ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 17/47028.02.11
За позовом громадської організації «Київська міська спілка автомобілістів»
До 1) відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції в м. Києві
2) Київської міської ради
3) об'єднаного кооперативу по будівництву та експлуатації колективних автостоянок «Дніпровський»
Про виключення земельної ділянки з-під арешту
Суддя Удалова О.Г.
Представники сторін:
Від позивача не з'явились
Від відповідача-1 Кирик А.О., державний виконавець
Від відповідача-2 Ткаченко А.Т. (за дов.)
Від відповідача-3 Буримська І.В. (за дов.)
До Господарського суду міста Києва звернулася громадська організація «Київська міська спілка автомобілістів»з позовом про виключення з-під арешту земельної ділянки за адресою: м. Київ, вул. Стальського, 29.
Позовні вимоги мотивовані тим, що майно, розташоване на зазначеній земельній ділянці, належить позивачу на праві власності, а сама земельна ділянка перебуває в його користуванні на підставі рішення № 80 виконавчого комітету Дніпровської районної ради народних депутатів у місті Києві, тому винесення відповідачем постанови про арешт та звільнення земельної ділянки позивач вважає неправомірним.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.11.2010 р. порушено провадження у справі № 17/470 та призначено її до розгляду на 08.12.2010 р..
Ухвалою суду від 08.12.2010 р. розгляд справи було відкладено до 20.12.2010 р., у зв'язку з неявкою представників сторін та ненаданням витребуваних доказів.
Ухвалою від 20.12.2010 р. судом розгляд справи було відкладено до 10.01.2011 р. та залучено до участі у справі на підставі статті 24 Господарського процесуального кодексу України інших відповідачів, а саме: Київську міську раду та об'єднаний кооператив по будівництву та експлуатації колективних автостоянок «Дніпровський».
Ухвалами суду від 10.01.2011 р. та 24.01.2011 р. розгляд справи було відкладено, у зв'язку з неявкою представників неявкою позивача, відповідача-1 та відповідача-2 та необхідністю витребування додаткових доказів по справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.01.2011 р. розгляд справи відкладався на 16.02.2011 р., у зв'язку з необхідністю витребування додаткових доказів по справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.02.2011 р. розгляд справи відкладався на 28.02.2011 р., у зв'язку з ненаданням відділом державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у місті Києві та Київською міською радою витребуваних судом документів.
У судове засідання 28.02.2011 р. позивач повноважних представників не направив, належним чином не повідомив про причини неявки на виклик суду. Про час та місце розгляду справи останній належним чином повідомлений судом.
Розглянувши надані учасниками судового процесу документи та матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:
Рішенням виконавчого комітету народних депутатів Київської міської ради від 17.07.1978 р. № 1028/19 «Про відведення земельної ділянки виконавчому комітету Дніпровської районної ради народних депутатів під влаштування відкритої автостоянки»відведено виконавчому комітету Дніпровської районної ради народних депутатів земельну ділянку по вул. Стальського, 29, площею приблизно 0,5га в тимчасове користування під влаштування відкритої автостоянки.
Рішенням виконавчого комітету Дніпровської міської ради народних депутатів від 11.03.1980 р. № 114 з метою впорядкування будівництва і експлуатації кооперативних колективних автостоянок району, а також приведення їх фінансово-господарської діяльності у сувору відповідність з чинним законодавством, вирішено провести об'єднання автостоянок, у зв'язку з чим створити об'єднаний кооператив по будівництву і експлуатації колективних автостоянок Дніпровського району з одним правлінням кооперативу і однією бухгалтерією з повним підпорядкуванням виконкому.
Вказаним рішенням питання щодо передачі позивачу в користування спірної земельної ділянки по вул. Стальського, 29 не вирішувалось.
Рішенням виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 28.01.1986 р. № 80 «Про відведення земельної ділянки в тимчасове користування для розширення відкритої автостоянки «Дружба» та влаштування індивідуальних транспортних засобів»було надано дозвіл про відведення земельної ділянки, площею 0,5га по вул. Стальського районному товариству «Автолюбитель».
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач пояснив, що до суду звернувся природоохоронний прокурор міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради з позовною заявою, в якій просив зобов'язати об'єднаний кооператив по будівництву та експлуатації колективних стоянок «Дніпровський»повернути Раді самовільно зайняту земельну ділянку, площею 14900 кв. м., розташовану по вул. Стальського, 29 в місті Києві, привівши її у придатний для використання стан, шляхом звільнення від будівель, споруд, автостоянки, паркану та приведення у попередній зовнішній стан, придатний для використання.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.10.2007 р. у справі № 16/280 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.11.2009 р. рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2007 р. скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги Київського природоохоронного прокурора задоволено та зобов'язано кооператив звільнити земельну ділянку, площею 14900 кв. м., розташовану по вул. Стальського, 29 у місті Києві та привести її у придатний для використання стан.
Постановою Вищого господарського суду України від 21.01.2010 р. залишено без змін постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.11.2009 р..
Вказані судові акти мотивовані тим, що Рада не приймала рішення про передачу кооперативу у власність або користування земельної ділянки, щодо якої виник спір, а відтак кооператив займає її самовільно, у зв'язку з чим вона має бути повернута Раді.
