Миколаївський окружний адміністративний суд
вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055
про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
14 березня 2011 р. Справа № 2а-1832/11/1470
Cуддя Малих О.В. розглхянувши позовну заяву і додані до неї матеріали
за адміністративним позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)
до відповідач 1: Держаний комітет України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду (вул..Еспланадна, 8/10,м.Київ, 01601 )
відповідач 2: Управління держаного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду по Миколаївський області (вул.. Маршала Василевського, 40/1, м. Миколаїв, 54003)
про оскарження правового акту індивідуальної дії та зобов'язання вчинити певні дії.
встановив:
ОСОБА_1 звернулася до адміністративного суду з позовом до відповідачів - першого Держаний комітет України з промислової безпеки,охорони праці та гірничого нагляду до другого - Управління держаного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду по Миколаївський області з вимогами :
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Рішення суб'єкта владних повноважень у контексті положень КАС необхідно розуміти як нормативно-правові акти, так і правові акти індивідуальної дії.
Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, викладеної у рішенні від 23 червня 1997 року N 2-зп у справі про акти органів Верховної Ради України (абзац четвертий пункту 1 мотивувальної частини) встановлено, що за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію.
В пункті 4 рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 року № 7-рп/2009 у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини 2 статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»визначено, що до нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і тільки після реалізації вичерпують свою дію.
Тобто, акт державного чи іншого уповноваженого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. У такому випадку реалізується компетенція видавця цього акту як суб'єкта владних повноважень, уповноваженого управляти поведінкою іншого суб'єкта, а відповідно інший суб'єкт зобов'язаний виконувати його вимоги.
У позовній заяві ОСОБА_1 просить визнати протиправною відмову від 02.02.2011р. Вих. № 01-08.05/179 , яка викладена в листі. Даний лист не породжує певні правові наслідки, які спрямовані на регулювання тих чи інших суспільних відносин і не має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин, через що не може бути визнаним актом індивідуальної дії, оскільки не є остаточним рішеннями суб'єкта владних повноважень (тобто не породжує певні правові наслідки).
Суд вважає, що оспорюванний позивачем лист не містить приписів, обов'язкових для виконання та не є актом індивідуальної дії в розумінні статті 17 КАС, оскільки не містить обов'язкового характеру , правових наслідків не створює, вважати його рішенням, що породжує, змінює або припиняє права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин не можливо, тому позовні вимоги в частині визнати протиправною відмову від 02.02.2011р. Вих. № 01-08.05/179 не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Що стосується вимог, зобов'язати вчинити певні дії ,то вони є похідними від вимог, визнати протиправною відмову від 02.02.2011р. Вих. № 01-08.05/179 і, на даний час, не можуть розглядатись окремо.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 109 КАС суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
На підставі викладеного та керуючись статтею 17, пунктом 1 частини 1 статті 109, статтею 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Відмовити ОСОБА_1 у відкритті провадження в адміністративній справі.
2. Ухвалу про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі надіслати позивачу невідкладно разом із позовною заявою ті усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала про відмову у відкритті провадження у адміністративній справі може бути оскаржена особою, яка подала позовну заяву.
Повторне звернення тієї ж особи до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Відповідно до п.1 ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановлено цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Згідно п.4 ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, заява про апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії ухвали. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом десяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя О.В. Малих