№ 2-989/11
21.03.2011 року м. Київ
Голосіївський районний суд міста Києва у складі:
головуючого-судді Мазурик О.Ф.,
секретаря Василишиної О.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі і гідності та відшкодування моральної шкоди,
В жовтні 2010 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про захист честі і гідності та відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог в позові зазначила, що ОСОБА_2 поширила відносно неї неправдиві відомості, які порочать її честь і гідність. Ці неправдиві відомості полягають у тому, що 11.05.2010 року в судовому засіданні під час розгляду цивільної справи в Голосіївському районному суді м. Києва ОСОБА_2 висловилась про те, що вона страждає на психічні розлади. Посилаючись на те, що такі висловлювання ОСОБА_2 принижують її людську гідність, приводять до душевних страждань, просила суд визнати недостовірною інформацію надану ОСОБА_2 в поясненнях на судовому засіданні 11.05.2010 року при розгляді цивільної справи Голосіївським районним судом м. Києва № 2-1126/10 про існування медичного документу - експертне заключення лікаря-психіатра за 2009 р. щодо наявності у ОСОБА_1 психічних розладів. Також просила відшкодувати на її користь моральну шкоду у розмірі 1 500 грн.
В судове засіданні позивач не з'явилася. Позовні вимоги підтримала посилаючись на письмові пояснення, викладені її представником (а.с. 60-61).
Також надала суду письмову заяву про розгляд справи за її відсутності (а.с. 68).
Представник позивача, посилаючись на ст.ст. 23, 277, 297 ЦК України просив позов задовольнити (а.с. 37-40).
Відповідно до ст. 169 ЦПК України за згодою представника відповідача суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність позивача на підставі наявних у справі письмових доказів.
В судовому засіданні представник відповідача позов не визнала та пояснила, що висловлювання ОСОБА_2, що її мати хворіє на психічні розлади, не відноситься до інформації, що порочить честь та гідність позивачки, оскільки, дані висловлювання надані відповідачкою в своїх поясненнях в судовому засіданні під час розгляду цивільної справи в Голосіївському суду м. Києва. Посилаючись на данні обставини просила в задоволенні позову відмовити.
Заслухавши пояснення представника відповідача, враховуючи письмові пояснення представника позивача, повно та всебічно з'ясувавши обставини справи і перевіривши їх наявними у справі доказами, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Статтею 297 ЦК України передбачено, що кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є матір'ю ОСОБА_2 Тривалий час між сторонами існують суперечності щодо виховання малолітньої онуки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. В 2007 році позивачка звернулася до опікунської ради Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації з заявою про встановлення регламенту спілкування з онукою.
В 2008 році позивачка звернулася до Голосіївського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 про захист честі та гідності та відшкодування моральної шкоди. В обґрунтування позовних вимог в позові зазначила, що відповідачкою на засіданні опікунської ради 03.10.2007 року надано завідомо неправдиві пояснення.
Ухвалою суду від 10.12.2008 року вищезазначений позов у цивільній справі № 2-5178/08 залишено без розгляду.
Посилаючись на поширення відповідачкою під час судового засідання 10.12.2008 року у цивільній справі № 2-5178/08 недостовірної інформації, щодо її психічного стану, позивачка звернулася до Голосіївського районного суду з новим позовом про захист честі та гідності та відшкодування моральної шкоди (цивільна справа № 2-1126/10) (а.с. 12-15).
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 11.05.2010 року в задоволенні позову відмовлено (а.с. 10-11).
Позивачка вважає, що під час судового засідання 11.05.2010 року відповідачкою також поширено недостовірну інформацію, щодо її психічного стану.
Відмовляючи позивачу в задоволенні позову суд виходив з роз'яснень, викладених в пункті 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», яким передбачено, що інформація, зазначена у позовній заяві чи іншій заяві, адресованій суду, а також в процесуальних документах (запереченнях на позов, апеляційних чи інших скаргах тощо), може бути підставою для захисту гідності, честі чи ділової репутації, за винятком випадків, коли ця інформація була визначена підставою пред'явленого позову і стосувалася його предмета, була доказом у справі, а так само предметом апеляційного чи іншого перегляду в порядку, встановленому процесуальним законом.
Не підлягають розгляду судами позови про захист гідності, честі чи ділової репутації, приниження яких відбулося внаслідок давання показань свідками, а так само іншими особами, які брали участь у справі, відносно осіб, які брали участь у тій справі, якщо наведена в них інформація була доказом у справі та оцінювалась судом при ухваленні судового рішення, оскільки нормами процесуальних кодексів встановлено спеціальний порядок дослідження та оцінки таких доказів. Вказана вимога по суті означала б вимогу повторної судової оцінки наданих суду доказів у раніше розглянутій справі.
Судом встановлено, що поширення відповідачкою інформації щодо психічного стану позивачки відбулося внаслідок давання показань в судовому засіданні під час розгляду цивільної справи № 2-1126/10.
На підставі викладеного, оскільки позивачем не надано належних доказів, що метою висловлювання відповідачки було приниження її честі та гідності, суд дійшов висновку, що висловлювання відповідачки 11.05.2010 року в судовому засіданні під час розгляду цивільної справи № 2-1126/10 у відношенні позивачки є критично-оціночними судженнями, які не можуть визнаватися такими, що не відповідають дійсності.
За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги позивачки про захист честі та гідності не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 23 ч. 2 п. 4 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
У зв'язку з відмовою в задоволенні позову про захист честі та гідності, підстав для задоволення позову про відшкодування моральної шкоди суд не вбачає.
На підставі п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України, а саме справедливості, добросовісності та розумності, ст. 3, 68 Конституції України, ст.ст. 23, 297 ЦК України, керуючись ст.ст. 3, 11, 57, 60, 212-215, 218, 223 ЦПК України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі і гідності та відшкодування моральної шкоди -відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя