ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 12/1215.02.11
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ділпек"
До Товариства з обмеженою відповідальністю "Томбо-ЛТД"
Про стягнення 1 469,53 грн.
Суддя Прокопенко Л.В.
Представники:
Від позивача Садовнікова О.Л. -предст. (дов. № б/н від 23.12.2010 р.)
Від відповідача не з'явився
Суть спору:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Ділпек" (далі -позивач) звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Томбо-ЛТД" (далі -відповідач) про стягнення грошових коштів у розмірі 1 469,53 грн. (1 000 грн. -основний борг, 101,10 грн. -пеня, 89 грн. -сума втрат від інфляції, 29,43 грн. -3% річних, 250 грн. -оплат послуг адвоката) внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору № 044-19/10 про надання рекламних послуг від 23.11.2009 р.
Ухвалою суду від 10.12.2010 р. за зазначеною вище позовною заявою порушено провадження у справі № 12/12 та призначено розгляд справи на 12.01.2011 р.
Відповідач відзив на позовну заяву не надав, представника в судове засідання 12.01.2011 р. не направив.
Ухвалою суду від 12.01.2011 р. відкладено розгляд справи на 15.02.2011 р., зобов'язано сторін виконати вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 10.12.2010 р. про порушення провадження у справі № 12/12.
Представник відповідача в судове засідання 15.02.2011 р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
В судовому засіданні 15.02.2011 р. оголошено повний текст рішення.
Ознайомившись з матеріалами справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -
10.11.2009 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір №044-19/10 про надання рекламних послуг.
Відповідно до п. 1.1. договору, позивач зобов'язується виконати роботи по розробці, підготовці та розсилці реклами у фірмових конвертах, в об'ємі, в строки та ціні, обумовлених в доповненні № 1, а відповідач зобов'язується прийняти та оплатити роботи у відповідності до умов договору.
Позивач виконав свої зобов'язання відповідно до договору належним чином, що підтверджується актом виконаних робіт від 26.11.2009 р., засвідченим у двосторонньому порядку.
Станом на день подачі позову заборгованість відповідача перед позивачем становить 1 000,00 грн.
Крім суми основного боргу позивач ставить вимоги про стягнення з відповідача збитків від інфляції в розмірі 89 грн., 3% річних у розмірі 29,43 грн., 101,10 грн. пені та 250,00 грн. -витрати на послуги адвоката.
Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представника позивача, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.
Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.
Відповідно до абз. 2 п. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати всій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
У відповідності ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язанням є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 Цивільного кодексу України).
Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов'язань судом встановлено.
Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.
Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 1 000,00 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.
У відповідності до вимог ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно розрахунку позивача сума 3% річних складає 29,43 грн., збитків від інфляції - 89,00 грн. (розрахунок в матеріалах справи). Контррозрахунку суми 3% річних та збитків від інфляції відповідачем суду не надано. Розрахунки 3% річних та збитків від інфляції відповідають матеріалам справи та чинному законодавству.
Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у розмірі 29,43 грн. та збитків від інфляції у розмірі 89,00 грн. підлягають задоволенню.
Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 101,10 грн., то суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Статтею 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
В той же час ст. 547 ЦК України визначає, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі; правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Стаття 231 ГК України також встановлює, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Враховуючи вищенаведені норми, суд відмовляє в задоволенні вимог про стягнення пені, оскільки сторонами у справі не було досягнуто письмової згоди про стягнення неустойки за несвоєчасне виконання відповідачем грошових зобов'язань.
З метою стягнути заборгованість з відповідача, у встановленому законом порядку, позивач звернувся за допомогою адвоката. Між позивачем та адвокатом ОСОБА_1 був укладений договір б/н від 08.11.2010 р., винагорода за надання правової допомоги позивачу становить 250,00 грн., копію договору та акт виконаних робіт (складання та подання позовної заяви до Господарського суду міста Києва) додано до матеріалів справи, оригінали було надано у судове засідання. За ст. 44 ГПК України оплата адвокатських послуг входить до складу судових витрат.
Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати: державне мито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до приписів ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.
За таких обставин та керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд, -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Томбо-ЛТД" (03151, м. Київ, вул. Смелянська, 7, код 21506956) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ділпек" (98612, АРК, м. Ялта, вул. Ленінградська, б. 15, код 36331149) 1 000 (одна тисяча) грн. 00 коп. основного боргу, 29 (двадцять дев'ять) грн. 43 коп. 3% річних, 89 (вісімдесят дев'ять) грн. 00 коп. збитків від інфляції, 102 (сто дві) грн. 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 250 (двісті п'ятдесят) грн. 00 коп. -послуги адвоката.
3. В задоволенні іншої частини позовних вимог -відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
5. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня прийняття.
Суддя Л.В.Прокопенко