донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
30.03.2011 р. справа № 8/280
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Колядко Т.М.
суддів: Ломовцева Н.В., Скакун О.А.
при секретарі судового засідання Тітовій В.О.
за участю представників сторін:
від позивача: Німий П.А. - за довіреністю
від відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Сєвєродонецький завод хімічного нестандартизованого обладнання»м. Сєвєродонецьк Луганської області
на рішення господарського суду Луганської області від 07.02.2011р. по справі № 8/280 (суддя Середа А.П.)
за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю «Сталекс»м. Підгородне Дніпропетровської області
до відкритого акціонерного товариства «Сєвєродонецький завод хімічного нестандартизованого обладнання»м. Сєвєродонецьк Луганської області
про стягнення 2 831 246,02грн.
Господарський суд Луганської області (суддя Середа А.П.) рішенням від 07.02.2011р. задовольнив позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Сталекс»м. Підгородне Дніпропетровської області (далі -ТОВ «Сталекс») та стягнув з відкритого акціонерного товариства «Сєвєродонецький завод хімічного нестандартизованого обладнання»м. Сєвєродонецьк Луганської області (далі -Завод) основний борг в сумі 2241604,02грн., інфляційні витрати в сумі 263503,78грн., три процента річних в сумі 62752,87грн., пеню в сумі 263385,34грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 25500,00грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00грн., посилаючись на обґрунтованість позовних вимог.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Завод звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій рішення господарського суду Луганської області від 07.02.2011р. у справі № 8/280 просить скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а також неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для справи.
Зокрема, заявник апеляційної скарги посилається на те, що в рішенні від 07.02.2011р. господарським судом зроблено висновок, що "Позивач належним чином виконав вимоги статей 662, 663 Цивільного кодексу України, тобто передав відповідачу обумовлену договором кількість товару (дизельне пальне)", однак цей висновок не відповідає дійсності, оскільки з матеріалів справи вбачається, що предметом договору № 09/11 від 09.11.2009р. є постачання нержавіючих марок сталей, а не дизельного палива. Інших доводів в апеляційній скарзі не наведено.
Позивач вважає рішення господарського суду від 07.02.2011р. у справі № 8/280 законним та обґрунтованим, тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.
Відповідач свого представника у судове засідання 30.03.2011р. не направив, але через канцелярію апеляційного суду надав клопотання про відкладення розгляду справу на іншу дату, у зв'язку з відрядженням його представника до іншого міста.
Колегія суддів клопотання відповідача про відкладення розгляду справи не задовольнила, оскільки в матеріалах справи є достатньо доказів для правильного вирішення справи по суті.
Представник позивача також не заперечував щодо розгляду апеляційної скарги за відсутністю представника відповідача.
Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вислухавши заперечення представника позивача, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 09.11.2009р. між сторонами був укладений договір постачання № 09/11 (далі -Договір), за умовами якого ТОВ «Сталекс»(Постачальник) зобов'язується передати (поставити) у встановлений строк товар (металопрокат з нержавіючих марок сталі) у власність ВАТ «Сєвєродонецький завод хімічного нестандартизованого обладнання»(Покупця), а останній зобов'язується прийняти його та сплатити його вартість на умовах, визначених договором (п.п. 1.1-1.2 Договору).
Відповідно до п. 2.1. Договору кількість товару, ціна за одиницю товару, асортимент вказуються у специфікації, яка є невід'ємною частиною цього договору та складається на підставі письмової заявки Покупця.
Право власності на товар переходить під час його передачі Покупцеві (п. 2.5 Договору).
Згідно п. п. 3.1., 3.2. Договору форма оплати: безготівкова. Покупець зобов'язаний здійснити оплату вартості отриманого товару відповідно до умов, викладених у специфікаціях.
Специфікаціями №№ 1-4 до договору сторони передбачили умови оплату товару: відстрочка платежу не пізніше 20-ти календарних днів після його отримання (а.с.13-16).
