Справа № 22-ц-741/11р. Головуючий у першій інстанції Тихоненко М.І.
Категорія 23 Доповідач в апеляційній інстанції Довжук Т.С.
17 березня 2011 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого - Козаченка В.І.,
суддів: Мурлигіної О.Я., Довжук Т.С.,
при секретарі судового засідання Недо К.А.,
без участі сторін,
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу
за апеляційною скаргою приватного підприємства виробничо-комерційне підприємство «Каро» (далі - ПП ВКП «Каро»)
на рішення Врадіївського районного суду Миколаївської області від 29 грудня 2010 року за позовом
ОСОБА_3
до
приватного підприємства виробничо-комерційне підприємство «Каро» (далі - приватне підприємство «Каро»),
третя особа: Миколаївська регіональна філія Державного підприємства «Центр земельного державного кадастру»,
про припинення договору оренди земельної частки (паю) та повернення земельної ділянки,
09 серпня 2010 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, який в подальшому уточнив, до приватного підприємства «Каро» про припинення договору оренди земельної частки (паю) та про повернення належної йому на праві власності земельної ділянки площею 4,73 га., розташованої в межах території Доброжанівської сільської ради Врадіївського району Миколаївської області, після збору відповідачем урожаю, але не пізніше жовтня місяця 2011 року.
Позивач зазначав, що 29 січня 2001 року уклав з відповідачем договір оренди земельної частки (паю) розміром 5,58 умовних кадастрових гектарів строком на 3 роки, тобто до 29 січня 2004 року. Зазначений договір був неодноразово пролонговано, але 22 жовтня 2003 року він отримав державний акт на право власності на земельну ділянку площею 4,73 гектара в межах зазначеної території для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в зв'язку з чим змінився його статус як орендодавця та змінився предмет оренди. 02 березня 2010 року він звернувся до відповідача з письмовою заявою з вимогою про припинення договору оренди земельної частки (паю), однак відповідач йому в цьому відмовив. Вважає, що приватне підприємство «Каро» використовує його земельну ділянку без будь-яких правових підстав. Посилаючись на викладене, позивач просив позов задовольнити.
Рішенням Врадіївського районного суду Миколаївської області від 29 грудня 2010 року позов задоволено. Ухвалено визнати договір оренди земельної частки (паю) припиненим, зобов'язано відповідача передати ОСОБА_3 належну йому на праві власності земельну ділянку після збору урожаю посівів озимих у 2011 році. Також стягнути на корись позивача судові витрати.
В апеляційній скарзі директор приватного підприємства «Каро» просить рішення суду скасувати, а провадження у справі закрити. На думку апелянта, рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 29 січня 2001 року між сторонами по справі був укладений договір оренди земельної частки (паю) площею 4,73 га., розташованої в межах території Доброжанівської сільської ради Врадіївського району Миколаївської області (а.с. 6-8).
Порядок укладення договорів оренди земельної частки (паю) урегульовано не Законом України “Про оренду землі”, а розділом 10 “Перехідні положення” ЗК України, Указом Президента України від 03 грудня 1999 року № 1529/99 “Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки” та постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2000 року № 119 “Про затвердження Порядку реєстрації договорів оренди земельної частки (паю)”.
Згідно з п. 1 Указу Президента України від 3 грудня 1999 року “Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки” паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі ( на місцевості).
Відповідно до ст. 15 Закону України “Про оренду земельної ділянки” договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язується за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Згідно з п. 8 розділу 10 “Перехідні положення” ЗК України сільськогосподарські підприємства, які до введення у дію цього Кодексу уклали з власниками земельних часток (паїв) договори оренди, можуть, за бажанням власників цих часток (паїв), замовити землевпорядній організації виконання землевпорядних робіт, необхідних для виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), видачі їх власникам державних актів на право власності на землю та оплатити виконання таких робіт. Сільськогосподарське підприємство має переважне право на оренду земельних ділянок у таких громадян на строк, що був обумовлений у договорі оренди земельної частки (паю), або, за погодженням сторін, на інший строк.
Відповідно до п. 17 розділу 10 “Перехідні положення” сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право приватної власності на землю.
З огляду на зазначені положення законодавства з часу отримання державного акта на право приватної власності на землю власник сертифіката на право на земельну частку (пай) набуває статусу власника конкретної земельної ділянки, тобто змінюється як предмет оренди, так і статус орендодавця.
Таким чином, договір оренди земельної частки (паю) та договір оренди земельної ділянки є самостійними договорами з різним предметом і сторонами, оскільки за договором оренди земельної частки (паю) предметом договору є земельна частка (пай), а сторонами - власник сертифіката на цей пай та його орендар. За договором оренди земельної ділянки предметом є ділянка, а сторонами - власник земельної ділянки та орендар земельної ділянки.
Відповідно до п. 1 договору оренди, укладеного між сторонами, предметом цього договору є земельна частка (пай), а не земельна ділянка.
Згідно зі ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Пунктом 2.3. договору оренди земельної частки (паю) встановлено термін його дії - з 29 січня 2001 року до 29 січня 2004 року.
22 жовтня 2003 року позивач отримав державний акта на право власності на землю, сертифікат, на підставі якого укладено договір оренди, утратив чинність, а укладений між сторонами договір оренди земельної частки (паю) є припиненим.
Таким чином, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку щодо обґрунтованості позовних вимог.
Між тим, ухвалюючи рішення, суд помилково зазначив в резолютивній частині цього рішення площу земельної ділянки, яка підлягає поверненню позивачу, - 4,74 га, замість дійсної її площі - 4,73 га. Дійсну вартість земельної ділянки суд зазначав в мотивувальній частині рішення і саме площа 4,73 га була предметом розгляду в районному суді.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду в частині розміру земельної ділянки, яка підлягає поверненню позивачу, підлягає зміні.
В іншій частині зазначене рішення суду є законним та обґрунтованим, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Доводи апеляційної скарги, що рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального права, безпідставні та ґрунтуються на помилковому тлумаченні закону.
Керуючись статтями 305, 309, 313, 316 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу приватного підприємства виробничо-комерційне підприємство «Каро» задовольнити частково.
Рішення Врадіївського районного суду Миколаївської області від 29 грудня 2010 року в частині розміру земельної ділянки змінити.
Вважати розмір земельної ділянки, яка підлягає поверненню приватним підприємством виробничо-комерційне підприємство «Каро» ОСОБА_3, розташовану в межах території Доброжанівської сільської ради Врадіївського району Миколаївської області, площею 4,73 гектарів.
В іншій частині зазначене рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді