ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 51/2214.02.11
За позовом Коростенського транспортного прокурора в інтересах держави в особі Державного підприємства «Управління промислових підприємств «Державної адміністрації залізничного транспорту»в особі відокремленого структурного підрозділу Пенізевицького кар'єроуправління
до Товариства з обмеженою відповідальністю «БМК»
про стягнення 188 062, 11 грн.
Суддя Пригунова А.Б.
Представники сторін:
від прокуратури: не з'явились
від позивача: Єщенко І.П., Гарбар К.Г., Рагулін О.В., Князєв Ю.А.
від відповідача: Краковський П.А.
Коростенський транспортний прокурор звернувся до Господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Державного підприємства «Управління промислових підприємств «Державної адміністрації залізничного транспорту»в особі відокремленого структурного підрозділу Пенізевицького кар'єроуправління про стягнення з відповідача заборгованості за поставлену продукцію згідно договорів № 15/014/10 від 17.05.2010 р. та № 15/019/10 від 27.05.2010 р. у розмірі 182 032, 60 грн. та 6 029, 51 грн. -пені. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати отриманого товару відповідно до умов зазначених договорів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.01.2011 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 14.02.2011 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.
У даному судовому засіданні представник відповідача подав відзив на позовну заяву, у якому зазначає, що договір поставки № 15/019/10 від 27.05.2010 р. підписаний директором Пенізевицького кар'єроуправління, в той час як позивачем у даній справі є Державне підприємство «Управління промислових підприємств «Державної адміністрації залізничного транспорту», з яким у Товариства з обмеженою відповідальністю «БМК»не має жодних договірних відносин.
Крім того, відповідач подав заяву про визнання боргу у розмірі 180 000, 00 грн. та 6 029, 51 грн. -пені, у якій також просить розстрочити виконання рішення до 1 червня 2011 року шляхом стягнення заборгованості наступним чином: до 31.03.2011 р. -62 009, 83 грн., до 30.04.2011 р. -62 009, 83 грн., до 01.06.2011 р. -62 009, 83 грн.
Представник позивача подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, у якій просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 180 000, 00 грн. та 6 029, 51 грн. Суд прийняв вищевказану заяву до розгляду.
За таких обставин, судом розглядаються вимоги Коростенського транспортного прокурора в інтересах держави в особі Державного підприємства «Управління промислових підприємств «Державної адміністрації залізничного транспорту»в особі відокремленого структурного підрозділу Пенізевицького кар'єроуправління з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог.
Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих учасниками провадження у справі.
У судовому засіданні 14.02.2011 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників провадження у справі, Господарський суд міста Києва, -
17.05.2010 р. між Державним підприємством «Управління промислових підприємств «Державної адміністрації залізничного транспорту»в особі відокремленого структурного підрозділу Пенізевицького кар'єроуправління та Товариством з обмеженою відповідальністю «БМК»укладено договір № 15/014/10, за умовами якого позивач зобов'язався поставити та передати у власність відповідача щебінь фр. 25-60 мм -10 000 м.куб.; відсів -10 000 м.куб., а відповідач -прийняти вказаний товар та своєчасно здійснювати оплату.
Ціна на продукцію, відповідно до п.п. 6.1., 6.2. договору, складає 63, 55 грн. за 1 м.куб. фр. щебеню 25-60 мм та 11, 67 грн. без врахування податку на додану вартість. Загальна сума поставки становить 150 440, 00 грн.
27.05.2010 р. між Державним підприємством «Управління промислових підприємств «Державної адміністрації залізничного транспорту»в особі відокремленого структурного підрозділу Пенізевицького кар'єроуправління та Товариством з обмеженою відповідальністю «БМК»укладено договір № 15/019/10, за умовами якого позивач зобов'язався поставити та передати, у власність відповідача щебінь фр. 5-25 -10 000 м.куб., а відповідач - прийняти вказаний товар та своєчасно здійснювати оплату.
Ціна на продукцію, відповідно до п.п. 6.1., 6.2. договору, складає 41, 75 грн. за 1 м.куб. фр. щебеню 5-25 мм без врахування податку на додану вартість. Загальна сума поставки становить 142 900, 00 грн.
Згідно з п. 7.1. договорів відповідач здійснює 100% передплату.
Пунктами 5.2. договорів встановлено, що датою поставки товару вважається дата підписання накладної на приймання товару і підписання акту прийому-передачі товару обома сторонами договору.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що Пенізевицьке кар'єроуправління за період з 08.05.2010 р. до 05.08.2010 р. поставило відповідачу залізничним транспортом товар на суму 399 523, 32 грн., однак Товариством з обмеженою відповідальністю «БМК» вказаний товар оплачено лише частково, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 180 000, 00 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню за прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі 6 029, 51 грн.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 399 523, 32 грн., що підтверджується актами приймання-передачі товару, які містяться в матеріалах справи.
Обґрунтовуючи свої заперечення, відповідач зазначає, що договори підписано директором Пенізевицького кар'єроуправління, а позивачем виступає Державне підприємство «Управління промислових підприємств «Державної адміністрації залізничного транспорту», з яким у відповідача відсутні договірні відносини.
