Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 217
Іменем України
27.02.2008
Справа №2-25/15776-2007
За позовом ТОВ «Дослідно - конструкторське бюро «Роторні екологічнісистеми», м. київ, вул. Машинобудівна, 46
До відповідача ТОВ «Мініарт», м. Сімферополь, вул.. Беспалова, 41/5
Про стягнення 197078,44 грн.
Суддя Копилова О.Ю.
Представники:
Від позивача - Карасевич В.М., директор
Від відповідача - Мошкін В.О., представник, дов. від 03.01.2007 року
Обставини справи:
Позивач - ТОВ «Дослідно - конструкторське бюро «Роторні екологічні системи» звернувся до Господарського суду АР Крим з позовною заявою до відповідача - ТОВ «Мініарт», просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 197078,44 грн., у тому числі: основний борг - 89765,95 грн., штраф у розмірі 107312,49 грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що у порушення взятих на себе зобов'язань за договором № 42 від 30.08.2005 року, відповідачем несвоєчасно та не у повному обсязі здійснено оплату виготовленої та переданої позивачем поліграфічної продукції, у зв'язку з чим виникла відповідні сума заборгованості у розмірі 89765,95 грн.
Ухвалою Гс від 04.12.2007 року строк вирішення даного спору продовжено на один місяць, відповідно до ст.. 69 Господарського процесуального кодексу України.
04.12.2007 року позивач надав суду заяву, відповідно до якої просив суд додати до загальної суми боргу витрати, пов'язані з транспортним забезпеченням представника позивача, у розмірі 1272,99 грн.
04.02.2007 року позивач надав суду заяву, відповідно до якої просив суд збільшити розмір інших судових витрат, пов'язаних з транспортним забезпеченням участі представника позивача, до 2512,51 грн.
20.02.2008 року позивач заявив клопотання про зменшення суми штрафу за невиконання договірних зобов'язань з 107312,49 грн. до 88953,39 грн.
20.02.2008 року відповідач надав суду заяву, відповідно до якої повідомив суд про те, що відповідач визнає суму боргу у розмірі 89765,95 грн.
20.02.2008 року сторонами було заявлене клопотання про продовження строку вирішення даного спору, у відповідності до ст.. 69 Господарського процесуального кодексу України.
В судовому засіданні 20.02.2008 року було оголошено перерву в порядку ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, до 27.02.2008 року до 14 години 00 хвилин, про що сторони повідомлені під розпис в бланку перерви в судовому засіданні.
Після перерви, 27.02.2008 року, судове засідання продовжено за участю представників позивача та відповідача.
26.02.2008 року до Господарського суду АР Крим надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначив, що визнав суму боргу у розмірі 89765,95 грн., але неможливість погашення суми заборгованості обумовлена важким фінансовим становищем. Крім того, відповідач зазначив, що вважає суму штрафу надмірно високою та просить суд на підставі ст.. 233 Господарського кодексу України зменшити суму штрафу.
Розгляд справи відкладався в порядку ст.. 77 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд -
30.08.2005 року між позивачем та відповідачем укладений договір № 42 на виготовлення поліграфічної продукції, відповідно до п. 1.1. якого замовник доручає та зобов'язується оплатити, а виготівник зобов'язується виготовити та передати замовнику поліграфічну продукцію у відповідності до опису та на умовах, яки викладені в додатку до даного договору (специфікація № 1), які є його невід'ємною частиною.
У відповідності до п. 2.1. та 2.2., вартість та ціна продукції викладається в рахунках - фактурах, вартість та ціна за договором визначаються в українських гривнях.
Згідно до п. 5.1. договору, закінчення робіт за даним договором оформлюється накладною здачі - прийомки продукції.
Відповідно до п. 7.2. договору, замовник зобов'язаний своєчасно оплатити вартість продукції.
Крім того, договором, зокрема, п. 8.1. та 8.3. передбачено, що за порушення строків виготовлення продукції за виною виготівник, останній оплачує замовнику штраф у розмірі 0,5% вартості продукції за кожен день прострочки, за порушення строків оплати вартості або приймання продукції замовник оплачує виготівник штраф у розмірі 0,5% вартості продукції за кожен день прострочки.
У виконання умов договору № 42 від 30.08.2005 року, позивачем була поставлена відповідачу продукція, на суму 89765,95 грн., що підтверджується видатковими накладеними: № 02296 від 06.12.2006 року на суму 34950,00 грн., № 02320 від 08.12.2006 року на суму 16380,00 грн., № 02377 від 14.12.2006 року на суму 4799,99 грн., № 02473 від 25.12.2006 року на суму 4800,00 грн., № 02504 від 28.12.2006 року на суму 576,00 грн., № 00363 від 03.03.2007 року на суму 16559,96 грн., № 00509 від 27.03.2007 року на суму 11700,00 грн.
На оплату поставленої продукції позивачем, відповідачу були виставлені рахунки - фактури: № 01891 від 23.11.2006 року на суму 61505,99 грн., № 00080 від 17.01.2007 року на суму 16559,96 грн., № 00416 від 14.03.2007 року на суму 11700,00 грн., всього на суму 89765,95 грн.
