Справа № 11-52/11 Головуючий у І інстанції Хандога
Категорія - ст.115ч.2 КК Доповідач Трейтяк О. П.
13 січня 2011 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:
Головуючого-суддіТрейтяк О. П.
Суддів КАРНАУХА А.С., СЕРДЮКА О.Г.
з участю прокурора СОРОКИ Г.В.,
засудженого ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальну справу за апеляціями засудженого ОСОБА_2 і в його інтересах адвоката ОСОБА_3 на вирок Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 12 листопада 2010 року.
Цим вироком ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Дарчелі Зугдидсього району, республіки Грузія, громадянин Грузії, з середньою освітою, неодружений, непрацюючий, раніше не судимий, мешканець Грузії,
засуджений за ст. ст. 15 ч. 2, 115 ч. 1 КК України до 8 років позбавлення волі.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь:
- ОСОБА_6 30 000 гривень у відшкодування моральної шкоди.;
- Ніжинськогї центральної міської лікарні 2662 грн.06 коп. у відшкодування витрат за лікування потерпілого ОСОБА_7,
- на користь держави 405 грн. 65 коп. за проведення криміналістичної експертизи.
Доля речових доказів вирішена у відповідності до вимог ст. 81 КПК України.
Судом ОСОБА_2 визнаний винним в тому, що 24 жовтня 2008 року, біля 02-ї години, він перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, на перехресті вулиць Овдіївської та Коцюбинського в м. Ніжині Чернігівської області, де усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки у вигляді заподіяння смерті ОСОБА_6 та бажаючи їх настання, умисно, ножем, що мав при собі, наніс щонайменше п'ять ударів по тілу потерпілого. Від нанесених ударів останній отримав тілесні ушкодження у вигляді чотирьох колото-різаних ран грудної клітки справа: одна з яких проникає в грудну порожнину з ушкодженням нижньої та середньої долі правої легені, одна проникає в черевну порожнину з ушкодженням правої долі печінки та дві не проникаючі; однієї не проникаючої колото-різаної рани лівої половини грудної клітки, які ускладнились правобічним гемопневмотораксом. внутрішньочеревною кровотечею, гострою крововтратою, травматичним шоком тяжкого ступеню та були небезпечними для життя в момент спричинення і відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень. В подальшому ОСОБА_2 з місця скоєння злочину зник.
Однак, смерть потерпілого не настала з причин, незалежних від волі ОСОБА_2 оскільки його своєчасно доставили до реанімаційного відділення Ніжинської центральної міської лікарні, де було надано кваліфіковану медичну допомогу.
В апеляції захисник ОСОБА_3 просить вирок суду скасувати та постановити новий, яким кваліфікувати дії ОСОБА_2 за ст. 124 КК України Р.В. Зазначає, що в діях ОСОБА_2 відсутні ознаки злочину передбачені ст. ст. 15 ч. 2, 115 ч. 1 КК України. Вважає, що дії його підзахисного повинні розцінюватися, як заподіяння тяжких тілесних ушкоджень у разі перевищення меж необхідної оборони. Звертає увагу, що ОСОБА_10 не міг бути нападником і у нього не було наміру на позбавлення життя потерпілого.
Не погоджуючись з вироком суду засуджений ОСОБА_2 подав апеляцію, в якій просить вирок суду скасувати, як незаконний та такий, що не відповідає фактичним обставинам справи. Посилається на те, що його дії необхідно кваліфікувати, як перевищення меж необхідної оборони. Зазначає, що суд помилково вирішив, що у нього був намір вбивати, він лише оборонявся від ударів. Зазначає, що коли на нього напали, він дістав ніж, яким наніс потерпілому 4 удари з метою самозахисту.
Заслухавши доповідача, пояснення захисника ОСОБА_3 в інтересах засудженого ОСОБА_2 , який підтримав свою апеляцію і просив задовольнити її з вказаних в ній підстав, засудженого ОСОБА_2, який просив задовольнити його апеляцію в повному обсязі, міркування прокурора про залишення вироку без зміни, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляції, колегія суддів підстав для їх задоволення не знаходить.
Висновок суду про доведеність винності засудженого ОСОБА_2 у вчиненні зазначених у вироку діянь за обставин, встановлених судом, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується сукупністю зібраних у справі доказів, які узгоджуються між собою.
Незважаючи на невизнання вини засудженим ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому злочину, його вина у замаху на вбивство потерпілого ОСОБА_6 у повному обсязі знайшла своє підтвердження в судовому засіданні, вона відображена сукупністю зібраних доказів, яким суд дав відповідну оцінку.
