19 лютого 2008 р.
№ 52/157-07
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
В. Овечкін -головуючого,
Є. Чернов В. Цвігун
за участю представників
Сахновщинської селищної ради
Лимар С.М. -(дор. від 18.02.2008 № 249-02-12)
розглянув касаційну скаргу
приватного підприємця ОСОБА_1
на постанову
Харківського апеляційного господарського суду від 22.11.2007
у справі
№ 52/157-07 господарського суду Харківської області
за позовом
прокурора Сахновщинського району Харківської області в інтересах держави в особі Сахновщинської селищної ради
до
приватного підприємця ОСОБА_1
треті особи
Сахновщинський районний відділ земельних ресурсів СТГО "Південна залізниця"
про
звільнення та повернення самовільно зайнятої земельної ділянки
Рішенням господарського суду Харківської області від 25.06.2007 (суддя П.Тихий) в позові про зобов'язання відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку відмовлено.
Рішення господарського суду мотивовано тими обставинами, що між ПП ОСОБА_1 та СТГО "Південна залізниця" укладено договір оренди, за умовами якого відповідачу в строкове платне користування на один рік з 22.12.99 по 31.12.2000 надано відкриту площадку, розташовану за адресою ст. Сахновщина, Привокзальна площа, прокурор, позивач та третя особа не надали доказів припинення зазначеного договору оренди, в зв'язку з чим доводи про самовільне зайняття відповідачем земельної ділянки необґрунтовані.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 22.11.2007 (судді: Л.Слюсарева, В.Сіверін, В.Фоміна) рішення господарського суду першої інстанції від 25.06.2007 скасовано, позов задоволено, відповідача зобов'язано звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, привести її у придатний до використання став та повернути Сахновщинській селищній раді.
Апеляційна постанова мотивована тими обставинами, що відповідач приступив до використання спірної земельної ділянки до виникнення у нього права на її оренду у відповідності до приписів ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України, що підтверджується актами, складеними посадовою особою державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель. Доказів наявності права власності чи права користування спірною земельною ділянкою відповідачем не надані. Крім того, відповідач на спірній земельній ділянці самовільно, без дозволу чи належно затвердженого проекту будівництва, без відведення земельної ділянки під будівництво здійснив будівництво магазину-павільйону, що підтверджено протоколом про адміністративне правопорушення та постановою у справі про адміністративне правопорушення.
Відповідач в касаційній скарзі просить апеляційну постанову скасувати з підстав порушення апеляційною інстанцією норм матеріального права та процесуального права, постановити нове рішення, яким зобовязати Сахновщинську селищну раду укласти договір оренди земельної ділянки.
Скаржник посилається на обставини наявності договірних відносин згідно договору № 37 від 21.12.1999 та ті обставини, що він не отримував від нового власника земельної ділянки (селищної ради) належним чином оформлених листів-повідомлень щодо розірвання умов договору, що апеляційним господарським судом до уваги не прийнято. Скаржник посилається на належне виконання умов договору, ігнорування селищною радою звернення скаржника про надання земельної ділянки у користування.
Вищий господарський суд України у відкритому судовому засіданні дослідив матеріали справи, доводи касаційної скарги, заслухавши представника позивача, який проти скарги заперечив, вважає, що скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Господарським судом встановлено, що відповідач використовує спірну земельну ділянку без правовстановлюючих документів, що підтверджено матеріалами перевірки управління з контролю за використанням та охороною земель у Харківській області за результатами обстеження земельної ділянки за адресою: смт. Сахновщина, пл. Привокзальна, а саме акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 22.09.2006, 06.11.2006, протокол про адміністративне правопорушення від 22.09.2006, 06.11.2006, постанова про накладення адміністративного стягнення від 25.09.2006, 10.11.2006.
Частиною 2 статті 116 Земельного кодексу України встановлено, що набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Згідно зі статтею 125 Земельного кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документів, що посвідчують право власності чи право постійного користування земельною ділянкою та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації
Згідно зі статтею 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом, а право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельних ділянок - це будь-які дії особи, які свідчать про фактичне використання не наданої їй земельної ділянки чи намір використовувати земельну ділянку до встановлення її меж у натурі (на місцевості), до одержання документа, що посвідчує право на неї, та до його державної реєстрації.
Відповідачем не надані документи на підтвердження наявності у нього права власності чи права користування спірною земельною ділянкою, тому право на оренду спірної земельної ділянки у нього не виникло і користування спірною земельною ділянкою площею 50, 7 кв.м. є самовільним.
Крім того, відповідач здійснив будівництво магазину-павільйону на спірній земельній ділянці самовільно, без дозволу чи належно затвердженого проекту будівництва, без відведення спірної земельної ділянки для будівництва, що підтверджується постановою № 34 по справі про адміністративне порушення від 17.11.2006 Харківської обласної інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю, протоколом про адміністративне правопорушення від 16.11.2006 Харківської обласної інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю.
Відповідно до статті 212 Земельного кодексу України, самовільно зайняті земельні ділянки, підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними, з приведенням земельних ділянок у придатний для використання стан.
Доводи відповідача на те, що він використовує спірну земельну ділянку на підставі договору оренди № 37 від 21.12.1999, укладеного між ним та третьою особою, касаційна інстанція відхиляє з огляду на таке.
Судом встановлено, що за умовами договору відповідач отримав в тимчасове платне користування відкриту площадку за адресою: смт. Сахновщина, Привокзальна площа загальною площею 6,0 кв.м. виключно для використання під лоток строком на 1 рік з 22.12.1999 по 31.12.2000, тоді як відповідачем здійснюється самовільне використання земельної ділянки загальною площею 50,7 кв.м. для розміщення та обслуговування магазину-павільйону.
Відповідно до державних актів на право постійного користування земельною ділянкою, виданих 22.07.2005 року СТГО "Південна залізниця", земельна ділянка, яка була предметом договору оренди № 37 від 21.12.1999р., перейшла у власність Сахновщинської селищної ради. Даний факт підтверджується витягами меж земельної ділянки з кадастрової бази даних Південної залізниці на території смт. Сахновщина (Привокзальна площа).
З моменту набуття радою права розпорядження спірною земельною ділянкою рішення щодо надання в оренду земельної ділянки відповідачу не виносилось.
Згідно ст.ст.111-5, 111-7 ГПК України касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє рішення місцевого господарського суду чи постанови апеляційного суду виключно на предмет правильності застосування згаданими судами норм матеріального чи процесуального права, тобто в межах юридичної оцінки фактичних обставин справи.
Доводи відповідача щодо ігнорування радою звернення з питанням надання згоди на розміщення торгового павільйону та надання земельної ділянки в оренду, не можуть бути прийняті касаційною інстанцією, оскільки на правильність висновків суду не впливають і до предмету доказування в даному спорі не відностяться.
Інші посилання касаційної скарги відхиляються, як такі, що ґрунтуються на невірному розумінні норм законодавства, що регулюють спірні правовідносини та зводяться до намагання встановити інші обставини справи, надати їм іншу оцінку, що виходить за законодавчо визначені межі касаційного перегляду.
Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.11.2007 у справі № 52/157-07 господарського суду Харківської області залишити без змін, а касаційну скаргу -без задоволення.
Головуючий В. Овечкін
судді Є. Чернов
В. Цвігун