ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 57/3122.03.11
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінтос Сервісез Інк"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бітерра"
про стягнення 2 100 944,68 грн.
Суддя Гулевець О.В.
Представники сторін:
Від позивача: Жарікова О.В. (Дов.)
Від відповідача: не з'явився
У судовому засіданні 22.03.2011р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі відповідно до положень ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Сінтос Сервісез Інк" звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з Відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Бітерра" штрафних санкцій у розмірі 2 100 944,68 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо поставки товару відповідно до договору поставки № 3DP-07 від 10.10.2007р.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.12.2010 р. порушено провадження у справі № 57/31 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 01.02.2011р.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.02.2011р. відкладено розгляд справи на 22.02.2011р.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.02.2011р. відкладено розгляд справи № 57/31 на 22.03.2011 р.
22.03.2011 р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позов в якому відповідач зазначає, що не виконав свої зобов'язання по договору з вини третіх осіб.
В судовому засіданні 22.03.2011р. представник позивача надав суду письмові пояснення щодо застосування штрафних санкцій у вигляді пені.
Представник відповідача в судове засідання 22.03.2011р. не з'явився. Відповідач належним чином був повідомлений про місце і час судового засідання ухвалами суду від 31.12.2011р., 01.02.2011р. та 22.02.2011р. Таким чином, відповідач не реалізував своє процесуальне право на участь в судовому засіданні господарського суду. Згідно зі ст. 75 ГПК України справа розглядається без участі представника відповідача, за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для розгляду справи по суті.
Розглянувши документи і матеріали, додані до позову, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, вислухавши представника позивача, суд
10 жовтня 2007 року між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки № 3/DP-07 (далі - Договір).
Відповідно до п. 1.2. Договору відповідач зобов'язувався поставити позивачу, а позивач прийняти та оплатити продукцію - апарат поглинаючий Ш2В-90 (черт.№106.02.000.2сб) в асортименті, об'ємах та по цінам вказаним в Специфікації № 1, що є невід'ємною частиною Договору.
Відповідно до п. 2.2. Договору сума договору на момент його підписання складає 364650 доларів США.
Відповідно до Специфікації № 1 до Договору сторони визначили, що кількість продукції становить 825 шт. загальною вартістю 364650 дол. США. Графік поставки продукції встановлений наступним чином.
№п/пНазвание продукцииЗапланированное количество
Ед. изм.ВсегоКоличество партий
1 партия2 партия
1Аппарат поглощающий Ш2В-
90 (черт.№106.02.000.2сб)шт.825400425
Згідно п. 3.2. Договору поставка товару проводиться відповідачем протягом 3-4 днів з моменту отримання заявки на продукцію від позивача. Заявка повинна бути подана на протязі 30 днів з моменту підписання Договору.
Як вбачається з матеріалів справи 17 жовтня 2007 року позивачем відповідно до п. 3.2. Договору, була направлена заявка № 136 на поставку поглинаючих апаратів Ш2В-90, в якій позивач просив здійснити поставку першої партії продукції в кількості 400 шт.
У відповідь на заявку позивача відповідач надіслав лист № 214 від 19 жовтня 2007 року, в якому наголошував на неможливості виконання Договору, у зв'язку з невиконанням перед ним зобов'язань третіми особами та просив продовжити термін для поставки продукції.
Судом встановлено, що відповідач продукцію згідно заявки № 136 від 17.10.2007р. не поставив.
Згідно листа № 15 від 05.02.2008р. позивач повідомив відповідача про нарахування штрафних санкцій за непоставлену продукцію.
Відповідно до ст. 7.1. Договору, у випадку прострочення поставки, недопоставки продукції відповідач сплачує покупцю пеню у розмірі 0,4% від невиконаної частини зобов'язання за кожен день прострочення.
В зв'язку з відмовою відповідача поставити позивачу передбачену Договором продукцію позивач звернувся до суду з позовом про стягнення штрафних санкцій в сумі 265465,20 доларів США за не поставку продукції по Договору згідно наступного розрахунку: 364650,00 доларів США * 0,4% * 182 дні = 265465,00 доларів США, що станом на 16.06.2010 року складає 2100944,68 грн., за курсом НБУ 1$ - 7,9142
Проте, судом встановлено, що зазначена вимога в позовній заяві не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
З умов Договору вбачається, що відповідно до п. 3.2 Договору поставка товару проводиться відповідачем протягом 3-4 днів з моменту отримання заявки на продукцію від позивача.
Позивачем в якості доказу виконання п. 3.2 Договору долучено до матеріалів справи заявку № 136 від 17 жовтня 2007 року.
Однак, дослідивши зміст даної заявки судом встановлено, що вона стосується лише першої партії продукції, що, зокрема, передбачена Специфікацією № 1 до Договору в якій сторони визначили графік поставки продукції.
В той же час доказів звернення до відповідача з вимогою здійснити поставку другої партії продукції позивач суду не надав.
Дані обставини мають значення для правильного вирішення спору, оскільки з наданого позивачем розрахунку штрафних санкцій вбачається, що штрафні санкції розраховані позивачем за невиконання відповідачем двох поставок продукції на загальну суму 364650 доларів США.
Враховуючи, що строк виконання зобов'язання відповідача щодо поставки другої партії продукції не настав відповідно до п. 3.2 Договору позивач неправомірно нарахував штрафні санкції на всю суму Договору.
Оскільки зі Специфікації № 1 до Договору вбачається, що перша поставка продукції передбачена у кількості 400 шт., проте вартість такої партії продукції позивачем не вказана, а з матеріалів справи неможливо достовірно встановити вартість такої партії продукції в кількості 400 шт. суд дійшов висновку, що в даному випадку позовні вимоги про стягнення з відповідача 265465,00 доларів США штрафних санкцій у вигляді пені розрахованих на всю суму Договору з підстав зазначених в позовній заяві є неправомірними та задоволенню не підлягають.
До того ж, суд звертає увагу, що штрафні санкції передбачені п. 7.1 Договору передбачені лише за прострочення поставки та недопоставку продукції відповідачем, проте в даному випадку, відповідачем взагалі не було здійснено відповідної поставки.
Крім того, як встановлено судом суму штрафних санкцій позивач просить стягнути на користь позивача, але на рахунок ТОВ "Інтербізнесконсалт" який виступає в якості повіреного позивача на підставі укладеного між ними договору доручення № 20/01 від 20.10.2010р.
Однак, суд вважає, що зазначена вимога є необґрунтована оскільки як сам зазначає в позовній заяві позивач він уповноважив працівників ТОВ "Інтербізнесконсалт" лише представляти інтереси позивача у суді із правом стягнення штрафних санкцій з відповідача.
На думку суду таке представництво може реалізовуватись лише представниками третьої особи на підставі ст. 28 ГПК України за наявності належним чином оформленої довіреності, тощо.
З аналізу положень Господарського процесуального кодексу України суд дійшов висновку, що у суду відсутні повноваження щодо вчинення процесуальних дій щодо стягнення коштів з відповідача на рахунки інших юридичних осіб, які не виступають сторонами по справі та не залучені до участі у справі в якості третіх осіб.
Відповідно до статті 33, 34 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Разом з тим, позивачем не надано суду належних доказів, які б підтверджували правомірність заявлених позовних вимог.
Враховуючи вищенаведене, дослідивши повно та всебічно матеріали справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог саме з підстав зазначених в позовній заяві.
Витрати за розгляд справи відповідно до ст. 49 ГПК України та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 44 ГПК України покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд, -
У задоволенні позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя О.В. Гулевець
Дата підписання рішення: 28.03.2011р.