13 березня 2008 р.
№ 22/158д/06-10/192/07
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів:
М. Остапенка,
Є. Борденюк,
В. Харченка,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю "Самшит ЛТД"
на постанову
від 22.11.2007 року
Запорізького апеляційного господарського суду
у справі
№ 22/158д/06-10/192/07
за позовом
Закритого акціонерного товариства (ЗАТ) з іноземною інвестицією "Запорізький автомобілебудівний завод"
до
Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) "Самшит ЛТД"
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні
позивача
1) Запорізьке державне підприємство “Радіоприлад»,
2) Регіональне відділення Фонду державного майна України
про
розірвання договору оренди
В судове засідання прибули представники сторін:
позивача
Самсонова І.В. (дов. від 08.02.2008 року)
відповідача
Орловський С.О. (дов. від 21.01.2008 року)
Заслухавши суддю-доповідача -Є. Борденюк, пояснення представників сторін та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України
01.12.1999 року між Запорізьким державним підприємством "Радіоприлад" (орендодавець) та ТОВ "Самшит ЛТД" (орендар) укладений договір оренди № 26 державного майна, за умовами якого передане в орендне користування нерухоме майно відповідно до додатку № 1, яке знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, проспект Леніна, 3, загальною площею 648 кв. м. для здійснення робіт з виробництва товарів народного споживання.
07.02.2006 року між Запорізьким державним підприємством "Радіоприлад" та ЗАТ з іноземною інвестицією "Запорізький автомобілебудівний завод" укладений договір купівлі-продажу, за умовами якого покупець набув право власності у тому числі на нерухоме майно, передане в оренду за договором № 26.
Договір купівлі - продажу нотаріально посвідчений державним нотаріусом Запорізької державної нотаріальної контори та зареєстрований у Державному реєстрі правочинів 07.02.2006 року, про що свідчить витяг з Державного реєстру правочинів № 2062805 (а.с.28,т.3). Тобто з 07.02.2006 року згідно ст. 770 ЦК України до позивача перейшли права та обов'язки орендодавця за спірним договором оренди № 26.
27.06.2006 року ЗАТ з іноземною інвестицією "Запорізький автомобілебудівний завод" звернувся до суду з позовом про розірвання договору оренди з підстав систематичного протягом терміну дії договору оренди неналежного виконання орендарем договірних зобов'язань, а саме:
- зобов'язань по страхуванню орендованого майна;
- зобов'язань з оплати орендованого майна;
- зобов'язань з забезпечення поточного ремонту та відновлення;
- заволодіння майном понад визначених договором площ.
Правовою підставою заявленої вимоги позивач зазначає положення статті 651 Цивільного кодексу України, статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", тобто розірвання договору через неналежне виконання орендарем договірних зобов'язань.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 28.08.2006 року, яке постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 06.12.2006 року залишене без зміни, у позові відмовлено.
Судові рішення мотивовані тим, що позивачем не дотриманий, встановлений статтею 188 Господарського кодексу України порядок розірвання договору, умовою якого є надіслання пропозиції про розірвання договору.
Постановою Вищого господарського суду України від 08.02.2007 року вищезазначені судові рішення скасовані з підстав неправильного застосування судами попередніх інстанцій ст. 188 Господарського кодексу України; справу передано на новий розгляд, з вказівкою надати правову оцінку правонаступництва у разі зміни власника речі, переданої у найом (ст. 770 Цивільного кодексу Україна), зокрема щодо обсягу прав нового орендодавця вимагати застосування наслідків неналежного виконання орендарем обов'язків перед первісним орендодавцем.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 13.07.2007 року у справі №22/158д/06-10/192/07 (суддя Алейнікова Т.Г.) позов задоволено; розірвано договір оренди державного майна № 26 від 01.12.1999 року, укладений між ТОВ "Самшит ЛТД" та Запорізьким державним підприємством "Радіоприлад", правонаступником якого на підставі договору купівлі-продажу від 07.02.2006 року є ЗАТ з іноземною інвестицією "Запорізький автомобілебудівний завод". Рішення суду прийнято з посиланням на ч.1 ст.770, ч.2 ст.651, ст. 611 ЦК України, ст.ст.10, 18, 24, 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та мотивовано тим, що позивачем доведені факти порушення умов договору з боку відповідача, на які він посилався у позові. Позивач надав суду докази того, що відповідач не виконує належним чином своїх зобов'язань за договором оренди, а саме: несвоєчасне внесення орендної плати та страхування об'єкта оренди. Крім того, суд зазначив, що відповідачем не надано доказів належного виконання договірних зобов'язань.
Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 22.11.2007 року (колегія суддів: Мойсеєнко Т.В., Коробка Н.Д., Хуторной В.М.) рішення залишено без зміни, при цьому колегія суддів погодилась з висновком суду першої інстанції щодо доведеності факту неналежного виконання орендарем обов'язків щодо своєчасного внесення орендної плати. Проте, колегія суддів не погодилась з висновком суду першої інстанції щодо порушення умов договору щодо не проведення поточного ремонту та відхилила доводи позивача щодо порушення умов договору в частині страхування орендованого майна, встановлених п.5.7 договору оренди.
