2-а-70/11
Іменем України
17.03.2011 року Голосіївський районний суд м.Києва в складі:
головуючого -судді Плахотнюк К.Г.
при секретарі Мовчан О.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України Голосіївського району м.Києва, Управління праці та соціального захисту населення Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат -про визнання дій протиправними, зобов»язання провести перерахунок та виплату основної та додаткової пенсії, щорічної допомоги на оздоровлення -
позивач 12.10.2010р. звернувся в Голосіївський районний суд м.Києва з позовом до Управління Пенсійного фонду України Голосіївського району м.Києва, Управління праці та соціального захисту населення Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат -про визнання дій протиправними, зобов»язання провести перерахунок та виплату основної та додаткової пенсії, щорічної допомоги на оздоровлення. Посилався на те, що він є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 2 категорії. Перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного Фонду України в Голосіївському районі м.Києва та Управлінні праці та соціального захисту населення Голосіївської районної у м, Києві державної адміністрації. Нарахування пенсії та щорічної допомоги на оздоровлення відповідачі здійснюють з порушенням чинного законодавства, ст.ст. 49, 50, 54, 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». На її звернення з приводу проведення перерахунку основної та додаткової пенсії, щорічної допомоги на оздоровлення, передбачених ст.ст. 50, 54, 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», відповідач відмовив.
Просив: визнати дії відповідачів щодо нарахування і виплати йому основної пенсії та додаткової пенсії, щорічної допомоги на оздоровлення з порушенням ст.ст. 50, 54, 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»- протиправними;
зобов'язати відповідачів провести перерахунок та виплату йому, як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи 2 категорії -основної та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 30% від мінімальних пенсій за віком, згідно ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», розрахованих від встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 5 мінімальних заробітних плат згідно ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» -за період з 1991р. з урахуванням проведених виплат, по теперішній час;
зобов»язати відповідачів у подальшому виплачувати йому основну та додаткову пенсії із зростанням прожиткового мінімуму. Призначити (встановити) йому, як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи 2 категорії основну пенсію та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров»ю, а також щорічну допомогу на оздоровлення згідно вимог ст.ст. 50, 54,48 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 28.02.1991р. №796-ХІІ.
Ухвалою від 17.03.2011р. позов в частині вимог за період з 1991 року до 11.04.2010р. залишено без розгляду.
В судовому засіданні позивач позов підтримав, просив задовольнити виходячи з підстав, зазначених в позовній заяві. Також пояснив, що отримує основну пенсію за віком. Із заявою до Управління Пенсійного Фонду України у Голосіївському районі м.Києва про призначення йому основної пенсії відповідно до ст.54 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»-не звертався.
Представник відповідача Управління пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва в судове засідання не з»явилася. Просила розглянути справу за її відсутності. Відповідно до змісту письмових заперечень представника Управління пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва зазначено, що позивач отримує основну пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», з приводу призначення їй державної (основної) пенсії, встановленої ст.54 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»-не зверталась, отже неможливо перерахувати пенсію, за призначенням якої вона не зверталася і яка їй не призначалася. Щодо решти позовних вимог -вважала їх необґрунтованими, просила в їх задоволенні відмовити, посилаючись на відсутність правових підстав для перерахунку додаткової пенсії позивача. Посилається на те, що згідно ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абз.1 ч.1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим законом (визначені статтею 9) і не може бути урахований при перерахунку відповідної додаткової пенсії позивачки.
Також зазначає, що Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», пунктом 28 Розділу П внесено зміни до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зокрема до ст.51, та встановлено що особам, віднесеним до категорії 2, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров»ю, призначається в розмірі 20 % від прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб. Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. № 10-рп/2008 внесені до Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»зміни визнані неконституційними, отже втратили чинність з 22.05.2008р. З 22.05.2008 року набрала чинності Постанова КМУ «Деякі питання соціального захисту громадян» від 28.05.2008р. №530, якою зазначені мінімальні розміри пенсій, розміри додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, та розмір компенсації в разі втрати годувальника, і яку враховано при нарахуванні додаткової пенсії позивачки. З 01.03.2009р. відповідно Постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2009р. №198 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»проведено підвищення пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Представник відповідача -Управління праці та соціального захисту населення Голосіївської у м.Києві РДА в судовому засіданні позовні вимоги не визнав. Посилався на те, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік»було визначено обсяг видатків на щорічну допомогу на оздоровлення відповідно до постанови КМУ від 12.07.2005р. №562. Крім того, ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік»КМУ було надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Посилався на ст.ст. 4, 7 Бюджетного кодексу України та ст.95 Конституції України, відповідно до яких виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. Вважав, що оскільки щорічна допомога на оздоровлення здійснюється за рахунок Державного бюджету України, то її розміри не можуть визначатися будь-яким іншим законом, крім закону про Державний бюджет України. Тому дії Управління щодо призначення позивачу щорічної допомоги на оздоровлення були правомірними. Також посилався на пропущення позивачем визначеного ч.2 ст.99 КАС України строку звернення з позовом до суду.
