, “З”), пральня (літ. “Т”), овочесховище (літ. “У”), трансформаторна (літ.”Х”), альтанки (літ. “О”, “П”, “Р”, “Н”), навіс (літ. “Ф”), загальною площею 2264,6 кв.м, огорожа №1-5 , мостіння І-ІІІ , розташованих на земельній ділянці площею 28000 кв.м, яка знаходиться у фактичному користуванні ТОВ “ЛАБУД-ІНВЕСТ-НОРД”.
За умовами Договору вартість об'єкта купівлі-продажу складає 1 970 000 грн., з яких ТОВ “ВЕСТІНВЕСТ ЛЛС” має сплатити 1 960 000 грн., а гр. ОСОБА_1.- 10 000 грн.
ТОВ „ВЕСТІНВЕСТ ЛЛС” вважає, що він є законним добросовісним набувачем і власником спірного майна, так як придбав його за відплатним договором, який є чинним і не оспорений у встановленому порядку, право власності відповідача належним чином зареєстроване, що підтверджується витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно.
Однак, судовою колегією не приймаються до уваги твердження ТОВ „ВЕСТІНВЕСТ ЛЛС”, щодо неможливості витребування спірного майна у останнього, у зв'язку з тим, що скаржник є добросовісним набувачем, з огляду на таке.
Відповідно до ст. 388 ЦК України якщо майно по відплатному договору набуте у особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав та не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у випадку, якщо майно: 1). було втрачено власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2). було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3). вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не по їх волі, іншим шляхом.
Як вбачається з матеріалів справи та правомірно зазначено судом першої інстанції, у даному випадку, спірне майно вибуло з володіння власника не по його волі, так як відповідно до ст.6 Закону України “Про правовий режим майна у Збройних Силах України” відчуження військового майна здійснюється Міністерством оборони України через уповноважені Кабінетом Міністрів України підприємства та організації.
Рішення щодо відчуження військового майна, що є придатним для подальшого використання, але не знаходить застосування у повсякденній діяльності військ, надлишкового майна, а також цілісних майнових комплексів та іншого нерухомого майна приймає Кабінет Міністрів України за поданням Міністерства оборони України. Пунктом 2 виданого на розвиток наведеної норми Закону Положення про порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних Сил, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2000р. №1919, визначено, що відчуження майна із Збройних Сил здійснюється у результаті його реалізації через уповноважені підприємства (організації) або безпосередньої передачі виконавцям державного оборонного замовлення, іншим постачальникам матеріально-технічних засобів (ресурсів), виконавцям робіт, набувачам послуг з метою проведення розрахунків, а також передачі юридичним особам в обмін на житло для військовослужбовців та членів їх сімей. Рішення про відчуження військового майна, згідно з п.6 цього ж Положення, приймає Кабінет Міністрів України із затвердженням за пропозицією Міністерства оборони України, погодженого з Мінекономіки, переліку такого майна.
З матеріалів справи не вбачається наявність рішення Кабінету Міністрів України щодо відчуження будівель та споруд військового містечка №234, який на даний час є діючим дитячим оздоровчим табором ім. Ю. Гагаріна.
Крім того, відповідно до ч.1 п.2 розпорядження Кабінету Міністрів України №141-р від 17.03.2004р. “Деякі питання діяльності дитячих оздоровчих закладів” дитячий оздоровчий табір ім. Ю.Гагаріна не підлягає ліквідації або відчуженню, а на Міністерство оборони України покладено обов'язок вжити заходів щодо забезпечення ефективного функціонування табору, недопущення його перепрофілювання, ліквідації та нецільового використання.
Як вбачається з матеріалів справи, об'єкти нерухомого майна - будівлі та споруди військового містечка №234, розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського, 128 на земельній ділянці площею 2,8 га, перебувають на балансі та в оперативному управлінні КЕВ м. Одеси і на цей час використовуються Дитячим оздоровчим табором ім. Ю.Гагаріна. Утримання цього здійснюється за кошти Міністерства оборони України.
Дослідивши норми чинного законодавства, апеляційний господарський суд встановив наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ч. 1 ст. 317 ЦК України).
Згідно з ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
В частині 1 статті 321 ЦК України вказано , що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Також, відповідно до статті 326 ЦК України у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади, управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.
Держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню (ч.1, 2 ст.386 ЦК України).
Відповідно до ст. 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (ст. 391 ЦК України).
