ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 36/8316.03.11
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬПАРІ +»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство з
іноземними інвестиціями «ЄВРОТРАНСКОРП»
про стягнення 304 339,95 грн.
Суддя Трофименко Т.Ю
Представники:
Від позивача Терновий О.В. -по дов. №6 від 27.01.2011р.
Від відповідача не з'явився
Обставини справи:
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬПАРІ +» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство з іноземними інвестиціями «ЄВРОТРАНСКОРП»304 339, 95 грн. із яких: 283 845,70 грн. основного боргу, 20 494, 25 грн. пені за прострочку платежу.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.02.2011р. порушено провадження у справі № 36/83, розгляд справи призначено на 16.03.2011р.
Відповідач в судове засідання 16.03.2011 не з'явився, вимог суду викладених в ухвалі про порушення провадження у справі від 17.02.2011 не виконав.
Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, оскільки.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02 - 5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).
Відповідно до ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.
Ухвала суду, якою відповідача повідомлялось про час та місце розгляду справи йому надсилалась належним чином за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що підтверджується відміткою про вручення судової кореспонденції, які містяться на повідомленнях про вручення поштових відправлень (містяться в матеріалах справи). Однак відповідач своїм правом на участь його представників в судовому засіданні не скористався.
Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 № 01-8/675 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року”(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).
Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.
У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 № 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році”(із змінами від 08.04.2008), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками “адресат вибув”, “адресат відсутній” і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.
Враховуючи, приписи ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, а також приймаючи до уваги, що в матеріалах справи достатньо документів для розгляду спору по суті, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі відповідача.
В судовому засіданні 16.03.2011р. представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд -
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.
20.05.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Альпарі+” (орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Підприємство з іноземними інвестиціями «ЄВРОТРАНСКОРП»(суборендар) було укладено договір суборенди №131/10 (далі -договір).
Відповідно до п. 1.1. договору орендар передав, а суборендар прийняв у строкове платне користування частину нежитлових приміщень комплексу будівель, що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Фрунзе, 86, загальною площею 3366,4 кв. м. (далі - приміщення).
Орендар користується зазначеною частиною приміщення на підставі укладеного з орендодавцем -Товариством з обмеженою відповідальністю “Поділ бізнес-Парк” договору оренди № 64 від 01.12.2009 зі строком дії до 31.10.2010.
Спір виник в зв'язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість суборенд них платежів, в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 283 845,70 грн. та за несвоєчасне виконання взятих на себе зобов'язань нараховано пеню в розмірі 620 494,25 грн.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Пункт 3 статті 774 Цивільного кодексу України визначає, що до договору піднайму застосовуються положення про договір найму.
Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
За приписами ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк встановлений договором найму.
Пунктом 2.1.1. договору орендар зобов'язаний передати суборендарю приміщення за актом приймання-передачі із зазначенням в ньому стану приміщення і переліку обладнання, меблів, інвентарю, при їх наявності, на момент передачі приміщення в суборенду.
Як вбачається з матеріалів справи приміщення було передано позивачем відповідачу згідно акту прийому-передачі від 20.05.2010.
Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.
При цьому відповідно до п. 2 ст. 774 Цивільного кодексу України строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму.
З п. 5.1 договору вбачається, що договір діє з моменту його підписання сторонами та діє до 30 квітня 2013 року.
Відповідно до ст. 284 Господарського кодексу України однією із істотних умов договору оренди є орендна плата з урахуванням її індексації.
Згідно з п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Пунктом 3.1. договору визначено, що протягом всього строку суборенди орендар повинен щомісячно сплачувати орендарю орендну плату в розмірі 52689,00 грн.
Відповідно до п. 5. ст. 762 Цивільного кодексу України плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Згідно п. 3.5. договору суборендар зобов'язаний не пізніше 7 числа кожного поточного місяця оплатити орендарю орендну плату за місяць у розмірі, визначеному п. 3.1. цього договору, шляхом перерахування цих грошових коштів на рахунок орендаря на підставі рахунку-фактури орендаря або самостійно на підставі договору.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань по сплаті орендної плати позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення заборгованості з орендної плати в розмірі 283 845,70 грн. за період з 20.05.2011р. по 01.11.2010р.
Таким чином, матеріали справи свідчать, про те що станом на день звернення позивача з позовом до суду та розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем становить283 845,70 грн.
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Позивачем доведено порушення його права щодо несплати відповідачем боргу по орендній платі в розмірі 283 845,70 грн. станом на день подання позовної заяви та розгляду справи.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі в сумі 283 845,70 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов'язання щодо своєчасного внесення орендної плати та у повному обсязі, а отже відповідач є таким, що прострочив виконання зобов'язання.
Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Одним із правових наслідків порушення зобов'язання, згідно ст. 611 Цивільного кодексу України є сплата боржником неустойки.
Умовами пункту 4.3. договору передбачено, що за прострочення виконання суборендарем грошових зобов'язань у встановлений цим договором строк, суборендар сплачує на користь орендаря пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.
Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
При укладанні договору сторони визначили розмір відповідальності за порушення зобов'язання щодо оплати послуг оренди.
В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по сплаті наданих послуг відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню відповідно до умов п. 4.3. договору та Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, розмір якої, за розрахунком позивача, становить 20 494,25 грн.
Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 20 494,25 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.
З огляду на вищевикладене, позові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Альпарі+” обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі..
В зв'язку з задоволенням позову відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.
Надлишково сплачене позивачем при поданні позову державне мито в сумі 52 грн. 12 коп. підлягає поверненню з Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство з іноземними інвестиціями «ЄВРОТРАНСКОРП» (код ЄДРПОУ 36471492, 04050, Київ, вул.. Мельникова, 12) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Альпарі+” (код ЄДРПОУ 32947470, 04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 86) 283 845 грн. 70 коп. заборгованості, 20 494 грн. 25 коп. пені за просрочку платежу, 3 043 грн. 39 коп. державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю “Альпарі+” (код ЄДРПОУ 32947470, 04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 86) з Державного бюджету України надлишково сплачене платіжним дорученням №361 від 24 листопада 2010р. державне мито в сумі 52 грн. 12 коп. Платіжне доручення №361 від 24 листопада 2010р. залишити в матеріалах справи №36/83.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя Т. Ю. Трофименко
Повний текст рішення складено
17.03.2011р.