ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 30/2515.03.11
За позовом Інституту геохімії, мінералогії та рудоутворення ім. М.П. Семененка
НАН України
До Товариства з обмеженою відповідальністю «Орграф ІТ»
Про стягнення 13 830,69 грн.
Суддя Ващенко Т.М.
Представники сторін:
Від позивача Михайленко І.В. -представник за довіреністю № 58/01-6 від 10.02.11.
Від відповідача не з'явився
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Інституту геохімії, мінералогії та рудоутворення ім. М.П. Семененка НАН України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Орграф ІТ»про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Договором оренди № 19-08 від 01.02.08. в розмірі 13 375,94 грн. (12 201,87 грн. -основний борг, 925,12 грн. - пеня, 248,95 грн. -штраф).
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в повному обсязі не виконав свої зобов'язання перед позивачем по оплаті орендної плати, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість перед Інституту геохімії, мінералогії та рудоутворення ім. М.П. Семененка НАН України
Крім того, позивач просить суд в порядку ст. ст. 66, 67 Господарського процесуального кодексу України:
- з метою забезпечення позову накласти арешт на все належне позивачу майно та грошові суми відповідача в межах ціни позову, які знаходяться р/р 26002027767621 Київська міська філія АКБ «Укрсоцбанку», МФО 322012, ЄДРПОУ 34834241;
- направити відповідний запит до місцевих органів ДПА України накласти арешт на грошові кошти, які знаходяться на всіх банківських рахунках боржника.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.01.11. порушено провадження у справі № 30/25; розгляд справи було призначено на 15.02.11. о 12-20.
Судом встановлено, що в ухвалі Господарського суду міста Києва від 31.01.11. про порушення провадження у справі № 30/25 розгляд справи помилково призначено на 15.02.11. о 12-20, замість правильного -24.02.11. о 10-20.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.02.11. виправлено допущену в ухвалі Господарського суду міста Києва від 31.01.11. про порушення провадження у справі № 30/25 описку розгляд справи призначено на 24.02.11. о 10-20.
В судовому засіданні 24.02.11. представником позивача на підставі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України було подано заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої Інститут геохімії, мінералогії та рудоутворення ім. М.П. Семененка НАН України просить суд стягнути з відповідача на свою користь позивача заборгованості за Договором оренди № 19-08 від 01.02.08. в розмірі 12 890,49 грн. (12 148,08 грн. -основний борг, 540,04 грн. -пеня, 202,37 грн. -штраф).
Представник відповідача в судове засідання 24.02.11. не з'явився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 30.01.11. про порушення провадження у справі № 30/25 не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.02.11. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи № 30/25 відкладено на 15.03.11. о 10-50.
Розглянувши клопотання позивача про забезпечення позову, суд прийшов до висновку про відмову в його задоволенні з огляду на наступне.
Подане клопотання мотивовано тим, що не вжиття заходів до забезпечення позову призведе до затягування виконавчого провадження та ухилення боржником від виконання судового рішення.
Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Відповідно до роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 23.08.94. № 02-5/611 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову", умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Згідно п. 1.1 Роз'яснення Вищого господарського суду України від 12.12.2006 № 01-8/2776 «Про деякі питання практики застосування забезпечення позову»заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Позивачем не подано належних та допустимих доказів в підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та рахунки, які належать відповідачу, зробить неможливим або утруднить виконання рішення суду.
В судовому засіданні 15.03.11. представником позивача підтримано свої уточнені позовні вимоги.
Представник відповідача в судове засідання 15.03.11. не з'явився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 30.01.11. про порушення провадження у справі № 30/25 та ухвали Господарського суду міста Києва від 24.02.11. не виконав, письмового відзиву на позов та контррозрахунок суми позову не надав, заяв та клопотань не надав і не надіслав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.97. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).
Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, оскільки підтверджені довідкою, наданою позивачем, про включення відповідача до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення у справі № 30/25.
