12 березня 2008 р.
№ 27/96
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого:
Кравчука Г.А.
суддів:
Мачульського Г.М.
Шаргала В.І.
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю "Анклав"
на постанову
Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від
01.09.2005р.
у справі
№27/96
Господарського суду
Дніпропетровської області
за позовом
Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська
до
1). Товариства з обмеженою відповідальністю "Анклав"
2). Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз ЛТД"
про
визнання недійсним договору
за участю представників
- позивача:
1). Гирби М.М. (довіреність №32508/10-/10-1 від 20.12.07р.)
2). Антоненка Є.М. (довіреність №20305/10/10-1 від 28.08.07р.)
- відповідача-1:
не з'явився
- відповідача-2:
не з'явився, -
Оскарженою постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.09.2005р. (колегія суддів у складі: головуючого -судді Кузнецової І.Л., суддів Чимбар Л.О., Чоха Л.В.) залишено без змін рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.06.2005р. (суддя Татарчук В.О.) яким позов задоволено повністю. Постановлено визнати недійсним договір купівлі-продажу №35Г/2003 від 19.02.2003р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Союз ЛТД" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Анклав"; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Анклав" на користь державного бюджету 25 000 грн.; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз ЛТД" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Анклав" 25 000 грн.; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз ЛТД" на користь державного бюджету 335 грн. держмита, на користь ДП "Судовий інформаційний центр" 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 04.11.2005р. касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Анклав" на вказані рішення і постанову разом зі справою передано для вирішення до Вищого адміністративного суду України.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02.10.2006р. касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Анклав" залишено без руху, а особі, якій її подала, надано строк для усунення недоліків -подання до касаційної інстанції копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30.11.2006р. відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Анклав" та постановлено провести дії по підготовці справи до касаційного розгляду в порядку ст.215 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30.11.2007р. постановлено закінчити підготовку справи до касаційного розгляду та призначити розгляд касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Анклав".
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20.12.2007р. касаційне провадження у справі №27/96 закрито, а касаційну скаргу разом зі справою повернуто до Вищого господарського суду України з посиланням на те, що в судах попередніх інстанцій справа розглядалась за правилами Господарського процесуального кодексу України, в тому числі й в суді апеляційної інстанції у вересні 2005р., хоча спір по справі з 01.09.2005р. належав до компетенції адміністративних судів і провадження по справі повинно було здійснюватись за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
В касаційній скарзі відповідач-1 просив скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.09.2005р. і рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.06.2005р., та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити, посилаючись на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального права, а саме: ст.49 Цивільного кодексу України (ред. 1963р.), п.п.2, 3 ст.5 Цивільного кодексу України (ред. 2004р.) а також ч.2 ст.4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (ред. 2004р.).
У змінах до касаційної скарги відповідач-1 просить скасувати зазначені судові рішення та направити справу на новий розгляд, посилаючись на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, а саме: ст.208 Господарського кодексу України, п.4 розділу "Прикінцеві положення" Господарського кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України, ст.49 Цивільного кодексу України (ред. 1963р.), ч.4 ст.35 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідачі не використали наданого законом права на участь своїх представників у судовому засіданні.
Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, судами розглянуто справу за позовом про визнання недійсною угоди укладеної між відповідачами, при цьому позов заявлений податковим органом з посиланням на суперечність мети укладення спірних угод інтересам держави і суспільства, а також на приписи п.11 ст.10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні".
Згідно п.11 ст.10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції виконують такі функції, зокрема, як подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав.
Пунктом 7 ч.1 ст.3 Кодексу адміністративного судочинства України дано визначення суб'єкта владних повноважень, згідно з яким - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ним владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Статтею 4 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" встановлено, що Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі підпорядковуються Державній податковій адміністрації України. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районні у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.
Виходячи з положень п.4 ст.3, п.1 ч.1 ст.17 вказаного Кодексу, спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом, є справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою).
Враховуючи викладене, даний спір є публічно-правовим спором і підвідомчий адміністративним судам України.
Згідно п.6 Розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Проте, судом апеляційної інстанції в порушення зазначених вимог процесуального закону розглянуто справу адміністративної юрисдикції за правилами Господарського процесуального кодексу України.
Таким чином прийнята в даній справі постанова суду є незаконною, і тому підлягає скасуванню.
Крім того, відповідно до приписів п.6 ч.4 Розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, після початку діяльності апеляційного адміністративного суду апеляційні скарги в адміністративних справах, подані до відповідних апеляційних господарських судів, передаються цими судами до апеляційного адміністративного суду, якщо апеляційне провадження у справі ще не відкрито.
Таким чином враховуючи викладене, оскільки оскаржене судове рішення апеляційної інстанції є незаконним, апеляційне провадження у адміністративній у справі ще не відкрито, оскаржена постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з передачею справи до суду апеляційної інстанції для виконання вимог розділу VІІ “Прикінцеві та перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п.3, 11110 ч.1, 11111 Господарського процесуального кодексу України, пунктом 6 розділу VІІ “Прикінцеві та перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Анклав" задовольнити частково.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.09.2005р. у справі №27/96 Господарського суду Дніпропетровської області скасувати, справу передати до суду апеляційної інстанції для виконання вимог розділу VІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Г.А. Кравчук
С у д д і Г.М. Мачульський
В.І. Шаргало