Так, засуджений ОСОБА_2 в судовому засіданні суду першої інстанції заперечував свою вину у скоєнні злочину та вказував , що 24 жовтня 2008 року він прибув в кафе « Абсолют» зі своїм знайомим ОСОБА_11. Під час знаходження в кафе між ОСОБА_11 та ОСОБА_12 виник конфлікт і вони стали сперечатися між собою. Він намагався припинити конфлікт, але ОСОБА_12 не реагував, тоді він дістав з кишені штанів складний ніж, клинок якого привів в робоче положення і став відмахуватися від ОСОБА_12 При цьому він наніс поранення ножем ОСОБА_12.. Потім він та ОСОБА_11 взяли таксі та поїхали до будинку, де проживали. Приїхавши до будинку на АДРЕСА_1, вийшовши з машини, стали підходити до хвіртки, але в цей час почув позаду себе тупіт ніг. Коли повернувся то побачив декількох молодих людей. Коли він запитав у них в чому справа, у відповідь була кинута пляшка, яка влучила йому в голову. Після цього він дістав ніж і з метою оборони став махати ним перед нападаючими та влучив у потерпілого. Наміру вбивати у нього не було.
Потерпілий ОСОБА_6 в судовому засіданні підтвердив, що 23 жовтня 2008 року він зустрівся в кафе « Абсолют» з ОСОБА_13, а потім познайомився з ОСОБА_12 Коли він вийшов на подвір'я, то побачив, що між ОСОБА_12, ОСОБА_11 та ОСОБА_2 відбулася сварка. Через деякий час ОСОБА_12 повідомив, що його підрізали. В цей час підійшов ОСОБА_8 і ОСОБА_12 запропонував поїхати за кавказцями, щоб розібратися в конфлікті. Вони взяли таксі і поїхали слідом за ОСОБА_2 і ОСОБА_11. На перехресті вулиць Овдіївська та Коцюбинського таксі, в якому їхав ОСОБА_2, зупинилося. За ним зупинилися і вони. Коли вони вийшли з таксі і почали наближатися до ОСОБА_2 і ОСОБА_11, в цей час він почув крик від своїх знайомих про те, що у кавказця ніж. Всі почали тікати, а він біг останнім і раптом відчув удар та гострий біль в області спини. Від удару та болю він впав на землю на лівий бік. Піднявши голову, побачив ОСОБА_2, який став наносити йому ще удари ножем. Від шоку він не міг захищатися. Потім нападник втік.
Показаннями свідків ОСОБА_13, ОСОБА_8, ОСОБА_14, які в судовому засіданні підтвердили, що ОСОБА_2 наніс потерпілому ОСОБА_6 удари ножем.
Свідок ОСОБА_15 , який є двоюрідним братом засудженого, показав, що ОСОБА_10 йому телефонував 24 жовтня 2008 року і розповідав про те, що він когось підрізав.
З протоколу огляду місця події від 24.10.2008 року вбачається, що на місці події виявлено та вилучено паспорт громадянина Грузії на ім'я ОСОБА_2 ( а. с. 19,21,24).
Протоколом виїмки від 07.11.2008 року та фото таблицею до нього, підтверджується, що на куртці потерпілого, в якій він був одягнений під час нападу, мали місце пошкодження на спині з лівого боку під рукавом, на рівні грудей з правої сторони, зверху та знизу під блискавкою правої кишені ( а. с. 171, 172-174).
З протоколу пред'явлення особи для впізнання по фотокартках, вбачається, що свідок ОСОБА_12 впізнав ОСОБА_2, як особу, яка в ніч на 24.10.2008 року завдала йому поранення поруч кафе „Абсолют”( а. с. 59,60).
Відповідно до висновку експерта № 682 від 27.11.2008 року у ОСОБА_6 мали місце тілесні ушкодження у вигляді чотирьох колото-різаних ран грудної клітки справа, одна з яких проникає в грудну порожнину з ушкодженням нижньої та середньої долі правої легені, одна проникає в черевну порожнину з ушкодженням правої долі печінки, та дві непроникаючі, та однієї непроникаючої колото-різаної рани лівої половини грудної клітки, які ускладнились правобічним гемопневмотораксом, внутрішньочеревною кровотечею, гострою крововтратою, травматичним шоком тяжкого ступеню, були небезпечними для життя в момент спричинення і відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень. Вище описані тілесні ушкодження, виходячи з морфологічної картини ушкоджень, могли виникнути внаслідок дії гострого колюче-ріжучого предмету, по типу ножа, в термін та за обставин, що викладені в постанові (тобто 24.10.2008 року, близько 02 години, від нанесення чисельних ударів ножем в область грудної клітки)/а. с. 126-128/.
Згідно з висновком додаткової судово-медичної експертизи № 614, перший удар був нанесений в спину і найбільш ймовірним положенням потерпілого по відношенню до нападника під час нанесення цього удару було положення потерпілого до нападника спиною, під час отримання тілесних ушкоджень у вигляді 4-х ран правої половини грудної клітки, найбільш ймовірним положенням потерпілого по відношенню до нападника було правою боковою поверхнею, чи близьке до цього положення, в тому числі за умови горизонтального положення потерпілого на лівому боці (т.2 а.с.32-35).
Аналізуючи показання потерпілого, суд у вироку не лише навів зміст його показань, але й докладно обґрунтував, чому в основу вироку поклав саме ті показання, які він давав протягом усього досудового і судового слідства, правильно зазначивши, що ці показання відповідають фактичним обставинам справи.
