Рішення від 04.04.2011 по справі 2-434/11

Біляївський районний суд Одеської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2011 р. Біляївський районний суд Одеської області у складі:

Головуючого - судді Дранікова С.М.

При секретарі - Шофул І.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 про виключення з заповіту частки земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулась до суду з позовом до відповідачки, в якому просить суд встановити факт, що земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 набута в результаті спільного сумісного життя позивачки та ОСОБА_4, виключити із заповіту, складеного ОСОБА_4 ? частину вказаної земельної ділянки та визнати за позивачкою право власності на ? частину вказаної земельної ділянки.

У судовому засіданні представник позивачки підтримав її позовні вимоги, та просить суд їх задовольнити.

ОСОБА_2 та її представник в судовому засіданні позовні вимоги позивачки не визнали, заперечують проти їх задоволення, посилаючись на те, що вказана земельна ділянка була одержана померлим ОСОБА_4 хоча і під час шлюбу з позивачкою, але шляхом приватизації частки з земельного фонду, тому, за нормами п.18-2 Постанови Пленуму ВСУ №2 від 19.03.2010 року про внесення змін та доповнень до Постанови Пленуму ВСУ №7 від 16 квітня 2004 року, є особистою приватною власністю ОСОБА_4

Третя особа -Відділ Держкомзему в Біляївському районі Одеської області -в судове засідання не з*явилась, повідомлялась належним чином про час та місце слухання справи, про причини неявки суду не повідомила.

Вислухав пояснення сторін, свідка ОСОБА_5, вивчив матеріали справи, суд приходить до наступного:

Позивачка та ОСОБА_4 знаходилися в зареєстрованому шлюбі з 26 лютого 1994 року. Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 4 грудня 2002 року вказаний шлюб було розірвано, та між сторонами було поділено сумісне майно, а саме: автомобіль Міцубісі-Вагон, автомобіль Форд Сієра, автомобіль Форд Скорпіо, причеп Одіссей, кам*яний гараж.

Однак, згідно державного акту на право приватної власності на землю IV-ОД №019859, на підставі рішення Дачненської сільської Ради від 3 червня 1997 року, ОСОБА_4 було набуто у власність 11 грудня 1998 року, тобто в період шлюбу з позивачкою, земельну ділянку площею 0,227 га, призначену для будівництва та обслуговування жилого будинку та господарських споруд, розташовану за адресою: АДРЕСА_1. Вказана земельна ділянка не увійшла до переліку майна, яке підлягало розподілу згідно вищенаведеного рішення Київського районного суду, з чого можливо зробити висновок, що ОСОБА_1 було невідомо про наявність вказаного майна.

Заповітом від 22 лютого 2010 року ОСОБА_4 заповів усе своє майно, де б воно не було і з чого воно не складалося, і взагалі все те, що йому належатиме на день смерті і на що він матиме право за законом, ОСОБА_6. Згідно зі свідоцтвом про смерть НОМЕР_1, ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

Згідно зі свідоцтвом про народження, матір*ю неповнолітньої ОСОБА_6 є ОСОБА_2

Згідно договору дарування від 19 жовтня 1994 року, ОСОБА_7 передав в дар ОСОБА_4 житловий будинок з надвірними спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно показань жінки померлого на цей час ОСОБА_7 свідка ОСОБА_5, вказаний житловий будинок насправді був не подарований ОСОБА_4, а переданий в рахунок погашення боргу, тобто фактично проданий. В подальшому ОСОБА_4 приватизував земельну ділянку, на якої розташований вказаний будинок, на своє ім*я.

З огляду на наведене, суд вважає, що правовідносини стосовно спірної ділянки виникли та тривали під час дії КпШС України, тому саме його нормами повинно керуватися при прийнятті рішення.

Згідно ч. 1 ст. 22 КУпШС, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.

Згідно ч. 1 ст. 28 КУпШС, в разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними.

Згідно ч.2 ст. 29 КУпШС, поділ спільного майна подружжя може бути проведений як під час перебування в шлюбі, так і після розірвання шлюбу.

Таким чином, враховуючи зібрані по справі докази, суд приходить до наступного:

У КпШС України, нормами якого повинно керуватися при винесенні рішення, не міститься чітка позиція законодавчого органу щодо вказаних правовідносин. Суд не вважає за можливе при прийнятті рішення керуватися нормами п.18-2 Постанови Пленуму ВСУ №2 від 19.03.2010 року про внесення змін та доповнень до Постанови Пленуму ВСУ №7 від 16 квітня 2004 року, оскільки Постанови Пленуму ВСУ носять рекомендований та роз*яснювальний характер, до того ж зміст ст. 18-2 наведеного пленуму фактично спростовується ч.5 ст. 61 СК України, якою Кодекс був доповнений 11.01.2011 року, та за якою об'єктом права спільної сумісної власності подружжя є житло, набуте одним із подружжя під час шлюбу внаслідок приватизації державного житлового фонду, та земельна ділянка, набута внаслідок безоплатної передачі її одному з подружжя із земель державної або комунальної власності, у тому числі приватизації.

Таким чином, суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги позивачки частково. Судом встановленний факт, що земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 набута в результаті спільного сумісного життя позивачки та ОСОБА_4 та можливо визнати за позивачкою право власності на 1\2 частину вказаної земельної ділянки. Однак, оскільки в тексті заповіту не вказано безпосередньо спірну земельну ділянку як спадкову масу, та діючим законодавством не передбачено внесення змін (доповнень чи виключень) до заповіту громадянина, суд вважає за необхідне в цієї частині позовних вимог позивачки відмовити.

Керуючись ст.ст. 10,60,169,209,212-215,218 ЦПК України ст.ст. 22,28,29 КпШС України, суд-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 про виключення з заповіту частки земельної ділянки -задовольнити частково.

Встановити факт, що земельна ділянка площею 0,227 га, призначена для будівництва та обслуговування жилого будинку та господарських споруд, розташована за адресою: АДРЕСА_1 набута в результаті спільного сумісного життя бувшого подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_4.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частину земельної ділянки площею 0,227 га, призначену для будівництва та обслуговування жилого будинку та господарських споруд, розташовану за адресою: АДРЕСА_1.

В іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 -відмовити.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його проголошення, або отримання його копії.

Головуючий