Кіровоградської області
"31" березня 2011 р.
Справа № 5013/153/11
Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Тимошевської В.В. при секретарі судового засідання Юрчик К.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 5013/153/11
за позовом: Головного управління юстиції в Кіровоградській області, м. Кіровоград
до відповідача: Новоукраїнської міської ради Кіровоградської області, Кіровоградська область, м. Новоукраїнка
за участю третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - Міністерство юстиції України, м. Київ
про визнання права власності
Представники сторін:
від позивача - Коробєйніков А.В., довіреність № 18-5-3 від 06.01.2011р.;
від відповідача - участі не брали;
від 3-ї особи - Кропліс Л.В., довіреність № 29-32/508 від 31.12.2010р. та довіреність №18-6-3 від 06.01.2011р.
В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Головним управлінням юстиції в Кіровоградській області подано позовну заяву про визнання права держаної власності в особі Міністерства юстиції України з правом оперативного управління Головного управління юстиції у Кіровоградській області з віднесенням на баланс Головного управління юстиції у Кіровоградській області приміщення з господарськими будівлями загальною площею 318,9 кв.м., а саме: адмінбудівля (площа 264,2 кв.м.), гараж (площа 51,9 кв.м.), вбиральня (2,8 кв.м.), що знаходиться по вул. Воровського, 67 у м. Новоукраїнка Кіровоградської області.
Ухвалою суду від 11.02.2011 р. поданий позов прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 5013/153/11.
21.03.2011р. Міністерство юстиції України звернулось до господарського суду з позовною заявою третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору у справі № 5013/153/11, про визнання права державної власності в особі Міністерства юстиції України на приміщення з господарськими будівлями загальною площею 318,9 кв.м, а саме адмінбудівля (площа 264,2 кв.м), гараж (площа 51,9 кв.м), вбиральня (2,8 кв.м), що знаходяться по вул. Воровського, 67 у м. Новоукраїнка Кіровоградської області.
Ухвалою господарського суду від 22.03.2011р. позовну заяву Міністерства юстиції України - третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору у справі №5013/153/11, прийнято до розгляду та допущено вступ Міністерства юстиції України у справу № 5013/153/11 як третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору.
В судовому засіданні 31.03.2011р. представник позивача позовні вимоги підтримав.
Представник третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору у справі №5013/153/11, в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з'явився.
Натомість, 16.03.2011р. на адресу суду від Новоукраїнської міської ради Кіровоградської області надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позовні вимоги не заперечив та просить розглядати справу без участі їх представника (а.с. 64).
З урахуванням наведеного, враховуючи належне повідомлення відповідача про дату, час та місце судового засідання, господарський суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача та за наявними у справі документами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та Міністерства юстиції України, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для правильного розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд
З матеріалів справи слідує, що з грудня 2003 року по теперішній час Новоукраїнське районне управління юстиції та відділ ДВС займає приміщення, що розташовано у м. Новоукраїнка по вул. Воровського, 67 загальною площею 318,9 кв.м. До 2003 року, а саме з 90-х років ХХ століття, в даному приміщенні знаходився Новоукраїнський районний суд (а.с. 146).
Згідно довідки Ульяновського міжрайонного бюро технічної інвентаризації від 23.11.2011 р. право власності на зазначений об'єкт нерухомості не зареєстровано, на облік як безхазяйне дане майно не взято (а.с. 12).
Вказаним бюро технічної інвентаризації складено Технічний паспорт на об'єкт нерухомості по вул. Воровського, 67 у м. Новоукраїнка, у відповідності з яким загальна площа даної об'єкту становить 318,9 кв.м, з яких: адмінбудівля (площа 264,2 кв.м), гараж (площа 51,9 кв.м), вбиральня (2,8 кв.м) (а.с. 25-31, 79-86).
За повідомленням Новоукраїнської міської ради від 18.02.2011 р. земельна ділянка, на якій розташовано відповідний об'єкт, перебуває у комунальній власності та за будь-якою особою право користування землею не оформлено (а.с. 64).
При розгляді даної справи, господарський суд враховує наступне.
У відповідності до статті 1 Закону України "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України" від 10.09.1991 р. з наступними змінами і доповненнями встановлено, що майно та фінансові ресурси підприємств, установ, організацій та інших об'єктів союзного підпорядкування, розташованих на території України, є державною власністю України.
Стаття 32 Закону України "Про власність", який втратив чинність з 20.06.2007р., передбачала, що суб'єктом права загальнодержавної (республіканської) власності є держава в особі Верховної Ради України.
Стаття 34 цього Закону до об'єктів права загальнодержавної (республіканської) власності відносила, в тому числі, майно, що забезпечує діяльність утворюваних державних органів.
Постановою Кабінету Міністрів України "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)" від 05.11.1991р. N 311 затверджено перелік державного майна України, яке передається до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності), та встановлено, що державне майно України, яке не належить до комунальної власності, є загальнодержавною (республіканською) власністю. Майно, яке перебувало у сфері управління органів юстиції чи судових органів до цього переліку не включено.
Стаття 326 Цивільного кодексу України, що набрав чинності з 01.01.2004 року визначила, що у державній власності є майно, яке належить державі Україна. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватись іншими суб'єктами.