Представник відповідача -Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат ГУ соціального захисту населення КМДА в судове засідання не з»явився. Відповідно до змісту письмових заперечень, останній зазначав, що щорічна допомога на оздоровлення позивачу призначена розпорядженням Управління праці та соціального захисту населення Голосіївської у м. Києві РДА. Розмір зазначеної допомоги встановлено Постановою КМК №562 від 12.07.2005р. «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Стаття 62 Закону України про ЧАЕС регламентує, що порядок застосування цього Закону визначається Кабінетом Міністрів України. Відповідно до ст.63 Закону України про ЧАЕС, фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, а відповідно і п.6 ст.116 Конституції України Кабінет Міністрів України забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України. Статтями ст.ст. 4, 7 Бюджетного кодексу України та ч.2 ст.95 Конституції України визначено, що будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, їх розмір і цільове спрямування визначаються виключно законом про Державний бюджет України на відповідний рік. Статтею ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік»КМУ було надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Відповідно ст.117 Конституції України КМУ в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов»язковими до виконання. Закони України „Про Державний бюджет України»та «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»є актами однакової юридичної сили, а діюче законодавство не містить норм, які б встановлювали пріоритетність одних законів над іншими. Згідно п.4.1. Положення, затвердженого розпорядженням КМДА від 27.01.2007 року №65 Центр здійснює вхідний облік документів з питань призначення соціальних допомог, інших грошових виплат, які надходять від органів праці та соціального захисту населення. Просив у позові відмовити повністю. Також посилався на пропущення позивачем визначеного ч.2 ст.99 КАС України строку звернення з позовом до суду.
Вислухавши пояснення позивача, представника відповідача -Управління праці та соціального захисту населення Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації, дослідивши матеріали справи, оглянувши матеріали пенсійної справи позивача, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню, з таких підстав.
У судовому засіданні встановлено, що позивач є особою, яка постраждала внаслідок аварії на ЧАЕС 2 категорії, з 30.09.1992 року перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного Фонду України в Голосіївському районі м.Києва.
Відповідно до ст.49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(далі -Закон №796-XII, в редакції 1991р.), пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Згідно пояснень позивача, представника відповідача в судовому засіданні, та як вбачається з пенсійної справи позивача, йому призначено основну пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування». Із заявою про призначення державної пенсії на підставі ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», позивач до Управління Пенсійного фонду України Голосіївського району м.Києва, не звертався. За таких обставин у позовних вимогах щодо призначення, перерахунку та виплаті державної (основної) пенсії у розмірі, визначеному ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»-належить відмовити.
Статтею 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»передбачено, що особам, віднесеним до категорії 2, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, -30 процентів мінімальної пенсії за віком.
Відповідачем в листі від 13.09.2010р. на заяву позивача від 30.08.2010р. у здійсненні перерахунку додаткової пенсії у визначеному ст.50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»розмірі 30 процентів від мінімальної пенсії за віком, відмовлено, за змістом відповіді, у зв»язку з відсутністю правових підстав.
Київським міським центром по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат на підставі розпорядження Управління праці та соціального захисту населення в Голосіївському районі м.Києва в жовтні 2010 року виплачена позивачу щорічна допомога на оздоровлення розмірі 100, 00 грн, визначеному відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562.
Позивач 30.08.2010 року звернувуся з заявою до Управління праці та соціального захисту населення в Голосіївському районі м.Києва з приводу здійснення перерахунку щорічної допомоги на оздоровлення за 2000-2009р.р. відповідно до ст.48 Закону України про ЧАЕС, в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат на момент виплати.
Листом від 31.08.2010р. Управлінням праці та соціального захисту населення в Голосіївському районі м.Києва в здійсненні такого перерахунку відмовлено та повідомлено, що щорічна допомога на оздоровлення нарахована в розмірі 100 грн на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2005р. №562.
Згідно ч.1 ст.9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов»язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України. У разі не відповідності нормативно-правового акту Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов»язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт який має вищу юридичну силу (ч.4 ст. 9 КАС України).
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Конституційний Суд України в Рішенні від 22.05.2008р. №10-рп/2008р. у справі №1-28/2008р. «Про визнання неконституційними положень Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»дійшов висновку, що законами про Держбюджет неможна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх чи скасовувати їх, оскільки з об»єктивних причин це створює протиріччя в законодавстві, і як наслідок -скасування та обмеження прав людини і громадянина (п.7.1 Рішення). Зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає статтям 1, 3, частині другій статті 6, частині другій статті 8, частині другій статті 19, статтям 21, 22, пункту 1 частини другої статті 92, частинам першій, другій, третій статті 95 Конституції України (абзац перший пункту 5 мотивувальної частини) (п.5.3 Рішення). Конституція України не надає закону про Держбюджет вищої юридичної сили стосовно інших законів. Законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок -скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони (п.5.4 Рішення). У п.6 вказаного рішення зазначено, що рішення в цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв»язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнаних неконституційними.
Пленумом Верховного Суду України в п.5 постанови № 9 від 01.11.1996р. «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя»зазначено, що судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону. Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов»язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.
Суд бере до уваги, що відповідно до ст.50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», позивачу, як особі, яка віднесена до категорії 2 призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров»ю - в розмірі 30 процентів мінімальної пенсії за віком.
