№ 2-2144/11
21.03.2011 року м. Київ
Голосіївський районний суд міста Києва у складі:
головуючого-судді Мазурик О.Ф.,
секретаря Василишиної О.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та відшкодування моральної шкоди,
В січні 2011 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про захист честі та гідності і відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог в позові зазначила, що в вересні 2010 року, під час ознайомлення в Голосіївському РУГУ МВС України в м. Києві з матеріалами перевірки по виклику наряду міліції 09.09.2010 року, їй стало відомо, що в письмовому пояснені від 17.09.2010 року ОСОБА_2 поширила стосовно неї інформацію про те, «що ОСОБА_1 страждає на психічні захворювання…». Вважає, що дане пояснення містить неправдиву інформацію, що порочить її особисті немайнові права. Посилаючись на те, що неправдива інформація, принижує її людську гідність, призводить до душевних страждань, просила суд визнати недостовірною і такою, що порочить гідність і честь інформацію щодо ОСОБА_1, викладену і поширену в письмовому поясненні ОСОБА_2 від 17.09.2010 року на ім'я начальника Голосіївського РУГУ МВС України в м. Києві, а саме: «що ОСОБА_1 страждає на психічні захворювання…», зобов'язати ОСОБА_2 спростувати недостовірну інформацію та відшкодувати на її користь моральну шкоду у розмірі 1 700 грн.
В судовому засіданні представник позивача, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, позов підтримав та просив задовольнити у повному обсязі.
В судовому засіданні представник відповідача позов не визнав та пояснив, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є сусідами. ОСОБА_1 на протязі багатьох років систематично і агресивно тероризує відповідачку і всю її сім'ю, нецензурно висловлюється при зустрічі не тільки в її адресу, але й в адресу її друзів, знайомих та її матері. Позивачка неодноразово зверталася до міліції з наклепницькими заявами різного змісту. Вважаючи таку поведінку позивачки неадекватною, та не будучи обізнаною у правових нормах, надала в міліції пояснення з зазначенням про необхідність ретельної перевірки та профілактичних заходів щодо ОСОБА_1
Оскільки позивачка не мала на меті принизити честь та гідність відповідачки, діяла правомірно, даючи пояснення, просив в задоволенні позову відмовити.
Заслухавши пояснення представників сторін, повно та всебічно з'ясувавши обставини справи і перевіривши їх наявними у справі доказами, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Статтею 297 ЦК України передбачено, що кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.
Судом встановлено та не заперечується представниками сторін, що між сторонами тривалий час існують неприязні стосунки.
З матеріалів справи вбачається, що в вересні 2010 року Голосіївським РУ ГУ МВС України в м. Києві проводилася перевірка за повідомленням лікаря бригади 32 Дубніченка, про те, що за адресою: АДРЕСА_1, здійснювався виїзд бригади швидкої допомоги де гр. ОСОБА_1 вкусила собака сусідів.
Під час проведення перевірки 17.09.2010 року від гр. ОСОБА_2 відібрано пояснення.
Згідно пояснень наданих ОСОБА_2 17.09.2010 року ім'я начальника Голосіївського РУГУ МВС України в м. Києві «ОСОБА_1 страждає на психічні захворювання…»(а.с. 6).
Як зазначив представник відповідача в судовому засіданні метою надання такої інформації стосовно психічного стану позивачки було проведення профілактичних заходів щодо гр. ОСОБА_1
Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні показав, що відповідачку знає тільки візуально. З нею ніколи не спілкувався. Про надані відповідачкою пояснення в Голосіївському РУ ГУ МВС України м. Києва, щодо психічного стану позивачки, знає зі слів ОСОБА_1, з якою знаходиться в дружніх стосунках.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив з того, що відповідно до ст. 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей.
Згідно роз'ясненнь, викладених у п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 «По судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», коли особа звертається до зазначених органів із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевірити таку інформацію та надати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції, а не поширення недостовірної інформації.
За встановлених судом обставин, суд дійшов висновку, що інформація щодо психічного стану ОСОБА_1, викладена в письмовому поясненні ОСОБА_2 від 17.09.2010 року на ім'я начальника Голосіївського РУГУ МВС України в м. Києві, а саме: «що ОСОБА_1 страждає на психічні захворювання…», не відноситься до інформації, що порочить честь та гідність позивача, а є реалізацією ОСОБА_2 конституційного права.
За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги позивача про захист честі та гідності не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 23 ч. 2 п. 4 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
У зв'язку з відмовою в задоволенні позову про захист честі та гідності, підстав для задоволення позову про зобов'язання спростування інформації та відшкодування моральної шкоди суд не вбачає.
На підставі п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України, а саме справедливості, добросовісності та розумності, ст. 3, 68 Конституції України, ст.ст. 4, 23, 297 ЦК України, керуючись ст.ст. 3, 11, 57, 60, 212-215, 218, 223 ЦПК України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та відшкодування моральної шкоди -відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя