13 березня 2008 р.
№ 37/393
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого
суддів:
Кочерової Н.О.
Рибака В.В.
Черкащенка М.М.
розглянув касаційну скаргу
відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" в особі Розрахункового департаменту
на рішення
від 16.10.2007
господарського суду м. Києва
у справі
№ 37/393
за позовом
відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" в особі Розрахункового департаменту
до
об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Єдність"
про
стягнення 14 765,86 грн.
за участю представників сторін:
від позивача Юраков Є.Ю. дов. від 09.01.2008
від відповідача Гришко В.П. дов. від 12.03.2008
В червні 2007 року відкрите акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" в особі Розрахункового департаменту звернулось до господарського суду з позовом до об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Єдність" про стягнення заборгованості за надані послуги з водопостачання та водовідведення згідно договору № 00418/4-02 від 03.04.2002 в сумі 14 765,86 грн., з яких 13 185,96 грн. загальна сума заборгованості, 1 579,90 грн. інфляційних втрат.
Рішенням господарського суду м. Києва від 16.10.2007 (суддя Кондратова І.Д.) позов задоволено частково.
Стягнуто з об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Єдність» 272,67 грн. інфляційних витрат, 2,73 грн. державного мита та 2, 20 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В іншій частині в позові відмовлено.
Відмовляючи в позові в частині стягнення грошових коштів за гарячу воду за період з березня 2004 по жовтень 2005 року, господарський суд виходив з того, що дані кошти перераховувались відповідачем виробнику гарячої води АЕК "Київенерго".
Відмовляючи в позові в частині стягнення заборгованості за спожиту воду, яка йде на підігрів за період з 01.10.2005 по 01.10.2007, господарський суд виходив з того, що позивач не навів підстав для стягнення вартості поставленої холодної води, що була використана для виготовлення гарячої води, оскільки укладений між сторонами спірний договір регулює питання щодо плати поставленої в ході його виконання питної води.
Крім того, зазначав, що позивач при нарахуванні вартості наданих послуг необґрунтовано застосував тарифи, затверджені розпорядженнями КМДА від 30.10.2006 року № 1576 в редакції від 15.12.207 року № 1786, № 86 від 31.01.2007 року, № 143 від 12.02.2007 року та № 640 від 30.05.2007 року, № 1127 від 28.08.2008 року, оскільки дані розпорядження не набрали чинності та не відповідають законодавству України.
Задовольняючи позов в частині стягнення інфляційних в сумі 272,67 грн. господарський суд виходив з порушення відповідачем встановлених договором строків оплати наданих послуг.
В касаційній скарзі відкрите акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" в особі Розрахункового департаменту просить скасувати рішення господарського суду і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до пункту 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.76 № 11 "Про судове рішення" (зі змінами та доповненнями), рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності -на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Обґрунтованим визнається рішення, в яком повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Пункт 6 цієї Постанови передбачає, що мотивувальна частина рішення має містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, розрахунки з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати.
При цьому, мотивувальна частина рішення повинна мати посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права, на підставі яких визначено права і обов'язки сторін у спірних відносинах.
Проте, судове рішення цим вимогам закону в повній мірі не відповідає.
Відмовляючи в позові в частині стягнення заборгованості, суд першої інстанції, в порушення ст. 43 ГПК України, щодо повного, всебічного і об'єктивного встановлення обставин справи не з'ясував належним чином розмір заборгованості та з яких сум вона складається, враховуючи що позов в цій частині містить дві вимоги щодо стягнення грошових коштів за гарячу воду та стягнення заборгованості за спожиту воду, яка йде на підігрів.
Як вбачається з матеріалів справи, 03.04.2003 між відкритим акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал" (постачальником) та об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Єдність" (абонентом) укладено договір на послуги з водопостачання та водовідведення № 00418/4-02, відповідно до у мов якого постачальник зобов'язується забезпечити абоненту постачання питної води та прийняти від абонента каналізаційні стоки, а абонент в свою чергу сплати за визначені послуги на умовах, які визначені цим договором та Правилами користування системами комунального водопостачання в містах і селищах України.
Відповідно до п. 1.2 Правил їх дотримання є обов'язковою вимогою для осіб, підприємств, установ і організацій, що користуються комунальними водопроводами і каналізаціями, незалежно від їх відомчої належності і форми.
