Справа № 2-а-464/11
іменем України
"25" лютого 2011 р. Суддя Святошинського районного суду м. Києва Лопатюк Н.Г. розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання дій неправомірними при перерахунку пенсії особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, -
ОСОБА_1 звернувся до суду із даним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації та Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат та просить визнати неправомірними дії відповідачів щодо нарахування та виплати щорічної допомоги на оздоровлення як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Святошинської районної у місті Києві державної адміністрації здійснити перерахунок щорічної допомоги на оздоровлення відповідно до ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»у розмірі 5 мінімальних заробітних плат за 2010 рік, зобов'язати Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат забезпечити виплату щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 рік у розмірі 5 мінімальних плат з урахуванням проведених виплат.
У порядку ч.3 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України сторонами у справі подані до суду заяви, про проведення судового розгляду у порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, суддя вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню в повному обсязі виходячи з наступного.
Відповідно до ч.3 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності, якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.
Судом встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 р., інвалідом 2 групи, віднесеним до категорії 1 осіб ( а.с. 6 -копія посвідчення серія НОМЕР_1), перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Святошинського району в м. Києві.
Позивач має ІІ групу інвалідності безстроково, у зв'язку з роботами, пов'язаними з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (а.с. 7-8 - копія довідки МСЕК), у зв'язку з чим отримує пільгову пенсію.
17.11.2010 року позивач звертався до Управління праці та соціального захисту населення Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації з проханням провести перерахунок і виплатити йому щорічну допомогу на оздоровлення, але отримав відмову (а.с. 4 - копія листа).
Статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інвалідам 2 групи в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.
Судом встановлено, що позивачу за 2010 рік, нараховано та виплачено вказану допомогу на оздоровлення у розмірі 120 грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 № 562, що не відповідає розміру допомоги, визначеному законом.
Законом України «Про статус і соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»не уповноважено Кабінет Міністрів України зменшувати суми компенсацій і допомоги, змінювати розмір допомоги на оздоровлення, встановлений Законом.
Частиною 1 статті 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»було встановлено, що конкретні розміри всіх доплат, пенсій і компенсацій (передбачених цим Законом) підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати.
Відповідно до ч. 3 ст. 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів, не допускається звуження змісту або обсягу існуючих прав і свобод.
Враховуючи особливий статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та обумовлену цим необхідність їх адекватного соціального захисту, Верховна Рада України вже у 2006 році доповнила Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»статтею 71, в якій встановлено, що дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону (Закон №231-V від 5.10.2006 р.)
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування , їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та й спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами визначаються, зокрема, основи соціального захисту, а статтею 75 Конституції встановлено, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України. Конституція не надавала права парламенту делегувати свої повноваження іншим державним органам, а останнім -своїми нормативно-правовими актами змінювати положення законів.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку що позивач має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 рік в розмірі 5 мінімальних заробітних плат, що встановлені ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 28.02.1991 р. №796-ХІІ, а відмова у проведенні перерахунку щорічної допомоги на оздоровлення є неправомірною.
Посилання відповідача, що статтею 70 Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік»надано право Кабінету Міністрів України встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами, а тому при визначенні розміру щорічної допомоги позивачу в сумі 120 грн. він діяв правомірно, є необґрунтованими.
Конституційний Суд України у своєму рішенні за №26-рп/08 від 27.11.2008 р. зазначив, що закон про державний бюджет не може вносити зміни до чинних законів, зупиняти чи скасовувати або встановлювати інше правове регулювання правовідносин, які є предметом інших законів.
Відповідно до частини другої статті 3 Конституції України - права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Відповідно до ст.8 Конституції України діє принцип верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності тощо.
Згідно частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини 1, 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, оскільки відповідач не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності своєї бездіяльності.
Керуючись ст. 46 Конституції України, ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування», ст.ст. 9,10, 11, 69-71, 94, 97, 158-163 КАС України, -
Позовні вимоги задовольнити.
Визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Святошинської районної у місті Києві державної адміністрації та Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат щодо проведення перерахунку ОСОБА_1, щорічної допомоги на оздоровлення, передбаченої статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»за 2010 рік.
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Святошинської районної у місті Києві державної адміністрації здійснити перерахунок ОСОБА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, щорічної допомоги на оздоровлення за 2010рік відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»у розмірі 5 мінімальних заробітних плат за 2010 рік, з урахуванням вже проведеної виплати.
Зобов'язати Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат забезпечити виплату, ОСОБА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 рік у розмірі 5 мінімальних заробітних плат відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням проведеної виплати.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення.