83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
11.03.08 р. Справа № 37/280
за позовом Закритого акціонерного товариства «Макіївкокс», м. Макіївка
до відповідача Державного підприємства «Вугільна компанія “Краснолиманська», м. Родинське
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову,
на боці відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю “САВІ», м. Донецьк
про стягнення майнової шкоди у вигляді збитків від недостачі вугільного концентрату марки «Ж» в сумі 455 грн. 82 коп.
Суддя господарського суду Донецької області Яманко Валентина Григорівна
при секретарі судового засідання Стреліній М. В.
Представники:
від позивача: Ахметова Н.В. - за дов. № 07-5157від 28 грудня 2007 року,
від відповідача: Бушинська Є.В. - за дов. № 6 від 24 січня 2008 року,
від третьої особи: Гусаченко І.А. - за дов. № 01-13 від 10 січня 2008 року.
Закрите акціонерне товариство «Макіївкокс», м. Макіївка звернулося до господарського суду Донецької області 19 вересня 2007 року з позовною заявою № 07 - 3249 від 11 вересня 2007 року (арк. справи 3-4) до державного підприємства «Вугільна компанія “Краснолиманська», м. Родинське про стягнення майнової шкоди у вигляді збитків від недостачі вугільного концентрату марки «Ж» в сумі 455 грн. 82 коп.
Ухвалою від 20 вересня 2007 року господарський суд Донецької області прийняв позовну заяву до розгляду та порушив провадження у справі № 37/280 (арк. справи 1).
За клопотаннями сторін строк розгляду справи продовжувався, розгляд справи неодноразово відкладався.
Ухвалою від 8 листопада 2007 року господарський суд Донецької області задовольнив клопотання сторін та залучив до розгляду справи № 37/280 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову, на боці відповідача, товариство з обмеженою відповідальністю “САВІ», м. Донецьк.
11 березня 2008 року судом було проведене судове засідання, на яке з'явилися представники позивача, відповідача, третьої особи. Позивач підтримав позовні вимоги, відповідач проти позовних вимог заперечував.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на виявлену вагову недостачу поставленої відповідачем продукції у загальній кількості 1,4 т, про що був складений акт про приймання продукції за кількістю № 771 від 6 листопада 2004 року, затверджений 11 листопада 2004 року.
Позивач - закрите акціонерне товариство «Макіївкокс», м. Макіївка зареєстрований як юридична особа, про що видане свідоцтво про державну реєстрацію (арк. справи 18). Позивач зареєстрований за адресою: 86106, м. Макіївка, вул. Горького, 1. Закрите акціонерне товариство «Макіївкокс», м. Макіївка включене до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за № 32598706, про що свідчить довідка Головного управління статистики у Донецькій області від 5 січня 2005 року (арк. справи 17).
Відповідач проти позовних вимог заперечував (арк. справи 25-26, 64-65, 106-107), посилаючись на складання акта приймання продукції за кількістю з недотриманням встановлених законодавством вимог та недоведеність факту недостачі.
Відповідач - державне підприємство «Вугільна компанія “Краснолиманська», м. Родинське, зареєстрований 23 листопада 2001 року виконавчим комітетом Красноармійської міської ради Донецької області як юридична особа за адресою: 85310, м. Родинське, про що видане свідоцтво про державну реєстрацію (арк. справи 33). Відповідач включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за № 31599557, про що свідчить довідка Донецького обласного управління статистики від 26 листопада 2001 року (арк. справи 32).
Третьою особою, яка не заявляє вимог на предмет спору, на боці відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю «Саві» було зазначено (арк. справи 103-105), що спірна вугільна продукція була придбана ТОВ «САВІ» у ЗАТ “Донецьксталь» - металургійний завод» згідно договору № 1219 від 14 червня 2002 року, договірних правовідносин між ТОВ “Саві» та відповідачем немає, оскільки ТОВ “Саві» не має доступу до вантажу відповідальність за недостачу вантажу покладається на сторону по договору перевезення, яким є залізнична накладна, тобто на вантажовідправника.
Товариство з обмеженою відповідальністю «САВІ» зареєстроване як юридична особа, про що видане свідоцтво про державну реєстрацію. ТОВ “САВІ» включене до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за № 20367116. Місцезнаходження ТОВ “САВІ»: 83055, м. Донецьк, вул. Челюскінців, 174.
