26 лютого 2008 р.
№ 04-09/1356
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Муравйова О.В. -головуючого Полянського А.Г. Фролової Г.М.
за участю представників:
позивача
ОСОБА_1
відповідача
ОСОБА_2
третьої особи
не з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином)
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1
на постанову
Київського міжобласного апеляційного господарського суду
від
02.10.2007 року
у справі
№ 04-09/1356 господарського суду Черкаської області
за позовом
Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1
до
Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_2
третя особа
Комунальне підприємство “Софіївське»
про
стягнення 133 978, 00 грн.
У березні 2006 року Суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Черкаської області з позовною заявою до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 про стягнення з відповідача на користь позивача нанесених збитків у сумі 133 978, 00 грн., в тому числі матеріальних збитків на суму 118 978, 00 грн., моральних збитків на суму 15 000, 00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок пожежі, яка сталася внаслідок порушення правил пожежної безпеки при експлуатації побутової газової плити в кафе “Смак Востока», яке належить відповідачу, було знищено торговий павільйон “Дукан», що належить на праві власності позивачу. Внаслідок вказаних вище обставин позивачу було завдано майнової та моральної шкоди, суму якої він просить стягнути з відповідача в судовому порядку.
Рішенням господарського суду Черкаської області від 26.04.2007 року (суддя: Упир І.І.) по справі № 04-09/1356 господарського суду Черкаської області позов задоволено частково. Стягнуто з Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_2 на користь Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 18 926, 91 грн. шкоди, 345, 00 грн. витрат по експертизі, 189, 26 грн. витрат по держмиту та 16, 67 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій сумі в позові відмовлено.
Мотивуючи судове рішення, господарський суд з посиланням на статті 1166, 1172 Цивільного кодексу України, статті 5, 6, 7, 36 Закону України "Про пожежну безпеку" зазначає про те, що пожежею позивачу було завдано майнову шкоду, а вимоги по відшкодуванню вартості не отриманого прибутку не підлягають задоволенню, оскільки не доведені матеріалами справи.
Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 02.10.2007 року (судді: Мостова Г.І. -головуючий, Гаврилюк О.М., Фаловська І.М.) по справі № 04-09/1356 господарського суду Черкаської області рішення господарського суду Черкаської області від 26.04.2007 року скасовано повністю. Прийнято нове рішення. В задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Мотивуючи постанову, господарський суд з посиланням на статті 2, 5, 35 Закону України “Про пожежну безпеку», статтю 1166 Цивільного кодексу України, зазначає про те, що позивач не довів ті обставини, на які він посилається в обґрунтування позовних вимог про стягнення шкоди, виходячи з чого колегія вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Не погоджуючиcь з постановою, Суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_1 звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 02.10.2007 року по справі № 04-09/1356 господарського суду Черкаської області, в якій просить постанову у справі скасувати, а рішення господарського суду Черкаської області від 26.04.2007 року залишити в силі, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 22, 43 Господарського процесуального кодексу України, статті 1162, 1187 Цивільного кодексу України, статті 2 Закону України “Про пожежну безпеку». Зокрема, заявник зазначає про те, що суд у судовому процесі не встановив фактичні обставини справи, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття необґрунтованого та незаконного рішення.
Відповідач надав відзив на касаційну скаргу, в якому просить постанову у справі залишити без змін, а касаційну скаргу -без задоволення.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення позивача та відповідача, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в постанові, та доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Згідно статті 108 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України переглядає за касаційною скаргою (поданням) рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду.
Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи, Суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Черкаської області з позовною заявою до Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_2 про стягнення з відповідача на користь позивача нанесених збитків у сумі 133 978, 00 грн., в тому числі матеріальних збитків на суму 118 978, 00 грн., моральних збитків на суму 15 000, 00 грн.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, господарський суд апеляційної інстанції виходив, зокрема, з того, що позивачем не доведено протиправної поведінки відповідача - Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_2, оскільки у останнього відсутній обов'язок відшкодувати шкоду, завдану ОСОБА_3, який не є її працівником.
Відповідно до роз'яснень, викладених у пунктах 1, 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року № 11 “Про судове рішення», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати.
Судове рішення цим вимогам не відповідає.
Згідно частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Так, висновок суду апеляційної інстанції, що ОСОБА_3 на момент виникнення пожежі не перебував у трудових відносинах з відповідачем - ОСОБА_2 зроблено без дослідження всіх наявних у матеріалах справи доказів, зокрема, типового договору між працівником -ОСОБА_3 та ОСОБА_2 від 01.10.2003 року та дати розірвання зазначеного договору (а.с. 236 т.1).
Відповідно до статті 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Крім того, відповідно статті 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина 5 статті 1187 Кодексу).
Згідно пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 року №6 під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).
Однак зазначені обставини справи залишились поза увагою суду апеляційної інстанції, у зв'язку з чим судова колегія дійшла висновку про те, що постанова у справі підлягає скасуванню, а справа підлягає передачі на новий розгляд до Київського міжобласного апеляційного господарського суду.
При новому розгляді справи суду слід взяти до уваги наведене, з'ясувати всі обставини справи, і, в залежності від встановленого та у відповідності до діючого законодавства, вирішити спір.
Керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 02.10.2007 року по справі № 04-09/1356 господарського суду Черкаської області скасувати.
Справу передати на новий розгляд до Київського міжобласного апеляційного господарського суду.
Головуючий О.Муравйов
Судді А. Полянський
Г. Фролова