91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32
31.03.11 Справа № 16/23пд/2011
За позовом Приватного підприємства "Каут", с. Булгаківка Кремінського району Луганської області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "СГ Еквіпмент Лізинг Україна", м. Київ
про визнання недійсними окремих пунктів договору
Суддя Шеліхіна Р.М.
секретар судового засідання Маценко О.В.
за участю представників сторін:
від позивача: Плотніков П.А., довіреність від 06.12.2010, Шпілєвий С.Е., довіреність від 06.12.2010;
від відповідача: Хвастова Т.О., довіреність від 25.02.2011 №344/25-02,
Суть спору: позивачем заявлено позов про визнання недійсними п. п. 2.1.3, 2.1.8, 2.2.7 договору лізингу від 18.07.2008 №F224.
Позивач листом від 28.02.2011 №20 повідомив, що за період з 24.07.2008 по 09.11.2010, було сплачено відповідачу 1641961 грн. 26 коп., що складається з вартості предмету лізингу у сумі 1385000 грн. 00 коп., та сукупної вартості процентів і комісії лізингодавця у сумі 256961 грн. 26 коп.
Позивач також стверджував, що збільшення вказаної суми платежів, сторонами не погоджувалось і не відповідає, на думку позивача, вимогам законодавства, посилаючись на ст. 6, 16 Закону України "Про фінансовий лізинг", ст. 524 Цивільного кодексу України, додаток 1 до договору лізингу від 18.07.2008 №F224 та графік платежів, яким, як вказує позивач, сторонами були узгоджені конкретні строки та суми лізингових платежів у гривнях.
Відповідач відзивом на позовну заяву від 11.03.2011 №11/03-01 просить відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на норми ст. ст. 203, 215, 524,533, 627 Цивільного кодексу України, та стверджує, що спірні пункти договору відповідають нормам чинного законодавства України, тому немає підстав для визнання їх недійсними.
Між сторонами у справі укладено договір від 18.07.08 №F224 з додатками: «Розмір лізингових платежів», на а.с.19, «Графік платежів до договору», на а.с.20, на підставі якого позивач (орендодавець) зобов'язаний надати відповідачу (орендарю) у тимчасове - строком на 41 місяць - платне користування сільськогосподарську техніку -зернозбиральний комбайн CSX 7080 з жниваркою 2008 року випуску по ціні 1385000грн. - для використання та подальшого придбання у власність за плату у вигляді щомісячних лізингових платежів відповідно до графіку, що є додатком до договору (а.с.20) з застереженням, вказаним у пункті 2.2.7, які відповідач зобов'язався вносити щомісяця з урахуванням винагороди позивачеві на підставі пред'явлених відповідачем рахунків (розділ 2.3 договору «Порядок оплати»). Позивач за умовами договору має право придбати предмет лізингу у власність за ціною, визначеною в цьому договорі (пункт 1.1).
Згідно пункту 1.2 договору сторони погодились, що терміни поставки та ціна Предмета лізингу є попередніми та підлягають остаточному погодженню в договорі поставки, який буде укладатися при участі цих же Сторін та Постачальника.
Для виконання договору лізингу між сторонами по справі та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізон-імпорт», яке надалі іменується як "Постачальник", укладено договір поставки від 28.07.08 №F224, за яким Постачальник зобов'язується передати у зумовлені строки у власність Покупцеві (лізингодавцеві -відповідачу) Товар, у відповідності зі Специфікацією (Додаток №1 до цього Договору), а Покупець зобов'язується прийняти цей Товар і сплатити за нього певну грошову суму, визначену у цьому Договорі. Придбання Товару здійснюється для передачі Покупцем в лізинг Лізингоодержувачу (позивачу) згідно Договору №Р224 від «18»липня 2008 р. (далі - Договір фінансового лізингу), у зв'язку з чим Покупець доручає Лізингоодержувачу, а Лізингоодержувач зобов'язується прийняти Товар від Постачальника. За договором поставки визначено предмет поставки - зернозбиральний комбайн CSX 7080 з жниваркою 2008 року випуску по ціні 1385000грн. Валюта грошового зобов'язання за договором поставки є гривня і договір не має положень щодо перерахунку грошового зобов'язання в залежності від курсу іноземних валют.
Договір поставки сторонами виконано у повному обсязі і на виконання умов договору лізингу позивач надав відповідачу в оренду сільгосптехніку у відповідності до умов договору, що підтверджено представниками сторін під час розгляду справи. Договір є діючим на даний час.