Пунктом 12.3 Правил закріплено, що розрахунки за воду здійснюються з житлово-експлуатаційними організаціями та ЖБК один раз на місяць, у тому числі за холодну воду, що йде на гаряче водопостачання.
Відповідно до п. 12.17 Правил рахунки за воду, яка відпускається для централізованого гарячого водопостачання, та за відповідний обсяг стічних вод здійснюється безпосередньо з підприємствами, які споживають воду. Порядок взаємовідносин встановлюється водоканалом.
Згідно п. 3.1 договору кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показників водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника спільно з представником абонента.
Пунктами 12.5 та 1.10 Правил передбачено, що рахунки за воду складаються на підставі тарифів, що діють у даній місцевості або населеному пункті. Тарифи на користування послугами встановлюються відповідно до чинного законодавства України без будь-яких додаткових узгоджень з абонентом.
Відповідно до п. 12.6 Правил рахунки за спожиті послуги з водопостачання та водовідведення виставляються абоненту за допомогою автоматизованих систем на базі ЕОМ.
Поза увагою суду залишились умови договору, зокрема п.3.5, а саме не з'ясовано обставини, які пов'язані з порядком розрахунку за надані послуги з гарячого та холодного водопостачання.
Так, пунктом 3.4 договору сторони передбачили, що абонент розраховується за надані послуги у порядку, встановленому органами виконавчої влади у п'ятиденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи.
Відповідно до п. 3.5 договору у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг абонент зобов'язаний у п'ятиденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи, направити повноважного представника з обгрунтовуючими документами для проведення звірки розрахунків та підписання відповідного акту в цей же термін. При невиконанні цієї умови дані постачальника вважаються прийнятими абонентом.
Відкрите акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" в особі Розрахункового департаменту підтримуючи позов зазначало, що відповідач ніяких зауважень не подав, а саме у встановлений договором термін повноваженого представника не направив, обґрунтовуючи документи не надав.
В порушення ст. 43 ГПК України, судом першої інстанції не дано належної оцінки пояснення позивача, зв'язку з чим відмова в позові в частині стягнення заборгованості є передчасною.
Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись до господарського суду з позовом відкрите акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" в особі Розрахункового департаменту при нарахуванні вартості наданих послуг з водопостачання та водовідведення за період з 01.12.2006 по 01.06.2007 керувався тарифами, які затверджені розпорядженнями Київської міської державної адміністрації від 30.10.2006 року № 1576 в редакції від 15.12.207 року № 1786, № 86 від 31.01.2007 року, № 143 від 12.02.2007 року та № 640 від 30.05.2007 року, № 1127 від 28.08.2007 року.
Приймаючи рішення господарський суд зазначав, що позивач необґрунтовано застосував тарифи, затверджені вищезазначеними розпорядженнями КМДА, оскільки дані розпорядження не набрали чинності та не відповідають законодавству України.
Проте, в рішенні чітко не розмежовано, якому саме розпорядженню відповідають затверджені ним тарифи, та за якій період у відповідача утворилась заборгованість за спірним договором.
Разом з тим, касаційна інстанція не може погодитися з висновком господарського суду, що зазначене позивачем розпорядження КМДА № 86 прийняте 31.01.2007 вводило в дію тарифи з 01.12.2006 року, оскільки наведене суперечить п.2 цього розпорядження, відповідно до якого встановлені ним тарифи на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води вводяться в дію з 01.02.2007 року.
У зв'язку з тим, що господарським судом неповно з'ясовані обставини, які мають суттєве значення для правильного вирішення спору, прийняте судове рішення неможна визнати законним і обґрунтованим, а тому воно підлягає скасуванню.
При новому розгляді, суду необхідно врахувати вище наведене, чітко встановити періоди, кількість та вартість, перевірити як доводи позивача так і заперечення відповідача, дати їм належну юридичну оцінку і в залежності від встановленого у відповідності з законом вирішити спір.
Разом з тим, касаційна інстанція зазначає, що при необхідності суду потрібно обговорити питання щодо залучення до участі у справі АК "Київенерго".
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" в особі Розрахункового департаменту задовольнити частково.
Рішення господарського суду м. Києва від 16.10.2007 у справі № 37/393 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Головуючий Н.Кочерова
Судді: В.Рибак
М.Черкащенко