Розглянувши подані матеріали справи, та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
01.02.08. між Інститутом геохімії, мінералогії та рудоутворення ім. М.П. Семененка НАН України (далі -Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Орграф ІТ»(далі -Орендар) було укладено Договір № 19-08 від 01.02.08. оренди нерухомого майна, що знаходиться на балансі НАН України (далі -Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1) Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нерухоме державне майно кімнату № 341, ОП, площею 27,8 кв. м та підвальне приміщення площею 12 кв. м (далі -Майно), розміщене за адресою: м. Київ, пр-т. Палладіна, 34, на 3-му, 4-му поверсі та в підвалі, що перебуває на балансі ІГМР ім. М.П. Семененка НАН України (Балансоутримувач).
Перебування на балансі позивача переданого відповідачу в оренду Майна підтверджується довідкою Національної академії наук України (належним чином завірена копія якої міститься в матеріалах справи).
Відповідно до п. 2.1 Договору, Орендар вступає у строкове платне користування Майном у термін, вказаний у Договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього Договору та Акту приймання-передачі майна.
Згідно п. 2.3 Договору, обов'язок щодо складання акту приймання-передачі покладається на Орендодавця.
Пунктом 5.1.1 Договору сторонами погоджено, що Орендар зобов'язується прийняти орендоване Майно за актом приймання-передачі та використовувати це майно відповідно до його призначення та умов цього Договору.
Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами було підписано та скріплено їх печатками акт приймання-передачі орендованих площ за Договором № 19-08 від 01.02.08.
Додатковою угодою № 1 від 02.01.09. до Договору сторонами погоджено (п. 1), що Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нерухоме державне майно кімнати № 342, 445б площею 28,8 кв. м та підвал № 13 площею 9,4 кв. м.
Додатковою угодою № 2 від 31.12.09. до Договору сторонами погоджено (п. 1), що Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нерухоме державне майно - кімнати № 342 площею 23,0 кв. м та підвал № 13 площею 9,4 кв. м.
Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.95. № 786 зі змінами без ПДВ за базовий місяць розрахунку. Всього за орендовану площу 1754,9 грн. та ПДВ 350,98 грн., а всього 2105,88 грн. Крім орендної плати Орендар сплачує Орендодавцю по розрахункам Орендодавця: відшкодування комунальних платежів, відшкодування податку на землю, витрати на утримання будинку та прилеглої території, інші витрати (п. 3.1 Договору).
Пунктом 3.3 Договору сторонами погоджено, що орендна плата перераховується Орендарем відповідно до вимог чинного законодавства за весь час фактичного користування приміщенням щомісячно не пізніше 1 числа наступного місяця. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.
Відповідно до п. 3.10 Договору, розмір додаткових платежів, пов'язаних з утриманням орендованого майна та прилеглої до будинку території, з надаванням послуг, зі сплатою податків, та ін. розраховується Орендодавцем пропорційно площам, які займає Орендар, кількості працюючих, з урахуванням електроприладів Орендаря та надається Орендарю за перший місяць оренди при укладанні Договору з розшифровкою і письмовою вказівкою, що в подальшому така сума буде змінюватись в залежності від фактичних витрат та зміни тарифів.
В матеріалах справи № 30/25 наявний розрахунок на комунальні послуги по Договору № 19-08 від 01.02.08. станом на 01.05.09. окремо по орендованим приміщенням, підписаний сторонами та скріплений їх печатками.
Відповідно до письмових пояснень позивача, розрахунок комунальних послуг по Договору, що виставлявся відповідачу, продовжував діяти і у 2010 році.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем відповідачу за 2010 рік виставлялися наступні рахунки-фактури: № 17, № 50, № 83, № 128, № 160, № 203, № 241, № 284, № 327, на загальну суму 18 812,60 грн., з яких Товариством з обмеженою відповідальністю «Орграф ІТ»було оплачено 6 664,52 грн., що підтверджується належним чином завіреними копіями виписок з рахунку.
