Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"29" березня 2011 р. Справа № 5023/618/11
вх. № 618/11
Суддя господарського суду Суярко Т.Д.
при секретарі судового засідання Філіппова В.С.
за участю представників сторін:
позивача - Романова Г.В., дов. від 28.01.11р. відповідача - не з"явився
розглянувши справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Бізнес - Центр" "Лідер Клас", м. Харків
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Восток", м. Харків
про витребовування майна з чужого володіння та стягнення збитків
Позивач - ЗАТ "Бізнес-Центр "Лідер Клас" звернувся до господарського суду із позовною заявою, в якій просить витребувати з чужого незаконного володіння відповідача - ТОВ "Восток" нежитлове приміщення 101 "в", загальною площею 28,6 кв.м. літ. "ЗА-1", що розташоване за адресою: м.Харків, вул.Киргизька,19, а також стягнути з відповідача 24310,00 грн. збитків (упущеної вигоди), мотивуючи позовні вимоги тим, що відповідач незаконно заволодів спірним приміщенням, чим позбавляє можливості позивача, як власника цього приміщення вільно користуватись та розпоряджатись ним, зокрема, здавати в оренду.
Представник позивача підтримує позовні вимоги у повному обсязі та просить суд їх задовольнити.
Представник відповідача у призначене судове засідання не з"явився, витребуваних судом документів не надав, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
Так, згідно наявних в матеріалах справи копій ухвал суду, що направлялись відповідачеві за адресою, зазначеною у позовній заяві та Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців - 61001, м.Харків, вул.Плеханівська, 92а, корп.Б, кімн.1208, їх було повернуто до суду у зв"язку з тим, що адресат за вказаною адресою не значиться.
Відповідно до п. 3.6 Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.
Згідно Інформаційного листа Вищого господарського суду України N 01-8/1228, 02.06.2006 року “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році”до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками “адресат вибув”, “адресат відсутній”і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Враховуючи вищезазначене, та зважаючи на приписи ч. 1 ст. 18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”, відповідно до якої, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. А отже, відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи й відсутність представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.
Згідно Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 13.12.04р., виданого Виконавчим комітетом Харківської міської ради, ЗАТ "Харківський завод двигунів" на праві колективної власності належали нежитлові приміщення підвалу №1 приміщення 1-4; 1-го поверху №7-14, 37-101, 106-110, 112-122; антресолі №1-6 приміщення №123-133 в літ. "ЗА-1", загальною площею 35141,5 кв.м., розташовані за адресою: м.Харків, вул.Киргизьська, 19.
ЗАТ "Харківський завод двигунів" було перейменовано у ЗАТ "Бізнес-Центр "Лідер Клас".
Відповідно до п.1.4. Статуту ПАТ "Бізнес-Центр "Лідер Клас" (позивач у справі), він є правонаступником майна, прав та обов"язків ЗАТ "Харківський завод двигунів" та ЗАТ "Бізнес-Центр "Лідер Клас".
Таким чином, нежитлових приміщень підвалу №1 приміщення 1-4; 1-го поверху №7-14, 37-101, 106-110, 112-122; антресолі №1-6 приміщення №123-133 в літ. "ЗА-1", загальною площею 35141,5 кв.м., розташовані за адресою: м.Харків, вул.Киргизьська, 19, став позивач.
06.03.06р. між ЗАТ "Бізнес-Центр "Лідер Клас" (Продавець) та ТОВ "Автрамат-Рембуд" (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень, відповідно до умов якого Продавець продав, а Покупець купив нежитлове приміщення 1-го поверху №101а, загальною площею 2139,8 кв.м. в літ."ЗА-1", розташоване за адресою: м.Харків, вул.Киргизька, 19. Дане приміщення було передано Покупцеві за актом приймання-передачі від 13.07.06р.
20.10.06р. між ТОВ "Автрамат-Рембуд" та ТОВ "Восток" (відповідач у справі) було укладено договір міни нежитлових приміщень, відповідно до умов якого ТОВ "Автрамат-Рембуд" передало у власність ТОВ "Восток" нежитлові приміщення 1-го поверху №101а, загальною площею 2139,8 кв.м. в літ."ЗА-1", розташоване за адресою: м.Харків, вул.Киргизька, 19, а ТОВ "Восток", в свою чергу, передало у власність ТОВ "Автрамат-Рембуд" нежитлові приміщення 1-го поверху №230, 233, 330б, 317, 318 площею 1199,1 кв.м., антресолі №265-266, 266а, 267, 268, 336, 355а площею 217,3 кв.м., загальною площею 1416,4 кв.м. в літ. "Ч-3", розташоване за адресою м.Харків, вул.Киргизька, 19.
Згідно листа КП "Харківське МБТІ" №2090241 від 10.11.10р. (арк.с.38), у зв"язку з уточненням лінійних розмірів нежитлового приміщення №101 у літ."ЗА-1" змінилась нумерація та площа даного приміщення. Так, в результаті встановлення не несучих перегородок у приміщенні №101 в літ."ЗА-1", яке належить позивачу, виникло нежитлове приміщення №101 "в" у літ."ЗА-1".
Мотивуючи позовні вимоги про витребування з чужого незаконного володіння відповідача нежитлового приміщення 101 "в", загальною площею 28,6 кв.м. літ. "ЗА-1", що розташоване за адресою: м.Харків, вул.Киргизька,19, позивач посилається на те, що відповідач самовільно приєднав нежитлове приміщення №101 "в" в літ. "ЗА-1", яке належить позивачеві до нежитлового приміщення №101 "а" у літ."ЗА-1", яке належить відповідачеві (на підставі договору міни від 20.10.06р.) та межує з нежитловим приміщенням №101 "в" в літ. "ЗА-1".