Спір у цій справі виник внаслідок того, що, за твердженням позивача, відділом державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у місті Києві були винесені постанови про арешт та звільнення земельної ділянки, за адресою: м. Київ, вул. Стальського, 29 та приведення її в початковий стан, що, на думку позивача, є неправомірним, оскільки право на оформлення у користування земельної ділянки належить позивачу та відповідно до рішення виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 28.01.1986 р. № 80 останній є користувачем земельної ділянки.
Згідно зі статтею 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.
Відповідно до частини 1 статті 190 ЦК України майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.
Річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки (стаття 179 ЦК України).
Частиною 2 статті 184 ЦК України передбачено, що річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою, мірою. Річ, що має лише родові ознаки, є замінною.
Частиною 1 статті 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
Відповідно до статті 316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
За умовами статті 317 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Положеннями статті 319 Цивільного кодексу України передбачається, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Статтею 321 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Захист цивільних прав та інтересів забезпечується застосуванням передбачених цивільним законодавством заходів захисту. До кола заходів захисту цивільних прав та інтересів, чинним Цивільним кодексом України віднесено припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов'язку в натурі.
Так, відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Доказів на підтвердження права власності на спірну земельну ділянку, площею 14900 кв. м., яка розташована по вул. Стальського, 29 у місті Києві, позивачем на вимогу суду не надано.
Більш того, суд враховує те, що судовими рішеннями (постановою Вищого господарського суду України від 21.01.2010 р. у справі № 16/280 за позовом Київського природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Київської міської ради до об'єднаного кооперативу по будівництву та експлуатації колективних автостояноr «Дніпровський»про повернення самовільного зайнятої земельної ділянки) встановлено, що земельна ділянка по вул. Стальського, 29 у місті Києві не належить позивачу на праві власності, а тому є комунальною власністю територіальної громади.
Крім того, вказаною постановою Вищого господарського суду України від 21.01.2010 р. у справі № 16/280 встановлено факт користування об'єднаним кооперативом по будівництву та експлуатації колективних автостоянок «Дніпровський»земельною ділянкою, площею 14900 кв. м., розташованою за адресою: м. Київ, вул. Стальського, 29 за відсутності документів, що посвідчують право на земельну ділянку, передбачених статтею 125,126 Земельного кодексу України.
Судом встановлено, що спірна земельна ділянка рішенням Київської міської ради не відводилася та не надавалася у встановленому законом порядку, а тому є комунальною власністю територіальної громади міста Києва.
Згідно з частиною 1 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення майна з-під арешту.
Статтею 59 Закону України «Про виконавче провадження»передбачено підстави винесення державним виконавцем постанови про звільнення майна з-під арешту, а саме: сплата боржником повної суми боргу, порушення встановленого цим Законом порядку накладення арешту, наявності письмового висновку експерта щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна, у зв'язку зі значним ступенем його зносу, пошкодженням або коли втрати, пов'язані зі зверненням на нього стягнення, перевищать грошову суму, за яку воно може бути реалізовано.
У всіх інших випадках по незакінчених виконавчих провадженнях арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду згідно частини 5 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».
Аналогічна норма викладена у пункті 5.15.5 Інструкції «Про проведення виконавчих дій».
Пунктом 5 роз'яснення Президії Вищого господарського суду України від 28.03.2002 р. № 04-5/365 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України»встановлено, що відповідно до статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутись до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення майна з-під арешту. Відповідачами у справах за цими позовами є стягувач і боржник.
Як встановлено судом, в ході виконавчого провадження відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції в м. Києві № 1557/14 з примусового виконання наказу № 16/280 від 16.04.2010 р. про зобов'язання об'єднаного кооперативу по будівництву та експлуатації колективних автостоянок «Дніпровський»звільнити земельну ділянку, площею 14900 кв. м., розташовану за адресою: м. Київ, вул. Стальського, 29, та приведення її у придатний для використання стан, державним виконавцем виносилися постанова про відкриття виконавчого провадження від 24.06.2010 р., постанови про накладення штрафу від 23.11.2010 р., від 10.12.2010 р., у зв'язку з невиконання боржником рішення суду, постанова про закінчення виконавчого провадження у справі від 17.12.2010 р. на підставі п. 11 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».
Судом встановлено, що в рамках виконання даного виконавчого провадження, арешт на земельну ділянку по вул. Стальського, 29 у місті Києві на накладався.
Згідно зі ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Ці дані встановлюються такими засобами:
- письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів;
- поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.
Частиною 2 ст. 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно зі ст. 36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.
Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Незважаючи на вимоги суду, позивачем не надано суду належним чином засвідчену копію постанови, якою на спірну земельну ділянку накладено арешт.
Відповідно до статті 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статус суб'єкта підприємницької діяльності мають право звертатися до господарського суду захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.
Позивачем не доведене порушення відповідачами його прав, з огляду на що вимоги про виключення з-під арешту земельної ділянки за адресою: м. Київ, вул. Стальського, 29 задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Суддя О.Г. Удалова
Рішення підписано 28.03.2011 р.