Пунктом 3.11 Договору визначено, що у разі припинення (розірвання) Договору оренди Орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передачі включно. Закінчення строку дії Договору оренди не звільняє Орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, враховуючи санкції Балансоутримувачу.
Згідно п. 5.1.3 Договору, Орендар зобов'язується своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату та інші платежі за цим Договором.
Частина 1 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»визначає, що термін договору оренди визначається за погодженням сторін.
Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України, договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Пунктом 10.1 Договору строк його дії встановлено з 01.02.08. -31.12.08. включно.
Додатковою угодою № 1 від 02.01.09. до Договору сторонами (п. 2) погоджено, що Договір пролонговано до 31.12.09.
Додатковою угодою № 2 від 31.12.09. до Договору сторонами (п. 2) погоджено, що Договір пролонговано до 31.12.10.
Відповідно до п. 10.6 Договору, його чинність припиняється достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням суду за ініціативою однієї із сторін у випадках, передбачених чинним законодавством, а також, у випадку порушення однією із сторін зобов'язань за цим Договором у тому числі, зокрема, несплати орендних платежів протягом трьох місяців. Попередження про розірвання Договору за ініціативою однієї із сторін повинно бути надано іншій стороні не пізніше, як за місяць. До дня розірвання Договору Орендар зобов'язаний повністю сплатити Орендодавцю всі платежі за цим Договором.
06.10.10. на адресу відповідача позивачем було направлено лист № 468/01-6 від 05.10.10. з повідомленням про те, що Інститут геохімії, мінералогії та рудоутворення ім. М.П. Семененка НАН України достроково розвиває з відповідачем Договір оренди № 19-08 з 02.10.10. та просить Орендаря оплатити заборгованість та звільнити орендовані приміщення до 11.10.10.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем, на адресу відповідача було направлено лист № 171/01-6 від 21.04.10. та претензію № 216/01-6 від 14.05.10. з проханням погасити існуючу заборгованість.
Відповідачем, на адресу позивача було надіслано лист № б/н від 31.05.10. (належним чином завірена копія якого міститься в матеріалах справи), відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Орграф ІТ»просить позивача надати йому відстрочку оплати орендних платежів до 01.07.10.
03.09.10. на адресу Орендаря Орендодавцем було направлено претензію № 409/01-6 від 02.09.10. з проханням оплатити заборгованість з орендної плати та пеню.
Відповідно до матеріалів справи, 13.10.10. на адресу позивача від відповідача надійшов лист-відповідь від 21.09.10. № 21 з повідомленням про те, що орендна плата за Договором не була сплачена з березня 2010 року по серпень 2010 року. Крім того, відповідно до зазначеного листа Товариство з обмеженою відповідальністю «Орграф ІТ»зобов'язується погасити наявну заборгованість помісячно протягом вересня-грудня 2010 року.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказує на те, що Орендар не в повному обсязі здійснив оплату передбачених Договором платежів, чим порушив умови Договору, що призвело до виникнення заборгованості.
Позивач зазначає, що заборгованість відповідача по платі за оренду приміщення в період з квітня 2010 року по вересень 2010 року становить -12 148,08 грн.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
У відповідності до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
У відповідності до ст. 36 Господарського процесуального кодексу України, Письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Як визначено абз. 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Як визначено ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як визначено ч. 1 ст. 188 Господарського кодексу України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.
Згідно ч. 3 ст. 188 Господарського кодексу України, сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.
Договір оренди є одним з видів зобов'язального майнового найму, правовідносини за яким регламентуються загальними нормами зобов'язального права та майнового найму.
Своєчасне внесення орендної плати за користуванням майном є одним з основних обов'язків наймача (Орендаря), належне виконання якого вимагається законом.
Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
За користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У відповідності до приписів ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендна плата є істотною умовою договору оренди.