Відповідно до розділу 2 договору лізингу сторони встановили, що валюта розрахунків є гривня -пункт 2.1.2 договору, а валюта обчислення є долар США -встановлено пунктом 2.1.3, який позивач просить визнати недійсним. Розміри щомісячних лізингових платежів зазначено в Додатку №1 до цього Договору, який є невід'ємною частиною договору. Договором - пунктом 2.1.8 - встановлено розмір Лізингових платежів (із застереженням п. 2.2.7.), що базуються на плаваючій відсотковій ставці. Як основа для встановлення Лізингових платежів діє відсоткова ставка для валюти обчислення (надалі Достовірна відсоткова ставка): LIВОR 1М. Пункт 2.1.8 позивач просить визнати недійсним.
Пунктом 2.2.3 встановлено, що база обчислення Лізингових платежів, виражених у валюті обчислення, включає: всі витрати, понесені Лізингодавцем у зв'язку з придбанням та фінансуванням Предмета лізингу, зокрема, ціна Предмета лізингу, мито, витрати пов'язані з розмитненням, витрати на перевезення, страхування при перевезенні, витрати на монтаж і введення в дію (в експлуатацію, запуск) Предмета лізингу, витрати на допуск до експлуатації, сертифікати, оцінки у випадку предметів, що уже використовувались, послуги банків, та інше, за винятком вказаних у п.2.2.2. цього Договору, збільшені на суму ПДВ.
Умовами договору встановлено вартість Предмета лізингу в гривнях: вартість Предмета лізингу в гривнях включає всі витрати, понесені Лізингодавцем у зв'язку з придбанням Предмета лізингу, які зазначені в п.п. І. п. 2.2.3. Вартість Предмета лізингу в гривнях буде вказана в Акті прийому-передачі Предмета лізингу та/або в видатковій накладній.
Якщо витрати, понесені Лізингодавцем у зв'язку з придбанням Предмета лізингу, виражені в іноземній валюті, то перерахунок їх у гривні відбувається за відповідною формулою.
Кожний лізинговий платіж має бути скорегований у відповідності до умов пункту 2.2.7, який позивач просить визнати недійсним. Коригування Лізингових платежів:
I. У разі, якщо Достовірна відсоткова ставка, чинна в момент оплати Постачальнику частини вартості Предмета лізингу, є іншою ніж та, що була чинною в момент подання Лізингоодержувачу пропозиції, то Лізингодавець має право скоригувати розмір Лізингових платежів відповідно до нової відсоткової ставки.
II. Якщо було встановлено лізингові платежі на основі плаваючої відсоткової ставки, то Лізингодавець встановлює новий розмір Лізингових платежів згідно із розміром Достовірної відсоткової ставки, згідно підпункту. III. п.2.1.8. Договору та відповідно графіку Лізингових платежів.
Новий розмір Лізингових платежів встановлюється для всіх наступних платежів, щоразу зі збереженням відсоткової маржі Лізингодавця на попередньому рівні. У цьому випадку кінцева (залишкова) вартість не підлягає зміні.
III. Якщо валюта обчислення є відмінною від гривні, перерахунок Лізингових платежів в гривні здійснюється із застосуванням курсу продажу валюти обчислення АТ «Каліон Банк Україна»в м. Києві, який чинний на день виникнення обов'язку сплати Лізингових платежів.
IV. Перерахунок у гривні частини Лізингового платежу, що відповідає оплаті вартості Предмета лізингу, відбувається за курсом, що визначається як частка від ділення вартості Предмета лізингу у гривнях до бази обчислення Лізингових платежів. Решта частини Лізингового платежу, перерахованого в гривні згідно з попереднім реченням, складає його відсоткову частину.
V. Лізингоодержувач доручає Лізингодавцю здійснювати сплату податків, зборів та інших платежів до бюджету України пов'язаних з володінням та експлуатацією Предмета лізингу. Лізингодавець нараховував лізингові платежі, припускаючи, що ставки податків, зборів та інших платежів до бюджету України, а також платежів з обов'язкового страхування, пов'язаних з придбанням, митним оформленням, а також з володінням та експлуатацією Предмета лізингу, залишаються незмінними протягом усього строку лізингу. Якщо ставки цих податків, зборів та інших платежів в Україні будуть змінені після підписання цього Договору, або з'являться інші, Лізингодавець має право коригувати сумарні лізингові платежі для підтримання доходу Лізингодавця на рівні, якщо б ці ставки залишалися незмінними.
