ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 48/2621.03.11
За позовом Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" в особі Структурного
відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго"до Житлово-будівельного кооперативу "Машинобудівник"
про стягнення 111 729,14 грн.
Суддя Бойко Р.В.
Представники сторін:
від позивача: Півень Д.О.
від відповідача: Мазур В.С.
Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" (надалі - "Компанія") в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" звернулася до господарського суду міста Києва з позовом до Житлово-будівельного кооперативу "Машинобудівник" (надалі - ЖБК "Машинобудівник") про стягнення 111 729,14 грн.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що на виконання вимог договору на постачання теплової енергії у гарячій воді №530403 від 01.02.2000 р. позивач поставив теплову енергію, а відповідач грошові зобов'язання по оплаті поставленої енергії належним чином не виконав, в зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 96 916,02 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 7 183,24 грн., інфляційної складової боргу у розмірі 5 459,70 грн. та 3% річних у розмірі 2 170,18 грн.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.01.2011 р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 14.02.2011 р.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 31.01.2011 р. розгляд справи відкладено до 28.02.2011 р. у зв'язку із неявкою відповідача та невиконанням сторонами вимог ухвали суду.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.02.2011 р. розгляд справи відкладено до 09.03.2011 р. у зв'язку із повторною неявкою відповідача та невиконанням ним вимог ухвали суду.
В судовому засіданні 09.03.2011 р. оголошено перерву до 21.03.2011 р. у зв'язку із заявленим відповідачем клопотанням.
Представник позивача в судове засідання з'явилася, на виконання вимог ухвал суду надала документи, позовні вимоги підтримала в повному обсязі.
В судове засідання представник відповідача з'явився, вимоги ухвал суду виконав, проти позову заперечував.
В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
01.02.2000 р. між Компанією (постачальник) та ЖБК "Машинобудівник" (абонент) було укладено договір №530403 на постачання теплової енергії у гарячій воді (надалі - "Договір").
Відповідно до п. 1.1 Договору предметом цього Договору є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених цим договором.
Згідно п. 2.2.1 Договору постачальник зобов'язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та обсягах згідно з Додатком №1 до цього договору.
Абонент відповідно до пунктів 2.3.1 та 2.3.2 Договору зобов'язується дотримуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку №1 до договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії та виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і в терміни, які передбачені в Додатку №4 до договору.
Додатком №4 до Договору сторони погодили, що сплату за вказаними в п. 2 цього додатку документами, абонент виконує не пізніше 25 числа поточного місяця (п. 3 додатку).
Договір є договором енергопостачання, а тому права та обов'язки сторін визначаються в тому числі положеннями параграфу 3 глави 30 Господарського кодексу України.
Відповідно до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Позивач вказує, що за період з 01.12.2009 р. по 01.12.2010 р. у відповідача виникла заборгованість за використану теплову енергію, яка станом на 01.12.2010 р. становить 96 916,02 грн., підтверджується довідкою про надходження коштів за спожиту теплову енергію за період з грудня 2009 р. по листопад 2010 р.
Спір виник у справі у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконання відповідачем грошового зобов'язання за Договором по сплаті спожитої теплової енергії.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.
Додатком №4 до Договору сторони погодили, що сплату за вказаними в п. 2 цього додатку документами, абонент виконує не пізніше 25 числа поточного місяця (п. З додатку).
Однак в порушення умов договору відповідач не виконав свої зобов'язання щодо сплати заборгованості за використану теплову енергію, внаслідок чого за період з 01.12.2009 р. по 01.12.2010 р. у відповідача виникла заборгованість у розмірі 96 916,02 грн.
В судовому засіданні 21.03.2011 р. представником Компанії було надано докази погашення відповідачем заборгованості, а саме банківську виписку з рахунку позивача.
Із матеріалів справи вбачається, що позовну заяву №048-71-16400 від 31.12.2010 р. позивачем було подано до суду 24.01.2011 р., що підтверджується відміткою канцелярії господарського суду міста Києва.
Зі змісту статей 15, 16 Цивільного кодексу України та статті 1 Господарського процесуального кодексу України суд здійснює захист порушених прав на момент звернення до суду.
Оскільки відповідачем 20.01.2011 р. оплачено 8 000,00 грн., то на момент звернення позивача до суду (24.01.2011 р.) його порушеного права в цій частині не існувало, а тому у задоволенні позовних вимог в цій частині необхідно відмовити.
Також суд відзначає, що із платіжних доручень №8 від 31.01.2011 р. та №17 від 15.03.2011 р., а також банківської виписки від 28.02.2011 р. (надана позивачем), що містять призначення платежу - за теплову енергію, спожиту протягом січня -лютого 2010 року вбачається, що відповідач оплатив 32 000,00 грн. під час розгляду справи судом. Вказані кошти сплачені за теплову енергію, спожиту у спірний період, стягнення заборгованості за який є предметом спору.