Згідно з ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
За таких обставин, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку щодо визнання за Державою Україна в особі Міністерства оброни України право державної власності на 196\197 нерухомого майна, що розташоване за адресою: м.Одеса, вул. Дача Ковалевського, 128, яке складається з: адміністративного корпусу (літ.”А”), спальні корпуси (літ.”Б”, “В”, “М”, “Л”), душова (літ.Г”), водонапірна вежа (літ. “Д”), харчоблок (літ.”Е”), кінобудка (літ.”Ж”), умивальник (літ.”И”), туалети (літ. “К”, “З”), пральня (літ. “Т”), овочесховище (літ. “У”), трансформаторна (літ.”Х”), альтанки (літ. “О”, “П”, “Р”, “Н”), навіс (літ. “Ф”), огорожа №1-5, мостіння І-ІІІ, загальною площею 2264,6 кв.м, та знаходиться в оперативному управління Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси.
Доводи скаржника, що військовим прокурором Одеського гарнізону пред'явлено позов в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та КЕВ м. Одеси після спливу встановленого ст. 257 ЦК України трирічного строку позовної давності звернення до суду, судовою колегією не приймається з огляду на таке.
Відповідно до ст. 257 ЦК України, позовна давність -це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ч. 1ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Згідно ч. 2 ст. 264 ЦК України, позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.
31.07.2008р. військовим прокурором Одеського гарнізону до господарського суду Одеської області було пред'явлено позов про визнання договору від 10.05.2006р. №19/05-06/02 „Про спільне будівництво об'єктів житлово - цивільного призначення, створення інженерної інфраструктури для їх будівництва відповідно до розробленого і затвердженого у встановленому порядку проекту пайової участі сторін” недійсним (справа №15/148-08-3344).
Міністерство оборони України та КЕВ м. Одеси, як особи в інтересах яких військовим прокурором Одеського гарнізону до суду подано позов, як станом на 31.07.2008р. так і на теперішній час мають право на захист свого порушеного права збоку ТОВ „ВЕСТШВЕСТ ЛЛС” шляхом звернення до суду для визнання права державної власності на нерухоме майно розташоване за адресою: місто Одеса, вул. Дача Ковалевського, 128.
Розгляд справи №15/148-08-3344 закінчився лише 12.08.2009р., після розгляду вказаної судової справи Вищим господарським судом України.
Відповідно до ч. З ст. 264 ЦК України, час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
У зв'язку з чим, строк позовної давності як для Міністерства оборони України, так і для військового прокурора Одеського гарнізону, який в силу вимог ст.121 Конституції України, ст. 29 ГПК України та ст. 36-1 Закону України „Про прокуратуру”, є законним представником позивача, починає обчислюватися з 12.08.2009р., тобто з дня закінчення розгляду позову військового прокурора Одеського гарнізону та винесення постанови Вищим господарським судом України по справі №15/148-08-3344.
Отже, позовна давність звернення до суду з вимогою про визнання права державної власності відповідно до вимог ст.ст. 257, 264 ЦК України спливає лише 12.08.2012р.
Таким чином, судова колегія зазначає, що судом першої інстанції достовірно встановлено, позов військовим прокурором Одеського гарнізону пред'явлено в межах встановленого ст.257 Цивільного кодексу України строку позовної давності, адже, порушення законодавства та прав і інтересів держави в ході відчуження державного майна були виявлені лише 12.06.2008р. - після надходження на адресу військової прокуратури Одеського гарнізону листа КП “ОМБТІ та РОН” за №5614-04\431, зі змісту якого стало відомо, що право власності на будівлі та споруди, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського, 128, на земельній ділянці площею 2,8 га, перейшло до ТОВ “ВЕСТІНВЕСТ ЛЛС” та гр. ОСОБА_1 на підставі Договору купівлі-продажу від 02.02.2007р.
Крім того, позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.
31.07.2008р. військовим прокурором Одеського гарнізону до господарського суду Одеської області був поданий позов про визнання недійсним Договору №19\05-06\02 про спільне будівництво об'єктів житлово-цивільного призначення, створення інженерної інфраструктури для їх будівництва відповідно до розробленого і затвердженого у встановленому порядку проекту шляхом пайової участі сторін (справа №15\148-08-3344). Розгляд справи закінчився лише 12.08.2009р.
З урахуванням вище зазначеного, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені господарським судом на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.
У зв'язку з викладеним, судова колегія вважає, що рішення господарського суду Одеської області від 08.02.2011р. по справі № 30/185-10-5063 прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому передбачені законом підстави для його зміни або скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 99, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
Рішення господарського суду Одеської області від 08.02.2011р. по справі №30/185-10-5063 залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ „ВЕСТІНВЕСТ ЛЛС” - без задоволення.
Головуючий суддя О.Л. Воронюк
Суддя Г.А. Єрмілов
Суддя В.В. Лашин
Повний текст постанови підписано 04.04.2011р.