Сторони клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляли, у зв'язку з чим розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, третьої особи перевіривши матеріали справи та дослідивши надані докази, -
18 серпня 2003 року між товариством з обмеженою відповідальністю «САВІ», м. Донецьк (Продавець), та ЗАТ «Макіївкокс», м. Макіївка (Покупець), був укладений договір купівлі - продажу № 1678/3 (далі - договір (арк. справи 59). 1 листопада 2004 року до договору № 1678 від 18 серпня 2003 року було укладено додаткову угоду № 17/18
Розділом 1 договору передбачено, що Продавець зобов'язується продати, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити вугільну продукцію, далі продукцію, вартість, якість та кількість якої узгоджується в додаткових угодах, що є невід'ємною частиною цього Договору.
Розділом 3 договору передбачено, що розрахунок здійснюється шляхом оплати за кожну партію поставленого товару шляхом прямого перерахування грошових коштів на рахунок Продавця, в строки, узгоджені в додаткових угодах до вказаного договору.
1 листопада 2004 року до договору № 1678 від 18 серпня 2003 року було укладено додаткову угоду № 17/18, згідно пункту 1 якої Продавець був зобов'язаний передати в листопаді 2004 року, а Продавець прийняти та оплатити вугільну продукцію, в тому числі вугільний концентрат марки Ж у кількості 26300 т (2000 т в опціону) вартістю 535 грн. за 1 т., вугільний концентрат марки Г у кількості 30000 т (2000 т в опціону) вартістю 450 грн. за 1 т. Згідно пункту 2 вказаної додаткової угоди Покупець розраховується з Продавцем за поставлений товар шляхом прямого перерахування грошових коштів на рахунок Продавця протягом 30 банківських днів з дати виставлення рахунку.
Порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення за кількістю встановлений Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю, затвердженою постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15 червня 1965 року № П-6 (далі за текстом Інструкція № П-6), яка містить перелік та порядок складання документів - доказів, які є підставою для покладання на відправника відповідальності за втрату, псування, пошкодження або нестачу вантажу.
Згідно пункту 4.2 розділу 4 договору № 1678/3 від 18 серпня 2003 року сторони погодили наступне: “Прийом товару здійснюється згідно до вимог Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю, № П-6, Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, № П-7». Виклик представника Продавця обов'язковий в разі поставки неякісного Товару.
У відповідності до умов наведеного договору на адресу позивача 4 листопада 2004 року за залізничною накладною № 51086787 (арк. справи 12) у вагоні № 53502886 надійшов вугільний концентрат марки Ж. Згідно залізничної накладної № 51086787 вантажовідправником спірного вагону є державне підприємств «Вугільна компанія “Краснолиманська», м. Ординське, одержувачем вантажу - закрите акціонерне товариство «Макіївкокс», м. Макіївка.
На станцію призначення вантажу вагони прибули у справному стані, без ознак втрати, у зв'язку з чим були видані позивачу без перевірки ваги згідно статті 52 Статуту залізниць України, про що свідчить штамп залізниці в графі 6 залізничної накладної “Відмітки про видачу вантажу». Прибуття вантажу у справному стані свідчить про те, що доступу до вантажу у процесі перевезення не було, він не піддавався будь-якому зовнішньому фізичному впливу, з чого слідує, що вантаж прибув у тому стані і кількості, в якому був завантажений вантажовідправником.
Рахунок-фактура № 4459 від 30 листопада 2004 року на суму 2338806 грн. (арк. справи 13-14) оплачений позивачем повністю, що підтверджується платіжним дорученням № 6657 від 16 грудня 2004 року (арк. справи 15).
У зв'язку з викликом представника вантажовідправника (арк. справи 12а) прийом продукції 4 листопада 2004 року зупинявся (арк. справи 8).
При прийманні продукції комісією позивача за участю представника громадськості за посвідченням № 771 від 5 листопада 2004 року Топіна В. Е. (арк. справи 11) була встановлена вагова недостача у загальній кількості 1,4 т - у вагоні № 53502886 замість 69 т було 67,6 т, про що складений акт про приймання продукції за кількістю № 771 від 6 листопада 2004 року, затверджений 8 листопада 2004 року (арк. справи 9), акт ваги тари № 771 від 6 листопада 2004 року, затверджений 8 листопада 2004 року (арк. справи 10). За висновком комісії недостача виникла внаслідок недовантаження вугілля вантажовідправником у залізничний вагон у місці навантаження. У залізничних накладних відсутня відмітка залізниці про визначення маси вантажу залізницею чи за участі залізниці.
Відповідач проти позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що є неналежним відповідачем, оскільки ДП УК «Краснолиманська» не перебуває в договірних правовідносинах з позивачем та ТОВ «САВІ», стороною договору постачання є ТОВ «САВІ».
