26 лютого 2008 р.
№ 21/202
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Муравйова О.В. -головуючого Полянського А.Г. Фролової Г.М.
за участю представників:
позивача
не з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином)
відповідачів
1) ОСОБА_2 -дов. від 14.09.2007 року 2) не з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином)
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській області
на постанову
Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 06.12.2007 року
у справі
№ 21/202 господарського суду Полтавської області
за позовом
Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській області
до
- Приватного підприємства "Кран-Сервіс" - ОСОБА_1
про
визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлової будівлі
У липні 2007 року Регіональне відділення Фонду державного майна України по Полтавській області звернулося до господарського суду Полтавської області з позовом до Приватного підприємства "Кран-Сервіс", ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу, укладеного 25.07.2005 року між ОСОБА_1 та Приватним підприємством "Кран-Сервіс" нежитлової будівлі площею 97, 5 м2, розташований за адресою: м. Кременчук, вул.Леонова, 6.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на порушення статті 27 Закону України "Про приватизацію державного майна" відповідачами було укладено спірний договір без згоди державного органу приватизації, виходячи з чого договір укладений з порушенням вимог пункту 1 статті 203 Цивільного кодексу України.
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 25.09.2007 року (суддя: Тимченко Б.П.), залишеною без змін постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 06.12.2007 року (судді: Лобань О.І. -головуючий, Стахурський М.Ф., Федорчук Р.В.) провадження у справі припинено.
Мотивуючи судові рішення, господарські суди з посиланням на статті 21, 80 Господарського процесуального кодексу України зазначають про те, що спір не підлягає розгляду в господарських судах України. Зокрема, суд апеляційної інстанції зазначає, що договір купівлі-продажу від 10.09.2004 року, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Полтавській області та ОСОБА_1 не є господарським договором, а даний спір повинен розглядатись судом загальної юрисдикції за нормами Цивільного процесуального кодексу України.
Не погоджуючиcь з постановою, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Полтавській області звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 06.12.2007 року у справі № 21/202 господарського суду Полтавської області, в якій просить постанову у справі скасувати, а справу направити на розгляд до господарського суду Полтавської області, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення та неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 1, 12, 21 Господарського процесуального кодексу України. Зокрема, заявник зазначає про те, що відповідно до статті 30 Закону України "Про приватизацію державного майна" спори щодо приватизації, крім спорів, які виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції адміністративних судів, вирішуються господарським судом у порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України. Справи у спорах, пов'язаних з приватизацією державного майна (крім спорів про приватизацію державного житлового фонду) підвідомчі господарським судам і в тому разі, якщо сторонами в судовому процесі виступають фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності (пункт 13 Рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 27.06.2007 року №04-5/120 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам").
Відповідачі відзиви на касаційну скаргу не надали, в судовому засіданні представник відповідача-1 проти задоволення касаційної скарги заперечував.
Заслухавши доповідь судді -доповідача, пояснення представника відповідача-1, присутнього у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування норм права при винесенні ухвали та прийнятті постанови, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно статті 108 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України переглядає за касаційною скаргою (поданням) рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду.
Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Полтавській області звернулося до господарського суду Полтавської області з позовом до Приватного підприємства "Кран-Сервіс", ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу, укладеного 25.07.2005 року між ОСОБА_1 та Приватним підприємством "Кран-Сервіс" нежитлової будівлі площею 97, 5 м2, розташований за адресою: м. Кременчук, вул.Леонова, 6.
Позовні вимоги мотивовані тим, що спірний договір було укладено без згоди державного органу приватизації, який здійснює контроль за їх виконанням, що є порушенням статті 27 Закону України "Про приватизацію державного майна".
Залишаючи без змін ухвалу господарського суду Полтавської області від 25.09.2007 року, суд апеляційної інстанції зазначив, що договір купівлі-продажу від 10.09.2004 року, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Полтавській області та ОСОБА_1 не є господарським договором, а даний спір повинен розглядатись судом загальної юрисдикції за нормами Цивільного процесуального кодексу України.
Однак, суд апеляційної інстанції не врахував те, що відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.
Статтею 12 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів.
Згідно статті 30 Закону України "Про приватизацію державного майна" спори щодо приватизації державного майна, крім спорів, які виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції адміністративних судів, вирішуються господарським судом у порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.
Відповідно до змін і доповнень внесених до Господарського процесуального кодексу України Законом України від 15.12.2006 за № 483-V (483-16) "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, щодо визначення підсудності справ з питань приватизації та з корпоративних спорів", зокрема до статей 1, 12 вказаного Кодексу, справи у спорах пов'язаних з приватизацією державного майна (крім спорів про приватизацію державного житлового фонду) та справи, що виникають з корпоративних відносин, підвідомчі господарським судам і в тому разі, якщо сторонами в судовому процесі виступають фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.
Крім того, судом апеляційної інстанції залишено поза увагою те, що позивач звернувся до суду з позовом не про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 10.09.2004 року, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Полтавській області та ОСОБА_1, а про визнання недійсним договору купівлі-продажу, укладеного 25.07.2005 року між ОСОБА_1 та Приватним підприємством "Кран-Сервіс".
Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 34 Кодексу).
Згідно частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Якщо подані сторонами докази є недостатніми, господарський суд зобов'язаний витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі документи і матеріали, необхідні для вирішення спору. Господарський суд має право знайомитися з доказами безпосередньо в місці їх знаходження (стаття 38 Кодексу).
Однак судами не перевірено доводи відповідача-1 стосовно того, що відповідач-2 не здійснює господарську діяльність та не зареєстрований в установленому законодавством порядку, тобто не є суб'єктом господарювання.
Таким чином, статус відповідача-2 належним чином не з'ясований.
Крім того, в матеріалах справи знаходяться докази відсутності відповідача-2 за адресою, на яку направлялись ухвали суду як першої так і апеляційної інстанцій.
Таким чином, судом першої інстанції не було з'ясовано місцезнаходження відповідача-2, не було витребувано у позивача докази знаходження відповідача-2 за адресою, зазначеною у позовній заяві, докази щодо фактичного місцезнаходження відповідача-2.
Відповідно, відповідача-2 не було належним чином повідомлено про час і місце засідання суду.
В суді апеляційної інстанції представником відповідача-1 ОСОБА_2 було також надано довіреність на представництво інтересів відповідача-2.
Однак дана довіреність належним чином не засвідчена та викликає сумніви, враховуючи, що вона видана представнику ОСОБА_2 ще 03.11.2005 року, тобто була у нього в наявності напротязі як розгляду справи у суді першої інстанції так і суді апеляційної інстанції, однак пред'явлена лише в останньому засіданні суду апеляційної інстанції.
В суді касаційної інстанції даний представник також представляє інтереси лише відповідача-1 за довіреністю від 14.09.2007 року.
Відповідно до частини 2 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.
Однак суд першої інстанції послався в ухвалі на рішення Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 24.08.2007 року, яке не засвідчено належним чином.
Згідно частини 1 статті 11110 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Таким чином, ухвала та постанова у даній справі прийняті з порушенням норм процесуального права, у зв'язку з чим вони підлягають скасуванню, а справа -передачі на розгляд до господарського суду Полтавської області.
Керуючись статтями 1115, 1119, 11110, 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській області задовольнити.
Ухвалу господарського суду Полтавської області від 25.09.2007 року та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 06.12.2007 року у справі №21/202 господарського суду Полтавської області скасувати.
Справу передати на розгляд до господарського суду Полтавської області.
Головуючий О.Муравйов
Судді А. Полянський
Г. Фролова