VI. Вся переплата, яка буде виникати у зв'язку з коригуванням розміру Лізингових платежів відповідно до п.п. І-ІІІ п. 2.2.7., буде зарахована в рахунок відшкодування вартості Предмета лізингу.
Порядок розрахунків встановлено розділом 2.3 договору і визначено:
2.3.1. Терміни і розмір окремих Лізингових платежів, із застереженням п.2.2.7. Договору, визначено у графіку сплати Лізингових платежів. Графік сплати Лізингових платежів надається Лізингоодержувачу протягом 7 календарних днів з моменту отримання Лізингодавцем Акту прийому-передачі та/або видаткової накладної.
2.3.2. Усі платежі, передбачені Договором, Лізингоодержувач здійснює на рахунок Лізингодавця р/р №26007007515000 в АТ «Каліон Банк Україна» в м. Києві, МФО 300379, ЄДРПОУ 34537760 з призначенням платежу «За________згідно рахунку-фактури №__від______200__року, у т.ч. ПДВ____».
2.3.3. При здійсненні кожного платежу на платіжному документі має бути зазначений номер рахунку-фактури.
Структура лізингових платежів встановлена в графіку платежів до договору від 18.07.08 № F224 (а.с.20), в якому вказано, що лізинговий платіж складається з:
- суми погашення основного боргу;
- процентів та комісії лізингової компанії;
- % до бази обчислення лізингового платежу.
Позивач звернувся з даним позовом до суду з вимогою про визнання недійсними пункту 2.1.3 договору, яким встановлено, що валютою обчислення є долар США, пункту 2.1.8 договору, яким встановлено, що лізингові платежі обчислюються за плаваючою відсотковою ставкою LIBOR 1М, пункту 2.2.7 договору, яким корегуються лізингові платежі в залежності від зміни плаваючої відсоткової ставки.
Позовні вимоги мотивовано невідповідністю умов вказаних пунктів договору та додатку приписам ч.2ст.16 Закону України «Про фінансовий лізинг»та самому договору в цілому, оскільки такі умови мають посилання на курс іноземної валюти при розрахунку лізингових платежів і фактично надають право відповідачеві в односторонньому порядку змінювати щомісячні лізингові платежі, незважаючи на інші умови договору лізингу і графіку сплати, в якому вказана чітка сума по договору на весь період. Тому позивач просить визнати договір недійсним у вказаних частинах на підставі правил ст.203,ч.2ст.207, ч.1ст.,215 ЦК України.
Відповідач мотивує свої заперечення у відзиві та в додатку до відзиву тим, що визначення грошового зобов'язання в іноземній валюті не суперечить приписам ч.2 ст.524 та ч.2 ст.533 ЦК України. Необхідність застосування у договорі міжнародної плаваючої відсоткової ставки LIBOR 1М відповідач обґрунтовує встановленням саме такої ставки в договорі позики від 10.09.08, який відповідач уклав для отримання валютних коштів від іноземного банку в цілях здійснення своєї лізингової діяльності. При цьому відповідач посилається на приписи ч.2ст.16 Закону України «Про фінансовий лізинг», які встановлюють, що до складу лізингових платежів має бути включена компенсація відсотків за кредитом.
Враховуючи вищевикладене, повно, всебічно і об'єктивно дослідивши матеріали та обставини справи, вислухав представників сторін, оцінивши надані сторонами до справи докази вимог і заперечень до суті спору, їх належність, допустимість, достовірність кожного окремо і у сукупності без надання жодному доказу пріоритету або вищої сили, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково за таких підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг»встановлено вичерпний перелік платежів, які можуть включати в себе лізингові платежі, передбачені умовами договору, а саме:
а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу;
б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно;
в) компенсацію відсотків за кредитом;
г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.
Аналізуючи пункти 2.1.8 та 2.2.7 договору з урахуванням графіку лізингових платежів, що є додатком до договору і в якому вказано структуру лізингових платежів, суд дійшов висновку, що плаваюча міжнародна відсоткова ставка LIBOR 1М до бази обчислення лізингового платежу, встановлена вказаними пунктами договору всупереч приписам ч.2 ст.16 Закону України «Про фінансовий лізинг».
Графіком платежів визначено розмір щомісячних платежів в погашення основного боргу, як передбачено пунктом «а»ч.2 ст.16 вказаного Закону. Визначено графіком проценти і комісію відповідачеві та встановлені такі у грошовому вигляді, як встановлено пунктом «б»ч.2 ст.16 Закону.