Згідно статей 2, 3 Статуту залізниць України зазначений статут визначає права, обов'язки та відповідальність підприємств, які користуються залізничним транспортом, регламентує організацію та основні умови перевезення вантажів.
Відповідно до статті 6 Статуту України залізниць залізнична накладна - це обов'язкова письмова форма узгодження на перевезення вантажу, яка укладається між вантажовідправником та залізницею на користь третьої особи - вантажоодержувача, а також основний перевізний документ, що надається залізниці вантажовідправником разом з вантажем.
Як встановлено судом, вантажовідправником, на якого покладено обов'язок щодо заповнення залізничної накладної, є відповідач.
Статтею 37 Статуту залізниць України передбачено, що у накладній зазначається маса вантажу, яка визначається відправником. При цьому, згідно статті 24 Статуту, саме вантажовідправник несе відповідальність за неправильність, неточність та неповноту відомостей, вказаних в залізничній накладній.
Таким чином, надавши залізниці накладну № 51086787 та вантаж, відповідач з залізницею уклав договір на перевезення спірного вантажу. За договором перевезення позивач не знаходиться у договірних відносинах з відповідачем, позивач є лише отримувачем вантажу, проте у зв'язку з невірним визначенням відповідачем маси вантажу у спірному вагоні позивачу спричинена матеріальна шкода у вигляді збитків від недостачі вугільного концентрату марки «Ж» в сумі 455 грн. 82 коп.
Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Статтею 1192 Цивільного кодексу України передбачено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Також, відповідач заперечує проти позовних вимог посилаючись на те, що недостача вантажу виникла внаслідок пропуску строку його поставки, порушення позивачем вимог пункту 5 Інструкції № П-6, яким передбачено зобов'язання вимагати від органу транспорту складання комерційного акту в усіх випадках, якщо це передбачено правилами, діючими на транспорті та пропущення позивачем строку позовної давності по договору перевезення.
З приводу заперечень відповідача, суд зазначає наступне.
Строк доставки вантажів залізничним транспортом регулюється Правилами обліку строків доставки вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 року № 644. Строк доставки вантажу згідно спірної залізничної накладної складає 2 доби з розрахунку: 1 доба на доставку вантажу вагонними відправками на кожні 200 км (згідно пункту 1.1.1 Правил)+1 доба - збільшення строку доставки вантажу на операції, пов'язані з відправленням та прибуттям вантажу (згідно пункту 2.4 Правил). Пунктом 2.1 зазначених Правил передбачено, що облік строку доставки починається з 24 годин й дати прийому вантажу до перевезення.
Як встановлено судом, датою прийняття спірного вагону до перевезення, згідно відміток на зворотному боці залізничної накладної № 51086787 є 1 листопада 2004 року. Таким чином, кінцевим строком доставки спірного вантажу за залізничною накладною № 51086787 є 4 листопада 2004 року, фактично вантаж був доставлений 3 листопада 2004 року.
Доводи відповідача про те, що позивач не виконав вимог пункту 5 Інструкції № П-6, виявивши недостачу вантажу, не вимагав від залізниці складання комерційного акту, є такими, що суперечать Статуту залізниць України, оскільки стаття 129 Статуту містить вичерпний перелік обставин, які є підставою для складання комерційного акту. Однією з обставин є невідповідність маси вантажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах. Проте, обов'язок скласти комерційний акт виникає у залізниці лише у випадках, коли вона згідно зі статтею 52 Статуту зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу. Тому, вантажі, які завантажені засобами відправника і надійшли в справних вагонах без ознак недостачі, псування, пошкодження видаються залізницею без перевірки їх кількості і стану у відповідності до вказаної статті 52 Статуту.
Крім того, згідно зі статтею 111 Статуту залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу, якщо вантаж надійшов у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо не має ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення.
Таким чином, у зв'язку з тим, що вантаж у спірних вагонах прибув без слідів розкрадання та втрати, про що зазначено у залізничних накладних, у позивача не було підстав вимагати складання комерційного акта.
Заперечення відповідача щодо пропущення позивачем строку позовної давності по договору перевезення, судом не приймається, оскільки між позивачем та відповідачем не укладено договорів купівлі-продажу або постачання, шкода, у вигляді збитків від недостачі вантажу в спірному вагоні заподіяні позивачу внаслідок внедоговірних відносин, у зв'язку з чим згідно до статті 257 Цивільного кодексу України до спірних правовідносин застосовується загальний термін позовної давності в 3 роки. Крім того, згідно частини 5 пункту 3 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 29 листопада 2007 року №01-8/917 скорочений термін позовної давності в 6 місяців не може застосовуватися до спорів вантажовідправника та вантажоотримувача між собою, навіть якщо спор виник від недостачі або пошкодження вантажу, який перевозився залізницею.