Декретом Кабінету Міністрів України від 15.12.1992 р. "Про управління майном, що є у загальнодержавній власності", який втратив чинність з 20.06.2007р., на міністерства та інші підвідомчі Кабінету Міністрів України органи державної виконавчої влади було покладено здійснення функцій щодо управління майном, що є у загальнодержавній власності.
Відповідно до Закону України "Про управління об'єктами державної власності" від 21.09.2006 р., управління об'єктами державної власності - це здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.
Суб'єктами управління об'єктами державної власності згідно названого Закону є Кабінет Міністрів України, Фонд державного майна України, Міністерства та інші органи виконавчої влади (повноважені органи управління) та інші господарські структури та уповноважені особи.
Указом Президента України від 30 грудня 1997 року N 1396/97 затверджено Положення про Міністерство юстиції України, відповідно до якого Міністерство юстиції України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Пунктом 46 зазначеного Положення встановлено, що міністерство здійснює у межах повноважень, визначених законодавством, функції управління майном підприємств, установ і організацій, що належать до сфери його управління.
Таким чином, Міністерство юстиції України здійснює функції з управління об'єктами державної власності, що належать до сфери його управління.
Об'єкт нерухомості, з приводу якого заявлено вимогу про визнання права власності, знаходиться на балансі Головного управління юстиції у Кіровоградській області та утримується за рахунок коштів державного бюджету (а.с. 13-24, 97-142). Як підтверджується матеріалами справи, у даних будівлях знаходиться з 2003 року Новоукраїнське районне управління юстиції та відділ ДВС, а до 2003 року, а саме з 90-х років ХХ століття, знаходився Новоукраїнський районний суд.
Правомірність вказаного володіння в судовій справі ніким не оспорена.
Згідно Положення про Головне управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головні управління юстиції в областях, мм. Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 14 лютого 2007 р. N47/5, названі управління юстиції підпорядковуються Міністерству юстиції України та є його територіальними органами.
Державна виконавча служба у відповідності до статті 1 Закону України "Про державну виконавчу службу" входить до системи органів Міністерства юстиції України і здійснює виконання рішень судів, третейських судів та інших органів, а також посадових осіб відповідно до законів України. У відповідності до статті 19 названого Закону майно державної виконавчої служби України перебуває у державній власності та використовується виключно для забезпечення виконання її завдань.
Частина 1 статті 344 Цивільного кодексу України передбачає, що особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.
З урахуванням Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України норми статті 344 Цивільного кодексу України поширюються на правовідносини, що виникли з 1 січня 2001 р. та мають місце після 1 січня 2011 р.
За частиною 4 статті 344 Цивільного кодексу України право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.
Стаття 170 Цивільного кодексу України встановлює, що держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
З урахуванням вищенаведеного, виходячи із наявних в матеріалах справи доказів, які підтверджують добросовісність, відкритість і безперервність володіння об'єктом нерухомості зазначеними вище органами, які входять системи і сфери управління Міністерства юстиції України, господарський суд вважає обґрунтованими доводи позивача та третьої особи щодо наявності підстав для визнання права держаної власності в особі Міністерства юстиції України на приміщення з господарськими будівлями загальною площею 318,9 кв.м., що знаходиться по вул. Воровського, 67 у м. Новоукраїнка Кіровоградської області.
Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Тобто, чинним Господарським процесуальним кодексом України не передбачено право однієї юридичної особи звертатись до господарського суду із самостійними вимогами в інтересах іншої юридичної особи.
Головному управлінню юстиції Кіровоградської області право державної власності не належить. Вказане управління юстиції є територіальним органом Міністерства юстиції України та не наділений функціями управління об'єктами державної власності.
Відповідно до частини 3 статті 137 Господарського кодексу України право оперативного управління захищається законом відповідно до положень, встановлених для захисту права власності.
Матеріалами справи не підтверджується заперечення права оперативного управління відповідним майном. Крім того, докази закріплення майна за Головним управлінням юстиції в Кіровоградській області на праві оперативного управління у порядку, встановленому законодавством, відсутні.
З огляду на вищевикладене, позовні вимоги Головного управління юстиції у Кіровоградській області задоволенню не підлягають. Натомість, позов Міністерства юстиції України про визнання права державної власності в особі Міністерства юстиції України на приміщення з господарськими будівлями загальною площею 318,9 кв.м., а саме: адмінбудівля (площа 264,2 кв.м.), гараж (площа 51,9 кв.м.), вбиральня (2,8 кв.м.), що знаходиться по вул. Воровського, 67 у м. Новоукраїнка Кіровоградської області, підлягає задоволенню в повному обсязі.
Судові витрати у відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивачів у зв'язку з відсутністю винних дій відповідача в даних правовідносинах.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 78, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
В задоволенні позовних вимог Головного управління юстиції в Кіровоградській області відмовити.
Позовні вимоги третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - Міністерства юстиції України задовольнити повністю.
Визнати право державної власності в особі Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Городецького, 13) на приміщення з господарськими будівлями загальною площею 318,9 кв.м, а саме: адмінбудівля (площа 264,2 кв.м), гараж (площа 51,9 кв.м), вбиральня (2,8 кв.м), що знаходяться по вул. Воровського, 67 у м. Новоукраїнка Кіровоградської області.
Згідно частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Дане рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.
Суддя В.В.Тимошевська
Повне рішення складено 05.04.2011 р.