Рішення від 14.02.2011 по справі 2-41/11

Справа № 2-41/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" лютого 2011 р.Городоцький районний суд Львівської області

в складі головуючого судді:Струс Л. Б.

при секретарі:

з участю представника відповідачаЦап І. М.

Голінської Л.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Городок цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ДП «Санаторій «Любінь Великий», третя особа Великолюбінська селищна рада Городоцького району Львівської області про зобов»язання ДП «Санаторій Любінь Великий» виплатити компенсацію за сплату комунальних послуг в розмірі 4000 гривень , -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 23.11.2009р. звернувся до суду, з позовом, який уточнив 29.12.2010р. до ДП «Санаторій «Любінь Великий», третя особа Великолюбінська селищна рада Городоцького району Львівської області про стягнення коштів за сплату комунальних послуг в розмірі 4000 грн.

Свої вимоги в основному мотивував тим, що з травня 1990 року по грудень 2006 року працював лікарем кардіологом у ДП «Санаторій «Любінь Великий». Будучи основним квартиронаймачем квартири, що знаходиться в с.м.т.Великий Любінь по вул.Львівська, 12/6 Городоцького району, здійснював оплату за комунальні послуги на підставі угоди про надання комунальних послуг, за спожиту електроенергію сплачував в завищеному розмірі. Відповідно до законодавства має право на безоплатне користування житлом з опаленням та освітленням, оскільки працював в сільській місцевості, однак за весь час роботи вказаних пільг не отримував, освітленням та опаленням безоплатно не користувався. Письмово звертався до відповідача здійснити перерахунок коштів за сплачені комунальні послуги, однак йому було відмовлено з підстав того, що він проживає в селищі міського типу, що не є сільською місцевістю. Вважає таку відмову у здійсненні перерахунку оплати за комунальні послуги неправомірною, поскільки закон не розрізняє селищ за типом сільські чи міські, відповідачем йому незаконно та безпідставно відмовлено у поверненні коштів за сплачені комунальні послуги.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, покликаючись на мотиви та обставини позову, просить про задоволення такого та виплату коштів за сплату комунальних послуг у розмірі 4000 грн.

Представник відповідача Голінська Л.Л. в судовому засіданні позову не визнала, мотивуючи тим, що позивач не проживає в сільській місцевості, а отже на нього не поширюються вимоги ст.77 Закону України «Основи законодавства про охорону здоров»я», які були поширені на час його праці лікарем -картдіологом в ДП «Санаторій Любінь Великий». Просить в позові відмовити за безпідставністю вимог та в зв»язку з пропущення строку позовної давності.

Представник третьої особи в суд не з»явився подав заяву, в якій заперечив проти позову, просить справу розглядати за його відсутності.

Суд, заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов задоволенню не підлягає з таких підстав.

У відповідності до ст.ст.901, 903 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст.29 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» договір на надання житлово-комунальних послуг в багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем, чи квартиронаймачем та балансоутримувачем або уповноваженою ним особою. У разі якщо балансоутримувач не є виконавцем, він укладає договори на надання житлово-комунальних послуг з іншим виконавцем.

Відповідно до п.ї ст. 77 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров»я» право на безплатне користування житлом з освітленням і опаленням мають медичні і фармацевтичні працівники, які проживають і працюють у сільській місцевості і селищах міського типу, а також пенсіонери, які раніше працювали медичними та фармацевтичними працівниками і проживають у цих населених пунктах. Пільги на членів сім»ї не розповсюджуються.(зі змінами 08.02.2007р.)

Джерелом надання пільг у частині безоплатного користування житлом з опаленням і освітленням медичним та фармацевтичним працівникам відповідно до п. 1 ст. 77 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров»я», постанови Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 року №256 «Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету» є субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та субсидій.

Спільним наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства освіти і науки, Міністерства охорони здоров»я та Міністерства культури і туризму України від 13.09.2006 року №341/651/619/769 (зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 10.11.2006 року за №1193/13067) затверджений Порядок забезпечення працівників бюджетних установ (закладів) безплатним користуванням житлом (квартирою) з опаленням, освітленням відповідно до п. 1 ст. 77 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров»я».

Згідно з п.3 вказаного вище Порядку, передбачені умови надання гарантій, бюджетні установи ведуть персоніфікований облік працівників, які мають право на відповідні гарантії, та щомісячно надають інформацію про них головним розпорядникам коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення відповідно до постійного місця проживання працівників зазначених установ (закладів) за установленою формою. У разі ненадходження такої інформації розпорядники коштів не провадять розрахунки з підприємствами та організаціями, що надали послуги.

Порядок надання пільг медичним працівникам затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 18.10.2006 року №1430 «Про внесення змін до Порядку надання пільг, компенсацій і гарантій працівникам бюджетних установ, військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 2003 року № 426.

Відповідно до п.10 цього Порядку, установи, в яких працюють медичні працівники, проводять роботу з надання пільг, і крім іншого, подають в установленому порядку органам праці та соціального захисту населення, підприємствам і організаціям, що надають послуги, відомості про працівників та розмір грошового еквівалента пільг.

