13 березня 2008 р.
№ 11/565д/07
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Дерепи В.І. -головуючого (доповідача), Грека Б.М., Стратієнко Л.В., розглянувши касаційну скаргу ЗАТ "Емонт"
за участю представників сторін: позивача - Сахарової О.О.,
відповідача -
на рішення господарського суду Запорізької області від 25 жовтня 2007 року та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 18 грудня 2007 року у справі за позовом Концерну "Міські теплові мережі" в особі філії до ЗАТ "Емонт" про спонукання укласти додаткову угоду до договору,
встановив:
У липні 2007 року позивач звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом до відповідача про спонукання укласти додаткову угоду до договору №761 від 01.08.2003 року "Про постачання теплової енергії в гарячій воді".
Рішенням господарського суду Запорізької області від 25 жовтня 2007 року (суддя Гончаренко С.А.) позов задоволений. Зобов'язано ЗАТ "Емонт" укласти з Концерном '"Міські теплові мережі" в особі філії концерну "Міські теплові мережі" додаткову угоду до договору № 761 від 01.08.2003 року «Про постачання теплової енергії в гарячій воді»про зміну Розділу IV «Порядок розрахунків».
Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 18 грудня 2007 року рішення суду залишене без змін.
У касаційній скарзі ЗАТ "Емонт" просить скасувати вказані судові рішення посилаючись на те, що вони прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи, викладені в касаційній скарзі, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судами, на підставі договору №761 "Про постачання теплової енергії в гарячій воді", укладеного між сторонами 1 серпня 2003 року, позивач зобов'язався постачати споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач - оплачувати одержану теплову енергію разом з втратами теплової енергії на теплотрасі, що перебуває на балансі споживача за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.
Згідно пункту 6.2 укладеного договору, відповідно до досягнутої домовленості з моменту підписання цього договору, споживач зобов'язується припинити стягування з мешканців вартості спожитої ними теплової енергії, яка раніше включалася до складу оплати комунальних послуг і оплачуваної на розрахунковий рахунок споживача, а енергопостачальна організація зобов'язується забезпечити умови, необхідні для прийняття оплати від мешканців безпосередньо на свій рахунок.
Частиною першою Розділу VIII «Заключні положення»Закону України «Про житлово-комунальні послуги», який набув чинності 24.06.2004 року передбачено, що договори по наданню житлово-комунальних послуг, укладені до вступу в силу цього Закону, повинні бути приведені у відповідність з ним до 01.01.2006 року. Договори, які не були приведені у відповідність з цим Законом у вказаний термін, втрачають силу».
Статтею 21 зазначеного Закону передбачений обов'язок виконавця послуг підготувати та укласти зі споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг із визначенням відповідальності за дотриманням умов його виконання згідно з типовим договором.
Згідно ст.29 цього Закону, у багатоквартирному будинку договір на надання житлово-комунальних послуг укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та балансоутримувачем або уповноваженою ним особою. У разі, якщо балансоутримувач не є виконавцем, він укладає договори на надання житлово-комунальних послуг з іншим виконавцем. Процедура погодження умов договору відбувається протягом одного місяця з дня внесення проекту договору однією зі сторін.
У зв'язку з цим, позивач звернувся до відповідача з пропозицію щодо внесення змін до договору №761 від 01.08.2003 року шляхом підписання додаткової угоди. Відповідач на вказану пропозицію відповіді не надав.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Запорізької міської ради народних депутатів №165/3 від 25.04.1996 року житлові будинки, розташовані по вул. Ілліча, 41, вул. Ілліча, 41-А та пр. Леніна, 106-А були визнані такими, що належать до державної форми власності та знаходяться на балансі ЗАТ «Емонт».
Тобто, саме ЗАТ "Емонт", як балансоутримувач свого жилого фонду, в тому числі внутришньобудинкових мереж, повинен укладати прямі договори на надання послуг з теплопостачання з кожним мешканцем будинку окремо.
Місцевий господарський суд, з яким погодився апеляційний суд, повно та всебічно дослідив надані сторонами докази, належно їх оцінив і дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову.
При цьому суд виходив з того, що укладання прямих договорів між теплопостачальною організацією та кінцевим споживачем на теперішній час суперечить пункту 1.2 Правил користування тепловою енергією №310 від 06.12.1981 року, яким передбачено, що користування тепловою енергією допускається тільки на підставі договору, укладеного між енергопостачальною організацією і споживачем (абонентом), обладнання якого безпосередньо приєднане до мереж енергопостачальної організації.
Пунктом 4 ст. 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що порядок оплати за житлово-комунальні послуги є істотною умовою договору.
Крім того, Постановою КМУ №1198 від 03.10.2007 року були затверджені «Правила користування тепловою енергією».
Згідно п.4 цих Правил користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору між споживачем і теплопостачальною організацією.
Споживач зобов'язаний укласти з теплопостачальною організацією договір до початку подачі теплоносія до системи теплоспоживання (п. 14 Правил користування тепловою енергією).
Згідно п.23 Правил, розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку.
Статтею 19 Закону «Про теплопостачання»передбачено, що теплогенеруюча організація має право постачати теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу. У разі якщо така організація не є теплотранспортуючою, то теплотранспортуюча організація не має права відмовити теплогенеруючій організації у транспортуванні теплової енергії, якщо це дозволяють технічні можливості системи.
Відсутність договору між балансоутримувачем та мешканцями будинків позбавляє останніх технічної можливості здійснювати технічне обслуговування та ремонт загальних внутрішньобудинкових мереж та вживати заходів щодо ліквідації аварійних ситуацій, проводити підготовку житлового будинку і його технічного обладнання до експлуатації в осінньо-зимовий період.
Тому, суд вважає, що місцевий та апеляційний господарські суди дійшли правильного висновку про те, що позивач законно звернувся до відповідача із пропозицією укласти додаткову угоду на виконання змін в законодавстві, що регулює спірні правовідносини, оскільки встановлений сторонами в договорі №761 від 01.08.2003 року порядок розрахунків є таким, що не відповідає вимогам Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
Наведені в оскаржуваних судових рішеннях висновки судів першої та апеляційної інстанцій відповідають обставинам справи та вимогам закону, тому підстав для їх зміни не має.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 1115,1117,1119,11111 Господарського процесуального кодексу України, суд
Рішення господарського суду Запорізької області від 25 жовтня 2007 року та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 18 грудня 2007 року залишити без змін, а касаційну скаргу ЗАТ "Емонт" -без задоволення.
Головуючий, суддя В.Дерепа
Судді Б.Грек
Л.Стратієнко