Справа №2 -168/11р.
02 лютого 2011 року Іванівський районний суд Одеської області
в складі: головуючого судді Погорєлова І.В.
при секретарі Кухарчик І.С.
розглянувши у попередньому судовому засіданні в смт. Іванівка Одеської області справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3 про визнання дійсним договору купівлі-продажу, про визнання права власності на нерухоме майно , -
Позивачка звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання дійсним договору купівлі-продажу, про визнання права власності на нерухоме майно, мотивуючи позовні вимоги тим, що 01 червня 2010 року між позивачкою та відповідачем виникли договірні стосунки, на підставі яких сторони домовились про наступне: ОСОБА_2 продає ОСОБА_1 належний йому на праві особистої приватної власності житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами (А- житловий будинок, Б-сарай, В- комора, Г-погріб, Д - кухня, І- цистерна, ІІ - колодязь, №1-2 - огорожа), розташований в АДРЕСА_1 на земельній ділянці за тією ж адресою площею 0,55 га. Земельна ділянка не приватизована, рішення на приватизацію не виносилося, Державний акт не виготовлявся, договір оренди щодо неї не посвідчувався, прав третіх осіб та сервітутів щодо неї немає і належить до фонду Баранівської сільської ради Іванівського району Одеської області.
В своїй позовній заяві ОСОБА_1 зазначає, що фактично вони домовилися щодо усіх істотних умов договору купівлі-продажу, а саме відносно ціни, порядку передачі-приймання об'єкта у власність, що підтверджується письмовими доказами, відбулося повне виконання договору: відповідач передав мені правовстановлюючий документ на житловий будинок з надвірними будівлями та технічний паспорт до нього.
На підтвердження укладеної угоди ОСОБА_1 сплатила відповідачу 38 331 грн., і таким чином повністю розрахувалася за купівлю нерухомого майна, що підтверджується розпискою від 01.06.2010 року, власноручно складеною та підписаною ОСОБА_2
Відповідач обіцяв ОСОБА_1 в місячний термін з дня оформлення розписки, а саме до 01 червня 2010 року оформити угоду купівлі - продажу житлового будинку у нотаріальному порядку але ухиляється від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу житлового будинку, мотивуючи це відсутністю вільного часу.
У зв'язку з чим ОСОБА_1 вимушена звернутися була звернутися до суду.
Позивачка до судового засідання надала до суду письмову заяву в якій пояснила, що позов підтримує в повному обсязі, на задоволенні позовних вимог наполягає, та просить суд розглядати справу у її відсутність.
Відповідач проти позову не заперечував, про що свідчить його письмова заява, в якій він зазначає, що позовні вимоги визнає у повному обсязі та просить суд розглядати справу у його відсутність.
Третя особа: ОСОБА_3, до судового засідання надала письмову заяву, в якій просить суд розглядати справу у її відсутність, та проти задоволення позову не заперечує.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що рішення по справі можливо постановити при проведені попереднього судового засідання.
Таким чином, суд приходить до висновку, що обставини, на які посилався позивач, обґрунтовуючи свої вимоги, доведені в судовому засіданні належними та допустимими доказами у відповідності до ст.ст. 10, 60 ЦПК України.
Відповідно до ч.4 ст.130 ЦПК України при визнанні позову ухвалюється судове рішення в порядку, встановленому ст.174 ЦПК України.
Згідно з ч.4 ст.174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Так, судом у судовому засіданні встановлено, що 01 червня 2010 року між позивачем та відповідачем виникли договірні стосунки, на підставі яких вони домовились про наступне: ОСОБА_2 продає ОСОБА_1 належний відповідачеві на праві особистої приватної власності житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами (відповідно до технічного паспорту: А- житловий будинок, Б-сарай, В- комора, Г-погріб, Д - кухня, І- цистерна, ІІ - колодязь, №1-2 - огорожа), розташований в АДРЕСА_1 на земельній ділянці за тією ж адресою площею 0,55 га. Земельна ділянка не приватизована, рішення на приватизацію не виносилося, Державний акт не виготовлявся, договір оренди щодо неї не посвідчувався, прав третіх осіб та сервітутів щодо неї немає і належить до фонду Баранівської сільської ради Іванівського району Одеської області.