Згідно п. 5. ст. 762 Цивільного кодексу України, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Статтею 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»визначається, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Таким чином, судом встановлено, що відповідач в порушення покладеного на нього законом та Договором обов'язку по сплаті орендної плати за користування орендованими приміщеннями в повному обсязі не виконав, а тому позовні вимоги Інституту геохімії, мінералогії та рудоутворення ім.. М.П. Семененка НАН України щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Орграф ІТ»12 148,08 грн. - основного боргу слід визнати обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по платежах, позивач на підставі п. 3.6 Договору просить стягнути з відповідача на свою користь 540,04 грн. -пені.
Відповідно до п. 3.6 Договору, орендна плата перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується на користь Балансоутримувача відповідно до вимог чинного законодавства з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.
Відповідно до частин 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Як встановлено п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що позивачем завищено суму пені, внаслідок чого з відповідача на користь Інституту геохімії, мінералогії та рудоутворення ім. М.П. Семененка НАН України підлягає стягненню 433,10 грн. - пені (за обґрунтованим розрахунком суду).
Крім того, позивач з посиланням на п. 3.7 Договору просить суд стягнути з відповідача на свою користь 202,37 грн. -2% штрафу.
Відповідно до п. 3.7 Договору, у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, Орендар також сплачує штраф у розмірі 2% від суми заборгованості.
Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Розмір штрафних санкцій передбачений ст. 231 цього ж Кодексу. Відповідно до ч. 6 ст. 231 Цивільного кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Згідно зі ст. 61 Конституції України встановлено, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, а штраф і пеня відносяться до одного виду юридичної відповідальності, у зв'язку з чим вимога позивача у даній справі щодо стягнення з відповідача 202,37 грн. - 2 % штрафу суперечить приписам наведених норм, а тому задоволенню не підлягає.
Аналогічної позиції дотримується Вищий господарський суд України, зокрема, у постанові від 12.07.07. № 13/710-06.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Але, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не надано суду жодних доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
В зв'язку з тим, що позивачем при зверненні до суду з даним позовом було сплачено державне мито в більшому розмірі, ніж це передбачено Декретом Кабінету Міністрів України «Про державне мито», зайво сплачена сума в розмірі 85,00 грн. підлягає поверненню Інституту геохімії, мінералогії та рудоутворення ім.. М.П. Семененка НАН України.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги Інституту геохімії, мінералогії та рудоутворення ім.. М.П. Семененка НАН України задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Орграф ІТ»(03142, м. Київ, просп. Палладіна, б. 34, код ЄДРПОУ 34834241) на користь Інституту геохімії, мінералогії та рудоутворення ім.. М.П. Семененка НАН України (03680, м. Київ, просп.. Палладіна, б. 34, код ЄДРПОУ 05417064) 12148 (дванадцять тисяч сто сорок вісім) грн. 08 коп. -основного боргу, 433 (чотириста тридцять три) грн. 10 коп. -пені, 125 (сто двадцять п'ять) грн. 81 коп. - державного мита, 230 (двісті тридцять) грн. 33 коп. -витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В частині стягнення 106 (сто шість) грн. 94 коп. -пені та 202 (двісті дві) грн. 37 коп. - 2 % штрафу -в позові відмовити.
4. На підставі даного рішення повернути з Державного бюджету України на користь Інституту геохімії, мінералогії та рудоутворення ім. М.П. Семененка НАН України (03680, м. Київ, просп. Палладіна, б. 34, код ЄДРПОУ 05417064) 85 (вісімдесят п'ять) грн. 00 коп. -державного мита, зайво сплаченого на підставі платіжного доручення № 552 від 08.11.10., яке залишається в матеріалах справи № 30/25.
5. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.
6. Рішення вступає в законну силу після десятиденного терміну з дня його прийняття, оформленого у відповідності до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Т.М. Ващенко
Повне рішення складено 16.03.11.