З приводу вищевказаного суд відзначає, що договори поставки № 15/014/10 від 17.05.2010 р. та № 15/019/10 від 27.05.2010 р. укладено між Державним підприємством «Управління промислових підприємств «Державної адміністрації залізничного транспорту»в особі директора Пенізевицького кар'єроуправління, який діє на підставі довіреності № ЦУПП-101 від 29.12.2009 р. та Товариством з обмеженою відповідальністю «БМК».
При цьому, у розділі 15 «Юридичні адреси та банківські реквізити сторін»стороною договору визначено Державне підприємство «Управління промислових підприємств «Державної адміністрації залізничного транспорту».
Таким чином, договір укладено саме Державним підприємством «Управління промислових підприємств «Державної адміністрації залізничного транспорту»та підписано директором Пенізевицького кар'єроуправління на підставі довіреності та відповідно саме Державне підприємство «Управління промислових підприємств «Державної адміністрації залізничного транспорту»є стороною вищевказаних договорів.
Між тим, положеннями ст. 629 Цивільного кодексу України обов'язковість договору встановлено для його сторін.
Згідно з ч. 5 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов повністю або частково.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Як вбачається з платіжних доручень № 41 від 17.12.2010 р., № 86 від 27.12.2010 р. та № 108 від 05.01.2011 р., Товариство з обмеженою відповідальністю «БМК»перерахувало на рахунок позивача грошові кошти у розмірі 2 032, 60 грн. у якості оплати за товар згідно договору від 07.05.2010 р.
При цьому, позивач зменшив свої позовні вимоги та просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 180 000, 00 грн.
З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 180 000, 00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню за несвоєчасне виконання відповідачем грошового зобов'язання щодо оплати отриманого товару згідно договорів поставки № 15/014/10 від 17.05.2010 р. та № 15/019/10 від 27.05.2010 р.
Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Згідно з ч. 1 ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктами 9.4. договорів сторони погодили, що у разі порушення строків оплати відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки Наційонального банку України від суми заборгованості за кожен день прострочки, включаючи день оплати.
Згідно з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Згідно розрахунку позивача розмір пені за прострочення оплати відповідачем отриманого товару становить 6 029, 51 грн.
Розрахунок позивача перевірено судом та відповідає положенням чинного законодавства України.
Підсумовуючи вищевикладене, приймаючи до уваги, що відповідач визнав позов, суд вважає вимоги позивача про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «БМК» заборгованості у розмірі 180 000, 00 грн. та 6 029, 51 грн. -пені обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до положень п. 6 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, відстрочити або розстрочити виконання рішення.
Згідно п. 1 ст. 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд може відстрочити або розстрочити виконання рішення.
У судовому засіданні представник позивача подав заяву, у якій зазначає, що не заперечує проти розстрочення стягнення заборгованості у розмірі 186 029, 51 грн. до 01.06.2011 р.
За таких обставин, враховуючи, що відповідач визнав позов, з огляду на те, що позивач не заперечує проти розстрочення стягнення заборгованості, суд вважає за доцільне задовольнити клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «БМК»та розстрочити виконання рішення Господарського суду міста Києва у справі № 51/22 до 1 червня 2011 року шляхом стягнення з відповідача заборгованості наступним чином: до 31.03.2011 р. -62 009, 83 грн., до 30.04.2011 р. -62 009, 83 грн., до 01.06.2011 р. -62 009, 83 грн.
Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85, 121 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов Коростенського транспортного прокурора в інтересах держави в особі Державного підприємства «Управління промислових підприємств «Державної адміністрації залізничного транспорту»в особі відокремленого структурного підрозділу Пенізевицького кар'єроуправління задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БМК»(04108, м. Київ, вул. Володимирська, 9, кв. 45, код ЄДРПОУ 21492190), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Державного підприємства «Управління промислових підприємств «Державної адміністрації залізничного транспорту»в особі відокремленого структурного підрозділу Пенізевицького кар'єроуправління (03038, м. Київ, вул. Федорова, 32, код ЄДРПОУ 24249750) заборгованість у розмірі 180 000, 00 (сто вісімдесят тисяч грн. 00 коп.) грн. та 6 029, 51 (шість тисяч двадцять дев'ять грн. 51 коп.) грн. -пені, шляхом стягнення наступним чином:
- до 31.03.2011 р. -62 009, 83 (шістдесят дві тисячі дев'ять грн. 83 коп.) грн.,
- до 30.04.2011 р. -62 009, 83 (шістдесят дві тисячі дев'ять грн. 83 коп.) грн.,
- до 01.06.2011 р. -62 009, 83 (шістдесят дві тисячі дев'ять грн. 83 коп.) грн.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БМК»(04108, м. Київ, вул. Володимирська, 9, кв. 45, код ЄДРПОУ 21492190), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Державного підприємства «Управління промислових підприємств «Державної адміністрації залізничного транспорту»в особі відокремленого структурного підрозділу Пенізевицького кар'єроуправління (03038, м. Київ, вул. Федорова, 32, код ЄДРПОУ 24249750) 1 860, 30 (одна тисяча вісімсот шістдесят грн. 30 коп.) грн. -державного мита та 236, 00 (двісті тридцять шість грн. 00 коп.) грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Пригунова А.Б.
Повне рішення складено: 29.03.2011 р.