Відповідно до п.1-1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Таким чином, провадження у справі в частині стягнення 32 000,00 грн. підлягає припиненню згідно п.1-1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки погашення боргу здійснено після звернення позивача до суду.
Заборгованість Підприємства перед АЕК "Київенерго" у розмірі 56 916,02 грн. підтверджується матеріалами справи та визнана відповідачем. Доказів погашення заборгованості відповідачем не подано.
За таких обставин, суд вважає позовні вимоги про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію у розмірі 56 916,02 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у цій частині.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 7 183,24 грн., нараховану за період з липня по грудень 2010 р., інфляційну складову боргу у розмірі 5 459,70 грн. та 3% річних у розмірі 2 170,18 грн., нараховані за період з грудня 2009 р. по грудень 2010 р.
Судом встановлено, що відповідач у визначений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.
Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.
Згідно із положень ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є пеня.
Відповідно до ч.1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Згідно п. 3.5 Додатку №4 до Договору у випадку несплати теплової енергії до кінця розрахункового періоду компанія нараховує абоненту пеню на суму фактичного боргу в розмірі 0,5% за кожний день прострочення платежу по день фактичної сплати, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.
Частиною 1 ст. 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкції. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
У відповідності до частини 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Застосовуючи цей припис, слід враховувати вказівку, що міститься в п. 2.4. роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 29.04.1994 р. № 02-5/293 "Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань". Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, арбітражний суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Суд враховує, що відповідач не є фактичним споживачем теплової енергії, заборгованість перед позивачем виникла у зв'язку із несплатою мешканцями житлових будинків послуг з постачання теплової енергії, чинне у спірний період законодавство не дозволяє стягнення пені з фактичних споживачів послуг (мешканців будинку), а також те, що відповідач після порушення провадження у справі сплатив частину боргу.
Відповідно до п.6 ч.1 ст.3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.
Таким чином, враховуючи вищевказані обставини, керуючись п.6 ч.1 ст. 3 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне реалізувати надане йому право та зменшити розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь АЕК "Київенерго" вдвічі до 3 591,62 грн.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Положення вказаної норми не передбачають можливості вибіркового обрання особою індексів інфляції за окремі періоди в межах заявленого періоду за який нараховуються інфляційній, а тому мають враховуватися всі індекси інфляції (в т.ч. з від'ємним значенням). Наведене додатково підтверджується листом Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р.
Із поданого розрахунку вбачається, що позивачем неправомірно не враховані індекси інфляції за квітень, травень, червень та липень 2010 року, які мають від'ємне значення, а тому з урахуванням викладеного за перерахунком суду розмір інфляційної складової боргу становить 4 928,09 грн.
Аналогічні висновки містяться в постановах Вищого господарського суду України від 27.01.2011 р. у справі №37/345 та від 28.02.2011 р. у справі №37/340.
Суд перевірив та, враховуючи відсутність підстав для виходу за межі позовних вимог, вважає за можливе стягнути з відповідача 3% річних у заявленому позивачем розмірі.
За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з ЖБК "Машинобудівник" на користь Компанії основного боргу у розмірі 56 916,02 грн., пені у розмірі 3 591,62 грн., інфляційної складової боргу у розмірі 4 928,09 грн. та 3% річних у розмірі 2 170,18 грн.
Провадження у справі в частині стягнення 32 000,00 грн. підлягає припиненню згідно п.1-1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки погашення боргу здійснено після звернення позивача до суду.
В іншій частині заявлених позовних вимог необхідно відмовити з викладених підстав.
Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки часткове погашення боргу здійснено після звернення позивача до суду, то судові витрати за подачу позову в цій частині покладаються на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст. 49, п. 1-1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" задовольнити частково.
2. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "Машинобудівник" (03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, 101; ідентифікаційний код 22884873) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5; ідентифікаційний код 00131305) основний борг у розмірі 56 916 (п'ятдесят шість тисяч дев'ятсот шістнадцять) грн. 02 коп., пеню у розмірі 3 591 (три тисячі п'ятсот дев'яносто одна) грн. 62 коп., інфляційну складову боргу у розмірі 4 928 (чотири тисячі дев'ятсот двадцять вісім) грн. 09 коп., 3% річних у розмірі 2 170 (дві тисячі сто сімдесят) грн. 18 коп., державне мито у розмірі 996 (дев'ятсот дев'яносто шість) грн. 06 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 210 (двісті десять) грн. 39 коп. Видати наказ.
3. Провадження у справі в частині стягнення заборгованості у розмірі 32 000,00 грн. припинити.
4. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Р.В. Бойко
Дата підписання повного тексту рішення -24.03.2011 р.