Як вказує позивач, внаслідок таких дій відповідача, позивач, як власник нежитлового приміщення №101 "в" в літ. "ЗА-1", не може вільно володіти та розпоряджатися цим приміщенням.
Крім того, позивач посилається на те, що внаслідок захоплення відповідачем спірного приміщення, він не може отримувати дохід від здачі в оренду нежитлового приміщення №101 "в" в літ. "ЗА-1" за договором оренди №БЦ-А 00304/1 від 01.02.08р. та просить стягнути з відповідача 24310,00 грн. збитків, у вигляді упущеної вигоди.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.
Правом власності, відповідно до статті 316 Цивільного кодексу України, є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном (частина 1 статті 317 ЦК України), власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (частина 1 статті 319 вказаного кодексу).
Статтею 318-319 ЦК України унормовано, що право володіння, користування та розпорядження майном, належить власнику цього майна.
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ст.321 ЦК України).
Відповідно до ст.387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Даний спосіб захисту застосовується у випадку, коли власник фактично позбавлений можливості володіти та користуватись належним йому майном, тобто у разі, коли майно незаконно вибуло з його володіння.
Кожна сторона на засадах змагальності повинна належними та допустимими доказами довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень (ст.ст.4-3, 33, 34 ГПК України).
Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі (ст.32 ГПК України).
Письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії (ст.36 ГПК України).
Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
З огляду на наведені норми процесуального законодавства та положення ст.387 ЦК України, суд приходить до висновку, що позивач повинен довести належними та допустимими доказами його право власності на спірне нежитлове приміщення, факт вибуття цього приміщення з володіння позивача, а також факт заволодіння цим приміщенням саме відповідачем та знаходження його у відповідача.
Суд критично оцінює твердження позивача щодо належності йому на праві власності спірного приміщення 101 "в", загальною площею 28,6 кв.м. літ. "ЗА-1", що розташоване за адресою: м.Харків, вул.Киргизька,19, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження його права власності на це приміщення.
Наданими позивачем доказами (свідоцтво про право власності на нерухоме майна, Витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно) підтверджується його право власності на нежитлове приміщення №101 в літ."ЗА-1", натомість позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження належності йому на праві власності приміщення №101 "в".
Твердження позивача, що такими доказами є, зокрема, дані технічної інвентаризації (техпаспорт) та лист КП "Харківське міське БТІ" №2090241 від 10.11.10р., базуються на довільному тлумаченні положень чинного матеріального права щодо реєстрації права власності та процесуального законодавства щодо належності та допустимості доказів.
Доказів на підтвердження права володіння спірним нежитловим приміщенням на інших підставах, встановлених законом чи договором ("титульного володіння"), позивачем також не надано.
Крім того, позивачем також не доведено факту вибуття з його володіння спірного нежитлового приміщення та факту захоплення його саме відповідачем, як однієї з необхідних умов для задоволення віндикаційного позову.
Самі по собі акти обстеження, складені позивачем та стороннею особою (АТ "Енергоресурс") від 01.08.08р. захоплення ТОВ "Восток" нежитлового приміщення 101 "в", загальною площею 28,6 кв.м. літ. "ЗА-1", що розташоване за адресою: м.Харків, вул.Киргизька,19, не можуть бути прийняті судом у якості належних та допустимих доказів на підтвердження зайняття приміщення №101 "в" відповідачем.
Твердження позивача, що факт самовільного приєднання та зайняття саме відповідачем нежитлового приміщення 101 "в", загальною площею 28,6 кв.м. літ. "ЗА-1", що розташоване за адресою: м.Харків, вул.Киргизька,19 підтверджується технічним паспортом позивача на нежитлове приміщення "ЗА-1", позбавлені правового підгрунтя, оскільки технічний паспорт лише засвідчує план цього приміщення, розміщення стін, перегородок тощо та не містить інформації щодо особи, яка його займає.
Інших доказів які б свідчили про факт вибуття спірного нежитлового приміщення з володіння позивача та факт заволодіння цим приміщенням саме відповідачем позивачем не надано.
Клопотання, в порядку ст.38 ГПК України, щодо витребування вказаних доказів, у зв"язку із неможливість їх надання, позивачем також не заявлялось.
З огляду на наведене, враховуючи не доведеність позивачем належності йому на праві власності ("титульного володіння") нежитлового приміщення 101 "в", загальною площею 28,6 кв.м. літ. "ЗА-1", що розташоване за адресою: м.Харків, вул.Киргизька,19, факту вибуття цього приміщення з володіння позивача та знаходження його у володінні саме відповідача, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову про витребування цього майна з чужого незаконного володіння.
З цих же підстав не підлягають задоволенню і позовні вимоги про стягнення з відповідача 24310,00 грн. збитків (упущеної вигоди), мотивовані тим, що вказана вигода не була отримана позивачем внаслідок самовільного зайняття відповідачем нежитлового приміщення 101 "в", загальною площею 28,6 кв.м. літ. "ЗА-1", що розташоване за адресою: м.Харків, вул.Киргизька,19, а отже неможливістю передачі цього приміщення оренду АТ "Енергоресурс" за договором оренди №БЦ-А 00304/1 від 01.02.08р.
Відповідно до ст.44,49 ГПК України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на позивача.
Керуючись ст.ст. 316, 317, 318, 319, 321, 328, 387 ЦК України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд,-
В задоволенні позову - відмовити.
Суддя Суярко Т.Д.
Повний текст рішення по справі №5023/618/11 складено та підписано 04.04.11р.