Пунктом «в»ч.2 ст.16 Закону України «Про фінансовий лізинг»передбачено компенсація відсотків за кредитом. Між тим, кредитний договір, за яким відповідач є позичальником грошових коштів в іноземній валюті від іноземного банку, не містить посилання на договір лізингу, укладений між сторонами по справі. Договір лізингу, укладений між сторонами по справі, в свою чергу, не містить посилання на умови кредитного договору в іноземній валюті.
Також слід вказати, що спірний договір лізингу, укладено 18.07.08, а кредитний договір укладено 10.09.08, коли за предмет лізингу вже були сплачені грошові кошти в гривні.
Договір поставки, на підставі якого був куплений предмет лізингу, також не містить умов щодо розрахунку в іноземній валюті. Валюта, якою відповідач розраховувався за купівлю предмету лізингу, є гривня.
Матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували будь-які витрати лізингодавця (відповідача) в іноземній валюті, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу, як то передбачено пунктом «г» ч.2 ст.16 вказаного Закону.
Таким чином, доводи відповідача щодо визначення та корегування платежу, передбаченого пунктами 2.1.8 та 2.2.7, як компенсації відсотків за кредитом або витрат, пов'язаних з виконанням договору лізингу, не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи в порядку ст.ст.32,33,34 ГПК України.
Відповідачем не доведено, що кредит ним брався з метою укладення спірного договору і за відома позивача. Факт отримання відповідачем кредиту для здійснення господарської діяльності в цілому не свідчить про включення відсотків за такий кредит до спірного договору. Також відповідачем не було доведено, що ним були понесені витрати у валюті, пов'язані з виконанням договору лізингу, укладеного з позивачем.
За таких підстав договір лізингу від 18.07.08 №F224 в частині пунктів 2.1.8 та 2.2.7 містить положення для визначення розміру лізингових платежів, які суперечать приписам ч.2 ст.16 Закону України «Про фінансовий лізинг», тобто положеннями спірних пунктів договору визначено платіж, який не передбачений ч. 2 ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг», - винагороду, яка виникає у відповідача виключно внаслідок збільшення курсу долара США по відношенню до гривні.
Стосовно умов підпункту V пункту 2.2.7 договору лізингу щодо доручення Лізингоодержувача Лізингодавцеві здійснювати сплату податків, зборів та інших платежів до бюджету України, пов'язаних з володінням та експлуатацією предмета лізингу, слід відзначити, що законодавством встановлений певний порядок сплати податків та зборів до державного бюджету, на підставі кожна особа зобов'язання самостійно сплачувати обов'язкові платежі до держбюджету.
Згідно з ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам судочинства.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
З огляду на вкладене пункти 2.1.8 та 2.2.7 договору від 18.07.08 №F224 суперечать вимогам ч.2 ст.16 Закону України «Про фінансовий лізинг»та порушують права позивача як лізингоодержувача, оскільки суд дійшов висновку про закріплення в договорі виду платежу, що не передбачений чинним законодавством України.
За таких підстав позовні вимоги про визнання недійсними пунктів 2.1.8 та 2.2.7 договору від 18.07.08 №F224 є обґрунтованими і позов в цій частині підлягає до задоволення.
Вимоги про визнання недійсним пункту 2.1.3 договору слід залишити без задоволення, оскільки чинне законодавство -ч.2ст.524 ЦК України -передбачає можливість для сторін визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Судові витрати в порядку ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід покласти на сторін порівну у зв'язку з частковим задоволенням позовних вимог.
На підставі викладеного, ст.55 Конституції України, ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг», ст. ст. 1, 22, 33, 34, 43, 49, 82,84,85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Визнати недійсними пункти 2.1.8 та 2.2.7 договору від 18.07.08 №F224, укладеному між Товариством з обмеженою відповідальністю "СГ Еквіпмент Лізинг Україна", м. Київ та Приватним підприємством "Каут", с. Булгаківка Кремінського району Луганської області.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СГ Еквіпмент Лізинг Україна", м. Київ, проспект «Московський», 9, офіс 5-402, ід. Код 34537760 (поштова адреса: м.Дніпропетровськ, а/с 37) на користь Приватного підприємства "Каут", с. Булгаківка Кремінського району Луганської області, вул.. «Октябрьська», 5, ід. Код 34378949 витрати по державному миту в сумі 42,50грн., та 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.
4. В решті вимог відмовити.
Рішення підписане 05.04.11
Суддя Р. Шеліхіна