"05" березня 2008 р.
11:40
Справа № 6/96/08
м. Миколаїв
За позовом: Миколаївського обласного центру зайнятості, м. Миколаїв, вул. Нікольська, 68.
До відповідача: Відділу ДВС Первомайського МРУЮ, Миколаївська область, м. Первомайськ, провул. Комуністичний, 16.
про : скасування постанови від 26.12.2007 року.
Суддя О.В. Ткаченко
Секретар О.О. Засядівко
Від позивача : Коряйкіна О.О., довіреність від 10.01.2008р.
Від відповідача: представник не з'явився.
ПРЕДМЕТ СПОРУ: про скасування постанови від 26.12.2007 року.
Постановою господарського суду Миколаївської області від 13.02.2007 року у справі № 6/25/07 позовні вимоги задоволено та присуджено до стягнення з санаторія -профілакторія акціонерного товариства “Первомайськдизельмаш» на користь Первомайського міськрайонного центру зайнятості заборгованість у сумі 299,22 грн. та на користь Миколаївського обласного центру зайнятості, м. Миколаїв, вул. Нікольська, 68, ЄДРПОУ 03491441 заборгованість у сумі 138,69 грн.
14.03.2007 року на виконання даної постанови видано виконавчий лист.
Позивач звернувся до господарського суду Миколаївської області з позовом та з урахуванням заявлених у судовому засіданні уточнень просить скасувати постанову від 26.12.2007 року, якою виконавчий документ повернуто стягувачу.
Від ВДВС Первомайського МРУЮ заперечень проти заявлених стягувачем вимог не надано, представник органу ДВС у судове засідання не з'явився.
Господарський суд, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Згідно постанови від 26.12.2007 року ВДВС Первомайського МРУЮ про повернення виконавчого документа стягувачеві постановлено повернути стягувачу (Миколаївському обласному центру зайнятості) виконавчий лист у справі № 6/25/07, виданий 14.03.2007 року. При цьому у встановлюючій частині постанови містяться посилання як на підставу на наявність розпорядження голови облдержадміністрації від 18.07.2007 року № 221 Р, згідно якого підприємство (боржник) ліквідовано. В обґрунтування постанови зазначено п. 5 ст. 40 Закону України “Про виконавче провадження».
Відповідно до п. 5 ст. 40 Закону України “Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV якщо в результаті вжитих державним виконавцем заходів неможливо з'ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання боржника - фізичної особи (за винятком виконавчих документів, зазначених у частині першій статті 42 цього Закону), а також виконавчих документів, за якими мають бути стягнені грошові кошти чи інше майно, та інших виконавчих документів, які можуть бути виконані без безпосередньої участі боржника.
При цьому слід зазначити, що у випадку ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва, наступає правовий наслідок, передбачений п. 3 ст. 37 Закону України “Про виконавче провадження», а саме, виконавче провадження підлягає закінченню, про що державним виконавцем приймається постанова.
Пунктом 7 ст. 37 Закону України “Про виконавче провадження» регламентується закінчення виконавчого провадження в разі передачі виконавчого документа ліквідаційній комісії у разі ліквідації боржника - юридичної особи.
Враховуючи викладене, органом державної виконавчої служби неправомірно застосовано передбачені п. 5 ст. 40 Закону України “Про виконавче провадження» правові наслідки у вигляді повернення виконавчого документу стягувачу в разі ліквідації боржника.
Керуючись ст.ст. 94, 161-163 КАС України, господарський суд
1. Скасувати постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві від 26.12.2007 року.
Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Суддя