Справа № 1-34/11
04.03.2011 Городоцький районний суд Львівської обл. в складі:
в складі головуючого судді:Перетятько О. В.
при секретарі:Боднар Ю. М.
за участю прокурора
та адвоката Телюк Г.В.
ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Городок кримінальну справу про обвинувачення
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Городок Львівської обл., українця, громадянина України, з середньою освітою, непрацюючого, одруженого, має на утриманні дитину 5 років, раніше не судимий, проживає АДРЕСА_1., зареєстрований по АДРЕСА_2.
за ознаками ч. 3 ст. 186 КК України, , суд, -
ОСОБА_5, за попередньою змовою в групі осіб з ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 (щодо яких вирок Городоцького районного суду Львівської обл. від 27 червня 2003 р. набрав законної сили 21.10.2003 р.) та ОСОБА_9 (який оголошений в розшук), 27 листопада 2001 р. близько 10.00 год. відкрито викрали майно з будинку АДРЕСА_3., власником якого є ОСОБА_10, а саме: жіноче золоте колечко-печатку вартістю 400 грн., два золотих жіночих колечка вартістю по 300 грн. кожне, разом на загальну суму 600 грн., мобільний телефон «Філіпс» вартістю 700 грн., два зарядних пристрої до мобільних телефонів вартістю кожного по 70 грн., разом на загальну суму 140 грн., годинник чоловічий «Восток» вартістю 100 грн., а всього майна на загальну суму 1940 грн., чим завдали значної шкоди потерпілій, при чому ОСОБА_6, ОСОБА_8 та ОСОБА_5, зламавши замок на вхідних дверях, проникли до будинку потерпілої ОСОБА_10, де, підчас скоєння крадіжки, їх застав син потерпілої ОСОБА_11, після викриття з пограбованим втекли, а ОСОБА_7 та ОСОБА_9, в цей час, слідкували за будинком та при наближенні сторонніх осіб теж втекли, усі разом пограбованим розпорядились.
Підсудний ОСОБА_5 в судовому засіданні вину у вчиненому визнав повністю та показав, що, за попередньої домовленості про крадіжку з ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_6 та ОСОБА_9 з будинку ОСОБА_10, 27.11.2001 р., зранку, близько 10.00 год., достовірно знаючи, що в будинку нікого немає, разом з ОСОБА_8 та ОСОБА_6 зламавши монтировкою замок на вхідних дверях будинку потерпілої, проникли у середину та почали нишпорити по кімнатах, ОСОБА_7 та ОСОБА_9 в цей час залишились чекати їх біля будинку в автомобілі та мали повідомити про наближення сторонніх осіб. Під час того, як вони викрадали речі, до будинку несподівано повернувся син потерпілої, неповнолітній ОСОБА_11 та викрив їх, після чого він, ОСОБА_8 та ОСОБА_6 з пограбованим, а саме: жіночим золотим колечком-печаткою, двома золотими жіночими колечками, мобільним телефоном «Філіпс», двома зарядними пристроями до мобільних телефонів, годинником чоловічим «Восток», втекли з будинку, пізніше того ж дня зустрілись з ОСОБА_7 та ОСОБА_9, поїхали у м. Львів, де збули викрадене, а виручені гроші поділили між собою, скоєне мотивує молодим віком, усвідомив протиправність такого, добровільно з'явився в органи внутрішніх справ із зізнанням, відшкодував шкоду потерпілій, щиро розкаюється, просить суворо не карати.
Щодо відсутності його за місцем реєстрації у м. Городок Львівської обл. з березня 2002 року показав, що в кінці лютого 2002 року, через 1 міс. після проведення з ним слідчих дій, через сварку зі своєю матір'ю ОСОБА_12, поїхав до свого батька ОСОБА_13 у м. Маріуполь Донецької обл., де постійно проживав, не ховаючись, 09 жовтня 2004 р. одружився з ОСОБА_14, в шлюбі, ІНФОРМАЦІЯ_2., народився син ОСОБА_15, в цей час підробляв на будівництвах, у період з 2004 р. по 2008 р. працював робітником по доставці хліба і хлібобулочних виробів у ПП ОСОБА_16, у 2008 р. зареєструвався у Єдиному державному реєстрі як фізична особа-підприємець та у державній податковій адміністрації як платник єдиного податку, 3 рази приїздив у м. Львів та у м. Городок Львівської обл., де у листопаді 2009 р. у РВ ГУМВС України у Львівській обл. вклеїв фото по досягненню 25 років у паспорт громадянина України, підписку про невиїзд у 2002 р. не підписував, не знав, що перебуває у розшуку, коли, восени 2010 р. дізнався - добровільно з'явився у міліцію, з постановою про притягнення в якості обвинуваченого ознайомлений 11 жовтня 2010 р.
Крім повного визнання вини підсудним ОСОБА_5 його винуватість доведена зібраними у справі доказами.
Показами потерпілої ОСОБА_10 про те, що 27.11.2001 року близько 10.30 год. з телефонного дзвінка сина дізналась про пограбування будинку, прийшла додому, де виявила відсутність жіночого золотого колечка-печатки, двох золотих жіночих колечка, мобільного телефону «Філіпс», двох зарядних пристроїв до мобільних телефонів, годинника чоловічого «Восток», а всього майна на загальну суму 1940 грн., матеріальних претензій до підсудного не має, збитки їй відшкодував, пробачила йому, просить суворо його не карати.