Статтею 224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або встановлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності , повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, понесені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до статей 22, 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані ним збитки, до яких відносяться втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), та доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). У зв'язку з викладеним сума збитків визначається втратами вантажоодержувача, а саме сумою грошових коштів, сплачених за отриману недовантажену продукцію за ціною, яку оплатив одержувач.
Пунктом 14 Інструкції № П-6 встановлено, що перевірка ваги нетто проводиться в порядку, встановленому стандартами, технічними умовами і іншими обов'язковими для сторін правилами, яким у даному випадку є вказані умови договору, на виконання яких зазначення позивачем у акті та розрахунку ваги нетто здійснено шляхом відрахування від перевіреної ваги брутто ваги тари з трафарету. З урахуванням викладеного позивачем була розрахована відповідальна недостача вугілля (1,4 т - недостача по акту, 690 кг - норма природного убутку (1%), відповідальна недостача вугілля по акту склала: 1,4 т - 0, 69 т = 0,71 т), яка з урахуванням вартості вугілля зазначеного в додатковій угоді № 17/18 від 1 листопада 2004 року до договору № 1678 від 18 серпня 2003 року, рахунку третьої особи, склала 455 грн. 82 коп. (0,71 т * 379 грн. 85 коп. = 379 грн. 85 коп., 379 грн. 85 коп. + 75 грн. 97 коп. (ПДВ) = 455 грн. 82 коп.) (арк. справи 7). Заперечень щодо складеного розрахунку відповідач не надав.
Таким чином, факт недостачі вугілля є доведеним та відповідно позовні вимоги щодо стягнення майнової шкоди у вигляді збитків від недостачі вугільного концентрату марки «Ж» в сумі 455 грн. 82 коп. обґрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі.
За статтею 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати суд покладає на відповідача, у зв'язку з повним задоволенням позовних вимог.
Керуючись статтями 33, 35, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов закритого акціонерного товариства «Макіївкокс», м. Макіївка до державного підприємства «Вугільна компанія “Краснолиманська», м. Родинське про стягнення майнової шкоди у вигляді збитків від недостачі вугільного концентрату марки «Ж» в сумі 455 грн. 82 коп., задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з державного підприємства «Вугільна компанія “Краснолиманська», м. Родинське (85310, м. Родинське, вул. Степна, 1, розрахунковий рахунок 26006301620720 в АК ПІБ м. Красноармійська, МФО 334497, код ЄДРПОУ 31599557) на користь закритого акціонерного товариства «Макіївкокс», м. Макіївка (86106, м. Макіївка, вул. Горького, 1, розрахунковий рахунок 26004198061891 в Донбаській філії ВАТ «Кредитпромбанк», МФО 335593, код ЄДРПОУ 32598706) майнову шкоду у вигляді збитків від недостачі вугільного концентрату марки «Ж» в сумі 455 грн. 82 коп.
Стягнути з державного підприємства «Вугільна компанія “Краснолиманська», м. Родинське (85310, м. Родинське, вул. Степна, 1, розрахунковий рахунок 26006301620720 в АК ПІБ м. Красноармійська, МФО 334497, код ЄДРПОУ 31599557) на користь закритого акціонерного товариства «Макіївкокс», м. Макіївка (86106, м. Макіївка, вул. Горького, 1, розрахунковий рахунок 26004198061891 в Донбаській філії ВАТ «Кредитпромбанк», МФО 335593, код ЄДРПОУ 32598706) державне мито в розмірі 102 грн.
Стягнути з державного підприємства «Вугільна компанія “Краснолиманська», м. Родинське (85310, м. Родинське, вул. Степна, 1, розрахунковий рахунок 26006301620720 в АК ПІБ м. Красноармійська, МФО 334497, код ЄДРПОУ 31599557) на користь закритого акціонерного товариства «Макіївкокс», м. Макіївка (86106, м. Макіївка, вул. Горького, 1, розрахунковий рахунок 26004198061891 в Донбаській філії ВАТ «Кредитпромбанк», МФО 335593, код ЄДРПОУ 32598706) витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118 грн.
Видати накази після набрання рішенням чинності.
У судовому засіданні 11 березня 2008 року за згодою сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення в присутності представників позивача, відповідача та третьої особи.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Суддя Яманко В.Г.
Рішення складене у повному обсязі та підписане 14 березня 2008 року.