Справа № 16/659а
"06" березня 2008 р., 11 год. 50 хв. м. Черкаси
Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого - судді Спаських Н.М.
при секретарі: Буднік А.М. за участю представників сторін:
від позивача: Карпенко А.В. - за довіреністю;
від відповідача: Фонрабе Є.В. - за довіреністю;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в Смілянському районі до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Сміла про зобов'язання вчинити певні дії
У відповідності до уточнень від 06.03.2008 року, позивачем заявлено позов до відповідача вчинити дії по прийняттю сум до відшкодування у встановленому порядку та відобразити у Акті щомісячної звірки витрат по виплаті пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або профзахворювання, заподіяного на підприємствах, що розташовані на території країн СНД. за період з 01.01.2005 року по 01.01.2008 року по громадянах Сліпченко М.О. Тимошенко О.І., Радченко А.П., Савілов М.І. на загальну суму 24 997,03 грн.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з викладених у позовній заяві обставин та просить їх задовольнити.
Відповідач проти позову заперечив з мотивів, що відповідач обрав непередбачений чинним законодавством спосіб захисту права. В задоволенні позову відповідач просить відмовити.
Заслухавши доводи та пояснення представників сторін, дослідивши наявні в справі матеріали, суд вважає, що позов не підлягає до задоволення, виходячи з наступного:
У відповідності до положень ст. 1, 2 Закону України “Про пенсійне забезпечення», який набув чинності з лютого 1992 року, ( далі - Закон № 1) громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення, в т.ч. і трудові пенсії по інвалідності.
У відповідності до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», який набув чинності з 01.04.2001 року ( далі Закон № 2), дія цього Закону поширюється на осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях, незалежно від їх форм власності та господарювання (далі - підприємства), у фізичних осіб, на осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності.
Особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону ( Стаття 2 Закону № 2 ).
У відповідності до п. 2 прикінцевих положень Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві" від 22.02.2001 року, який набув чинності з 01.04.2001 року ( далі -Закон № 3), Фонд сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 1 квітня 2001 року, з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку Фонду документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку.
Потерпілі, документи яких не передані до Фонду, продовжують отримувати належні виплати та соціальні послуги від свого роботодавця, Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування України. При цьому кошти, виплачені потерпілому страхувальником, зараховуються Фондом у рахунок його страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а між страховиками з інших видів страхування і Фондом в подальшому відбуваються відповідні розрахунки.
Позивач просить зобов'язати відповідача вчинити дії по прийняттю до відшкодування сум виплачених пенсій в загальному розмірі 24 997,03 грн. за період з 01.01.2005 року по 01.01.2008 року по громадянах Сліпченко М.О. Тимошенко О.І., Радченко А.П., Савілов М.І. по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, заподіяного на підприємствах, розташованих на території країн СНД.
Спір виник з причини, що відповідач не прийняв спірні суми до заліку в порушення Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків пенсійному фонду витрат, пов'язаних з виплатою пенсій, пов'язаних з нещасним випадком на виробництві від 04.03.2003 року ( далі -Порядок), який прийнято обома Фондами.
Суд вважає, що наведені нормативні акти не є підставою для покладення на відповідача обов'язку по підписанню актів щомісячної звірки витрат та прийняти ці суми до відшкодування, виходячи з такого:
Вищевказана міждержавна угода від 13.03.1992 року врегульовує лише питання пенсійного забезпечення громадян держав - учасниць СНД, але ніяким чином не регулює питання проведення взаєморозрахунків між страховими фондами в рамках однієї держави - учасниці, а тому в даному випадку до застосування не підлягає.
Порядок про відшкодування затверджено Постановою Правління обох фондів 04.03.2003 року і розроблено на виконання положень Законів № 1, № 2 та № 3. Пунктом 2 Порядку встановлено, що порядок визначає механізм відшкодування на централізованому рівні Фондом страхування від нещасних випадків Пенсійному фонду - витрат на виплату пенсій, пов'язаних із настанням нещасного випадку на виробництві.
У відповідності до ст. 24 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», страховик, який виплатив страхове відшкодування потерпілій особі має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.
У відповідності до п. 2 ст. 19 Конституції України, установи органів влади зобов'язані діяти на підставах та в порядку, визначеному чинним законодавством.
З цих підстав єдиним способом захисту порушеного права позивача в даному випадку є предписаний ст. 24 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання , які спричинили втрату працездатності» спосіб -а саме - відшкодування, тобто стягнення виплачених коштів. А Порядком, затвердженим Постановами правління обох фондів визначено, що відшкодування проводиться лише на централізованому рівні, тобто позов повинен подаватися на рівні центральних органів сторін.
Правову підставу позову для зобов'язання відповідача прийняти до відшкодування спірні суми шляхом відображення їх у відповідному акті представник позивача суду не вказав.
Чинне законодавство, в т.ч. і Порядок, такого способу захисту права не передбачає.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач підписав акти щомісячних звірок, але не прийняв до відшкодування пенсії за період з 01.01.2005 року по 01.01.2008 року по громадянах Сліпченко М.О. Тимошенко О.І., Радченко А.П., Савілов М.І. на суму 24 997.03 грн.
Зобов'язання відповідача підписати акти, які потрібно позивачу, замість вже підписаних відповідачем у тому вигляді, які він вважав за потрібне -- є протизаконним примусом особи до вчинення дій. Через суд цей примус реалізованим бути не може. Підписання будь-яких актів є правом особи, а не її обов'язком і це право ґрунтується на волевиявленні особи. Будь-який примус, що може вплинути на волевиявлення особи, є протизаконним.
У випадку, якщо акт між сторонами не підписується, то зацікавлена сторона повинна захищати своє право стягненням коштів, на підставі цього акту і в цьому контексті доводити свої права на невключені до акту суми.
Даний висновок відповідає сьогоденній практиці Вищого адміністративного суду України про неналежний спосіб обраного захисту права.
За таких обставин позивач обрав не передбачений спосіб захисту свого права, а тому в позові йому слід відмовити повністю.
На підставі статті 95 КАС України, і з урахуванням того, що сторони звільнені від сплати судового збору при подачі позовів, судові витрати на відповідача не покладаються.
Керуючись статтями 95,162,163 КАС України, суд, -
В позові відмовити повністю.
Постанова набуває чинності після закінчення строку на подання заяви про апеляційне оскарження. Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку ст. 186 КАС України.
СУДДЯ Н.М. Спаських