Показами свідка ОСОБА_11 про те, що 27.11.2001 р. зранку, близько 10.00 год., підійшов до свого будинку, виявив, що вхідні двері вибиті, а в будинку хлопців, на його зауваження, невідомі з викраденим втекли з будинку, після чого він зателефонував та повідомив про це батьків.
Із особистої заяви потерпілої ОСОБА_10 від 27.11.2001 року (а.с.-3) убачається, що 27.11.2001р. близько 10.00 год. з її будинку невідомі особи відкрито викрали особисті речі.
Згідно із протоколом огляду місця події від 27.11.2001р. з фототаблицею до нього (а.с.-4-13), видно, що таким є двоповерховий будинок ОСОБА_10, що під АДРЕСА_3., в якому виламано двері.
Із протоколу відтворення обстановки та обставин події від 22.01.2001 р. та фототаблиці до нього (а.с.-39-40) з участю підсудного ОСОБА_5, вбачається, що він добровільно показав на подію відкритого викрадення майна 27.11.2001 р. з будинку АДРЕСА_3, що належить потерпілій ОСОБА_10
Обставини вчинення злочину доведені оглянутими в суді матеріалами кримінальної справи № 1-14/03 р. (т. 1 - т. 09), щодо якого Городоцьким районним судом Львівської обл. 27.06.2003 р. проголошений вирок (а.с. 75-86), який набрав законної сили 21.10.2003 р.
Суд надає віри показам підсудного ОСОБА_5 про те, що він не переховувався від слідства та не знав, що перебуває в розшуку, оскільки судовим слідством доведено, що він відвідував м. Городок в листопаді 2009 року, де Городоцьким РВ ГУМВС України у Львівській області було здійснено вклеювання фотографії по досягненню 25 років в паспорт громадянина України, завірено підписом та печаткою МВС України, в період 2007-2010 р. притягувався до адмінвідповідальності за порушення правил дорожнього руху, був у суді при розгляді адмінматеріалів на нього у 2008 р., що має підтвердження оглянутими в судовому засіданні матеріалами справ про адмінправопорушення № № 3-4668/07, 3-1366/08, 3-1611/08, 3-1563/08, 3-1367/08, 3-268/10, крім того, згідно довідки-характеристики з РВ Маріупольського ГУМВС України у Донецькій області на картотечному обліку в УМ за місцем фактичного проживання не рахувався (а.с. - 218), матеріалами справи підтверджено, що обвинувачення йому пред'явлено 11.10.2010 р. (а.с.-56-56а), про обрання запобіжного заходу у виді підписки про невиїзд йому не повідомлено (а.с.-57).
Суд не вбачає підстав для перекваліфікації дій підсудного ОСОБА_5 з ч. 3 ст. 186 КК України на ч. 3 ст. 185 КК України, як це просив адвокат, оскільки дії підсудного, розпочаті як таємне викрадення майна, але які були виявлені свідком ОСОБА_11, про що він дав пояснення у суді, і які, незважаючи на викриття, продовжені підсудним з метою заволодіння майном потерпілої ОСОБА_10, правильно кваліфіковані судом за ч. 3 ст. 186 КК України як грабіж, вчинений за попередньою змовою, в групі осіб, поєднаний із проникненням у житло.
Таким чином, суд вважає, що вина підсудного доведена в повному об'ємі, оскільки він за попередньою змовою, в групі осіб, шляхом проникнення у житло, відкрито викрав чуже майно, його дії суд кваліфікує за ознаками ч.3 ст. 186 КК України.
Цивільний позов по справі не заявлено.
Обираючи покарання підсудному, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу підсудного, те, що він вперше притягується до відповідальності, і обирає йому покарання у виді позбавлення волі.
Разом з тим, з огляду на час, що минув після події вчиненого підсудним злочину, те, що він не вчинив нового злочину, щиро розкаявся, шкодує за вчиненим, добровільно з'явився у органи внутрішніх справ, характеризується позитивно за місцем проживання (а.с.- 218), не переховувався (а.с - 221, 222, 240), одружився (а.с.- 219), має на утриманні дружину та малолітнього сина, обставин, які обтяжують вину, немає, добровільно відшкодував завдані злочином збитки, потерпіла пробачила йому та не настоює на суворому покаранні підсудного, суд приходить до переконання про можливість його виправлення і перевиховання без реального відбування покарання, тобто із застосуванням ст. 75 КК України.
Керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України , суд, -
з ас у д и в :
ОСОБА_5 визнати винним за ч. 3 ст. 186 КК України та призначити покарання - п'ять років позбавлення волі.
Застосувати ОСОБА_5 ст. 75 КК України, звільнивши від відбування, обраного за цим вироком, покарання з випробуванням на два роки.
В порядку ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_5 не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти про зміну місця проживання, роботи або навчання, періодично з'являтись для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.
Стягнути з ОСОБА_5 в користь Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУ МВСУ у Львівській області (ГУДК у Львівській області рр 31259272210042, МФО 825014, ЄДРПОУ 25575150) 137,02 грн. витрат за проведення експертного дослідження по справі (а.с. - 154).
Речові докази по справі: пакет господарський целофановий (а.с. - 24) - залишити при матеріалах справи.
Запобіжний захід засудженому ОСОБА_5 до вступу вироку в законну силу змінити з взяття під варту на підписку про невиїзд, звільнивши його з-під варти в залі судового засідання.
Апеляція на вирок може бути подана протягом 15 діб з моменту його проголошення до Апеляційного суду Львівської області.
СуддяО. В. Перетятько