"08" січня 2008 р.
16:50
Справа № 8/389/07
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області,
у складі судді Гриньової Т.В.,
при секретарі Скрипник О.В.,
за участю представників:
позивача -Плахотної О.М., дов. № 3/9/10-011 від 08.01.2008р.;
відповідача -1 -Цвелікова С.В., дов. від 08.10.2007р.,
представник відповідача -2 у судове засідання не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Державної податкової інспекції (ДПІ) у Центральному районі м. Миколаєва,
54030, м. Миколаїв, вул. Потьомкінська, 24,
до товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) “Арни-Транзит-Юг»,
54000, м. Миколаїв. вул. Адмірала Макарова, 5, кв. 28,
та приватного підприємства (ПП) “Веста-57»,
54000, м. Миколаїв, вул. 68 Десантників, 2,
про застосування наслідків нікчемності правочинів, -
ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва (далі - позивач) звернулася до господарського суду з позовною заявою № 21363/9/10-011 від 06.06.2007р. про застосування наслідків нікчемності правочину, зокрема договору № 15 укладеного 03.10.2005р. між ТОВ “ Арни-Транзит-Юг» (далі -відповідач - 1) та ПП “Веста-57» (далі -відповідач - 2), при цьому позивач просить суд застосувати наслідки нікчемності правочинів, передбачені ст. 208 ГК України: стягнути з відповідача - 2 вартість всього отриманого з відповідача -1 за договором № 15 від 03.10.2005р. в сумі 32528 грн. 80 коп. на користь відповідача -1, а також стягнути з відповідача -1 вартість всього отриманого з відповідача -2 за договором № 15 від 03.10.2005р. в сумі 32528 грн. 80 грн. в доход держави.
Про час і місце судового засідання сторони повідомлені належним чином.
У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Відповідач -1 проти позову заперечує, вважає, що адміністративний позов задоволенню не підлягає і просить суд відмовити позивачу в задоволенні позову повністю. При цьому відповідач -1 вказує на те, що відміна державної реєстрації відповідача -2 не тягне за собою недійсність усіх угод, укладених з моменту державної реєстрації і до моменту виключення підприємства з державного реєстру. Умисел на укладення угоди, що суперечить інтересам держави і суспільства, позивачу належить доказувати при розгляді даної справи.
В адміністративному позові відсутні обставини, які підтверджують те, що при укладенні спірної угоди, сторони діяли з метою, завідомо суперечній інтересам держави і суспільства. Наявність постанови господарського суду Миколаївської області від 26.04.2006р. по справі № 9/167/06 про визнання недійсними установчих документів ПП “Веста-57» не є тою обставиною, що підтверджує наявність мети і умислу у однієї із сторін спірної угоди.
Сама по собі угода про надання послуг не є суперечною інтересам держави і суспільства. Позивачем не наведено жодних доказів того, що спірна угода порушує моральні засади суспільства, тобто є нікчемною. Без визнання угоди недійсною відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України, неможливо застосувати наслідки недійсності угоди, які передбачені ст. 208 вказаного Кодексу.
Відповідач - 2 правом участі у судовому засіданні не скористався, позов не заперечив і не спростував.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача - 1, господарський суд дійшов висновку про відмову в позові. Висновок суду ґрунтується на такому:
29.09.2006р. ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва було складено акт № 182/23-600/23401167 про результати виїзної планової перевірки ТОВ “Арни-Транзит-Юг» ЛТД, в якому встановлено, що у 2005 році ТОВ “Арни-Транзит-Юг » виступало як сторона правочину з ПП “Веста-57».
Так, відповідно до договору № 15 від 03.10.2005р., укладеного між ТОВ “Арни-Транзит-Юг» та ПП “Веста-57», останнє надавало ТОВ “Арни-Транзит-Юг» послуги зі збору, сортуванню та навантаженню. Згідно з актом виконаних робіт ПП “Веста-57» надано послуги зі збору, сортуванню та навантаженню, вартість яких складає 32528 грн. 70 коп., у т. ч. ПДВ -5421 грн. 45 коп. 24.10.2005р. ПП “Веста-57» було виписано податкову накладну № 25. 02.11.2005р ТОВ “Арни-Транзит-Юг» ЛТД за надані послуги було сплачено 32528 грн. 70 коп.
Позивач вважає укладену між відповідачами угоду нікчемною і просить застосувати наслідки її недійсності згідно ч. 1 ст. 208 ГК України.
В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається таке.
Постановою господарського суду Миколаївської області від 26.04.2006р. по справі № 9/167/06 було визнано недійсними установчі документи ПП “Веста-57» з дати реєстрації та свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ з дня його видачі.
В постанові суду зазначено, що підприємство відсутнє за місцем реєстрації, установчі документи зареєстровані на підставну особу, що підтверджується поясненнями громадянина Матюшкова М.І., який згідно установчих документів є керівником ПП “Веста-57».
Вказані обставини, на думку позивача, вказують на те, що вчинення правочинів з боку ПП “Веста-57» без подання податкової звітності та сплати податків свідчить про наявність наміру приховування прибутків від оподаткування, тобто про діяльність, що суперечить інтересам держави.
Згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Тому позивач звернувся до суду з позовом про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.
Стаття 215 ЦК України розрізняє нікчемні та оспорювані правочини. Так, нікчемним визнається правочин, якщо його недійсність встановлена законом. Оскільки недійсність таких правочинів визначена безпосередньо у правовій нормі, то вони вважаються недійсними з моменту їхнього укладання, незалежно від пред'явлення позову та рішення суду. Тобто в цьому випадку визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Іншим видом недійсних правочинів є оспорювані правочини. Їх відмінність від нікчемних полягає в тому, що оспорювані правочини припускаються дійсними, проте їх дійсність може бути оспорена стороною правочину або іншою зацікавленою особою.
Позивач, обґрунтовуючи свої вимоги, вказує на те, що укладена між відповідачами угода, вчинена з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, тобто підпадає під дію ч. 1 ст. 207 ГК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 207 ГК України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Вказана норма закону не тільки не містить прямої вказівки на нікчемність правочину укладеного з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави, а навпаки, вказує на його оспорюваність.
За таких обстави, суд вважає безпідставними твердження позивача про нікчемність угоди укладеної між відповідачами.
Що стосується наслідків недійсності правочину, передбачених ч. 1 ст. 208 ГК України, то їх застосування передбачено у разі визнання господарського зобов'язання недійсним.
Оскільки такі вимоги позивачем у позові не ставились, доказів визнання у судовому порядку недійсною, укладеної між відповідачами угоди, позивачем не надано, у суду відсутні підстави для задоволення позову.
Керуючись ст. ст. 87, 94, 98, 160-163, 167, 254 КАС України, господарський суд, -
В позові відмовити.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.
Постанову може бути оскаржено в порядку ст. 186 КАС України.
Суддя
Т.В.Гриньова