З огляду на матеріали справи і висновки експертиз показання потерпілого про конкретні дії ОСОБА_2 щодо обставин вчинення ним зазначеного злочину були послідовними, суперечностей вони не містять і підтверджуються іншими розглянутими у судовому засіданні доказами, а тому суд обґрунтовано визнав їх достовірними.
Обставини справи і характер дій засудженого свідчать про те що ОСОБА_2, який спричинив потерпілому декілька ударів колюче-ріжучим знаряддям типу ножа в життєво-важливі органи - грудну клітину, діяв з умислом на заподіяння йому смерті.
Колегія суддів не може погодитись із твердженням захисника ОСОБА_3 та засудженого про відсутність у засудженого мотиву та умислу на вбивство потерпілого і те, що він наніс декілька ударів з метою самозахисту, і що це була необхідна оборона і вважає, їх безпідставними, оскільки судом встановлено, що ОСОБА_2 перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, умисно, ножем, що мав при собі, наніс щонайменше п'ять ударів по тілу ОСОБА_6, при чому перший удар був завданий потерпілому в спину, тому доводи про необхідно оборону і перевищення її меж є безпідставними і необґрунтованими.
Про цілеспрямованість дій ОСОБА_2 свідчить не відповідність засобів нападу на засудженого засобам захисту від нападу, а саме, використання ножа та кількості завданих цим предметом ударів в життєво-важливі органи, а також те, що в момент нанесення першого удару потерпілий знаходився в положенні спиною до нападника, чи близьке до цього, в тому числі коли тікав від нападника.
Оцінивши зазначені докази та виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховуючи спосіб, наявність знаряддя злочину, характер і локалізацію тілесних ушкоджень, оскільки неодноразові удари наносились у життєво-важливий органи-грудну клітину, колегія суддів вважає, що суд правильно дійшов висновку про наявність у ОСОБА_2 спрямованого умислу на позбавлення життя потерпілого.
За таких обставин колегія суддів вважає, що відсутні підстави вважати, що ОСОБА_2 умисно заподіяв тяжкі тілесні ушкодження при перевищенні межі необхідної оборони, оскільки за змістом ст. 36 КК України обов'язковою ознакою перевищення меж необхідної оборони є умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту.
Таким чином, увесь комплекс наявних в справі доказів, які у своїй сукупності та взаємозв'язку беззаперечно свідчать про скоєння засудженим ОСОБА_2 злочину, за який він був визнаний винним судом.
Злочині дії ОСОБА_2, як закінчений замах на умисне протиправне заподіяння смерті потерпілому, правильно кваліфіковані за ст. ст.15 ч. 2, 115 ч. 1 КК України.
Суд першої інстанції вірно розцінив показання засудженого ОСОБА_2 , як такі, що він давав з метою уникнення відповідальності за скоєний злочин.
Призначаючи покарання засудженому, суд урахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, що він раніше не вчиняв злочинів, за місцем постійного проживання в Грузії характеризується позитивно, обставини скоєного злочину, зокрема, що смерть потерпілого не настала, що сам потерпілий прибув до ОСОБА_2 для з'ясування відношень, чим були спровоковані наслідки, обставини, що обтяжують покарання - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння, та відсутність обставин, що пом'якшують покарання.
Враховуючи зазначені обставини, суд першої інстанції призначив засудженому покарання в межах санкції ст. ст. 15 ч.2, 115 ч. 1 КК України, яке є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
Постановлений судом щодо ОСОБА_2. вирок відповідає вимогам закону і підстав для його зміни чи скасування немає.
Разом з тим, заслуговують на увагу доводи засудженого про неправильність обчислення йому строку відбуття покарання, оскільки судом першої інстанції не зарахований строк затримання його в Росії до видачі правоохоронним органам України.
З ксерокопії повідомлення першого заступника начальника УВС по м. Бєлгороду РФ (т.1 а.с.235) вбачається, що ОСОБА_2 ОСОБА_4, який знаходиться у федеральному розшуку за Ніжинським МВ УМВС України в Чернігівській області 05.02.2010 року був доставлений до УВС по м. Бєлгороду.
В зв'язку з цим суду першої інстанції в порядку ст.ст.409, 411 КПК України необхідно перевірити документально чи затримувався ОСОБА_2 в зв'язку з даною кримінальною справою в Росії і при наявності відповідних підстав вирішити питання про зарахування строку затримання в строк відбуття покарання.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст.365,366 КПК України, колегія суддів
Апеляції засудженого ОСОБА_2 та адвоката ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 12 листопада 2010 року щодо ЛОМТАДЗЕ ОСОБА_4 - без зміни.
Ніжинському міськрайонному суду Чернігівської області в порядку ст.409, 411 КПК України перевірити і вирішити питання про зарахування в строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_2 часу затримання його УВС по м. Бєлгороду Російської Федерації до екстрадиції в Україну.
СЕРДЮК О.Г. ТРЕЙТЯК О.П. КАРНАУХ А.С.