Звертаючись до суду з касаційною скаргою, відповідач посилаючись на неправильне застосування судами при ухваленні оскаржуваних рішень норм права, просить рішення та постанову скасувати, прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.
Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з такого.
Оскаржуваною постановою спростовані встановлені судом першої інстанції підстави для розірвання договору такі як страхування та виконання поточного ремонту.
Положеннями статті 1117 ГПК України встановлені межі перегляду справи у касаційній інстанції, які не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Суд апеляційної інстанції підтвердив правову підставу для розірвання договору, встановлену судом першої інстанції, якою є несплата орендної плати понад три місяці підряд.
Положеннями ст. 783 ЦК України передбачено розірвання договору найму на вимогу наймодавця, зокрема, якщо: 1) наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі; 2) наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі; 3) наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; 4) наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.
Заявлена позивачем вимога про розірвання договору не базується на визначених ст. 783 ЦК України правових підставах його розірвання.
Однак, відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.
Відповідно до ч.1 ст. 782 ЦК України наймодавець має право відмовитись від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом 3-х місяців підряд.
Тобто, несплата орендарем орендної плати за користування річчю протягом 3-х місяців підряд, законодавством визначена як підстава наймодавця відмовитися від договору.
Однак, зважаючи на те, що заявлена вимога про розірвання договору є правом наймодавця на підтвердження в судовому порядку припинення договору найму слід погодитися з судом попередньої інстанції про вирішення даного позову по-суті.
З матеріалів справи вбачається та на що посилаються суди попередніх інстанцій, що листом від 14.02.2006 року за № 12 (а.с. 49, т.1) відповідач звертався до позивача з пропозицією про повідомлення орендарю платіжних реквізитів нового орендодавця, з метою виконання орендарем своїх договірних зобов'язань. Аналогічна пропозиція відповідача була викладена в листі від 19.04.2006 року за № 23 (а.с.50, т.1).
Супровідним листом від 23.05.2006 року за №825/юр.08 (а.с.53, т.1) позивач направив відповідачу для підписання додаткову угоду до договору оренди № 26, якою змінено назву попереднього орендодавця на нового - ЗАТ з іноземною інвестицією "Запорізький автомобілебудівний завод". Також змінено реквізити орендодавця.
Листом від 31.05.2006 року за № 37 (а.с.52, т.1) відповідач просив позивача виставити рахунки для сплати орендної плати.
Листом від 15.06.2006 року за № 45 (а.с.56, т.1) відповідач повідомив позивача про відмову від укладення додаткової угоди до договору оренди № 26.
З наданих до суду документів вбачається, що позивачем були виставлені відповідачу рахунки на здійснення орендних платежів за договором оренди № 26, а саме:
- рахунок № 403965 від 19.07.2006 року на суму 4757,30 грн. (оренда приміщення за березень -липень 2006 року), був оплачений відповідачем, що підтверджується платіжним дорученням № 138 від 28.07.2006 рок на суму 4757,30 грн. (а.с.45, т.2);
- рахунок № 404585 від 21.08.2006 року на суму 963,67 грн. (оренда приміщення за серпень 2006 року), був оплачений відповідачем, що підтверджується платіжним дорученням № 151 від 30.08.2006 року на суму 963,67 грн. (а.с.46, т.2);
- рахунок № 405495 від 15.09.2006 року на суму 963,67 грн. (оренда приміщення за вересень 2006 року), був оплачений відповідачем, що підтверджується платіжним дорученням № 181 від 09.10.2006 року на суму 963,67 грн. (а.с.47, т.2);
- рахунок № 405815 від 12.10.2006 року на суму 982,94 грн. (оренда приміщення за жовтень 2006 року) був оплачений відповідачем, що підтверджується платіжним дорученням № 199 від 15.11.2006 року на суму 982,94 грн. (а.с.48, т.2).
З викладеного вбачається, що виставлені позивачем відповідачу рахунки були сплачені останнім у повному обсязі.
Згідно з довідкою позивача, заборгованість відповідача станом на 24.11.2006 року (а.с.43, т.2) за договором оренди № 26 складає суму 732,74 грн. (за період з 07.02.2006р. по 28.02.2006р.), що не можуть вважатися істотним порушенням умов договору оренди № 26.
До того ж, у відповідності зі ст.614 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідач своєчасно не був обізнаний належним чином з платіжними реквізитами орендодавця. Як вказувалось вище, відповідач звертався до позивача з листами від 14.02.2006р. за № 12 та 19.04.2006р. за № 23 з пропозицією повідомити орендаря про платіжні реквізити нового орендодавця, з метою виконання орендарем своїх договірних зобов'язань. Проте, позивач не повідомив належним чином відповідача про платіжні реквізити для перерахування орендної плати.
З викладеного колегія суддів приходить до висновків про недоведеність вини відповідача щодо не оплати орендної плати протягом 3-х місяців підряд.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для застосування відповідальності за порушення зобов'язання у вигляді розірвання договору.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу ТОВ "Самшит ЛТД" задовольнити.
Рішення господарського суду Запорізької області від 13.07.2007 року, постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 22.11.2007 року у справі № 22/158д/06-10/192/07 скасувати.
У позові відмовити.
Головуючий, суддя М.Остапенко
Судді Є.Борденюк
В.Харченко