Із довідки виконкому Великолюбінської селищної ради №2742 від 9.12.2010р. (а.с.-71) вбачається, що ОСОБА_4 зареєстрований і проживає в АДРЕСА_1, його сім»я складається із ОСОБА_5, 1968 р.н. - дружина, ОСОБА_6, 1989 р.н. - син та ОСОБА_7, 1994 р.н. - син., яка проживає разом із ним.

Згідно ксерокопії свідоцтва про право власності на квартиру (будинок) від 15.02.2000р. Самбірського МБТІ ОСОБА_4 та членам його сім»ї, - ОСОБА_4, ОСОБА_6 і ОСОБА_7 на праві спільної сумісної власності належить квартира АДРЕСА_1, загальною площею 36,7 кв.м. (а.с.-72).

Із довідок ДП «Санаторій «Любінь Великий» №1-03/33 та №1-03/35 від 2.03.2009р., вбачається, що квартира АДРЕСА_1 приватизована ОСОБА_4, будинок у якому знаходиться квартира позивача перебуває на балансі ДП «Санаторій «Любінь Великий» ЗАТ ЛОЗПУ «Укрпрофоздоровниця» (а.с.-73-74).

З пояснень сторін, долученої до справи угоди про надання комунальних послуг від 1.10.2001р. (а.с.-75) видно, що сторони по справі, як балансоутримувач будинку АДРЕСА_2 і як власник квартири №6 в цьому будинку, є в договірних відносинах, за якими ДП «Санаторій «Любінь Великий» надає послуги з водопостачання, каналіцаційне відведення, електропостачання, а споживач, в даному випадку ОСОБА_4 проводить оплату наданих послуг згідно пред»явлених розрахунків.

Відповідно до копії трудової книжки позивача (а.с.-7, 39-40) вбачається, що ОСОБА_4 з 23.05.1990р. по 29.12.2006р. працював лікарем кардіологом у ДП «Санаторій Любінь Великий».

10.04.2009р. Городоцьким районним судом Львівської області постановлено рішення у справі за позовом ДП «Санаторій Любінь Великий» ЗАТ «Укрпрофздровниця» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, з резолютивної частини якого видно, що позов задоволено та стягнуто з ОСОБА_4 в користь ДП «Санаторій «Любінь Великий» ЗАТ «Укрпрофздровниця» 1158 грн. 60 коп. заборгованості за спожиту з 01.06.2006р. по 01.03.2009р. електричну енергію. Під час розгляду вказаної справи позивач ОСОБА_4 позов визнавав частково та зустрічного позову про відшкодування сплачених коштів за комунальні послуги не подавав. Рішення суду від 10.04.2009р. оскаржувалося ОСОБА_4 в апеляційному порядку, однак таке ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області від 12.11.2009р. залишено без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_4 - відхилено (а.с.-76-80).

Із долучених до справи ксерокопій квитанцій (а.с.-54-55) убачається, що ОСОБА_4 оплатив заборгованість по рішенню Городоцького районного суду від 10.04.2009р.

Таким чином, в матеріалах справи відсутні докази на які посилається в позові ОСОБА_4, що компенсація за сплату комунальних послуг становить 4000 грн., вимоги позивача не підтверджуються іншими доказами окрім його пояснень, що не може слугувати підставою для задоволення позову.

Відповідно до ч.3 ст.10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом. Відповідно до зазначеної вище норми закону, в підтвердження своїх позовних вимог, позивач не надав суду доказів та ненавів аргументованих обставин щодо підставності заявлених ним вимог.

Окрім того, за вимогами ст.ст.257, 261, ч.4 ст.267 ЦК України, позовна давність (строк у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу) встановлюється у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Позивачем заявлено вимогу про зобов»язання відповідача виплатити компенсацію за сплату комунальних послуг в розмірі 4000 гривень за період 1992-2006р., однак працюючи на посаді лікара кардіолого ДП «Санаторій «Любінь Великий» він не звертався до ДП «Санаторій Любінь Великий»», ні до суду з вказаним позовом, а звернувся з таким лише після звільнення з займаної посади.

Отже, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи та надаючи належну оцінку зібраним та перевіреним в судовому засіданні доказам, суд вважає, що підстав до задоволення позову ОСОБА_4 не має.

За наведеного та керуючись ст.ст.10, 60, 212-215 ЦПК України, ст.ст.257, 261, 267, 509, 510, 526 ЦК України ст.29 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст.77 Закону України «Про основи законодавства України про охорону здоров»я», суд -

ВИРІШИВ:

в задоволенні позову ОСОБА_4 до ДП «Санаторій «Любінь Великий», третя особа Великолюбінська селищна рада Городоцького району Львівської області про зобов»язання ДП «Санаторій Любінь Великий» виплатити компенсацію за сплату комунальних послуг в розмірі 4000 гривень - відмовити за безпідставністю позовних вимог.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Львівської області через Городоцький районний суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення

СуддяЛ. Б. Струс