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що на виконання умов договору № 09/11 від 09.11.2009р. позивачем було поставлено відповідачу металопродукцію на загальну суму 3004129,03грн., про що підтверджується видатковими накладними: № РН-291013 від 13.11.2009р. на суму 28634,00грн., № РН-291016 від 13.11.2009р. на суму 289632,00грн., № РН-291015 від 13.11.2009р. на суму 124300,00 грн., № РН-291014 від 13.11.2009р. на суму 91800,00грн., № РН-291018 від 19.11.2009р. на суму 849408,00грн., № РН-09121 від 08.12.2009р. на суму 1101540,16грн. (а.с. 17-19; 21-23; 25).
Факт отримання відповідачем товару підтверджується довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей: № 1112 від 16.11.2009р. на ім'я ОСОБА_3; № 1187 від 07.12.2009р. на ім'я ОСОБА_2; № 3 від 11.01.2010р. на ім'я ОСОБА_1 (а.с. 20, 24, 80).
Відповідачем частково сплачено заборгованість за отриманий товар в сумі 762525,00грн., що підтверджується банківськими виписками (а.с. 26-30), у зв'язку з чим борг відповідача склав 2241604,02грн.
Крім того, актом звірки взаєморозрахунків станом на 01.07.2010р. відповідач визнав факт наявності вищезазначеної заборгованості (а.с. 31).
Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим до виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).
Господарським судом встановлено, що договір укладений між сторонами належить до договорів купівлі-продажу.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Статтею ст. 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).
Враховуючи, встановлений судом першої інстанцій факт отримання відповідачем товару, а також наявність заборгованості відповідача у сумі 2241604,02грн., колегія суддів апеляційної інстанції вважає висновок господарського суду обґрунтованим щодо наявності правових та фактичних підстав для стягнення з відповідача заборгованості, яка виникла внаслідок неналежного виконання останнім договірних зобов'язань щодо оплати отриманого ним товару.
Позивач також просив суд стягнути з відповідача інфляційні витрати у сумі 263503,78 грн. за період з 04.12.2009р. по 10.11.2010р. та три процента річних у сумі 62752,87грн. за період з 04.12.2009р. по 10.11.2010р.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності та обґрунтованості нарахування позивачем інфляційних витрат в сумі 263503,78грн. та трьох процентів річних в сумі 62752,87грн. за спірний період.
Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача пеню в сумі 263385,34грн., за періоди: з 04.12.2009р. по 09.03.2010р. у сумі 22717,46грн.; з 10.12.2009р. по 09.06.2010р. у сумі 75036,53грн.; з 29.12.2009р. по 28.06.2010р. у сумі 112598,53грн.; з 02.02.2010р. по 02.08.2010р. у сумі 53032,82грн.
Згідно з ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом п. 7.1. Договору сторони передбачили, що у випадку несвоєчасної оплати товару, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі 0,1%, але не більш подвійної облікової ставки НБУ від вартості несплаченого товару за кожний день прострочки.
Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців після виникнення права на нарахування таких санкцій.
Перевіривши розрахунок позивача, апеляційна інстанція погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 263385,34грн.
На підставі викладеного, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла до висновку, що рішення господарського суду Луганської області від 07.02.2011р. у справі № 8/280 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга ВАТ «Сєвєродонецький завод хімічного нестандартизованого обладнання»м. Сєвєродонецьк підлягає залишенню без задоволення.
Посилання заявника на те, що господарський суд дійшов висновку, що позивач за договором постачання № 09/11 від 09.11.2009р. передав відповідачу дизельне паливо до уваги апеляційною інстанцією не приймається, оскільки згідно ухвали господарського суду від 22.02.2011р. у справі № 8/280 судом на підставі ст. 89 Господарського процесуального кодексу України виправлено описку у мотивувальній частині рішення, а саме у абзаці 11 частини 2 (сторінка 3) замість «дизельне паливо»слід читати «металопродукція»(а.с. 133).
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, - Донецький апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Сєвєродонецький завод хімічного нестандартизованого обладнання»м. Сєвєродонецк Луганської області залишити без задоволення, а рішення господарського суду Луганської області від 07.02.2011р. у справі № 8/280 залишити без змін.
Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий Т.М. Колядко
Судді Н.В. Ломовцева
О.А. Скакун
Надрук.: 5 прим.
1.позивачу
1.відповідачу
1.у справу
1.ДАГС
1.г/с Луган. обл.