При цьому, відповідно до ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 року, мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Заперечення представника Управління пенсійного фонду України в Голосіївському районі м.Києва в тій частині, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абз.1 ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування»застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, суд вважає необґрунтованими. При цьому звертає увагу на те, що відповідно до ст.17 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії»основні державні соціальні гарантії встановлюються законами з метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень. До числа основних державних соціальних гарантій включається мінімальний розмір пенсії за віком. Статтею 19 вказаного Закону передбачено, що виключно законами України визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Оскільки, будь-яким іншим законом, крім Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії не встановлений, то суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для застосування відповідачем будь-якої іншої величини, ніж встановлена ч.1 ст.28 цього Закону, для розрахунку належної позивачу пенсії.
Враховуючи наведене, суд не погоджується з доводами представника Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м.Києва щодо обґрунтованості перерахунку належних позивачеві державної та додаткової пенсій на підставі Постанови КМУ «Деякі питання соціального захисту громадян»від 28.05.2008р. №530 та Постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2009р. № 198 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», та вважає обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню: позовні вимоги щодо визнання протиправними дій відповідача щодо нарахування і виплати додаткової пенсії в розмірі нижчому, ніж передбачений ст.50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та про зобов»язання відповідача здійснити відповідний перерахунок та виплату, з урахуванням проведених виплат.
Суд також вважає необґрунтованими посилання Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат на те, що Постанову Кабінету Міністрів України №562 від 12.07.2005р., видано на підставі ст.ст. 62, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки зазначені норми Закону (в редакції від 06.06.1996р.) передбачають право Кабінету Міністрів України на роз'яснення порядку застосування цього Закону та порядок підвищення розміру доплат, пенсій і компенсацій, передбачених цим Законом, в т.ч. статтею 48, а не визначення їх іншого розміру в порядку зменшення.
За наведених обставин суд дійшов висновку, що щорічна допомога на оздоровлення позивачу, як особі, яка постраждала внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, 2 категорії, у 2010 році має бути нарахована відповідно до ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(в редакції від 06.06.1996р.), в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат, тому позовній вимоги у відповідній частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Оскільки щорічну допомогу на оздоровлення як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи, позивачу призначено та виплачено у жовтні 2010 року, то позов в частині вимоги про зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення в Голосіївському районі м.Києва виплатити їй у 2010р., щорічну допомогу на оздоровлення підлягає задоволенню.
Відповідно до ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб»єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
За змістом наведених положень ст.2 КАС України, адміністративне судочинство здійснюється з метою захисту вже порушених прав, свобод чи інтересів, при цьому можливість захисту відповідних прав, свобод та інтересів не майбутнє не передбачено.
За таких обставин не підлягають задоволенню вимоги в частині зобов»язання відповідача в подальшому виплачувати основну та додаткову пенсії із зростанням прожиткового мінімуму.
Відповідно до ст.94 КАС України, судові витрати у виді судового збору в сумі 3,40 грн підлягають віднесенню за рахунок держави.
На підставі наведеного, ст.ст. 19, 22 Конституції України, ст.ст. 10, 48, 49, 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст.ст. 17, 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», ст.28 ч.1 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», керуючись статтями 2, 6, 7, 8, 9, 17, 71, 72, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України Голосіївського району м.Києва, Управління праці та соціального захисту населення Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат -про визнання дій протиправними, зобов»язання провести перерахунок та виплату основної та додаткової пенсії, щорічної допомоги на оздоровлення -задовольнити частково.
Визнати дії Управління Пенсійного Фонду України у Голосіївському районі м.Києва щодо нарахування і виплати ОСОБА_1 додаткової пенсії, передбаченої ст.50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», нижче ніж 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, розрахованих від встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з 12.04.2010 року -протиправними.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м.Києва провести перерахунок та виплату ОСОБА_1, як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи 2 категорії -додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, згідно ст.50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, розрахованої від встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність -починаючи з 12.04.2010 року, з урахуванням проведених виплат.
Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення в Голосіївському районі м.Києва, щодо нарахування ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, передбаченої ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»у жовтні 2010 року -протиправними.
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації здійснити ОСОБА_1 перерахунок щорічної допомоги на оздоровлення як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, передбаченої ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру п'яти мінімальних заробітних плат -за 2010р., з урахуванням проведеної виплати.
Визнати дії Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, що полягали у виплаті ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, з порушенням вимог ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»у 2010 році -протиправними.
Зобов'язати Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат на підставі перерахунку, проведеного Управлінням праці та соціального захисту населення в Голосіївському районі м.Києва, здійснити виплату ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення, передбаченої ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру п'яти мінімальних заробітних плат -за 2010р., з урахуванням проведеної виплати.
У решті позовних вимог -відмовити.
Постанова набирає законної сили відповідно до ст.254 КАС України. Постанова може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції через Голосіївський районний суд м.Києва з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції, протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, складеної в повному обсязі.
Якщо суб»єкта владних повноважень у випадках та в порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п»ятиденного строку з моменту отримання суб»єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя :