1-340/11
Іменем України
17.03.2011 р. Голосіївський районний суд м. Києва
в складі : головуючого судді Білик О.В.
при секретарі Огірко Т.Ю.
за участю прокурора Попової О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приіщенні суду в м. Києві справу по обвинуваченню:
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, українця, громадянина України, освіта неповна-середня, не одруженого, не працюючого, раніше судимого за вироком Фастівського районного суду Київської області від 11.10.2003 року за ст. 190 ч. 1 КК України до 1-го року 6 місяців позбавлення волі із застосуванням ст. 75 КК України -звільненням від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік, за вироком Солом'янського районного суду м.Києва від 22.04.2004 року за ст. 185 ч. 2 КК України із застосуванням ст. 71 КК України до 2-ох років 6 місяців обмеження волі, Солом'янського районного суду м.Києва від 14.05.2007 року за ст. 186 ч. 2 КК України із застосуванням ст. 71 КК України до 4-ох років 1 місяця звільненого 18.08.2009 року умовно-достроково від відбування покарання на 1 рік 3 місяці 10 днів за постановою Болаклайського районного суду Харківської області від 18.08.2009 року, проживаючого в АДРЕСА_1
у вчиненні злочину, передбаченого ст. 186 ч. 2 КК України,-
Підсудний ОСОБА_1 28.11.2010 року приблизно в 23.30 годин перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння знаходячись разом зі своїм знайомим ОСОБА_2 біля підземного переходу, що розташований біля будинку № 1 по вул. Льва Толстого в м. Києві знаючи, що у останнього є мобільні телефони «Сіменс А 57»та «Нокіа 1202»вирішив повторно ними заволодіти. Реалізуючи свій злочинний умисел направлений на заволодіння чужим майном ОСОБА_1 під приводом зателефонувати, попрохав у ОСОБА_2 мобільний телефон «Сіменс А 57»на, що останній погодившись передав вказаний мобільний телефон. Отримавши віл ОСОБА_2 мобільний телефон «Сіменс А 57»повідомивши останньому, що в телефоні розряджена акумуляторна батарея поклавши його в кишеню своєї куртки. Після чого ОСОБА_1 разом з ОСОБА_2 направились до будинку АДРЕСА_2, де ОСОБА_1 не повертаючи мобільний телефон під приводом зателефонувати та зарядити акумуляторну батарею знову попрохав у ОСОБА_2 мобільний телефон «Нокіа 1202»та зарядний пристрій до нього на, що останній погодившись передав мобільний телефон «Нокіа 1202»та зарядний пристрій до нього, відходячи при цьому від ОСОБА_2. На вимогу ОСОБА_2 до ОСОБА_1 повернути йому мобільні телефони «Сіменс А 57», «Нокіа 1202»та зарядний пристрій до нього ОСОБА_1 штовхнув руками ОСОБА_2, завдавши йому фізичний біль, тобто застосувавши фізичне насильство, яке не є небезпечним для життя та здоров»я потерпілого та утримуючи викрадене майно став втікати від ОСОБА_2 Повторно відкрито викравши чуже майно, яка належить ОСОБА_2, а саме: мобільний телефон «Нокіа 1202», вартістю 150 гривень, в якому знаходилась сім карта оператора мобільного зв»язку «Лайф», вартістю 25 гривень на рахунку якої було 5 гривень, зарядний пристрій до мобільного телефону «Нокіа 1202», вартістю 60 гривень, мобільний телефон «Сіменс А 57», вартістю 70 гривень, в якому знаходиться сім карта оператора мобільного зв»язку «МТС», вартістю 25 гривень на рахунку якої була 1 гривна, з місця вчинення злочину втік, завдавши потерпілому ОСОБА_2 збитки на загальну суму 336 гривень.
Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_1, свою вину у вчиненому визнав повністю, підтвердивши суду вищезазначені обставини. Щиро розкаявся у скоєному, просив суд не карати суворо.
За згодою сторін судом було визнано недоцільним дослідження таких доказів по справі, як покази потерпілого, свідків та інших доказів, що були зібрані в ході досудового слідства по справі, стосовно фактичних обставин справи, які правильно розуміють підсудні та інші сторони, і які ніким не оспорювались.
Тому суд обмежився дослідженням таких матеріалів кримінальної справи, що характеризують особу підсудного, і надійшов до висновку, що дії підсудного ОСОБА_1 за ст. 186 ч. 2 КК України кваліфіковано правильно як відкрите викрадення чужого майна - грабіж, поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров”я потерпілого, вчинений повторно.
При призначенні підсудному міри покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, його особу -ОСОБА_3 задовільно характеризується за місцем проживання, на обліку у лікаря-психіатра та нарколога не перебуває, має три не зняті та непогашені у встановленому порядку судимості.
Відповідно до ст. 66 КК України обставинами, що пом”якшують покарання винного, є щире каяття.
Відповідно до ст. 67 КК України обставиною, що обтяжує його покарання, є вчинення винним злочину в стані алкогольного сп”яніння.
На підставі викладеного суд надходить до висновку про те, що перевиховання та виправлення винного можливо тільки в умовах ізоляції від суспільства, тому необхідно призначити йому покарання в межах санкції ст. 186 ч. 2 КК України у вигляді позбавлення волі, згідно вимог ст. 71 КК України остаточно призначивши покарання за сукупністю вироків, частково приєднавши не відбуту частину покарання за вироком Солом'янського районного суду м. Києва від 14.05.2007 року. Відповідно до вимог ст. 72 КК України необхідно зарахувати в строк відбуття покарання підсудним ОСОБА_1 строк його попереднього ув'язнення з 29 листопада 2010 року.
Долю речових доказів слід вирішити відповідно до вимог ст. 81 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України,-
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 186 ч. 2 КК України, та призначити йому покарання -4 ( чотири ) роки 5 місяців позбавлення волі.
Відповідно до ст. 71 КК України шляхом часткового приєднання не відбутої частини покарання за вироком Солом'янського районного суду м. Києва від 14.05.2007 року до знов призначеного покарання остаточно призначити ОСОБА_1 покарання за сукупністю вироків -4 ( чотири ) роки 5 місяців 8 днів позбавлення волі.
Речові докази по справі - мобільний телефони “Нокіа1202” ІМЕІ НОМЕР_1 з сім картою оператора „Лайф, мобільний телефон „ Сіменс А 57”, ІМЕІ НОМЕР_2 з сім картою оператора „МТС” зарядний пристрій до телефону „НОКІА” що знаходиться на відповідальному зберіганні у ОСОБА_2 залишити йому ж - за належністю. Строк відбуття покарання ОСОБА_1,рахувати з 17 березня 2011 року, зарахувавши в даний строк час перебування його під вартою з 29 листопада 2010 року по 16 березня 2011 року, включно.
Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу залишити без змін -тримання під вартою у Київському СІЗО Державного департаменту України з питань виконання покарань.
Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва протягом 15 діб з моменту проголошення, а засудженим -в той же строк з моменту отримання ним копії вироку.
Суддя