06 березня 2008 р.
№ 38/100
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Кочерової Н. О., - головуючого,
Рибака В.В.,
Черкащенка М.М.,
розглянувши матеріали касаційного подання
Заступника Генерального прокурора України
на постанову
Київського апеляційного господарського суду від 09.08.2007 року
у справі господарського суду
м. Києва
за позовом
Заступника Генерального прокурора в інтересах держави в особі Фонду державного майна України
до
треті особи:
1)Товариства з обмеженою відповідальністю "Фондова компанія "Ініціатива"
2)Відкритого акціонерного товариства "Судмашпром"
1)Товариство з обмеженою відповідальністю "Миколаївське реєстраційне бюро"
2)Державна акціонерна холдингова компанія "Чорноморський суднобудівний завод"
3) Верховна Рада України
4)Кабінет Міністрів України
про
відшкодування збитків, моральної шкоди, визнання недійсним договору та зобов'язання вчинити дії
В засіданні взяли участь представники:
- позивача:
Гришораш О.В.,
- відповідача:
- 3-тя особи:
- Генеральної прокуратури України:
Мурильова К.О., Примаченко А.М., Штамбург О.В.,
Лаптієв А.М., Сядр О.В., Михалкович П.О.,
Громадський С.О.,
Заступник Генерального прокурора звернувся з позовом до господарського суду в інтересах держави в особі Фонду Державного майна України про визнання недійсним Договору №КПП-423 купівлі-продажу державного пакета акцій ДАКХ “Чорноморський суднобудівний завод» за конкурсом від 07.10.2003р., укладений між ФДМ України і ВАТ “Миколаївська малотоннажна верф», а про зобов'язання вчинення дій щодо повернення акцій державі.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що конкурс з продажу акцій та процедура продажу були проведені з грубими порушеннями чинного законодавства, що спричинило значні збитки державі.
Доповідач: Черкащенко М.М.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 12.06.2007р. позов прокурора було залишено без розгляду на підставі п.1.ч.1. ст.81 ГПК України.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.08.2007р. ухвалу суду першої інстанції від 12.06.2007 року залишено без змін.
Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, Заступник Генерального прокурора України вніс касаційне подання, яким просив постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.08.2007 року та ухвалу господарського суду м. Києва від 12.06.2007 року скасувати, справу направити га суду першої інстанції для розгляду по суті.
В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судами неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до винесення незаконних судових рішень.
Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційного подання, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційне подання підлягає задоволенню з наступних підстав.
Залишаючи позов без розгляду, суди попередніх інстанцій виходили з того, що прокурор невірно визначив позивача (орган державної влади) в інтересах якого потрібно було подавати позов. На думку судів попередніх інстанцій позов потрібно було подавати в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України як вищого органу виконавчої влади, а не ФДМ України, як органу, підзвітного і підпорядкованого Верховній Раді України. З цього суди дійшли висновку, з посиланням на п.3 Роз'яснення Президії ВГСУ від 22.05.2002р. №04-5/570 “Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам», що відповідно до п.1.ч.1. ст.81 ГПК України позов прокурора слід залишити без розгляду через те, що позовну заяву підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.
Проте, з такими висновками судова колегія погодитись не може враховуючи наступне.
Зазначаючи в судовому рішенні про те, що ФДМ України підзвітний і підпорядкований Верховній Раді України і через це не відноситься до органів державної влади в особі яких прокурор міг би подати позов про визнання недійсним договору купівлі-продажу державного пакета акцій укладеного від імені держави саме Фондом Державного Майна України, суди не звернули уваги на те, що Рішенням Конституційного суду України від 01.07.1998р. у справі №01/1501-97 (справа щодо приватизації державного майна) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення абз.2 ч.2 ст.7 Закону "Про приватизацію державного майна" про те, що ФДМ України підпорядкований Верховній Раді України.
Крім того, судова колегія звертає увагу, що зазначаючи в судових рішеннях про те, що з матеріалів справи вбачається наявність спору між Державою (Україною) та Фондом Державного Майна України щодо продажу державного пакета акцій ДАКХ “Чорноморський суднобудівний завод» за конкурсом від 07.10.2003р., судами було порушено ст.170 ЦК України відповідно до якої Держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
Судами також порушено ст.7 Закону “Про приватизацію державного майна» відповідно до якої державну політику в сфері приватизації здійснює ФДМ України та його регіональні відділення і представництва, які наділені правами продавати державне майно та укладати угоди по приватизації державного майна. Отже, в даному разі ФДМ України виступав не як окрема самостійна юридична особа, а як спеціально уповноважений згідно закону орган державної влади в особі якого держава набула цивільних прав та обов'язків за договором про продаж державного пакета акцій. Наявність порушень в проведенні конкурсу та оформленні договору купівлі-продажу свідчить не про спір між Державою та ФДУ України, а про підстави для вирішення питання в судовому порядку щодо недійсності правочину приватизації державного майна, як це передбачено статтею 29 Закону “Про приватизацію державного майна».
Приймаючи оскаржувані ухвалу та постанову суди попередніх інстанцій також не звернули уваги на зміст абзацу 2 ч.1 резолютивної частини Рішення Конституційного суду України від 08.04.1999р. (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) відповідно до якого прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави, і ця заява, за статтею 2 Арбітражного процесуального кодексу України, є підставою для порушення справи в арбітражному суді.
Всі вказані порушення, допущені судом першої та апеляційної інстанції при розгляді справи, свідчать про незаконність прийнятих судових актів, у зв'язку з чим вони підлягають скасуванню, а справа направленню для розгляду по суті до суду першої інстанції.
На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
Касаційне подання задовольнити.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.08.2007р. та ухвалу господарського суду м. Києва від 12.06.2007р. у справі №38/100 скасувати.
Справу направити до господарського суду м. Києва для розгляду по суті.
Головуючий Н. Кочерова
Судді: В. Рибак
М. Черкащенко