20.06.2007 року за вих.. № 269/1 та 17.09.2007 року за вих.. № 414/1 на адресу відповідача, позивачем було направлено претензії про погашення суми боргу.
16.08.2007 року відповідачем, на адресу позивача. За вих.. № 643 був направлений гарантійний лист, відповідно до якого відповідач гарантував оплатити сумум заборгованості у розмірі 89765,95 грн., до 01.12.2007 року, відповідно до запропонованого графіку.
Відповідно до ст.. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно до ст.. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Таким чином, виходячи зі змісту ст.. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем під час розгляду даної справи не був доведений суду факт оплати та не надано належних доказів оплати боргу у розмірі 89765,95 грн.
Крім того, судом приймається до уваги заява відповідача від 20.02.2008 року про визнання суми основного боргу у розмірі 89765,95 грн., у зв'язку з чим суд вважає її обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню на підставі наступного.
Згідно до ст.. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст.. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 88953,39 грн.
Дійсно, п. 8.3. договору передбачено, що за порушення строків оплати вартості або приймання продукції замовник оплачує виготівник штраф у розмірі 0,5% вартості продукції за кожен день прострочки.
Однак, суд вважає за необхідне зауважити наступне.
Відповідно до ст.. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно до п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Так, сума штрафу складає 88953,39 грн., в той час як сума основного боргу становить 89765,95 грн.
Статтею 233 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.
При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Відповідно до п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Отже, враховуючи те, що відповідач визнав суму основного боргу та зауважив, що неможливість оплати боргу обумовлена важким фінансовим становищем, суд вважає суму штрафу надмірно великою у порівнянні з сумою основного боргу, тому вважає вимогу про стягнення штрафу такою, що підлягає задоволенню частково, у розмірі 20000,00 грн., виходячи з приписів п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України.
Щодо клопотання позивача про покладення на відповідача витрат, пов'язаних з транспортним забезпеченням участі представника позивача, у розмірі 2512,51 грн., суд вважає вказану вимогу необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України віж 14.12.2007 року № 01-8/973 «Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права», пунктом 10 листа визначене таке:
Нормами процесуального права передбачено відшкодування як судових витрат сум, що були сплачені учасником судового процесу за отримання лише послуг адвокатів, а не інших представників такого учасника.
Статтею 28 Господарського процесуального кодексу України, визначаючи підстави представництва юридичних осіб та громадян у господарському суді, не обмежує їх у виборі тих осіб, які здійснюватимуть таке представництво.
Водночас у вирішенні питань, пов'язаних з розглядом вимог сторін та третіх осіб про відшкодування їх витрат на послуги представників у господарському суді, слід враховувати таке.
За приписом частини третьої статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру». Дія цього Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.
Таким чином, стаття 44 Господарського процесуального кодексу України передбачає відшкодування як судових витрат сум, що були сплачені стороною за отримання лише послуг адвокатів, а не будь-яких представників.
Отже, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.
Згідно ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України оплата держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу підлягає покладанню на відповідача.
У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 05.03.2008 року.
З огляду на викладене, керуючись, ст. 44-49, 82-84 Господарського процесуального Кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з ТОВ «Мініарт» (м. Сімферополь, вул.. Беспалова, 41/5, рахунок № 26001327532001 в КРУ «Приватбанк», МФО 384436, ЄДРПОУ 31675234) на користь ТОВ «Дослідно - конструкторське бюро «Роторні екологічні системи» (м. Київ, вул. Машинобудівна, 46, рахунок № 26001001302452 в ЗАТ «ОТП Банк», МФО 300528, ІПН 228655926580) 89765,95 грн. - основного боргу та 20000,00 грн. штрафу, всього - 109765,95 грн.
3. Стягнути з ТОВ «Мініарт» (м. Сімферополь, вул.. Беспалова, 41/5, рахунок № 26001327532001 в КРУ «Приватбанк», МФО 384436, ЄДРПОУ 31675234) на користь ТОВ «Дослідно - конструкторське бюро «Роторні екологічні системи» (м. Київ, вул. Машинобудівна, 46, рахунок № 26001001302452 в ЗАТ «ОТП Банк», МФО 300528, ІПН 228655926580) 1097,66 грн. державного мита.
4. Стягнути з ТОВ «Мініарт» (м. Сімферополь, вул.. Беспалова, 41/5, рахунок № 26001327532001 в КРУ «Приватбанк», МФО 384436, ЄДРПОУ 31675234) на користь ТОВ «Дослідно - конструкторське бюро «Роторні екологічні системи» (м. Київ, вул. Машинобудівна, 46, рахунок № 26001001302452 в ЗАТ «ОТП Банк», МФО 300528, ІПН 228655926580) 65,73 грн. - витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.
5. В решті частини позовних вимог відмовити.
6. Видати накази після набуття рішенням законної чинності.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Копилова О.Ю.