Судом встановлено, що правовстановлюючим документом, підтверджуючим право власності відповідача на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами є договір купівлі-продажу, укладений 09.11.1998 року та посвідчений державним нотаріусом Іванівського району Одеської області.
Також в судовому засіданні був доведений той факт, що сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору купівлі-продажу, а саме відносно ціни, порядку передачі-приймання об'єкта у власність, що підтверджується письмовими доказами.
На підтвердження укладеної угоди позивачка сплатила відповідачу 38 331 грн., і таким чином повністю розрахувалася за купівлю нерухомого майна, що підтверджується розпискою від 01.06. 2010 року, власноручно складеною та підписаною ОСОБА_2
При цьому як зазначає позивачка, а відповідач не заперечує, відповідач передав позивачці ключі від житлового будинку і всі документи на нього.
Також право власності відповідача на спірне нерухоме майно підтверджується витягом з реєстру права власності на нерухоме майно №24288573 від 29.10.2009 року, реєстраційним посвідченням виданим Іванівським БТІ, технічним паспортом від 28 жовтня 2009 року.
Дружина відповідача - ОСОБА_3, проти продажу нерухомого майна не заперечувала, про що є письмова заява.
Приймаючи до уваги, що при укладенні правочину сторонами було погоджено всі належні умови купівлі-продажу нерухомого майна. Зокрема, щодо ціни, передачі житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами і земельної ділянки у власність, оформлення договору в нотаріальній конторі тощо.
Договір купівлі-продажу нерухомого майна сторони домовилися посвідчити в нотаріальній конторі до 01 червня 2010 року.
Проте до цього часу договір купівлі-продажу житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами і земельної ділянки нотаріально не посвідчений, так як ОСОБА_2 відмовляється посвідчити договір у нотаріальній конторі.
Така відмова відповідача суперечить умовам досягнутої між сторонами угоди і чинному законодавству.
Відповідно до ч.2 ст.220 ЦК України якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Відповідно до ч. 1 ст. 209 ЦК України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або за домовленістю сторін.
Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст угоди не може суперечити Цивільному кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; угода повинна бути укладена у формі, встановленій законом, волевиявлення має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, угода повинна бути спрямована на реальне настання правових наслідків, обумовлених нею.
Відповідно до ч.1 ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, не заборонених законом, зокрема за угодами.
У ч.1 ст.334 ЦК України зазначено, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.3 ст. 334 ЦК України право власності за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.
Згідно з ч.3 ст.334 ЦК України, якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.
Відповідно до ч.1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Приймаючи до уваги наведене позов підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 16, ч.2 ст.220, ст.203, ч.1 ст.209, 218, ч.1 ст.328, ч.1-4 ст.334, ч.1 ст.655 ЦК України, ст. ст.3,10,60,88,130,212-215 ЦПК України, суд , -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3 про визнання дійсним договору купівлі-продажу, про визнання права власності на нерухоме майно - задовольнити.
Визнати дійсним договір купівлі-продажу житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами (А- житловий будинок, Б-сарай, В- комора, Г-погріб, Д - кухня, І- цистерна, ІІ - колодязь, №1-2 - огорожа), розташований в АДРЕСА_1 на земельній ділянці за тією ж адресою площею 0,55 га., укладений між ОСОБА_1 і ОСОБА_2.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами (А- житловий будинок, Б-сарай, В- комора, Г-погріб, Д - кухня, І- цистерна, ІІ - колодязь, №1-2 - огорожа), розташований в АДРЕСА_1 на земельній ділянці за тією ж адресою площею 0,55 га. для ведення особистого підсобного господарства.
Рішення є підставою для реєстрації права власності та внесення змін до технічної документації житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташована в с. Баранове Іванівського району Одеської області по вулиці Хутірська, №13.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.
Суддя Погорєлов І.В.